Ухвала

від 11.12.2024 по справі 947/30223/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/30223/24

Провадження № 1-кс/947/17026/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 року м. Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене з прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12024160000000231 від 15.02.2024 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балта, Балтського району, Одеської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України

В С Т А Н О В И В:

І. Суть клопотання

10 грудня 2024 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив продовжити строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12024160000000231 від 15.02.2024 року відносно до підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024160000000231 від 15.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

15.10.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.4 ст.246 КК України.

17.10.2024 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13.12.2024, із можливістю внесення застави.

11.12.2024 року слідчого судді Київського районного суду м. Одеси продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження №12024160000000231 від 15.02.2024 року до 4 місяців а саме до 15.02.2025 року включно.

Прокурор зазначив, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 що, на його думку, обумовлює необхідність продовження строку дії зазначеного запобіжного заходу.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.

2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання та послався на визнання останнім своєї провини, відсутність процесуальних ризиків, а тому відсутність підстав для задоволення клопотання. За твердженням захисника, запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів здатний забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 .

2.3. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримала позиціюсвого захисника.

ІІІ. Мотиви слідчого судді

3.1. Дослідивши клопотання, надані прокурором матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.

3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя

Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

3.3. Обставини, встановлені слідчим суддею

15.10.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.4 ст.246 КК України.

17.10.2024 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13.12.2024, із можливістю внесення застави.

11.12.2024 року слідчого судді Київського районного суду м. Одеси продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження №12024160000000231 від 15.02.2024 року до 4 місяців а саме до 15.02.2025 року включно.

3.4. Оцінка обґрунтованості підозри

Зміст повідомлення про підозру

15.10.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.4 ст.246 КК України.

Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Відповідно до ст. 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Статтею 66 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

У відповідності до статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статті 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

До лісового фонду України не належать:

-зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;

-окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках;

-самозалісені ділянки у межах населених пунктів з деревами, середній вік яких менше 30 років, та самозалісені ділянки в межах охоронних зон об`єктів енергетики, магістральних теплових мереж, магістральних трубопроводів та інших лінійних об`єктів інфраструктури.

Статтею 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов`язані дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 86 Лісового кодексу України встановлено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.

Відповідно до ст.89 Лісового кодексу України охорону і захист лісів на території України здійснюють державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління, та лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України передбачено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 67, ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України, заготівля деревини може здійснюватися у порядку спеціального використання лісових ресурсів; спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Згідно з п.п. 2, 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою КМУ № 761 від 23.05.2007, лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів; лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки; видача лісорубного та лісового квитків здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля», кримінальна відповідальність за незаконну порубку лісу (ст. 246 КК України) настає у випадках, коли остання здійснювалася з порушенням нормативних актів, які регулюють порядок порубки дерев і чагарників, у лісах, захисних та інших лісових насадженнях (якщо при цьому заподіяно істотну шкоду), або в заповідниках чи на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах.

Зокрема, визнається незаконною порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Відповідно до п. «з» ч. 2 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII, відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Відповідно до Положення «Про державну лісову охорону», затвердженого Постановою КМУ № 976 від 16.09.2009 року, керівник, головний лісничий, інженери відділу (сектору) всіх категорій, лісничий, помічник лісничого, старший майстер лісу, майстер лісу підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагенствами, входять до складу державної лісової охорони.

Основними завданнями держлісоохорони, згідно з Положенням «Про державну лісову охорону» є здійснення контролю за додержанням вимог лісового та мисливського законодавства, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, запобіганням злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин, організація та координація заходів з охорони державного мисливського фонду.

Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно на початку червня 2024року (більш точну дату та час в ході проведення досудового розслідування встановити не представилось можливим) ОСОБА_4 , будучи представником влади, перебуваючи на посаді майстра лісу філії «Південний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яка має статус працівника правоохоронного органу,усупереч інтересам служби та вимогам ч. 1 ст. 69, ч. 8 ст. 70 Лісового Кодексу України, з метою незаконного збагачення та отримання матеріальних благ, шляхом скоєння злочину проти довкілля, розробив план злочинної діяльності, пов`язаної з незаконною порубкою дерев у лісі, перевезенням, зберіганням та збутом незаконно зрубаних дерев на території філії «Південний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Розуміючи, що реалізація злочинного плану, направленого на систематичну незаконну порубку, перевезення, зберігання та реалізацію незаконно зрубаних дерев на території філії «Південний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», потребує залучення інших осіб, ОСОБА_4 на початку липня 2024 року, у різний період часу, запропонував ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взяти участь у незаконної порубки дерев у лісових насадженнях, яким довів до відому у свій злочинний план, та які дали свою добровільну згоду на участь разом з ним у протиправній діяльності.

Після чого, ОСОБА_4 розподілив між учасниками ролі та функції кожного з співучасників.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді майстра лісу філії «Південний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що має статус правоохоронного органу, та який згідно посадових обов`язків зобов`язаний здійснювати контроль за правильністю лісокористування, перевіряти додержання лісозаготівельниками та іншими лісокористувачами правил відпуску лісу на пні, правил рубання лісу, та інших видів користування лісом, вживати заходів до усунення виявлених порушень, давати вказівки робітникам щодо усунення порушень лісового законодавства, встановленого порядку ведення лісового господарства і лісокористування, не зважаючи на ті обставини, що він є посадовою особою, ігноруючи надані йому повноваження, постійно передавав інформацію спільникам щодо діяльності органів екологічного контролю, правоохоронних органів, що забезпечувало безпеку викриття незаконної діяльності правоохоронними органами та уникнення контролю і реагування з боку органів місцевої влади, а також підшукував покупців незаконно зрубаного лісу.

При цьому, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , приймали безпосередню участь у вчиненні злочину, а саме: за допомогою заздалегідь підготовлених бензопил, сокир, ручних колунів, здійснювали спилювання та порубку дерев у визначеному ОСОБА_4 місці, після чого завантажували незаконно зрубані дерева до заздалегідь пристосованих автомобілів, перевозили частину незаконно зрубаних дерев до визначеного ОСОБА_4 місця, з метою збуту незаконно порубаних дерев та їх частин.

З метоюперевезення незаконно зрубанихдерев, ОСОБА_4 разом ізспільниками використовувалитранспортні засоби,а саме: автомобіль марки «УАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки ГАЗ 66, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебуває у власності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та яким користувався, та керував ОСОБА_4 .

Крім того, ОСОБА_4 , з метою зберігання незаконно зрубаних дерев, використав разом з спільниками у якості складу земельну ділянку, яка розташованабіля будинкулісничого Балтськоїтериторіальної громадиПодільського районуОдеської області, за координатами 48.036289, 29.590380.

Фінансування учасників незаконного вирубу деревини здійснювалось безпосередньо ОСОБА_4 за рахунок коштів, отриманих від збуту незаконної порубки дерев.

Таким чином ОСОБА_4 своїминавмисними діями, з корисливих мотивів, організував з іншими незаконну діяльність, пов`язану з вирубкою лісу під час воєнного стану, використовуючи ті обставини, що в країні можливості контролюючих органів щодо моніторингу незаконної вирубки лісів є обмеженими, будучи впевненим у безкарності своїх дій, та розуміючи, що шкода, заподіяна лісам надмірними несанкціонованими рубками може призвести до дуже істотних, непорівнянних із вигодами від продажу деревини, негативних наслідків і навіть до екологічної катастрофи, умисно знищував національний зелений ресурс України, що несе реальну загрозу, оскільки може становити небезпеку лісам, людям і живій природі та завдає мільйонних збитків економіці держави, що неприпустимо в умовах воєнного стану при наступних обставинах.

Так, відповідно до обраної собі ролі, ОСОБА_4 визначив місце для незаконної вирубки дерев на території філії «Південний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», а саме земельну ділянку поблизу природного заповідника Діброва Лабушна Балтської територіальноїгромади Подільськогорайонуза географічними координатами початок 48.043708північної широтита 29.662712східної довготи та закінчується координатами 48.046027 північної широти та 29.661187 східної довготи, про що повідомив спільникам.

Так, приблизно на початку червня 2024 року, більш точної дати не встановлено, ОСОБА_4 , знаючи про те, що відповідно до статті 4 Лісового кодексу України усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі, належать до лісового фонду України та перебувають під охороною держави, з корисливих мотивів.

Під час воєнного стану, відповідно розробленогоплану,маючи намірна незаконнупорубку деревпороди «дуб»та іншихтвердолистяних порід,діючи запопередньою змовоюз ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 на території філії «Південний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», визначили об`єктом свого злочинного посягання дерева, що проростали на земельній ділянці поблизу природного заповідника Діброва Лабушна Балтської територіальноїгромади Подільськогорайонуза географічними координатами початок 48.043708північної широтита 29.662712східної довготи та закінчується координатами 48.046027 північної широти та 29.661187 східної довготи, з лісовим насадженням, таким чином, визначивши дерева породи «дуб» та «ясен» які зростали на вказаних земельних ділянках.

Приступивши до реалізації кримінально протиправного наміру ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_4 , маючи прямий умисел та переслідуючи корисливий мотив, використовуючи заздалегідьзаготовлені бензопили,сокири,ручні пилита іншійінвентар,з порушеннямПорядку використаннялісових ресурсів,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від23.05.2007№ 761(зізмінами),ст.69Лісового кодексуУкраїни,не маючилісорубного квитка,тим самимне маючиправа здійснюватипорубку дерев,умисно,з корисливихмотивів,усвідомлюючи суспільнонебезпечний характерсвого діяння,передбачаючи йогосуспільно небезпечнінаслідки ібажаючи їхнастання,в деннийчас доби уперіод часуз початкучервня 2024року,більш точноїдати невстановлено,по 01.10.2024,знаходячись натериторії земельноїділянки філії«Південний лісовийофіс» державногоспеціалізованого господарськогопідприємства «ЛісиУкраїни»,поблизу природногозаповідника ОСОБА_10 загеографічними координатамипочаток 48.043708північної широтита 29.662712східної довготи та закінчується координатами 48.046027північної широтита 29.661187східної довготи, здійснили порубку 53 дерев, відділивши стовбури дерев від їх коріння, а саме: дерев породи дуб та інших порід з діаметром у корі біля шийки, а саме:

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 48х37,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 35х36,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 50х37,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 50х46,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 46х43,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 42х45,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 58х51,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 56х56,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 36х38,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 55х48,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 45х44,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 46х56,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 54х50,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 32х35,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 49х51,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 39х54,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 50х46,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 26х39,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 39х30,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 35х28,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 55х50,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 53х57,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 69х69,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 68х100,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 141х110,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 44х59,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 42х45,

-ясен сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 48х48,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 40х41,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 45х48,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 47х52,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 62х60,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 80х44,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 48х45,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 39х42,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 60х50,

-дуб сухий діаметром у корі біля шийки кореня 37х35,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 40х38,

-ясен сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 29х28,

-ясен сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 26х28,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 37х41,

-ясен сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 26х27,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 54х47,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 41х47,

-ясен сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 35х28,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 54х48,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 80х62,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 70х50,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 104х104,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 49х53,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 80х82,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 67х64,

-дуб сироростучий діаметром у корі біля шийки кореня 68х70,

чим спричинили шкоду державі на загальну суму 1078222 грн. 29 коп.

У подальшому ОСОБА_11 у період часу з початку червня 2024 року, більш точної дати не встановлено, по 01.10.2024, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 після кожноїнезаконної порубкидеревини,здійснили їїперевезення транспортнимизасобами,а самеавтомобілем марки«УАЗ»,державний реєстраційнийномер НОМЕР_1 та автомобілем марки ГАЗ 66, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , до складу-майданчика, який розташований в самому лісі на околиці Балтської територіальноїгромади ПодільськогорайонуОдеської області, біля будинку лісничого за координатами48.036289,29.590380,де зберігалита уподальшому здійснювализбут незаконновидубленої деревини,зокрема ОСОБА_12 ,отримуючи заце грошовувинагороду вневстановленому розмірі.

Внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у періодчасу зпочатку червня2024року,більш точноїдати невстановлено,по 01.10.2024,державі завданоматеріальну шкодуна суму1078222грн.29коп., що перевищує шістдесят неоподаткованих мінімумів громадян та є тяжкими наслідками.

Щодо обґрунтованості підозри

Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:

-протоколом огляду місця події, згідно якого було зафіксовано поблизу природного заповідника Діброва Лабушна Балтської територіальної громади Подільського району за географічними координатами початок 48.043708 північної широти та 29.662712 східної довготи та закінчується координатами 48.046027 північної широти та 29.661187 східної довготи 245 метрів над рівнем моря наявність 53 свіжоспилених пнів, утворених внаслідок спилювання ланцюговою пилою сироростучих та сухих дерев породи дуб та ясен;

-розрахунком розміру шкоди заподіяного лісу, здійсненого державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), яка складає 1078222 грн. 29 коп.

-протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що на початку вересня замовив по телефону дрова у ОСОБА_4 , який 16.09.2024 привіз йому автомобілем марки «УАЗ» 8 складометрів дров у м. Балту разом з іншим чоловіком на ім`я ОСОБА_13 ;

-протоколом пред`явлення фотознімків для впізнання свідку ОСОБА_12 , згідно якого він впізнав ОСОБА_4 як особу, у якого він замовляв дрова, та який 16.09.2024 продав йому 8 складометрів дров та ОСОБА_8 , як того чоловіка, хто приїжджав та привозив дрова разом з ОСОБА_4 ;

-розсекреченими матеріалами НСРД;

-свідченнями підозрюваних ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 ;

-результатами слідчих експериментів за участі підозрюваних ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , під час яких вони відтворили обставини та обстановку порубки ними дерев у лісах, перевезення, зберігання та збуту незаконно зрубаних дерев;

Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246 КК України.

Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.

3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких ч. 4 ст. 246 КК України.

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.

Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про те, що з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску. А тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон, на що звертала увагу сторона захисту, не виключають такої можливості.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв`язків та маючи значні матеріальні ресурси для тривалого перебування за кордоном, чому буде надано оцінку далі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.

3.6. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні

Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:

- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;

- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваної.

3.7. Щодо наявності підстав для продовження запобіжного заходу

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження продовження запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.

Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.

Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності продовження до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

3.8. Щодо неможливості завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали

Прокурор послався на неможливість закінчення досудового розслідування до завершення строку дії попередньої ухвали. Зокрема, наголосив на необхідності:

- отримати висновок судової інженерно-екологічної експертизи;

- отримати висновки судових комп`ютерно - технічних експертиз;

- отримати висновки судово-портретних експертиз;

- долучити до матеріалів кримінального провадження розсекречені матеріали за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

- з урахуванням отриманої інформації провести допити свідків;

- здійснити тимчасові доступи до речей і документів, які перебувають у володінні ГУ ДПС в Одеській області, ГУ ПФУ в Одеській області, АТ КБ «Приватбанк», АТ «Державний ощадний банк України», ПрАТ «Київстар», ПрАТ «ВФ Україна», ТОВ «лайфселл»;

-з урахуванням зібраних доказів та встановлених обставин вирішити питання щодо необхідності повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в остаточній редакції та допитати їх;

-з урахуванням зібраних доказів та встановлених обставин вирішити питання щодо необхідності повідомлення про підозру іншим особам щодо участі у вчиненні кримінального правопорушення;

- зібрати матеріали, що характеризують підозрюваних;

- отримати розсекречені ухвали суду про проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

- виконати вимоги, передбачені ст. ст. 290, 291 КПК України, щодо надання доступу та ознайомлення підозрюваних з матеріалами кримінального провадження, складання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування

-складання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

На переконання слідчого судді, зазначені процесуальні дії безпосередньо стосуються обставин кримінального правопорушення та спрямовані на їх повне та всебічне з`ясування. Їх обсяг є суттєвим та сторона обвинувачення об`єктивно потребуватиме значного часу для їх проведення.

3.9. Щодо визначення розміру застави

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст.182КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, в умовах воєнного стану, а також ступінь встановлених ризиків, який певним чином зменшився з врахуванням його міцних соціальних зв`язків, слідчий суддя приходить до висновку, що лише застава в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242240 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених цим Кодексом.

3.10. Щодо покладення на підозрюваного обов`язків

У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме: не відлучатися із міста Одеса без дозволу слідчого або прокурора; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у вказаному кримінальному провадженні, що визначені слідчим або прокурором; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

3.11. Висновки слідчого судді

Ані сторона захисту, ані сторона обвинувачення не повідомили слідчого суддю про зміну обставин, які стали підставою для застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини з плином часу інтенсивність ризику позапроцесуальної поведінки підозрюваного зменшується. Разом з тим, ступінь зменшення ризиків не досяг того рівня, який переконав би слідчого суддю у відсутності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 .

За таких обставин клопотання прокурора слід задовольнити.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене з прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12024160000000231 від 15.02.2024 року відносно ОСОБА_4 задовольнити частково.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжитистрок триманняпід вартоюдо 06 лютого 2025 року включно.

Визначити розмірзастави всумі 80прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб,що складає242240грн.та уразі їївнесення покласти до 06 лютого 2025 року включно обов`язки, що визначені в ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 17.10.2024 року.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1