Рішення

від 11.12.2024 по справі 160/27073/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року Справа № 160/27073/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняДубина Ю.О. за участі: представника позивача представника відповідача не з`явився Логойко А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "Цегляний Король" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування розпоряджень

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправними та скасувати розпорядження ГУ ДПС у Дніпропетровській області:

про анулювання ліцензій № 319-рл від 24.09.2024 року в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 04610311202405829 та 04620311202405605, що видані ТОВ «Цегляний король»;

про анулювання ліцензій № 333-рл від 02.10.2024 року в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 04630311202405592 та 04620311202405606, що видані ТОВ «Цегляний король».

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач передчасно прийняв оскаржуване рішення, оскільки позивач не відмовляв у допустку до проведення перевірки працівникам відповідача; акт відмови у допуску до перевірки не направлено позивачу.

Ухвалою суду від 10.10.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позивач не допустив працівників відповідача до проведення перевірки, що підтверджується відповідними актами та фотографіями.

Ухвалою суду від 04.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином через систему Електронний суд; подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне.

Позивач має чотири ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 04610311202405829 та 04620311202405605 та № 04630311202405592 та 04620311202405606.

Розпорядженням ГУ ДПС у Дніпропетровській області:

про анулювання ліцензій № 319-рл від 24.09.2024 року анульовано ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 04610311202405829 та 04620311202405605, що видані ТОВ «Цегляний король»;

про анулювання ліцензій № 333-рл від 02.10.2024 року анулювано ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 04630311202405592 та 04620311202405606, що видані ТОВ «Цегляний король».

Підстава для анулювання ліцензій: відмова у допуску до проведення перевірки, про що складно акт.

У матеріалах справи містяться акти про відмову у допуску до проведення перевірки, на яких відсутній підпис позивача або його уповноваженої особи.

Предметом позову є правомірність рішення відповідача про анулювання ліцензії.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон № 481/95).

Згідно статті 1 Закону № 481/95 анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Порядок видачі, анулювання ліцензій на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального врегульовано статтею 3 вказаного вище закону України.

Імпорт, експорт, оптова і роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального врегульовано статтею 15 вказаного вище закону України.

Оскаржуване розпорядження обгрунтовано посиланням саме на статтю 15 Закону № 481/95, а не на статтю 3 вказаного вище закону України.

За вказаних обставин суд відхиляє доводи позивача про застосування до спірних правовідносин саме статті 3 вказаного вище закону України.

Відповідно до приписів ст. 15 Закону №481/95, ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі: акта, що засвідчує факт відмови суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або його посадових (службових) осіб без законних підстав у допуску уповноважених представників контролюючого органу до проведення перевірки, складеного відповідно до вимог пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України. До такого акта долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначеного факту технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису.

Судом під час розгляду справи встановлено, що всі акти про відмову у допуску до проведення перевірки обгрунтовані тим, що позивач відмовився від допуску посадових осіб відповідача до перевірки.

Однак у акті відсутні дані стосовно представника позивача, який відмовив у допуску до проведення перевірки працівників податкового органу.

Відповідач надав суду в якості доказів про відмову у допуску до перевірки мультимедійні документи: фотографії, на яких зображено кіоск.

Однак на вказаних фотографіях не видно адреси вулиці, на якій знаходиться кіоск; у ліцензіях, що видані позивачу вказано місцезнаходження кіосків, у яких здійснюється роздрібна торгівля тютюновими виробами, із зазначенням міста, району міста та вулиці.

За вказаних обставин суд не може дійти до однозначного та беззаперечного висновку про те, що на фотографіях відображено саме кіоск позивача за адресами, які вказані у ліцензіях, що видані позивачу.

Також на вказаних фотографіях не видно представника позивача, який не допускає представників відповідача до проведення перевірки.

Окрім того, у наказах про проведення фактичної перевірки позивача, що містяться у матеріалах справи, зазначено дату початку перевірки 20.09.2024 року та тривалість 10 днів. Однак відповідач лише один раз вийшов на місце розташування об`єктів та одразу склав акти про відмову у допуску до перевірки.

За вказаних обставин відповідач не довів належними засобами доказування факту відмови у допуску до проведення перевірки.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

В рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).

За вказаних обставин відповідач не дотримався принципу «належного врядування» під час прийняття оскаржуваного рішення, оскільки порушив процедуру його прийняття.

Суд зазначає, що з 15.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру».

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративні провадження, які на день набрання чинності цим Законом перебувають на розгляді адміністративного органу, завершуються відповідно до положень цього Закону. Адміністративні акти, прийняті після набрання чинності цим Законом, оскаржуються за правилами адміністративного оскарження у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про адміністративну процедуру» цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Частина 2 статті 1 вказаного вище закону України не виключає із сфери його дії відносини щодо анулювання ліцензій право роздрібної торгівлі тютюновими виробами згідно Закону №481/95.

У статті 3 Закону України «Про адміністративну процедуру» вказано, що адміністративна процедура визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Законом можуть бути встановлені особливості адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ. Такі особливості повинні відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом.

Частина 1 статті 4 вказаного вище закону України визначає принципи адміністративної процедури:

1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності;

2) рівність перед законом;

3) обґрунтованість;

4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу;

5) добросовісність і розсудливість;

6) пропорційність;

7) відкритість;

8) своєчасність і розумний строк;

9) ефективність;

10) презумпція правомірності дій та вимог особи;

11) офіційність;

12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні;

13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Частина 1 статті 17 зазначеного вище закону України розкриває поняття принципу «гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні»: особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи; адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків; особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Згідно статті 63 Закону України «Про адміністративну процедуру» учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом. Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви. Адміністративний орган інформує учасника адміністративного провадження про можливі негативні наслідки його неучасті у провадженні та ненадання пояснень та/або заперечень у справі, у тому числі у разі оскарження адміністративного акта.

Заслуховування не проводиться, якщо:

1) необхідно вжити негайних заходів для запобігання заподіянню шкоди;

2) відповідно до законодавства вимагається негайне прийняття рішення;

3) адміністративний орган приймає відповідний адміністративний акт в автоматичному режимі;

4) прохання заявника є очевидно безпідставним.

Відповідач не надав суду доказів наявності обставин, які виключають заслуховування згідно ч.2 ст. 63 Закону України «Про адміністративну процедуру».

Закон №481/95 не передбачає випадків реалізації права особи бути заслуханою до винесення рішення про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Однак у відповідності до п.3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про адміністративну процедуру» до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону.

За вказаних обставин Закон України «Про адміністративну процедуру» має вищу юридичну силу ніж Закон №481/95, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме Закон України «Про адміністративну процедуру».

Відповідно до статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.

Протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема:

1) прийнятий адміністративним органом, що:

а) не мав на це повноважень;

б) використав дискреційні повноваження незаконно;

2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта;

3) порушує норми матеріального права;

4) не відповідає принципам адміністративної процедури.

Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.

Таким чином, адміністративний акт, до якого відноситься також і оскаржуване рішення про анулювання ліцензії, є рішенням, прийнятим адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямований на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб), повинен обов`язково відповідати принципам адміністративної процедури, до яких віднесено також і гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

У даному випадку ч.3 ст. 87 Закону України «Про адміністративну процедуру» не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки відповідач порушив один із принципів адміністративної процедури: гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, результатом якої стало анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Відповідач також не забезпечив гарантування права позивача бути заслуханим шляхом подання своїх пояснень та/або заперечень до анулювання ліцензії за порушення Закону №481/95.

Таким чином, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Судові витрати покладаються на відповідача у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегляний король» (49000, м. Дніпро, вул. Алма-Атинська, 23, код ЄДРПОУ 45658533) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати розпорядження ГУ ДПС у Дніпропетровській області:

про анулювання ліцензій № 319-рл від 24.09.2024 року в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 04610311202405829 та 04620311202405605, що видані ТОВ «Цегляний король»;

про анулювання ліцензій № 333-рл від 02.10.2024 року в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 04630311202405592 та 04620311202405606, що видані ТОВ «Цегляний король».

Стягнути з ГУ ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегляний король» сплачену суму судового збору у розмірі 4844,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 11 грудня 2024 року.

Суддя С.В. Златін