Рішення

від 11.12.2024 по справі 320/44569/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року місто Київ № 320/44569/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН СІФУД" до Київської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН СІФУД" (далі - позивач, ТОВ "ФЛАГМАН СІФУД") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі - відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100000/2023/000025/2 від 24.02.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100210/2023/000016 від 24.02.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання відповідно до статті 262 КАС України після спливу строків для подання заяв по суті та доказів.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням відповіді на відзив на позовну заяву зазначено, що з метою митного оформлення товарів позивачем подано електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 23UA10021065072707 від 13.02.2023 у якій митну вартість товару визначено за ціною договору. На підтвердження заявленої митної вартості надано належні та достатні документи, які підтверджують усі складові митної вартості.

Разом з цим, відповідачем належним чином не обґрунтовано причин витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, а також оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. У рішенні відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів.

Також відповідач не довів неможливості визначення митної вартості товару за основним методом та необхідності застосування резервного методу визначення митної вартості.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог.

З урахуванням заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву вказав, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, в також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Додатково надані позивачем документи не спростували сумнівів митного органу.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості неможливо застосувати. Натомість, у митного органу наявна інформація, яка є підставою для застосування другорядного методу резервного методу.

Дослідивши докази, суд установив.

Між ТОВ «ФЛАГМАН СІФУД» (Покупець) та HUAZHOU XINHAI AQUATIC PRODUCTS CO. LTD (Продавець) укладено контракт № 01072019/3 від 01.07.2019 згідно із п. 1.2. якого Продавець продає, а Покупець купує свіжозаморожену і охолоджену рибу різних видів, морепродукти та інші продукти харчування (Товар).

Відповідно до п. 2.1. Контракту вид, кількість, ціна і вартість Товару узгоджуються між Продавцем і Покупцем і фіксуються в Інвойсі, із зазначенням номера та дати цього Контракту та реквізитів Продавця і Покупця, який оформляється на кожну окрему поставку.

Пунктом 2.2. Контракту передбачено, що у вартість товару входить тара і упаковка. Тара не зворотна.

Згідно із п. 5.2. на кожну партію Товару Продавець зобов`язується надати наступні документи інвойс; товарно-транспортну накладну (CMR, B/L, AWB), сертифікат походження, ветеринарний міжнародного зразка, сертифікат якості, пакувальний лист.

Пунктом 6.1. Контракту передбачено, що умови поставки за цим Контрактом обумовлюються Сторонами для кожної окремої партії і фіксуються в Інвойсах, згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010.

В інвойсі № AF2201 від 14.12.2022 до Контракту визначено наступний Товар та його характеристики: креветки Ваннамей (Penaeus Vannamei) аквакультура, сирі, морожені, без голови в панцирі, без додання спецій, приправ, консервантів та інших харчових добавок, без первинної упаковки, 30% глазур, розміри: 16/20 шт/фунт, чиста вага нетто 16 000 кг., 21/25 шт/фунт чиста вага нетто 4 000 кг.; в інвойсі № AF2202 від 15.12.2022 до Контракту визначено наступний Товар та його характеристики: креветки Ваннамей (Litopenaeus Vannamei), аквакультура, варені, морожені чищені з хвостом, без додання спецій, приправ, консервантів та інших харчових добавок, без первинної упаковки, 30% глазур, коробка вагою 5 кг нетто, розміри: 31/40 шт/фунт, чиста ваги нетто - 16 005 кг, 41/50 т/фунт, чиста вага нетто 3 995 кг.

Інвойсами передбачено, що поставка Товару здійснюється згідно умов CIF Клайпеда (Литва); оплата за Товар здійснюється на умовах: 40% передоплата, 60% після отримання сканованих копій товаросупровідних документів; ціна Товару 273 600,75 доларів США (USD).

Між Позивачем, в якості замовника, та ФОП ОСОБА_1 , в якості виконавця укладено договір № 061222 від 06.12.2022, у відповідності до якого сторони домовились, і виконавець здійснив перевезення за маршрутом Клайпеда, Литва ПП Ягодин смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 152 автомобілями (державні номерні знаки НОМЕР_2, НОМЕР_3) Товар згідно інвойсу № AF2201 від 14.12.2022. Загальна вартість послуг - 50 000 грн.

Також, між Позивачем, в якості замовника, та ФОП ОСОБА_2 , в якості виконавця укладено договір № 060223 від 06.02.2023, у відповідності до якого сторони домовились, і виконавець здійснив перевезення за маршрутом Клайпеда, Литва ПП Ягодин смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 152 автомобілями (державні номерні знаки НОМЕР_1 , НОМЕР_4) Товар згідно інвойсу № АF2202 від 15.12.2022. Загальна вартість послуг - 50 000 грн.

Згідно міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) б/н від 06.02.2023, б/п від 07.02.2023 на загальну суму 237 600,75 доларів США (USD) з Клайпеди (Литва) привезено Товар на загальну суму 237 600,75 доларів США (USD).

З метою митного оформлення ввезеного товару позивач подав електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 23UA10021065072707 від 13.02.2023 у якій задекларував митну вартість товару, зазначеного у інвойсах № AF2201 від 14.12.2022 та № АР2202 від 15.12.2022, за основним методом.

На підтвердження заявленої митної вартості до митного оформлення також були подані копії наступних документів: пакувальних листів № AF2201 від 14.12.2022, № АР2202 від 15.12.2022; рахунків-проформ № AF2201 від 14.12.2022, № АР2202 від 15.12.2022; рахунків-фактур (інвойсів) № AF2201 від 14.12.2022, № AF2202 від 15.12.2022; специфікацій № AF2201-1 від 14.12.2022, № AF2202-1 від 15.12.2022; коносаментів № HLCUZS12212APJP3 від 21.12.2022, № HLCUZS12212APJQ4 від 21.12.2022; міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) б/н від 06.02.2023, б/н від 07.02.2023; сертифікатів про походження товару № С226997809780532 від 26.12.2022, № C226997809780533 від 26.12.2022; декларацій виробника від 14.12.2022; договору № 061222 від 06.12.2022; договору-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 06-1/02 від 06.02.2023; рахунку № 32 від 10.02.2023; платіжної інструкції № 255 від 10.02.2023; акту наданих послуг № 32 від 10.02.2023; договору № 060223 від 06.02.20223; договору-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 06/02 від 06.02.2023; рахунку № 18 від 10.02.2023; платіжної інструкції № 254 від 10.02.2023; акту наданих послуг № 18 від 10.02.2023; банківських платіжних документів, що стосуються товару № P2211183906434 від 18.11.2022, № Р2301239829349 від 23.01.2023, № Р2301239829339 від 23.01.2023; полісів страхування вантажних перевезень, що підтверджують вартість страхування № 10252013901882175933 від 20.12.2022, № 10252013901882174783 від 20.12.2022; листа постачальника про вартість страхування від 16.02.2023; прайс-листа б/н від 01.11.2022; висновку про вартісні характеристики товару ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» № 111/32 від 13.02.2023; контракту № 01072019/3 від 01.07.2019; договору надання послуг по декларуванню товарів № ДТ-01-01/01 від 01.01.2021 з додатками; листів № 0702/1 07.02.2022, № 0702/2 від 07.02.2022; митної декларації ІМ ЕЕ 230A10000071315706 від 07.02.2023.

Під час митного оформлення у відповідача виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості вказаного Товару. Митним органом зазначено, що надані на підтвердження митної вартості документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару, відсутні відомості щодо включення складових митної вартості. Зазначено, що:

1) наявні підстави вважати, що загальна вартість товару є значно більшою, оскільки згідно наданих полісів загальна сума страхування склала 423 тис. дол. США;

2) наведені в документах, наданих Позивачем умови формування ціни суперечать умовам поставки CIF Клайпела (Литва), згідно яких Продавець оплачує вартість транспортування та страхування товару до порту Клайпеда;

3) надані копії експортних митних декларацій не містять відомостей у відповідних графах щодо загальної ваги нетто та брутто товарів, а також відомостей щодо витрат на транспортування та страхування товарів. Відсутній переклад наданих декларацій, що унеможливлює перевірку усіх відомостей зазначених у цих документах;

4) розмірний ряд однієї з креветок у товарі № 2 зазначено 21/25 шт/кг. При цьому у експортній митній декларації розмір цієї креветки зазначено 21/25 шт/фунт;

5) у наданому експертному висновку не зазначено конкретні розміри креветок (шт./фунт чи шт./кг).

У зв`язку з цим Київською митницею направлено електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, які б дали можливість встановити складові митної вартості.

Позивач додатково надав митному органу наступні документи: експортні декларації 531620220162394277 від 15.12.2022, № 531620220162399545 від 16.12.2022; лист ТОВ «Флагман Сіфуд» від 16.02.2023 №1602/1; рахунки-проформи № FM23K1A21 від 05.01.2023, № FM23K1A22 від 05.01.2023, № FM23KIA23 від 05.01.2023.

24.02.2023 Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2023/000025/2, яким визначила митну вартість імпортованого позивачем товару за інвойсом № AF2201 від 14.12.2022 у сумі 142 400 доларів США (USD), а за інвойсом № AF2202 від 15.12.2022 - 160 000 доларів США (USD).

Джерелом інформації, яким користувався відповідач при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та визначенням рівня митної вартості товару стали декларації № 23410006040223009 від 31.01.2023 (вартість товару «креветки очищені, морожені, варені Реnaeus Vannamei», виробник - «HUAZHOUXINHAI AQUATIC PRODUCTS» - 8 дол/кг) та № 23UA10012061024104 від 16.01.2023 (вартість товару «морожені креветки роду Реnaeus Vannamei без голови у панцирі, сирі, морожені», виробник «HUAZHOU XINHAI AQUATIC PRODUCTS CO.,LTD», - 7,12 дол/кг).

Також 24.02.2023 Київська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів № UA100210/2023/000016.

З урахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією ІМ 40 AA № 23UA10021065097506 від 24.02.2023, по якій були додатково сплачені митні платежі на загальну суму 459 923,58 грн.

ТОВ «ФЛАГМАН СІФУД» не погоджується із вказаним рішенням, вважає таке рішення протиправними, а тому звернулось до суду із вказаним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов з наступних висновків.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.

Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна.

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 24.10.2019 у справі № 815/7158/15.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17 перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.

У постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625 Верховний Суд зауважив, що Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.

У постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18 Верховний Суд зазначив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не призводить до негативних правових наслідків. Неподання таких документів може зумовити відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів, якщо в контрольного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Встановлено, що в якості підстав для прийняття оскаржуваного рішення відповідач вказав, що:

1) Згідно загальноприйнятих умов страхування вартість страхової суми має складати загальну вартість товару +10%. Тому, наявні підстави вважати, що загальна вартість товару є значно більшою, оскільки згідно наданих полісів загальна сума страхування склала 423 тис. дол. США.

2) Згідно інформації наведеної, у пункті 2 зовнішньоекономічного контракту до вартості товару входить лише вартість тари та упаковки. Згідно ж наданих інвойсів у ціну товару включені витрати пакування, вартість страховки та вартість транспортування поки товари не перетнуть митний кордон України. Обидві з наведених умов суперечать умовам поставки CIF Klaipeda (Литва), згідно яких Продавець оплачує вартість транспортування та страхування товару до порту Klaipeda.

3) Надані копії експортних митних декларацій не містять відомостей у відповідних графах щодо загальної ваги нетто та брутто товарів, а також відомостей щодо витрат на транспортування та страхування товарів. Відсутній переклад наданих декларацій, що унеможливлює перевірку усіх відомостей зазначених у цих документах. Розмірний ряд однієї з креветок у товарі № 2 зазначено 21/25 шт/кг. При цьому у експортній митній декларації розмір цієї креветки зазначено 21/25 шт/фунт.

4) У страхових полісах страхування вантажних перевезень №102520/13901882175933 та №10252013901882174783 відсутня інформація щодо процентної ставки страхування.

5) У наданому експертному висновку не зазначено конкретні розміри креветок (шт./фунт чи шт./кг).

Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає наступне.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010, поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування.

Верховний Суд у постановах від 15.02.2023 у справі № 810/689/17, від 17.05.2022 у справі № 826/9942/16, від 14.09.2023 у справі № 815/2611/16 зазначив, що за умовами поставки CIF усі витрати, що пов`язані із доставкою товару (навантаження, розвантаження, фрахт, страхування вантажу та інше), покладені на продавця, вказані витрати не входять до складу митної вартості товару. При ввезенні товарів на митну територію України їх митна вартість визначається за фактурною вартістю до цін CIF.

Відповідно до інвойсів, поставка товару здійснюється на умовах «CIF Клайпеда, Литва».

Страхування продавцем товару підтверджується полісами страхування вантажних перевезень № 10252013901882175933 від 20.12.2022, № 10252013901882174783 від 20.12.2022.

Суд вважає, що оскільки за умовами поставки CIF витрати на страхування товару несе продавець, він вправі визначити умови такого страхування.

Тому, доводи відповідача про те, що згідно загальноприйнятих умов страхування вартість страхової суми має складати загальну вартість товару +10%, а оскільки згідно наданих полісів загальна сума страхування склала 423 тис. дол. США наявні підстави вважати, що загальна вартість товару є значно більшою, суд критично розцінює, адже такі доводи фактично зводяться до припущень.

Також суд не вважає такими, що можуть свідчити про заниження позивачем заявленої митної вартості товару, посилання відповідача на відсутність у страхових полісах №102520/13901882175933 та №10252013901882174783 інформація щодо процентної ставки страхування, оскільки страхування Товару здійснював не позивач, а продавець товару, який і погоджував відповідні умови страхування.

Варто зауважити, що Товар імпортувався від Продавця з КНР до Литви. В подальшому товар перевозився автотранспортом з Литви в Україну.

Суд погоджується із доводами митного органу про невідповідність наведених положень Контракту та інвойсів умовам CIF.

Разом з цим, матеріали справи підтверджують, що фактично поставка товару відбулась саме на умовах поставки CIF.

Суд критично розцінює доводи відповідача про наявність вказаних недоліків у наданих позивачем експортних митних деклараціях та експертному висновку, адже за змістом статті 53 МК України такі документи не є основними документами для підтвердження митної вартості. Врахування таких документів можливе у разі наявності неточностей чи суперечностей у «основних» документах.

Крім того, відповідач акцентує увагу лише на тому, що у наданому експертному висновку не зазначено конкретні розміри креветок (шт./фунт чи шт./кг), але не звертає увагу на зазначення у висновку відповідності контрактних цін рівню відпускних цін компанії-виробника, не спростовує та не ставить під сумнів зазначену інформацію.

У постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної варт товарів.

Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обстави визначається в кожному конкретному випадку.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлено, зокрема, в постанові від 31.03.2020 у справі № 826/12344/15.

З урахуванням наведеного у сукупності суд вважає, що надані позивачем документи підтверджують заявлену ним митну вартість товару, а доводи відповідача про недостатність наданих позивачем документів, наявність у таких документах недоліків та суперечностей не свідчать про заниження такої вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно із частиною 6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.3 ст.58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Отже, із аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17, від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020, від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що визначити митну вартість товару за другорядними методами виявилось неможливим у зв`язку з відсутністю у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Митну вартість визначено за резервним методом, взято за основу митну вартість товару, що зазначена у митних деклараціях № 23410006040223009 від 31.01.2023 та № 23UA10012061024104 від 16.01.2023.

При цьому, в оскаржуваному рішенні не міститься порівняння товарів, ввезених за вказаними митними деклараціями, та які безпосередньо імпортувались позивачем.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів необхідності та обґрунтованості визначення ціни товару за резервним методом.

Проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100000/2023/000095/2 від 05.07.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100340/2023/000255 від 05.07.2023.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується судовий збір в сумі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру який подано юридичною особою або фізичною особою-підприємцем сплачується судовий збір в сумі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023 визначений у розмірі 2684 грн.

Враховуючи, що позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру та вимогу майнового характеру, ціна позову 459 923,58 грн, тому за його подання належало сплатити судовий збір в сумі 9 582,85 грн.

Однак, позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 29 524 грн, тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає судовий збір в сумі 9 582,85 грн. Решта коштів, сплачених позивачем, є надміру сплаченим судовим збором та повертається за заявою позивача згідно статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA100000/2023/000025/2 від 24.02.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100210/2023/000016 від 24.02.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН СІФУД" за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 582,85 грн (дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні вісімдесят п`ять копійок).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН СІФУД" (місцезнаходження юридичної особи: 07442, Київська область, Броварський район, смт Велика Димерка, вулиця Броварська, 152; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39369112).

Відповідач - Київська митниця (місцезнаходження юридичної особи: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43997555).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.