Рішення

від 06.12.2024 по справі 543/783/24

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

543/783/24

2/543/360/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06.12.2024 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Попадюка С.С., за участю секретаря судового засідання Щерби А.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Черниша Є.А, представника третьої особи Сокол С.І., психолога ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Оржицької селищної ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позов мотивовано тим, що позивач, ОСОБА_1 , та відповідач, ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У 2016 році ОСОБА_3 покинула родину і переїхала до іншого місця проживання, залишивши їх спільних дітей на повне утримання та виховання позивачу. Місце проживання та перебування відповідача йому не відоме. Діти на даний час проживають разом зі позивачем та знаходяться на повному його утриманні. З того часу відповідач не бачила дітей ні разу і зустрітися з ними бажання не виявляє. Відповідач взагалі не цікавиться їхнім моральним та матеріальним становищем.Відповідач своїх батьківських обов`язків, зокрема обов`язку виховувати та утримувати дитину до досягнення нею повноліття, не виконує та не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виконання. Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Вона зовсім не цікавиться розвитком, станом здоров`я синів, не дбає про їхні інтереси та взагалі не цікавиться їхнім життям.

На підставі викладеного позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

В судовому засіданні позивач та його представник, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про дату, час і місце судового розгляду справи неодноразово повідомлявся судом належним чином, в тому числі і шляхом поміщення оголошення про виклик у судове засідання на офіційному вебпорталі «Судова влада України», про причини своєї неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала. У визначений судом п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву, такого не подала, про поважність причин не подання відзиву суд не повідомила, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду також не надходила.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача та його представника проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст. 12 Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст. 14 Закону).

Частиною 7 статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ч. 1-3 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у Постановах від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18, від 23.12.2020 у справі № 522/21914/14, від 22.11.2023 у справі № 1915/2789/12, від 25.01.2023 у справі № 462/4705/19.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п. 54).

Разом з тим Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими («Мамчур проти України», № 10383/09 від 16 липня 2015 року, п. 100).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п.п. 57-58).

У п.п. 47-49 справи «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Крім того, у даному рішенні Судом звернуто увагу, що при вирішенні прав про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 13 березня 2019 року №631/2406/15-ц.

Законодавець визначив, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини. Якщо такий результат не передбачається, то позбавлення батьківських прав не дасть дитині полегшення. Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

З аналізу вказаної статті, суд вважає, що зазначені підстави є вичерпними та позбавлення батьківських прав є правом, а не обов`язком суду.

Судом встановлено, що рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 11.09.2019 року шлюб, зареєстрований 01.03.2011 року Чутівською сільською радою, Оржицького району, Полтавської області між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 1 - розірвано (а.с.15-16).

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.17).

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.18).

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №15.15.1-15/250 від 24.06.2024 року виданої виконавчим комітетом Оржицької селищної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та має склад сім`ї: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та співмешканка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка проживає без реєстрації (а.с.20).

Згідно довідки №15.15.1-15/249 від 24.06.2024 Чутівський старостинський округ виконавчого комітету Оржицької селищної ради повідомляє, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з своїми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Мати, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2016 року в с. Чутівка Лубенського району Полтавської області не проживає, у вихованні та утриманні дітей участі не приймає (а.с.21).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №15.15.1-15/251 від 24.06.2024 та акту обстеження житлово-побутових умов від 03.08.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , проживають голова домогосподарства ОСОБА_1 , співмешканка ОСОБА_8 , син ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 . Загальна площа житлового будинку - 58 м.кв., житлова площа - 38 м.кв. та складається з трьох кімнат Будинок з пічним опаленням, підведеним водопостачанням. Для виховання, розвитку та проживання дітей створено усі необхідні умови. ОСОБА_1 з 2016 року самостійно займається їх вихованням. За характером добрий, товариський, трудолюбивий. Вдома створює всі умови для гарного виховання та розвитку своїх дітей, добросовісно виконує батьківські обов`язки. В громадських місцях та в школі діти ведуть себе достойно. Всі члени сім`ї пов`язані спільним побутом, мають спільні права та обов`язки, спільні витрати на утримання сім`ї (а.с.22-23).

Згідно довідки №59 від 03.06.2024 виданої Чутівською гімназією Оржицької селищної ради Полтавської області на утриманні та вихованні ОСОБА_1 перебувають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2. В період з 01 вересня 2017 року по даний час вони навчаються в Чутівській гімназії, на разі переведені до 8 класу. Мати, ОСОБА_3 , у шкільному житті дітей участі не приймає, за загальний період вона жодного разу не з`являлася в школі та не цікавилася навчанням та вихованням дітей (а.с.24).

Відповідно до листа відділення поліції №2 Лубенського районного відділу поліції ГУ НП в Полтавській області №1071115/114/012024 від 23.07.2024 та довідки від 23.07.2024 про результати розгляду звернення зареєстрованого до ЖЄО за № 3372 від 04.07.2024 в ході проведення перевірки за повідомленням ОСОБА_1 про факт неналежного виконання батьківських обов`язків його колишньою дружиною ОСОБА_3 було встановлено, що остання з 2019 року ухиляється від виховання та утримання їх спільних дітей, не цікавиться їхнім життям, не приймає участі у забезпеченні необхідних умов життя дітей. Місце перебування ОСОБА_3 встановити не вдалося (а.с.26-27).

Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Оржицької селищної ради №8 від 27.09.2024 року комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Оржицької селищної ради вважає за доцільне та можливе позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.46-48).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу позбавлення батьківських прав посилався на те, що ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків, зокрема обов`язку виховувати та утримувати дитину до досягнення нею повноліття, не виконує та не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виконання, свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, зовсім не цікавиться розвитком, станом здоров`я синів, не дбає про їхні інтереси та взагалі не цікавиться їхнім життям.

Отже правовою підставою для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 позивач визначив пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

При цьому, з аналізу пункту 2 частини першої статті 164 СК України слідує висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Указані фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

На цьому наголошено і в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Отже, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні батьками обов`язків по вихованню дитини, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто незважаючи на заходи попередження та впливу, які виявилися безрезультатними.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 24.06.2020 у справі № 344/6374/18, від 08.04.2020 у справі № 645/731/18.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо та лише за наявності вини у їхніх діях і свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час розгляду справи позивачем доведено, що ОСОБА_3 систематично та свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, самоусунулася від цих обов`язків. Такі обставини підтверджені відповідними доказами, зокрема довідкою №15.15.1-15/249 від 24.06.2024 Чутівського старостинського округу виконавчого комітету Оржицької селищної ради, довідки №59 від 03.06.2024 виданої Чутівською гімназією Оржицької селищної ради Полтавської області, листа відділення поліції №2 Лубенського районного відділу поліції ГУ НП в Полтавській області №1071115/114/012024 від 23.07.2024 та довідки від 23.07.2024 про результати розгляду звернення зареєстрованого до ЖЄО за № 3372 від 04.07.2024.

У судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_9 надала показання про те, що проживає по сусідству з родиною позивача, дану сім`ю знає тривалий час. Підтвердила, що ОСОБА_3 залишила сім`ю більше 8 років потому, останнього разу бачила її коли діти йшли до першого класу, з того часу відповідач не з`являлася та не приймає участі у вихованні та утриманні дітей. ОСОБА_1 , як батько дітей, сам піклується, виховує та утримує їх спільних дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_12 надав показання про те, що проживає в с. Чутівка, сім`ю ОСОБА_1 знає тривалий час. Підтвердив, що останнього разу ОСОБА_3 бачив у селі в 2016 році, і по даний час вона не з`являлася, з дітьми не спілкується та не приймає участі у їх вихованні та утриманні. ОСОБА_1 сам виховує та піклується про синів ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 Дитина , яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини (ст. 12 Конвенції про права дитини, ст. 3 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. 171 СК України).

В судовому засіданні, у присутності психолога ОСОБА_2 судом опитані неповнолітні діти позивача: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Надали пояснення, що матір не бачили вже більше 6 років. Протягом цього часу мати ні разу не цікавилася їхнім життям, не телефонувала, навіть не намагалася у будь-який спосіб підтримувати контакти. За матір`ю вони зовсім не скучають. На даний час проживають з батьком, який піклується про них, допомагає з підготовкою до шкільних занять, вдягає, фінансово забезпечує. Із матір`ю вони не відчувають ніякого емоційного зв`язку.

Суд зазначає, що думки дітей, висловлені в судовому засіданні, не завжди може відповідати їх інтересам, можуть бути висловлені під впливом певних зовнішніх факторів (тривале проживання з батьком, а не з матір`ю), а також те, що думка дитини в судовому засіданні не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав.

Суд враховує висловлені дітьми думки системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (Постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).

Та обставина, що з 2016 року та на час розгляду справи діти проживають з батьком, їх матеріальним забезпеченням вихованням і розвитком займається саме батько, свідчить про те, що матір дітей не бажає брати участь в утриманні та вихованні синів, тобто свідомо та умисно нехтує своїми батьківськими обов`язками. Поважних причин невиконання ОСОБА_3 батьківських обов`язків стосовно своїх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судом не встановлено.

Що стосується висновку органу опіки та піклування, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 5, 6 статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як зазначено у Постанові Верховного суду від 15.04.2021 у справі № 243/13191/19-ц, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.

На переконання суду, висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затверджений рішенням виконавчого комітету Оржицької селищної ради №8 від 27.09.2024 року відповідає встановленим законом вимогам, є достатньо обґрунтованим, в основу якого покладено зібрані органом опіки та позивачем письмові докази.

Оскільки у ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що відповідач ОСОБА_3 протягом тривалого часу не спілкується із дітьми, матеріально їх не утримує, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не виявляє по відношенню до дітей турботи, що вказує на неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків, суд дійшов висновку, що така поведінка відповідача свідчить про її небажання надалі мати та виконувати свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини.

Відповідно до ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Стосовно стягнення аліментів.

Відповідно до ст. 141, 155, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, проживання батьків окремо від дитини не звільняє їх від обов`язків щодо дитини.

Відповідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини , 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, 4) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів , 6) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 ст.183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 2 ст.183 Сімейного кодексу України визначено, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальний та сімейний стан сторін, надані по справі докази, а також положення ч. 5 ст. 183 СК України, яка передбачає стягнення аліментів у розмірі на двох дітей - однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи те, що діти проживають разом з позивачем, відомостей про доходи відповідача, про перебування на утриманні відповідача інших дітей, непрацездатних осіб суду не надані, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.08.2024 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Дослідивши надані докази, з урахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, що відповідатиме найкращим інтересам дітей.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при поданні до суду позову про стягнення аліментів, то суд на підставі ч. 2 ст. 133, ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, стягує ці витрати з відповідача.

Керуючись ст.12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Оржицької селищної ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.08.2024 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в сумах платежів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Оржицької селищної ради, місце знаходження: вул. Центральна, 24, селище Оржиця, Полтавська область, 37700.

Повний текст рішення складено 11.12.2024 року.

Суддя Попадюк С.С.