Рішення

від 02.12.2024 по справі 727/9215/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/9215/24

Провадження № 2/727/1821/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Терещенко О.Є.

при секретарі Аниськовій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за по-зовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИМАВЕРА-ЛЮКС»</a>, про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої вна-слідок порушення прав споживача,-

встановив:

В серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського район-ного суду м. Чернівці з позовом до ТОВ «ПРИМАВЕРА-ЛЮКС» про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20 грудня 2019 року вона уклала з компанією Worldex Group Holiday Co., LTD (головний офіс знаходиться за адресою: No.48/49, Moo 2, Ngamwongwan 8, Bangkhen Amphur Muang Nonthaburi, Thailand), в особі ОСОБА_2 - Договір про надання послуг №5236. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 даного До-говору виконавець зобов?язується забезпечити Замовнику право розміщення в апарта-ментах типу ТО у декількох Курортних Комплексах, якими управляє Компанія Worldex Group Holiday Co., LTD. Замовник приймає таке право згідно з умовами даного Дого-вору та зобов?язується здійснити оплату.

Вказує, що у період, передбачений пунктом 4.1 Договору, вона отримала Від-пускний Сертифікат № АА00385236 (у офісі ТОВ «Примавера-Люкс»), який підтверд-жує її право на розміщення в апартаментах Курортного Комплексу відповідного типу та користування його послугами. Як передбачено розділом 5 Додатку до Відпускного Сертифікату №АА00385236, термін дії сертифікату встановлений з 20 грудня 2019 року по 20 грудня 2024 року. Жодного разу правом, наданим позивачці за п. 1.1 Договору до початку повномасштабної війни в Україні - вона не скористалася.

Згідно положень п. 3.2. Договору оплата послуг за цим Договором може бути здій-снена через ТОВ «Примавера-Люкс», сума - 53200,00 грн., що на день укладення дого-вору становило 2042,00 Євро, з урахуванням винагороди ТОВ «Примавера-Люкс», в розмірі 25 % (двадцять п?ять відсотків), про що був також укладений Договір доручення №5236 від 20.12.2019 року між нею та ТОВ «Примавера-Люкс». Відповідно до Догово-ру доручення №5236 від 20.12.2019 року Довіритель уповноважує Повіреного від імені та за рахунок Довірителя оплатити рахунки, акти та інші документи, що виставляються відповідною компанією-нерезидентом, яка надає послуги Довірителю.

Зазначає, що кошти в розмірі 53200,00 гривень були перераховані на рахунок ТОВ «Примавера-Люкс».

Після початку повномасштабної війни в Україні, у позивачки з`явилось питання щодо продовження теміну дії укладеного з компанією Worldex Group Holiday Co., LTD Договору про надання послуг №5236, адже у позивачки виникло бажання скористатись послугами, запропонованими договором.

З вказаним питанням позивачка звернулась до ТОВ «Примавера-Люкс», працівник якого відповів, що відповідь по продовженню Договору позивачка отримає від юриста тільки після війни і, оскільки у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану її чоловік «не виїзний», а іхати остання на відпочинок разом з дочкою без чоловіка - не може, по-радив написати заяву на продовження договору в довільній формі та надіслати скан заяви на електронну адресу primavera.lux.lv@gmail.com

Стверджує, що 14.08.2022 року вона надіслала директору ТОВ «Примавера-Люкс» заяву на продовження дії Відпускного Сертифікату №АА00385236 на період війни, ос-кільки точної дати, до якої можна продовжити Договір - останній не повідомили. Разом з тим, ніякої відповіді на вказану заяву позивачка не отримала.

З того часу жодної відповіді від відповідача - позивачка не отримала.

Також вказала, що у зв`язку з бездіяльністю відповідача, вона зазнала сильних ду-шевних хвилювань, пов`язаних з невизначеністю і переживаннями щодо сплачених коштів.

У зв`язку з викладеним, позивачка просила суд стягнути на її користь з відповідача майнову шкоду в розмірі 61354,94 гривень (з урахуванням індексу інфляції та 3% річ-них) та моральну шкоду у розмірі 10000,00 гривень.

Ухвалою суду від 02.09.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилась, направила заяву, згідно якої просила роз-глянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами загального позовного провадження, своїм правом подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк - не скористався, в судове засідання свого представ-ника не направив, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, а тому згідно ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вва-жає за можливе провести заочний розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 20.12.2019 року між Команією Worldex Group Holiday Co., LTD, в особі ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності №01/18 від 09.04.2018 року з одного боку, та позивачкою ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг №5236 (а.с.16-17).

Згідно умов вказаного договору, надавач послуг зобов`язався забезпечити За-мовнику право розміщення в апартаментах типу Т0 у декількох Курортних Комплексах, якими управляє Компанія Worldex Group Holiday Co., LTD. При цьому, вказане зо-бов`язання виникає у Виконавця протягом 60 (шістдесяти) днів після повної сплати за даним Договором. Вартість договору, відповідно до п.3.1., становить 53200,00 (п`ятде-сят три тисячі двісті) гривень, що на день укладення договору становило 2042,00 Євро. Згідно пункту 3.2.1 вказаного договору, сторони узгодили, що оплата послуг за цим Договором може бути здійснена через ТОВ «Примавера-Люкс».

Того ж дня між позивачкою та відповідачем було укладено Договір доручення №5236, відповідно до якого Довіритель ( ОСОБА_1 ) уповноважив Повіреного (ТОВ «Примавера-Люкс») від імені та за рахунок Довірителя оплатити рахунки, акти та інші документи, що виставляються відповідною компанією-нерезидентом, яка надає послуги Довірителю відповідно до Договору про надання послуг №5236 від 20.12.2019 року (а.с.18-19).

Також, копією довіреності від 20.12.2019 року підтверджується уповноваження позивачкою відповідача на здійснення будь-яких необхідних дій, пов`язаних з виконан-ням договору доручення №5236 від 20.12.2019 року, заключного між ОСОБА_1 та ТОВ «Примавера-Люкс». Вказана довіреність видана терміном на 60 місяців (а.с.20).

20.12.2019 року ОСОБА_1 на виконання умов договору №5236 від 20.12.2019 сплачено на рахунок відповідача два перекази по 26 600,00 гри-вень, загалом у розмірі 53 200,00 гривень, що підтверджується довідкою по особисто-му рахунку та копіями квитанцій (а.с.63-64).

При цьому, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповіда-чем умов договору, оскільки позивачка не отримала послуг, за надання яких останньою було здійснено оплату.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 53 200,00 грн.

Згідно з п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реє-страторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та по-слуг», або іншими документами (далі - розрахунковий документ); робота - діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за ін-дивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб п.21 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачв».

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли вико-навець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у го-динах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість ро-боти (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного ви-конання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо від-шкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовід-ношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сто-рони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, спла-тити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ч. 1 ст. 526 ЦК України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосу-ванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

У пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано, що «водночас закріплений законо-давцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад спра-ведливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

Тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода дого-вору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контр-агента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації прин-ципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законо-давець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці 2 частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства в разі існування однієї з таких підстав:

-наявності в акті цивільного законодавства прямої вказівки про неможливість сто-рін відступати від його імперативного положення (наприклад, згідно частини п`ятої статті 576 ЦК України предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом);

-якщо зі змісту акту цивільного законодавства випливає обов`язковість його поло-жень, яка може мати вигляд вказівки в акті цивільного законодавства на нікчемний ха-рактер відступу від його положень, або виражатися за допомогою інших правових засо-бів (наприклад, таким буде припис абзацу 2 частини першої статті 739 ЦК України, що умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною);

-якщо це випливає із суті відносин між сторонами. Ця підстава не є логічним закінченням абзацу 2 частини третьої статті 6 ЦК. Такі міркування зумовлені тим, що стаття 6 ЦК України присвячена регулюванню співвідношення актів цивільного законо-давства й договору, а не їх кореляції із сутністю відносин між сторонами. Адже сут-ність цих відносин полягає в їх договірному характері. Тому її застосовування фактич-но можливе тільки за наявності будь-якої з двох попередніх підстав, тобто прямої вка-зівки, або ж якщо обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту.

У статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов дого-вору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, зви-чаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фі-зичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав спожи-вачів.

Згідно положень ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив ви-конання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму бор-гу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового пра-ва та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Оскільки відповідач не виконав покладене на нього зобов`язання за договором, суд вважає необхідним також стягнути з відповідача ТОВ «Примавера-Люкс» на ко-ристь позивача ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 5 607,26 грн. за період з жовтня 2022 року по березень 2024 року, та 3% річних у розмірі 2 547, 68 грн., а всього на загальну суму 8154,94 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передба-чених цим Кодексом випадках.

Статями 12, 13 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, згідно з якими кожна сторона повинна до-вести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих до-казів.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних також є обґрунтованими та підляга-ють задоволенню.

При вирішенні питання щодо стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступ-ного.

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом - ч. 1 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшко-дування моральної (немайнової) шкоди ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Статтею 23 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди.

Так, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок по-рушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична осо-ба зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а та-кож з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розмі-ру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено догово-ром або законом.

Відповідно до частини першої статі 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, від-шкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З приводу завдання моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн., позивачем зазна-чено, що внаслідок довготривалого невиконання відповідачем зобов`язань за договором позивач зазнав моральних та психологічних страждань, оскільки остання не могла ско-ристатись туристичними послугами, відсутністю зв`язку із ТОВ «Примавера-Люкс», не-визначеністю та переживаннями щодо сплачених коштів.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позивач, в ре-зультаті порушення її прав відповідачем щодо невиконання договору, має право на від-шкодування моральної шкоди через душевні страждання в заявленому розмірі.

За таких обставин, суд вважає за доцільне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Примавера-Люкс»</a> на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок невико-нання умов договору в сумі 61 354,94 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах вер-ховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, під-тверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені під-стави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди об-ґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо об-ґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYA VIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збо-ру та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони про-порційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, про-порційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

Позивач згідно зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судових витрат, суд вважає за до-цільне стягнути із відповідача в дохід держави судові витрати у справі, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280, 282, 352, 354 ЦПК Ук-раїни, суд -

ухвалив:

Ухвалити заочне рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідаль-ністю «ПРИМАВЕРА-ЛЮКС», про відшкодування майнової і моральної шкоди, завда-ної внаслідок порушення прав споживача- задовольнити.

Розірвати Договір доручення №5236 від 20 грудня 2019 року, укладений між То-вариством з обмеженою відповідальністю «ПРИМАВЕРА-ЛЮКС» та ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИМАВЕРА-ЛЮКС»</a> (адреса: 79041, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд. 225; Код ЄДРПОУ 38558166) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) майнову шкоду у розмірі 61 354,94 (шістдесят одна тисяча триста п`ятдесят чотири) гривні (дев`яносто чотири) копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИМАВЕРА-ЛЮКС»</a> (адреса: 79041, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд. 225; Код ЄДРПОУ 38558166) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИМАВЕРА-ЛЮКС»</a> (адреса: 79041, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд. 225; Код ЄДРПОУ 38558166) на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні (сорок) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 12 грудня 2024 року.

Суддя: О.Є.Терещенко