Ухвала

від 09.12.2024 по справі 565/481/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 565/481/23

Провадження № 1-кп/638/736/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань в місті Харкові клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 , подане в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018180000000072 від 26 січня 2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України, про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває обвинувачений акт з реєстром матеріалів кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018180000000072 від 26 січня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК, ч. 1 ст. 209 КК, ч. 2 ст. 366 КК України.

У підготовчому засіданні обвинувачена заявила клопотання про скасування арешту майна:

- на видаткову частину банківського рахунку НОМЕР_1 (980 Українська гривня) ТОВ «Фінансово-Промислова Компанія «ГРОСС», ЄДРПОУ: 21188373, юридична адреса: Харківська область, місто Харків, вулиця Спортивна, будинок 24, відкритого у АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ», МФО 380281, юридична адреса: 04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д;

- на видаткову частину банківського рахунку НОМЕР_2 (980 Українська гривня) ТОВ «Фінансово-Промислова Компанія «ГРОСС», ЄДРПОУ: 21188373, юридична адреса: Харківська область, місто Харків, вулиця Спортивна, будинок 24, відкритого у АТ «ОТП Банк», МФО: 300528, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43;

- на видаткові частини банківських рахунків НОМЕР_3 (840 Долар США), НОМЕР_4 (643 Російський рубль), НОМЕР_5 (980 Українська гривня), НОМЕР_6 (840 Долар США) ТОВ «Фінансово-Промислова Компанія «ГРОСС», ЄДРПОУ: 21188373, юридична адреса: Харківська область, місто Харків, вулиця Спортивна, будинок 24, відкритих у АТ «Скай Банк», МФО: 351254, юридична адреса: 01054, м. Київ, вул. Гончара Олеся, 76/2.

Клопотання ОСОБА_5 обґрунтоване наступним.

Обвинувачена в межах пред`явленого обвинувачення зазначає, що загальна вартість клапана редукційного штуцерного DN 15/20 у кількості 1 шт. (клапан) за договором поставки від 03.10.2017 року № 53-129-01-17-01173, становила 677585,53грн.без ПДВ, а вартість з ПДВ 813102,64 грн. Тобто, виходячи із правового визначення ПДВ (який є непрямим податком, що входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент), з урахуванням чого ані ТОВ «ФПК «ГРОСС», ані безпосередньо обвинувачена не могли отримати дохід у вигляді коштів з ПДВ.

Також обвинувачена вказує, що накладення слідчим суддею вказаних арештів на кошти з урахуванням ПДВ відпочатку було неправомірним, крім того, кошти, на які накладено арешти відповідно до ухвал слідчого судді ніколи ніким не вилучалися та надійшли на банківські рахунки ТОВ «ФПК «ГРОСС» в результаті законної господарської діяльності підприємства з іншими суб`єктами господарювання, через 6 років від дати виконання ТОВ «ФПК «ГРОСС» своїх зобов`язань за договором поставки від 03 жовтня 2017 року № 53-129-01-17-01173 та через 5 років від дати внесення відомостей до ЄРДР по кримінальному провадженню №12018180000000072 від 26 січня 2018 року.

Зважаючи на вказане вище, обвинувачена зазначає, що арештовані кошти не є та не можуть бути доказами в даному кримінальному провадженні.

ОСОБА_5 зазначає,що внаслідокчинності арештукоштів ТОВ«Фінансово-ПромисловаКомпанія «ГРОСС»на банківськихрахунках,підприємство позбавленеможливості здійсненнясвоєчасної сплатизаробітної платипрацівникам підприємства,що вумовах воєнногостану вУкраїні єнедопустимим.Крім того,вказує,що зурахуванням триваючоговоєнного станув Україні,важких економічнихумов,в якихопинилось ТОВ«Фінансово-ПромисловаКомпанія «ГРОСС»,відповідно доприписів пункту2частини 2Закону Українивід 11.04.2023року №3048-ІХпередбачено,що юридичніособи -боржники,самозайняті особи(яківикористовують найманупрацю фізичнихосіб),на коштияких накладеноарешт органамидержавної виконавчоїслужби,приватними виконавцями,можуть здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п`яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи чи самозайнятої особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Контроль за дотриманням встановлених законом вимог під час здійснення виплат покладається на службових осіб юридичної особи - боржника, самозайняту особу відповідно.

У підготовчому засіданні ОСОБА_5 підтримала своє клопотання, просила задовольнити, посилаючись на викладені в клопотанні обставини та правові підстави.

Захисник ОСОБА_4 підтримав позицію своєї підзахисної, зазначив, що клопотання є обґрунтованим, просив задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення клопотання сторони захисту, посилаючись на необхідності наявності заходів забезпечення кримінального провадження, з метою виконання завдань кримінального провадження в контексті положень КПК України, а також зважаючи на інкриміновані правопорушення КК України за якими ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення.

Суд, дослідивши матеріали клопотання сторони захисту, перевіривши матеріали судового провадження, з`ясувавши позиції сторін, дійшов наступних висновків.

У провадженні суду перебуває обвинувачений акт з реєстром матеріалів кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018180000000072 від 26 січня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК, ч. 1 ст. 209 КК, ч. 2 ст. 366 КК України.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК, ч. 1 ст. 209 КК, ч. 2 ст. 366 КК України

З буквального системного тлумачення диспозицій інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень вбачається, що у відповідності до ч. 5 ст. 191 КК України кримінальна відповідальність передбачена за дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, а саме: привласнення чирозтрата чужогомайна,яке буловвірене особічи перебувалов їївіданні, привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем,дії,передбачені частинамипершою абодругою цієїстатті,вчинені повторноабо запопередньою змовоюгрупою осіб, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою.

Кримінальна караність діяння, передбаченого частиною першою статті 209 КК України розкривається, зокрема, в тому, що основним безпосереднімоб`єктомзлочину є встановлений з метою протидії залученню в економіку «брудних» коштів порядок здійснення господарської діяльності, а також порядок вчинення цивільно-правових угод в частині особистого та іншого подібного використання майна, не пов`язаного з господарською діяльністю. Додатковим об`єктом виступають інтереси правосуддя, нормальне функціонування фінансової системи, засади добросовісної конкуренції. Предметомвказаного злочину є кошти та інше майно, одержане внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також права на кошти та майно. Грошовікоштиу даному разі можуть виступати як у готівковій, так і в безготівковій формі (перебувають на банківському рахунку і їх обіг регулюється зобов`язальним правом), бути як національною, так і іноземною валютою.

Так, згідно зі ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч.2 ст.131, ч.1 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов переконання, що наявність заходу за забезпечення кримінального провадження у виді арешту на даному етапі судового провадження є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження, у відповідності з положеннями статті 2 КПК України, не є порушенням прав обвинуваченої та переслідує легітимну мету, зважаючи на конструкцію пред`явленого ОСОБА_5 , зокрема, за ч. 5 ст. 191 КК України, що є особливо тяжким злочином, обвинувачення, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 170, 174 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 10 грудня 2024 року.

Суддя