Рішення

від 11.12.2024 по справі 440/9208/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року Справа № 440/9208/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №44/9208/24 за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення винагороди, -

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

До Полтавського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд", надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення винагороди у розмірі 63225,81 грн., за період з 01.12.2022 року по 28.12.2022 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 року було передано справу №440/9208/24 за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення винагороди - до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

28.08.2024 року справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 03.09.2024 року позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення винагороди, залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст.122,123,160,161 КАС України.

12.09.2024 року позивачем усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/9208/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, згідно положень ст.262 КАС України.

Також, ухвалою суду від 16.09.2024 року було витребувано у сторін додаткові докази по справі, зокрема у позивача:

-детальних розрахунок здійсненої переплати ОСОБА_1 ;

-інформацію/докази перебування відповідача за час виплати спірних грошових коштів (з 01.12.2022 року по 28.12.2022 року) у відпустці/лікарняному, тощо.

У відповідача витребувано, зокрема:

-докази перебування на лікарняному/на лікуванні у стаціонарі за спірний період, зокрема: з 01.12.2022 року по 28.12.2022 року;

-докази перебування у відпустці після лікування за рекомендацією лікарської комісії, тощо за спірний період (з 01.12.2022 року по 28.12.2022 року) та всі наявні докази щодо суті спору.

01.10.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву позивача.

Станом на 13.11.2024 року витребувані судом докази до суду від учасників справи не надходили.

Таким чином, з наданих до суду матеріалів справи, судом встановлено, що існує необхідність витребувати у позивача належним чином засвідчені копії таких документів, зокрема:

- детальних розрахунок здійсненої переплати ОСОБА_1 ;

-інформацію/докази перебування відповідача за час виплати спірних грошових коштів (з 01.12.2022 року по 28.12.2022 року) у відпустці/лікарняному, тощо.

У відповідача витребувано, зокрема:

-докази/інформацію щодо перебування відповідача на лікуванні, проходження реабілітації, перебування у відпустці у спірний період з 24.09.2022 року по 04.10.2022 року та з 01.12.2022 року по 28.12.2022 року;

- докази/інформацію щодо перебування на лікарняному/на лікуванні у стаціонарі за спірний період, зокрема: з 24.09.2022 року по 04.10.2022 року та з 01.12.2022 року по 28.12.2022 року;

-докази перебування у відпустці після лікування за рекомендацією лікарської комісії, тощо за спірний період (з 24.09.2022 року по 04.10.2022 року та з 01.12.2022 року по 28.12.2022 року);

- інформацію щодо отриманих травм/контузій, перебування у відпустці/на лікуванні за рекомендаціями лікаря;

- висновки ВЛК;

- інформацію щодо оскарження акту та матеріалів службового розслідування, здійсненого відносно відповідача в межах цієї справи та всі наявні докази щодо суті спору.

Ухвалою суду від 13.11.2024 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України належним чином завірені копії таких документів, зокрема:

-детальних розрахунок здійсненої переплати ОСОБА_1 ;

-інформацію/докази перебування відповідача за час виплати спірних грошових коштів (з 24.09.2022 року по 04.10.2022 року та з 01.12.2022 року по 28.12.2022 року) у відпустці/лікарняному, тощо.

Витребувано у ОСОБА_1 належним чином завірені копії таких документів, зокрема:

-докази/інформацію щодо перебування відповідача на лікуванні, проходження реабілітації, перебування у відпустці у спірний період з 24.09.2022 року по 04.10.2022 року та з 01.12.2022 року по 28.12.2022 року;

- докази/інформацію щодо перебування на лікарняному/на лікуванні у стаціонарі за спірний період, зокрема: з 24.09.2022 року по 04.10.2022 року та з 01.12.2022 року по 28.12.2022 року;

-докази перебування у відпустці після лікування за рекомендацією лікарської комісії, тощо за спірний період (з 24.09.2022 року по 04.10.2022 року та з 01.12.2022 року по 28.12.2022 року);

- інформацію/відомості щодо отриманих травм/контузій, перебування у відпустці/на лікуванні за рекомендаціями лікаря;

- висновки ВЛК;

- інформацію щодо оскарження акту та матеріалів службового розслідування, здійсненого відносно відповідача в межах цієї справи та всі наявні докази щодо суті спору.

Продовжено строк розгляду адміністративної справи №440/9208/24 до 16.12.2024 року.

03.12.2024 року відповідачем подані додаткові пояснення. Долучені додаткові докази по справі.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 11.12.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення перевірки, посадовими особами відповідача було встановлено, що станом на момент написання аудиторського звіту та доповідної записки була наявна безпідставна виплата додаткової грошової винагороди збільшеної до 100000 гривень пропорційно дням виконання завдань, за період проходження лікування внаслідок отримання травм при виконанні бойових завдань певним військовослужбовцям.

Так, зокрема вказують, що стрільцю 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 12-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону солдату ОСОБА_1 безпідставно нарахована та виплачена сума додаткової грошової винагороди складає 63225,81 грн. (шістдесят три тисячі двісті двадцять п`ять гривень 81 копійка) із розрахунку 28 днів за місяць в якому 31 день. Виплата здійснена за період з 01.12.2022 по 28.12.2022 року.

Вважаючи, що вказана вище сума грошового забезпечення 63225,81 гривень є безпідставно набутими коштами, які мають бути відшкодовані відповідачем, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з цим позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

До суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що абзацом 4 пункту 7 Інструкції з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, яка затверджена незаконним Наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 року №89 передбачено, що додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень також виплачується військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва) за увесь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, але не більше періодів дії воєнного стану, однак Постанова КМУ №168 не містить такого визначення як безперервне перебування на стаціонарному лікуванні, то позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Вказує також про те, що він проходив лікування (у тому числі з 01.12.2022 року по 28.12.2022 року) у зв`язку зі станом після вибухової травми (24.09.2022 року): множинних осколкових поранень: сліпого ділянки правої виличної кістки та кінчика носа, дотичного І-го пальця правої кісті, сліпого нижньої третини правої гомілки з вогнепальним переломом великогомілкової кістки з наявністю численних осколків в м`яких тканинах правої виличної ділянки розмірами 5х2х7,5, правої виличної кістки до 2,5 мм, кінчика носа 3х1,5 мм, заднє-латерального відділу кістково-мозкового каналу нижньої третини діафіза правої великогомілкової кістки розміром 12х10 мм з формуванням післятравматичного артриту з помірною контрактурою, нейротрофічним синдромом правого гомілково-ступневого суглоба з помірним порушенням функцій ходи.

Зазначені поранення військовослужбовець ОСОБА_1 отримав захищаючи Батьківщину від збройної агресії російської федерації.

З урахуванням викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів у вигляді додаткової грошової винагороди за період лікування з 01.12.2022 по 28.12.2022 в розмірі 63 225,81 гривень.

Окрім того, відповідач посилається на пропуск строків позивача та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що Заступником командира частини зі служби підполковником відповідно до наказу командира військової частини від 11.10.2023 року № 1434 «Про проведення службового розслідування для встановлення причин та обставин, що призвели до безпідставної виплати додаткової грошової винагороди деяким військовослужбовцям», проведено службове розслідування за вищевказаним фактом.

Так, у ході проведення службового розслідування встановлено про такі обставини.

Згідно аудиторського звіту за результатами внутрішнього аудиту військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 28.03.2023 №5-23 та доповідної записки «Про результати роботи групи офіцерів центрального територіального управління у військовій частині НОМЕР_1 НГУ» було встановлено, що у військовій частині наявна переплата додаткової грошової винагороди збільшеної до 100000 гривень, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

При аналізі зазначених документів встановлено, що станом на момент написання аудиторського звіту та доповідної записки була наявна безпідставна виплата додаткової грошової винагороди збільшеної до 100000 гривень пропорційно дням виконання завдань, за період проходження лікування внаслідок отримання травм при виконанні бойових завдань наступним військовослужбовцям.

Кулеметнику 2-го відділення 3-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону солдату ОСОБА_2 (Г-135859) безпідставно нарахована та виплачена сума додаткової грошової винагороди складає 191935,48 грн (сто дев`яносто одна тисяча дев`ятсот тридцять п`ять гривень 48 копійок) із розрахунку ЗО днів за місяць в якому 30 днів та за 54 дня в місяць в якому 31 день. Виплата здійснена за період з 09.10.2022 по 31.10.2022 та з 01.11.2022 по 30.11.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022 року.

Начальнику контрольно - пропускного пункту 9-го стрілецького взводу 5-го стрілецькогобатальйонусержанту ОСОБА_3 (Г-31785) безпідставно нарахована та виплачена сума додаткової грошової винагороди складає 50806,45 грн. (п`ятдесят тисяч вісімсот шість гривень 45 копійок) із розрахунку 15 днів за місяць в якому 30 днів та 7 днів за місяць в якому 31 день. Виплата здійснена за період з 27.09.2022 по 06.10.2022 та з 31.10.2022 по 11.11.2022 року.

Стрільцю 1-го відділення 2-го стрілецького взводу 13-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону сержанту ОСОБА_4 безпідставно нарахована та виплачена сума додаткової грошової винагороди складає 4516,13 грн. (чотири тисячі п`ятсот шістнадцять гривень 13 копійок) із розрахунку за 2 дні в місяці в якому 31 день. Виплата здійснена за період з 26.08.2022 по 27.08.2022 року.

Стрільцю 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 12-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону солдату ОСОБА_1 безпідставно нарахована та виплачена сума додаткової грошової винагороди складає 63225,81 грн. (шістдесят три тисячі двісті двадцять п`ять гривень 81 копійка) із розрахунку 28 днів за місяць в якому 31 день. Виплата здійснена за період з 01.12.2022 по 28.12.2022 року.

Стрільцю 2-го відділення 3-го стрілецького взводу 9-ї стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону солдату ОСОБА_5 безпідставно нарахована та виплачена сума додаткової грошової винагороди складає 75795,70 грн. (сімдесят тисяч сімсот дев`яносто п`ять гривень 70 копійок) із розрахунку за 17 днів за місяць в якому 30 днів та за 16 днів за місяць в якому 31 день. Виплата здійснена за період з 14.11.2022 по 27.11.2022 та з 01.12.2022 по 16.12.2022 року.

Так, згідно матеріалів справи сума розрахунку взята наступним чином: 30 в зазначений період була обов`язкова а різниця в доплаті 70 тис. гривень рахувалась шляхом визначення вартості 1 дня та множення та кількість днів переплати.

Вважаючи, що вказана вище сума грошового забезпечення, зокрема у розмірі 63225,81 гривень є безпідставно набутими коштами, які мають бути відшкодовані відповідачем, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з цим позовом за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV.

Відповідно до статті 3 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі Дисциплінарний статут).

Згідно зі статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту встановлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.

Так, згідно зі статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтями 84, 85 цього ж Статуту встановлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно зі статтею 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Статтею 86 цього ж Статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Порядок виконання дисциплінарних стягнень установлений, зокрема, статтями 96-98 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.

Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність. Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Отже, слід вказати, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок №608).

Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №608, службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Як видно з пункту 1 розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування (п.2 розділу V Порядку №608).

Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку №608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Згідно з п.4 розділу V Порядку №608, у резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку №608, після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.

Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку №608, дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку №608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Отже, слід вказати, що підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 року №160-ІХ (далі Закон №160-ІХ).

Відповідно до пунктів 4, 5 статті 1 Закону №160-ІХ у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;

пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Так, згідно матеріалів справи, Заступником командира частини зі служби підполковником відповідно до наказу командира військової частини від 11.10.2023 року № 1434 «Про проведення службового розслідування для встановлення причин та обставин, що призвели до безпідставної виплати додаткової грошової винагороди деяким військовослужбовцям», проведено службове розслідування за вищевказаним фактом.

У ході проведення службового розслідування встановлено про такі обставини.

Згідно аудиторського звіту за результатами внутрішнього аудиту військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 28.03.2023 року №5-23 та доповідної записки «Про результати роботи групи офіцерів центрального територіального управління у військовій частині НОМЕР_1 НГУ» було встановлено, що у військовій частині наявна переплата додаткової грошової винагороди збільшеної до 100000 гривень, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Посадовими особами, при аналізі зазначених документів встановлено, що станом на момент написання аудиторського звіту та доповідної записки була наявна безпідставна виплата додаткової грошової винагороди збільшеної до 100000 гривень пропорційно дням виконання завдань, за період проходження лікування внаслідок отримання травм при виконанні бойових завдань наступним військовослужбовцям, у тому числі стрільцю 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 12-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону солдату ОСОБА_1 безпідставно нарахована та виплачена сума додаткової грошової винагороди складає 63225,81 грн. (шістдесят три тисячі двісті двадцять п`ять гривень 81 копійка) із розрахунку 28 днів за місяць в якому 31 день. Виплата здійснена за період з 01.12.2022 по 28.12.2022 року.

Так, встановлено, що сума розрахунку взята наступним чином: 30 в зазначений період була обов`язкова а різниця в доплаті 70 тис. гривень рахувалась шляхом визначення вартості 1 дня та множення та кількість днів переплати.

З матеріалів справи вбачається, що заявлені до стягнення кошти були отримані відповідачем та є його додатковою винагородою за період, протягом якого відповідач перебував на лікуванні, зокрема з 01.12.2022 року по 28.12.2022 року.

Суд зазначає, що позивач не скористався правом на звернення до суду з вимогами про оскарження наказів командира в/ч, матеріалів/висновків службового розслідування здійснених відносно нього.

Так, слід вказати, що підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків встановлено Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-1X.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

інше майно - нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти (п.2);

матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності (п.4);

пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано (п.5).

Частинами 1-3 статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Статтею 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» врегульовані питання проведення службового розслідування.

Так, посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Як зазначено вище, статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах (ст.27 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).

Порядок №608 містить розділ VIII. «Особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди».

1. У разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

2. Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати:

наявність шкоди;

протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна);

умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.

3. До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Аналізуючи вказані норми чинного законодавства, суд зазначає, що залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини військовослужбовці несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються, зокрема, від матеріальної відповідальності за ці порушення. При цьому, у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Отже, за наявності підстав для притягнення військовослужбовця, з-поміж іншого, до матеріальної відповідальності, має бути проведено службове розслідування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

Постановою КМУ від 1 квітня 2022 р. № 400 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» було визначено, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сім`ям під час діє воєнного стану» було видано наказ командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 №89.

Пунктом 1 зазначеного наказу Командувача НГУ було затверджено Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України.

Абзацом 4 пункту 7 зазначеної Інструкції визначено, що додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень також виплачується військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва) - за увесь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я ( у тому числі закордонних), за час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, але не більше періодів дії воєнного стану.

Пунктом 1.2 Розпорядження командувача Національної гвардії України від 29.07.2022 №27/11/3-7419 визначено, що начальник медичної служби військової частини (установи) до підрозділів, що відповідають за облік особового складу щомісячно до 03 числа подає рапорти за минулий місяць щодо військовослужбовців які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, безперервно перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікувального закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово - лікарської комісії.

На виконання зазначеного розпорядження начальником ЦТУ ЦОТО НГУ було видано розпорядження від 10.08.2022 №6/9/3-1576. Пунктом 1 зазначеного розпорядження вказано - Призначити комісії щодо визначення виплати додаткової винагороди військовослужбовцям які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікувального закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово -лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Таке розпорядження було доведено командиром частини до виконання на заступника командира частини по роботі з особовим складом, заступника командира частини з тилу - начальника тилу, юрисконсульта.

У відповідності до листа ознайомлення з цим розпорядженням начальник медичної служби та т.в.о. заступника командира частини по роботі з особовим складом підполковник, який згідно витягів з наказу командира частини (по стройовій частині) від 01.08.2022 року №207 та від 25.08.2022 року №235 в той час виконував обов`язки заступника командира частини по роботі з особовим складом.

Проте, згідно матеріалів справи, вказана комісія у військовій частині так і не було створено а інформація, що міститься в рапортах капітана медичної служби від 16.09.2022, 03.11.2022, 03.12.2022 та від 03.01.2023 р.р. не в повному обсязі відповідає наявній медичній документації, зокрема дати безперервного лікування військовослужбовців, які зазначені в рапортах та не в повному обсязі відповідають датам які зазначені в медичній документації тотожних військовослужбовців.

Отже неналежне виконання своїх обов`язків посадовими особами в/ч фактично призвело до безпідставного нарахування та виплаті, у тому числі ОСОБА_1 грошової нагороди за період з 01.12.2022 року по 28.12.2022 року.

Так наявні медичні документи стрільця 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 12-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону солдата ОСОБА_1 .

З акту №49/22 від 02.11.2022 року, виписки з історії хвороби №13145 виданого Сумською обласною клінічною лікарнею, виписки із медичної картки стаціонарного хворого №929, що видана Територіальним медичним об`єднанням МВС України по Полтавській області та форми №100 від 24.09.2022 вбачається, що термін безперервного лікування внаслідок отримання поранення (травми, контузії, каліцтва, становить з моменту отримання поранення тобто з 24.09.2022 по 04.10.2022 року.

Також проходження ним лікування в період з 01.12.2022 року по 28.12.2022 року не може вважатись терміном безперервного лікування та бути підставою для нарахування додаткової грошової винагороди збільшеної до 100 000 гривень.

Отже, слід дійти висновку, що виплата додаткової винагороди ОСОБА_1 у сумі 63225,81 грн. за період 01.12.2022 року по 28.12.2022 року здійснена безпідставно та має бути повернута відповідачу.

Під час розгляду справи №825/2328/16 (постанова від 22.05.2020) Верховним Судом сформульовано таку правову позицію: «саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Також, суд зазначає, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним) або допущене порушення не впливає на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на поняття надмірного формалізму, який відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, слід розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.

Поняття «пуризм» (надмірний формалізм) було введено у правовий обіг ЄСПЛ.

«Правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 640/6452/19 та від 18.01.2023 у справі № 500/26/22.

Отже, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви позивача у повному обсязі.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення винагороди.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно із частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи наведене розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення винагороди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України кошти у вигляді додаткової грошової винагороди за період його лікування з 01.12.2022 року по 28.12.2022 року в розмірі 63225,81 гривень.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 11.12.2024 року.

Суддя В.В. Ільков