Ухвала

від 11.12.2024 по справі 752/8435/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/8435/24

Провадження № 2/752/4645/24

У Х В А Л А

Іменем України

11.12.2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря судового засідання Овдій-Барандич В.В.,

розглянувши клопотання Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», треті особи ОСОБА_2 , Фермерське господарство «Деметра» про визнання недійсними договорів поруки та додаткових угод до них, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва за позовом до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», треті особи ОСОБА_2 , Фермерське господарство «Деметра» про визнання недійсними договорів поруки та додаткових угод до них та просить визнати недійсним договір поруки за №310821-П/1 від 31.08.2021р. та додаткової угоди №200123 від 20.01.2023р., укладені між ОСОБА_2 та Акціонерним товариство «Банк Кредит Дніпро»; визнати недійсними договір поруки за №310821-П/2 від 31.08.2021р. та додаткової угоди №200123 від 20.01.2023р., укладені між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро»; визнати недійсними договір поруки за №310821-П/3 від 31.08.2021р. та додаткової угоди №200123 від 20.01.2023р., укладені між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро», а також стягнути з відповідача судовий збір.

В обгрунтування позову зазначила про те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2024р. №916/1294/24 відкрито провадження у справі за позовною заявою АТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Деметра» про стягнення заборгованості за кредитними договорами №310821-КЛН від 31.08.2021р., №310821-КЛН/2 від 31.08.2021р., №310821-КЛН/3 від 31.08.2021р., №200123-КЛН від 20.01.2023р. в сумі 13 756 286,11 грн. та судовий збір. Зі змісту позовної заяви та долучених до неї документів стало відомо про укладення між Фермерським господарством «Деметра» та Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» кредитних договорів №310821-КЛН від 31.08.2021р., №310821-КЛН/2 від 31.08.2021р., №310821-КЛН/3 від 31.08.2021р., №200123-КЛН від 20.01.2023р., та укладення між ОСОБА_2 та АТ «Банк Кредит Дніпро» договорів поруки №310821-П/1 від 31.08.2021р. та додаткової угоди №200123 від 20.01.2023р., №310821-П/2 від 31.08.2021р. та додаткової угоди №200123 від 20.01.2023р., №310821-П/3 від 31.08.2021р. та додаткової угоди №200123 від 20.01.2023р. За вказаними договорами поруки ОСОБА_2 поручився перед АТ «Банк Кредит Дніпро» за виконання боржником ФГ «Деметра» зобов`язання з повернення суми кредиту, наданого за кредитними договорами №310821-КЛН від 31.08.2021р., №310821-КЛН/2 від 31.08.2021р., №310821-КЛН/3 від 31.08.2021р., №200123-КЛН від 20.01.2023р. На думку позивача, кредитні договори з урахуванням розміру позики, в тому числі оспорювані договори поруки одночасно з додатковими угодами до них виходять за межі побутових, тобто не є дрібними побутовими, та потребують згоди позивача, як дружини поручителя ОСОБА_2 . Зі змісту договорів поруки та додаткових угод до них вбачається, що позивач ОСОБА_1 підтвердила ознайомлення зі змістом договорів поруки та додаткових угод до них, а також надала свою згоду на укладення цих договорів та додаткових угод. Водночас, підписи, проставлені на вказаних документах, на підтвердження згоди відрізняються один від одного та взагалі не належать позивачу, проставлялись сторонньою особою, що вказує про сумнівність правочину. За таких обставин, позивач звернулась до суду з відповідним позовом у даній справі.

Ухвалою суду від 17.10.2024р. відкрито провадження в даній справі, постановлено розглядати її в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в даній справі з обгрунтуванням того, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Також, суд зазначає, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №367/4695/20 (провадження №14-12цс21), критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, в порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі. При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом. Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі "Белілос проти Швейцарії"); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі "Занд проти Австрії").

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) зазначено, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) вказано, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) зроблено висновок, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18). Велика Палата Верховного Суду додатково звертає увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

До аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд при ухваленні постанов від 17 листопада 2021 року у справі № 705/4132/19, від 09 лютого 2022 року у справі №607/21964/19.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що між сторонами у справі виник спір, що стосується визнання недійсними договорів поруки та додаткових угод до них, укладених між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 , які є способом забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами, сторонами яких є юридичні особи - АТ «Банк Кредит Дніпро» та ФГ «Деметра», тобто стосується правовідносин, які є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб`єктів.

Отже, враховуючи наведене, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України суд роз`яснює позивачам про віднесення розгляду справи до юрисдикції господарського суду.

Керуючись ст.ст. 19, 255, 256, 258, 260, 353, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», треті особи ОСОБА_2 , Фермерське господарство «Деметра» про визнання недійсними договорів поруки та додаткових угод до них задовольнити.

2. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», треті особи ОСОБА_2 , Фермерське господарство «Деметра» про визнання недійсними договорів поруки та додаткових угод до них закрити.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

4. Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення відповідно до вимог, встановлених статтями 354-356 ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 11.12.2024р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА