Ухвала

від 10.12.2024 по справі 130/3069/24

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2-з/130/72/2024

130/3069/24

У Х В А Л А

щодо забезпечення позову

10.12.2024 р. м. Жмеринка

Суддя Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Костянтин Шепель,

розглянувши заяву розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

у с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу повторного розподілу судової справи між суддями 9 грудня 2024 року надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що в провадженні судді Верніка В.М. знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служби у справах дітей Жмеринської міської ради про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Відповідно до службової записки секретаря суду Колесник О. від 4 грудня 2024 року суддя Вернік В.М. з 2 по 6 грудня 2024 року перебуває на навчанні. Оскільки відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, то просить дозволу на здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду, 4 грудня здійснено повторний автоматизований розподіл заяви про забезпечення позову, яка розподілена судді Грушковській Л.Ю.

9 грудня 2024 року суддя Грушковська Л.Ю. заявляє самовідвід, який задовольняє з тих підстав, що справа перебуває в провадженні судді Верніка В.М. згідно з пунктом 3 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. І в даному випадку це є визначальнішим, ніж строки розгляду заяви.

Враховуючи, що заява подана до суду 4 грудня 2024 року і надійшла судді на розгляд 9 грудня 2024 року, і подальше заявлення відводу призведе до затягування розгляду заяви, тому вважає доцільним її розглянути.

Отже, вивчивши заяву про забезпечення позову, оглянувши матеріали додані до заяви, суддя приходить до наступного висновку.

За змістом положень статей 149, 150 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Види забезпечення позову мають бути сумірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до змісту пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого частиною четвертою статті 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в пункті 4 вказаної Постанови, суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також врахувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з частиною першою статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи, крім випадків подання заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Тому розгляд заяви про забезпечення позову проводився у відсутність учасників розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до статті 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17, зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Таким чином, інститут забезпечення позову є важливим інструментом для захисту прав сторін та реалізації подальшого реального виконання судових рішень. При постановленні ухвал про забезпечення позову суду необхідно дотримуватись балансу ризиків, які пов`язані з реальним майбутнім ухиленням від виконання судового рішення та обмеженні прав сторін судового провадження.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконання рішення суду.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

У Постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/21544/18 (провадження № 61-2862св19) зазначено, що звернення особи до суду з позовом, однією з вимог якого є визначення способу та порядку участі у вихованні дитини шляхом встановлення відповідного графіка, а також із заявою про забезпечення позову щодо побачень та спілкувань (контактів) із дитиною, тотожні між собою, а тому вжиття заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами не допускається.

На підставі вищевикладеного суддя вважає, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити з тих підстав, що вимога заяви про забезпечення позову є тотожньою із позовними вимогами.

Керуючись статтями 149, 150, 153 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її винесення через Жмеринський міськрайонний суд.

Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ