Рішення

від 03.12.2024 по справі 953/8186/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/8186/24

н/п 2/953/3523/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого - судді Губської Я.В.,

За участі секретаря судових засідань Веремійчик Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Київського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення додаткових витрат на дитину, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2024 ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Лиски П.О. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути додаткові витрати на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі 74310,00 грн. та відшкодувати судові витрати.

В обґрунтуванняпозову посилаєтьсяна те,що 27.01.2007міським відділомреєстрації актівцивільного стануКиївського районногоУправління юстиціїм.Харкова булозареєстровано шлюбміж ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 02.02.2023 по справі №953/3792/22 шлюб між сторонами було розірвано.

З червня 2023 року позивач та ОСОБА_4 проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 .

17.09.2023 позивач взяв в оренду квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , після чого у вересні 2023 року позивач разом з дітьми ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) почали проживати за вищевказаною адресою. Був наявний судовий спір щодо визначення місця проживання дітей (справа № 953/9454/23).

Позивач зазначив, що в період 2022-2024 навчальних років діти навчались разом в одній школі - Харківському приватному навчально-виховному комплексі «Гімназія Очаг» (код ЄДРПОУ: 14086637), доказом чого є Договори про надання освітніх послуг на навчання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом із квитанціями про оплату вартості послуг. До того ж, діти завжди відвідували всі заходи, що проводились НВК (свята, випускні вечори, поїздки тощо), на що також позивачем виділялись гроші.Під час роботи НВК в режимі «офлайн», позивач завжди відвозив їх на навчання та забирав. На даний час діти навчаються в режимі «онлайн» через комп`ютер, для чого за адресою проживання позивача створені всі умови.

Позивачем в період 2022-2024 з власних коштів були здійснені додаткові витрати на утримання дітей, а саме сплата за навчання в Харківському приватному навчально-виховному комплексі «Гімназія Очаг» (код ЄДРПОУ: 14086637) на загальну суму 148620 грн. У зв`язку з тим, що матір має рівні права та зобов`язана утримувати дітей, тому посилаючись на ст. 185 СК України, позивач просить стягнути з відповідача 1/2частину понесених додаткових витрат на утримання дітей, посилається на можливість здійснення матір`ю такої участі у додаткових витратах.

09.09.2024 ухвалою Київського районного суду м.Харкова прийнято до розгляду дану позовну заяву, відкрито спрощене провадження, призначено справу до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

05.11.2024 представником відповідача до суду направлено відзив, разом з клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому проти позовних вимог заперечує, зазначає, що шлюб між сторонами розірвано 02.02.2023, діти мешкали з позивачем лише з вересня 2023, і є спір щодо місця проживання дітей, оскільки вона не згодна з таким порядком проживання дітей, до цього часу відповідач брала участь у оплаті навчальних послуг, потім про фінансову неспроможність оплачувати навчання дітей у ХПЛ «Очаг» вона неодноразово повідомляла позивача, про зміну навчального закладу для дітей, на що батько дітей відповів, що бере на себе ці витрати. Відповідач зазначає, що їх син ОСОБА_6 відрахований з ліцею «Очаг» та наразі навчається в Харківському ліцеї №37 ХМР.

12.11.2024 представником позивача подано до суду відповідь на відзив.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце слухання справи належним чином, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, повідомлялися про час та місце слухання справи належним чином, причини неявки суду не відомі. Враховуючи, що сторонами до суду надано в письмовому вигляді позиції з приводу позовних вимог, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників, що не прибули до судового засідання.

Відповідно до ч. 2ст. 247ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.13ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3статті 129 Конституції Українивизначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвсі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 02.03.2023 було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , справа №953/3792/22.

Від шлюбу сторони мають спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В провадженні Київського районного суду м.Харкова перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з батьком та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визначення місця проживання дітей з матір`ю, оскільки сторони не дійшли згоди з приводу місця проживання дітей. У зустрічному позові ОСОБА_1 стверджувала про проживання дітей з батьком поза її волею та просила суд визначити місце проживання дітей з нею.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 28.08.2024, яке набрало законної сили 19.11.2024 визначено місце проживання дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 почергово по 2 тижні з матір`ю та з батьком.

Позивач, звертаючись з даним позовом просить стягнути частку витрат на навчання дітей за 2022-2024 роки.

Судом вбачається, що у 2022 та до 02.03.2023 сторони перебували у шлюбі, таким чином їх витрати на утримання дітей відбувалося із коштів, належних їм на праві спільної сумісної власності.

Виходячи з презумпції спільного розпорядження подружжям спільним майном за спільною згодою, що передбачена ст.60 СК України, ця частина позовних вимог задоволенню не підлягає. Також суд звертає увагу, що під час спільного проживання однією сім`єю в 2022 та 2023 році під час розірвання шлюбу питання оплати витрат на дітей батьками не піднімалося.

З приводу позовних вимог щодо стягнення з відповідача вартості навчання синів у Харківському приватному ліцеї «Очаг» за 2023-2024 суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьоюстатті 181 СК Українипередбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями статей180,183,185,193,198,199 СК Українивизначаються декілька способів виконання цього обов`язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

СК Українивиходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Згідно із частиною першоюстатті 185 СК Українитой з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Верховний Суд у постанові від 14.01.2019 року винесеній у справі № 751/4312/16-ц зауважив, що до таких особливих обставин закон відносить, зокрема, випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення.Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно ч. 2ст. 185 СК Українивизначено, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат у зв`язку з навчанням дітей в приватному ліцеї.

Згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного суду «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вказує, що до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Таким чином, законодавець пов`язує факт виникнення додаткових витрат з особливими обставинами, викликаними хворобою дитини, розвитком її здібностей тощо.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами наприклад: витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. Тобто, не тільки факт понесення додаткових витрат на дитину має бути документально підтверджений, а й необхідність у них, а також має прослідковуватись причинно-наслідковий зв`язок між доказами понесених витрат.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог закону, у витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов`язковою. А отже частково витрати, зазначені позивачем, є поточними витратами на утримання дитини(щодо облаштування місця навчання вдома) та навчання у приватному ліцеї входять до складу аліментів призначених до щомісячного стягнення, і не належать до додаткових витрат в розумінніст. 185 СК України.

Зазначений висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, викладеній 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15 та у постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №751/4312/16-ц відповідно яких виходячи з аналізустатті 185 СК Українидодаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат.

Протягом судового розгляду позивачем не доведено існування особливих обставин, що зумовили навчання дітей в приватному ліцеї при наявності гарантованої державою можливості здобуття дітьми безкоштовної середньої освіти, не навів мотивів вибору саме цього освітнього закладу та узгодження з відповідачем такого вибору.

Позивачем не підтверджено будь якими доказами необхідність таких витрат, як навчання у приватній школі та погодження цих витрат з матір`ю дітей. У своєму відзиві відповідач стверджує, що вона заперечувала щодо навчання дітей в приватному ліцеї та зазначає, що станом на теперішній час молодший син навчається в іншому закладі комунальної власності.

Доводи позивача про те, що навчання дитини в час здобуття середньої освіти є особливими обставинами, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батька дитини не заслуговують на увагу.

Навчання дитини у приватному навчальному закладі без згоди іншого з батьків є підставою для відмови в позові, такий висновок Верховного суду міститься в постанові від 09.09.2019 у справі №344/5315/18.

Відповідно дост. 11 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно дост.141СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько (- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, витрати, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, в тому числі під час проживання в шлюбі зі спільним бюджетом подружжя, суд розцінює як понесені при звичайному способі життя, але не викликані особливими обставинами, а відтак вони не є додатковими витратами у розумінні положеньст. 185 СК України. При цьому, вказані витрати здійснювались позивачем на власний розсуд, без погодження з відповідачем, тому дані позовні вимоги задоволенню не підлягають, як необгрунтовані.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача, оскільки у задоволенні позову судом відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2-4, 12, 13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення додаткових витрат на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі 74310,00 грн. відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подано апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: