Ухвала

від 05.12.2024 по справі 757/26575/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26575/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4

підозрюваного - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12021000000000806 від 17.06.2021 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12021000000000806 від 17.06.2021 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовує тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021000000000806 від 17.06.2021 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 (у редакції до внесення змін на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» № 3233-IX від 13.07.2023), ч. 1 ст. 255 (у редакції до внесення змін на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою» № 671-IX від 04.06.2020) КК України та за фактами вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 у період з січня 2018 до вересеня 2020 року, діючи умисно, у складі злочинної організації, виконуючи відведену йому роль, згідно єдиного та спільного плану вчинення злочинів, умисно вчинив ряд незаконних заволодінь чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайств), спричинивши майнової шкоди на загальну суму 408 133, 40 Євро та 55126 Доларів США., що на час вчинення злочинів становило 12 308 134 грн. 10 коп., а саме:

- 25.10.2019 шляхом обману, діючи від імені ТОВ «Гранд Карпатія» (ЄДРПОУ 42562042), під приводом міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом із м. Стамбул Турецької Республіки до м. Мінськ Республіки Білорусія, на підставі договору про надання послуг із перевезення, укладеного із логістичною компанією, зареєстрованою в Турецькій Республіці «MK Trans», заволодів майном, а саме одягом (текстилем), спричинивши майнової шкоди на суму 55126,02 доларів США, що на час вчинення злочину становило 1384441 грн. 04 коп.;

- 12.11.2019 шляхом обману, діючи від імені ТОВ «Гранд Карпатія» (ЄДРПОУ 42562042), під приводом міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом із м. Рига Латвійської Республіки до м. Оріхів Запорізької області, заволодів майном, що належить ТОВ «ВАЙН-ХОЛЛ», а саме алкогольною продукцією, спричинивши майнової шкоди на загальну суму 88701,60 Євро, що на час вчинення злочину становило 2400497 грн. 25 коп.;

В період часу із 13.11.2019 до 15.11.2019, шляхом обману, діючи від імені ТОВ «Гранд Карпатія» (ЄДРПОУ 42562042), під приводом міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом із м. Веленія Словенської Республіки до м. Київ, заволодів побутовою технікою, належною ТОВ «Комфі Трейд», вартістю 77582,10 Євро та побутовою технікою ТОВ «Інвестком», вартістю 138534,84 Євро, спричинивши майнової шкоди на загальну суму 216116, 94 Євро, що на час вчинення злочину становило 5762158 грн. 48 коп.

18.11.2019 шляхом обману, діючи від ТОВ «ГРАНД КАРПАТІЯ» (ЄДРПОУ 42562042), під приводом надання послуг із міжнародного перевезення вантажу із м. Вільнюс Литовської Республіки до м. Запоріжжя, заволодів ломом міді у кількості 22 тони, належним SIA «IBS Solutions», спричинивши майнової шкоди на загальну суму 103314,86 Євро, що на час вчинення злочину становило 2761037 грн. 35 коп.

28.04.2021 у кримінальному провадженні №12021000000000274 від 23.02.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

04.12.2024 ОСОБА_5 , на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2024, було затримано.

Слідчий вказує, що метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 згідно з ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов`язків.

Так, у досудового розслідування є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , будучи повідомленим про підозру у вчиненні особливо тяжких злочинів (відповідно до ст. 12 КК України), може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється в участі у злочинній організації, є активним її учасником, підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років, із 17.05.2021 перебуває в розшуку, у зв`язку із переховуванням від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, місцезнаходження яких на вдалося встановити у ході обшуків, оскільки ОСОБА_5 є учасником злочинної організації та підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів у її складі, а тому обрання щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може призвести до спілкування його зі співучасниками злочинів, розробляння стратегії дій, спрямованих на приховування слідів злочинів, уникнення від кримінальної відповідальності, спотворення речей та документів, які їх викривають, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні;

- з метою приховання слідів злочинів, може вчиняти дії щодо видалення та спотворення інформації та документів, які містять сліди кримінальних правопорушень;

- знищити інші речі та документи, які можуть підтверджувати причетність ОСОБА_5 чи інших учасників злочинної організації до вчинення кримінальних правопорушень, які розслідуються у кримінальному провадженні.

- може незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних в зазначеному кримінальному провадженні, оскільки злочинна діяльність членів злочинної організації була спрямована на введення в оману невизначеного кола потерпілих, з метою заволодіння їх коштами. Крім того, ОСОБА_5 має вплив на інших учасників злочинної організації, залучених до вчинення злочинів, а тому може незаконно впливати на них, з метою уникнення кримінальної відповідальності;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, єдиним заробітком для свого матеріального забезпечення є отримання коштів від вчинення злочинних дій, пов`язаних із незаконним заволодінням чужим майном, у випадку незастосування запобіжного заходу - тримання під вартою, та у зв`язку із невстановленням на цей час всіх співвиконавців злочину, може продовжувати займатись вчиненням злочинів.

ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в учиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років, діями злочинної організації, учасником якої є ОСОБА_5 , спричинено майнової шкоди на суму 12 308 134 грн. 10 коп.

За викладених обставин, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та забезпечення запобігання зазначеним ризикам, виникла необхідність в обранні підозрюваному ОСОБА_5 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, пов`язаними із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження та вчиненням нових злочинів.

Прокурор доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Окрім цього, уточнив клопотання в частині строку досудового розслідування та просив застосувати запобіжний захід строком до 20 днів.

Адвокат в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив відмовити, оскільки підозра необґрунтована та ризики не підтвердженні.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання та підтримав позицію свого адвоката.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Так, судом встнаовлено, що 28.04.2021 у кримінальному провадженні №12021000000000274 від 23.02.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

17.05.2021 оголошений розшук підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки він переховується від органів досудового розслідування, з метою уникнення кримінальної відповідальності за діяння, про підозру у вчиненні якого йому повідомлено 28.04.2021.

26.05.2021 матеріали досудових розслідувань №12018080070001982 від 20.10.2018 та 12021000000000274 від 23.02.2021 об`єднані в одне провадження.

17.06.2021 ОСОБА_5 повідомлений про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 (у редакції до внесення змін на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» № 3233-IX від 13.07.2023), ч. 1 ст. 255 (у редакції до внесення змін на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою» № 671-IX від 04.06.2020) КК України.

17.06.2021 виділені в окреме провадження з матеріалів кримінального провадження №12018080070001982 від 20.10.2018 матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 255 КК України та за фактами вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України.

28.04.2021 підозрюваний ОСОБА_5 викликаний до Печерського районного суду м. Києва для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

29.04.2021 підозрюваний ОСОБА_5 до Печерського районного суду м. Києва не з`явився, про причини неявки орган досудового розслідування не повідомив.

Також, 05.05.2021, з метою вручення повістки про виклик до Печерського районного суду м. Києва, працівниками СКП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснений виїзд за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 . Встановлено, що ОСОБА_5 відсутній за місцем постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 . У зв`язку із цим, повістка про виклик підозрюваного на 12 год. 30 хв. на 07.05.2021, з дотриманням вимог ст. 135 КПК України, вручена дружині підозрюваного - ОСОБА_7 .

07.05.2021 підозрюваний ОСОБА_5 до Печерського районного суду м. Києва не з`явився, про причини неявки не повідомив.

14.05.2021 підозрюваний ОСОБА_5 , будучи викликаним належним чином, до Печерського районного суду м. Києва не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до рапорту головного оперуповноваженого ДКР НП України ОСОБА_8 , підозрюваний ОСОБА_5 із 28.04.2021 відсутній за місцем постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того, згідно рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС ДКР НП України ОСОБА_9 від 23.05.2024, в ході виконання доручення слідчого встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 тривалий час відсутній, місцезнаходження останнього невідоме.

17.05.2021 оголошений розшук підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки він переховується від органів досудового розслідування, з метою уникнення кримінальної відповідальності за діяння, про підозру у вчиненні яких він повідомлений.

12.06.2024 ухвалою Печерського районного суду м. Києва було надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

04.12.2024 підозрюваного ОСОБА_5 було затримано, на підставі даної увхали слідчого судді від 12.06.2024.

Причетність підозрюваного ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності, а саме: протоколом огляду носія інформації від 05.04.2021 - DVD-R диска №7131/19, на якому міститься аудіо інформація і технічна інформація за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених ст. 263 КПК України, протоколом огляду носія інформації від 02.04.2021 - DVD-R диска №7127/19, на якому міститься аудіо інформація і технічна інформація за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених ст. 263 КПК України, протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених ст. 263 КПК України, висновком криміналістичної експертизи звукозапису, рапортом головного оперуповноваженого ДКР НП України ОСОБА_10 , протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_11 , протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерплого ОСОБА_11 , іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, враховуючи процесуальну позицію підозрюваного та захисників з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Так, суд звертає увагу, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Разом з цим, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40), серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Таким чином, на думку слідчого судді, ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, є обґрунтованим, оскільки злочини, які інкримінуються підозрюваному, є особливо тяжкими, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Відтак, ризик втечі підозрюваного, на думку слідчого судді, виключати не можна, з урахуванням обставин провадження та особи підозрюваного, а тому він є наявним.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгаріі» від 26 липня 2021 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Таким чином, ризик переховування від органу досудового розслідування, суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Відтак, на думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покаранняв сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину, саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Відтак, усвідомлюючи тяжкість потенційного покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у разі ухвалення обвинувального вироку, слідчий суддя допускає, що підозрюваний може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду.

З урахуванням зазначеного, слідчий суддя вважає, що ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, є доведеним.

Таким чином, ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то слідчий суддя враховує, що станом на день розгляду клопотання досудове розслідування триває, стороні обвинувачення необхідно виконити ще ряд слідчих та процесуальних дій, а тому такий ризик має місце, оскільки мета кримінального провадження має бути досягнута.

Таким чином, слідчий суддя не виключає можливості незаконного впливу на свідків з боку підозрюваного з використанням кола зв`язків, з метою схилити їх до надання неправдивих показань у ході досудового розслідування або ж зміни показань у подальшому під час допиту в суді, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими, експертами у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Тобто, ризик впливу на свідків, не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність існування даного ризку.

Слідчий суддя вважає, що посилання сторони обвинувачення на наявність зазначених ризиків є обґрунтованими, підтверджується обставинами провадження та особою підозрюваного його зв`язками, які свідчать про можливість того, що останній може ними скористатись.

Відтак, стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер і тяжкість інкримінованого злочину. Відповідно до вказаної Рекомендації важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин.

У п. 60 рішення ЄСПЛ у справі «Смірнова проти Росії» від 21.07.2003 суд відзначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, у якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти.

Таким чином, з зазначених ризиків слідчим та прокурором, слідчий суддя враховуючи вік та стан здоров`я ОСОБА_5 , що він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, обставин вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що вказані дані в сукупності свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а тому, на думку суду ризики передбачені ст. 177 КПК України, є доведеними.

За встановлених обставин, під час судового розгляду встановлено, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.

Відтак, слідчий суддя вважає, що є необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 24.12.2024, в межах строку досудового розслідування.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021000000000806 від 17.06.2021, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 24.12.2024 включно, з утриманням підозрюваного в Держаній установі «Київський слідчий ізолятор».

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_13