Рішення

від 29.11.2024 по справі 308/10159/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/10159/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,

секретаря судового засідання Корень В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Закарпаття» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ТОВ «Комплекс Закарпаття» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтовування своїх вимог зазначив, що 16.10.2012 року він був прийнятий на роботу в ТОВ «Комплекс «Закарпаття» на посаду юриста (наказ №15-0000000025 від 16.10.2012 року). Наказом від 31.10.2014 року його було звільнено від роботи за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України). Однак, повного розрахунку по нарахованій йому заробітній платі відповідачем з дня звільнення по сьогоднішній день проведено не було.

Зазначає, що відповідно до розрахункового листка, наданого відповідачем, заборгованість ТОВ «Комплекс «Закарпаття» по невиплаченій заробітній платі на час його звільнення становить 3887,66 грн.

Зазначені обставини стали причиною для його звернення до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку та компенсації в лютому 2015 року.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/1786/15-ц від 22.04.2015 року, що набрало законної сили 12.05.2015 року, збільшені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі та ухвалено: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 3877,66 грн.; стягнути з ТОВ «Комплекс «Закарпаття» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.10.2014 року по 22.04.2015 рік у сумі 14140,77 грн.; стягнути з ТОВ «Комплекс «Закарпаття» на користь ОСОБА_1 компенсацію по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (з врахуванням зростання індексу споживчих цін в лютому 2015 року відповідно до грудня 2013 року до 131,6 %) у сумі 594,43 грн.

Вказує, що у подальшому, 17.07.2015 року він звернувся до Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа №308/1786/15-ц.

22.07.2015 року постановою головного державного виконавця Секерні Є.М. було відкрито відповідне виконавче провадження № 48182402.

28.03.2017 року державним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Відповідно, постановою державного виконавця від 28.03.2017 року виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання. 13.02.2020 року ним пред`явлено виконавчий документ до виконання повторно.

Як зауважує позивач, заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/1786/15-ц від 06.10.2020 року, яке набуло законної сили 06.11.2020, позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 143071 гривню 32 коп. за період з 23.04.2015 року по 17.02.2020 року. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» на користь ОСОБА_1 компенсацію по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у сумі 4299 гривень 76 коп. за період з 23.04.2015 року по 17.02.2020 року та стягнуто судові витрати з товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1473 гривні 72 коп.

В подальшому, 24.12.2020 року він звернувся до Ужгородського MB ДВС ГТУЮ в Закарпатській області із заявою про пред`явлення виконавчого документа до виконання та 06.01.2021 року постановами заступника начальника Ужгородського MB ДВС Венжегою М.Р. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП №64049805) та про арешт майна боржника. Однак, як і попередні рази, невдовзі виконавчі документи було повернуто стягувачу без виконання, у зв`язку з перебуванням майна боржника в іпотеці (постанова MB ДВС від 30.03.2021 року).

Оскільки, за наявною в Реєстрі речових прав на нерухоме майно інформацією майно відповідача й надалі перебуває в іпотеці, повторно виконавчі документи до виконання не подалися.

Відтак, оскільки рішення Ужгородського міськрайонного суду по справах №308/1786/15-ц від 22.04.2015 року та №308/1565/20 від 06.10.2020 року не виконані, а заборгованість по нарахованій та невиплаченій заробітній платі не погашена, для захисту своїх порушених прав позивач звертається до суду з даною позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період неохоплений попередніми судовими рішеннями.

Зауважує, що вищевказаним судовим рішенням по справі №308/1786/15-ц факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем при звільненні підтверджено. На сьогоднішній день заборгованість по заробітній платі так і не погашена а судові рішення не виконані.

В цьому ж рішенні встановлено, що згідно довідки про середню заробітну плату від 13.02.2015 року, що нараховувалась позивачу до моменту звільнення: за серпень 2014 року складає 2116,93 гривень, за вересень 2014 року - 2873,92 гривень.

За такого, заробітна плата позивача за повні два місяці роботи, що передували його звільненню за серпень 2014 року та вересень 2014 року складає 4990,85 гривень. В серпні 20 робочих днів, в вересні 22 робочих дня. Тому середня заробітна плата позивача за один день складає: (2116,93 грн. + 2873,92 грн.) : (20 р.д. + 22 р.д.) = 118 грн. 83 коп.

Кількість днівза часзатримки розрахункупри звільненніпозивача заперіод з18.02.2020року (першийдень періодуне охопленогопопередніми судовимирішеннями)по 13.06.2024року (деньподання позовноїзаяви)складає:1079день. Відтак,сума середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку становить: 118,83 грн. * 1079 = 128 217,57 грн.

Зауважує, що сума нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати (після відрахування обов`язкових платежів): за серпень 2014 року становить - 1702,86 грн.; за вересень 2014 року становить - 2311,78 грн. За даними Державної служби статистики України, Індекс споживчих цін на товари та послуги (сукупний індекс інфляції) з серпня 2014 року по квітень 2024 року становить 360,3%; з вересня 2014 по квітень 2024 року становить 350,2%.

Позивач вказує,що сумакомпенсації завтрату частинизаробітної платиу зв`язкуз затриманнямїї виплати(застаном наквітень 2024року)становитиме 9337,06 грн.

На підставі наведеного, просить суд стягнути з ТОВ "Комплекс Закарпаття" на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 128 217,57 грн. за період з 18.02.2020 року по 13.06.2024 року, а також стягнути з ТОВ "Комплекс Закарпаття" на його користь компенсацію по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у сумі 9337,06 грн. за період, не охоплений попередніми судовими рішеннями.

Позивач ОСОБА_1 не скористався правом на участь у судовому засіданні та подав заяву, згідно якої просить провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача також не скористався правом на участь у судовому засіданні, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що наказом товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» від 16.10.2012 року №15-0000000025 позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу 16.10.2012 року на посаду юриста.

Згідно із записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , заповненої 06.09.2012 року, наказом від 31.10.2014 року № 77 К ОСОБА_1 було звільнено з роботи за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

У день звільнення відповідач ТОВ «Комплекс «Закарпаття» не провело розрахунок із позивачем у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, а саме не виплачена заробітна плата в сумі 3877,66 грн., що стверджується довідкою ТОВ «Комплекс «Закарпаття» від 13.02.2015 року, згідно з якою заборгованість перед ОСОБА_1 за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року станом на 13.02.2015 року складає 3877,66 грн.

Судом також встановлено, що заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.04.2015 року, що набрало законної сили 12.05.2015 року, збільшені позовні вимоги позивача за вказаним позовом було задоволено та ухвалено: стягнути з ТОВ «Комплекс «Закарпаття» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 3877,66 грн.; стягнути з ТОВ «Комплекс «Закарпаття» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.10.2014 року по 22.04.2015 рік у сумі 14140,77 грн.; стягнути з ТОВ «Комплекс «Закарпаття» на користь ОСОБА_1 компенсацію по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (з врахуванням зростання індексу споживчих цін в лютому 2015 року відповідно до грудня 2013 року до 131,6 %) у сумі 594,43 грн.

17.07.2015 року позивач звернувся до Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду від 12.05.2015 року у справі №308/1786/15-ц. Постановою державного виконавця від 22.07.2015 року було відкрито відповідне виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа (ВП №48182402).

Постановою державного виконавця від 28.03.2017 року виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання, оскільки, як встановлено, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

13.02.2020 року позивачем пред`явлено виконавчий документ до виконання повторно, що підтверджується відповідною заявою.

Далі, заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.10.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати задоволено повністю та вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 143 071 (сто сорок три тисячі сімдесят одну) гривню 32 коп. за період з 23.04.2015 року по 17.02.2020 року; компенсацію по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у сумі 4 299 (чотири тисячі двісті дев`яносто дев`ять) гривень 76 коп. за період з 23.04.2015 року по 17.02.2020 року.

В подальшому, 24.12.2020 року позивач звернувся до Ужгородського MB ДВС ГТУЮ в Закарпатській області із заявою про пред`явлення виконавчого документа до виконання. 06.01.2021 року постановами заступника начальника Ужгородського MB ДВС Венжегою М.Р. відкрито виконавче провадження (ВП №64049805) та накладено арешт на майно боржника. Однак, невдовзі виконавчі документи було повернуто стягувачу без виконання у зв`язку з перебуванням майна боржника в іпотеці (постанова MB ДВС від 30.03.2021 року).

Відтак, оскільки рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справах №308/1786/15-ц від 22.04.2015 року та №308/1565/20 від 06.10.2020 року не виконані, а заборгованість по нарахованій та невиплаченій заробітній платі не погашена, для захисту своїх порушених прав позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період неохоплений попередніми судовими рішеннями.

Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі ст. 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

При цьому, відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах у справах №6-76цс14 від 02.07.2014 року, №6-837цс15 від 23.12.2015 року, визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року №13 роз`яснив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як встановлено судом, судовими рішеннями від 22.04.2015 року у справі №308/1786/15-ц та від 06.10.2020 у справі №308/1565/20 підтверджено факт наявності у відповідача заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

Згідно з довідкою про середню заробітну плату від 13.02.2015 року, що нараховувалася позивачу до моменту звільнення: за серпень 2014 року складає 2116,93 грн., за вересень 2014 року 2873,92 грн.

Заробітна плата позивача за повні два місяці роботи, що передували його звільненню за серпень 2014 року та вересень 2014 року складає 4990,85 грн. В серпні 20 робочих днів, у вересні 22 робочих дня. Тому середня заробітна плата позивача за один день складає: (2116,93 грн. + 2873,92 грн.) : ( 20 р.д. + 22 р.д.) = 118,83 грн.

Кількість днів за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 18.02.2020 року (перший день періоду, не охопленого попередніми судовими рішеннями) по 13.06.2024 року (день подання позовної заяви) складає: 1079 день. А відтак, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить: 118,83 грн. * 1079 = 128 217,57 грн.

Враховуючи встановлене та вказані законодавчі норми, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 128 217,57 грн. за період з 18.02.2020 року по 13.06.2024 року.

Разом з тим, позивачем пред`явлено вимогу про стягнення з відповідача компенсації по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з п.п. 2, 3 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 №1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.

Суд погоджується з проведеними позивачем розрахунками з урахуванням стягнутих сум згідно з судовими рішенням від 22.04.2015 року у справі № 308/1786/15-ц та від 06.10.2020 у справі №308/1565/20. При цьому, відповідачем до суду заперечень та свого розрахунку не надано.

За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оскільки судове рішення від 22.04.2015 року у справі №308/1786/15-ц та судове рішення від 06.10.2020 у справі №308/1565/20 не виконані, протилежного матеріалами справи не встановлено, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення свого позову, знайшли своє підтвердження, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 6ст. 141 ЦПК Україниз відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір, від сплати якого позивач звільнений, в розмірі 1 375,55 гривень.

Керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 13, 76, 81, 141, 258, 263-265, 273, 279, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 дотовариства зобмеженою відповідальністю«Комплекс Закарпаття»про стягненнязаборгованості позаробітній платі задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Закарпаття» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 128217,57 (сто двадцять вісім тисяч двісті сімнадцять грн. п`ятдесят сім коп.) гривень за період з 18.02.2020 року по 13.06.2024 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Закарпаття» на користь ОСОБА_1 компенсацію по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у сумі 9337,06 (дев`ять тисяч триста тридцять сім грн. шість коп.) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Закарпаття» на користь держави судовий збір у сумі 1375,55 (одну тисячу триста сімдесят п`ять грн. п`ятдесят п`ять коп.) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Реквізити сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ;

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Закарпаття», адреса: Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 5; код ЄДРПОУ 33331628.

Суддя Т.Р. Деметрадзе