Рішення

від 11.12.2024 по справі 320/39511/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 року м. Київ№ 320/39511/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві та просить суд:

Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у м. Києві (код ЄДРПОУ 38620155) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) всього грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) з 29.01.2020 по 01.09.2022, а також компенсації за 45 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, які визначені шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;

Зобов?язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у м. Києві (код ЄДРПОУ 38620155) здійснити перерахунок та виплатити (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) всього грошове забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) з 29.01.2020 по 01.09.2022, а також компенсацію за 45 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, які визначити шляхом множення відповідних тарифних коефіцієнтів на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (за період з 29.01.2020 по 31.12.2020), на 01.01.2021 (за період з 01.01.2021 по 31.12.2021), на 01.01.2022 (за період з 01.01.2022 по 01.09.2022);

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у м. Києві (код ЄДРПОУ 38620155) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації за 183 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки;

Зобов?язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у м. Києві (код ЄДРПОУ 38620155) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за 183 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, виходячи з грошового забезпечення, яке нарахувати із розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, які визначити шляхом множення відповідних тарифних коефіцієнтів на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022.

Позивач вважає, що відповідач протиправно, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

20.06.2024 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Позивач проходив службу у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуації у м. Києві з 26.12.2016 по 01.09.2022.

Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуації (по особовому складу цивільного захисту) від 04.10.2019 № 430 позивача увільнено від займаної посади та призначено на посаду заступника начальника Головного управління з питань матеріально-технічного забезпечення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у м. Києві.

Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуації (по особовому складу цивільного захисту) від 08.02.2021 № 38 позивача увільнено від займаної посади та призначено на посаду першого заступника начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у м. Києві.

Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуації (по особовому складу цивільного захисту) від 30.08.2022 № 500 полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , посаду першого заступника начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у м. Києві, відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу звільнено зі служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за п. 176 пп. 3 (за станом здоров?я), з правом носіння форменого одягу.

Позивач звернувся до відповідача із запитом на інформацію від 04.08.2023 та просив надати на виконання вимог ст. 116 КЗпП України довідку або інформацію помісячно про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з 26.12.2016 по 30.08.2022 з обов?язковим зазначенням розмірів посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання, надбавки за вислугу років, премії, індексації грошового забезпечення, матеріальної допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової допомоги при звільненні зі служби, компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки.

Листом від 12.09.2023 № 7104-5757/711806 відповідач надав позивачу: довідку від 08.09.2023 №є326 про нараховане та виплачене грошове забезпечення з 26.12.2016 по 30.08.2022; розрахунок розміру одноразової допомоги при звільненні зі служби; Довідку про компенсацію невикористаної щорічної відпустки.

Відповідно до Довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу від 08.09.2023 №є326 встановлено, що відповідач нарахував і виплатив позивачу, зокрема:

матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020 рік (у квітні) у розмірі 36 547,90 грн;

матеріальну допомогу для оздоровлення за 2021 рік (у березні) у розмірі 38 871,50 грн;

матеріальну допомогу для оздоровлення за 2022 рік (у вересні) у розмірі 49 284,20 грн;

компенсацію за 45 днів невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік (у вересні) у розмірі 73 926,30 грн;

одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у вересні 2022 року у розмірі 64 0694,60 грн.

За час проходження служби на посаді заступника начальника Головного управління з питань матеріально-технічного забезпечення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у м. Києві 04.10.2019 по 01.02.2021 - відповідач нараховував і виплачував позивачу посадовий оклад у розмірі 9 020,00 грн.

За час проходження служби на посаді першого заступника начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у м. Києві з 02.02.2021 по 01.09.2022 - відповідач нараховував і виплачував позивачу посадовий оклад у розмірі 9 110,00 грн.

Зокрема, з 29.01.2020 по 01.09.2022 відповідач нараховував та виплачував позивачу оклад за спеціальним званням «полковник служби цивільного захисту» у розмірі 1 480,00 грн.

Відповідно до довідки про компенсацію щорічної відпустки позивачу встановлено, що позивач не використав щорічну відпустку за: 2017 рік - 14 днів; 2018 рік - 45 днів; 2019 рік - 45 днів; 2020 рік - 34 дні; 2021 рік - 45 днів. Всього за 2017-2021 роки позивач не використав 183 дні щорічної відпустки, а компенсація за дні невикористаної щорічної відпустки за 2017-2021 роки ненарахована і невиплачена позивачу при звільненні. У свою чергу, відповідач нарахував і виплатив позивачу компенсацію за 45 днів невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік у розмірі 73 926,30 грн.

Позивач вважає, що відповідач нарахував та виплатив позивачу грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 29.01.2020 по 01.09.2022, а також компенсацію за 45 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, які визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт і не здійснив нарахування та виплату позивачу компенсації за 183 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - № 2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з ч. 1-4 ст. 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Так, 30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" 9далі Постанова № 704), якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі Постанова № 103) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких п. 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Разом із тим, слід врахувати, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови № 103, яким, зокрема, в п. 4 Постанови № 704 були внесені зміни.

Таким чином, відповідно до редакції п. 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог п. 1 Приміток Додатку 1 та п. Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 по 01.09.2022 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу починаючи з 29.01.2020 в заниженому розмірі грошового забезпечення та інших виплат, при нарахуванні яких враховується розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, є протиправними.

З огляду на вище викладені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок його грошового забезпечення з 29.01.2020 по 01.09.2022 та інших проведених йому в цей період виплат, при нарахуванні яких враховується розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, із врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та на 01.01.2022, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, на визначені в ст. 7 с. 3 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01.01.2020 положення п. 4 Постанови №7 04 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 Постанови № 704 в частині, шо не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Як наслідок суд дійшов висновку, що застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 у 2020-2022 роках є протиправним.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за 183 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, виходячи з грошового забезпечення, яке нарахувати із розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, які визначити шляхом множення відповідних тарифних коефіцієнтів на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, суд зазначає наступне.

Так, факт самого нарахування позивачеві компенсації за 183 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2017-2021 роки, не ставиться під сумнів відповідачем та підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою, а предмет спору у вказаній частині обмежується саме особливостями розрахунку відповідачем суми грошової компенсації за невикористані календарні дні основної з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022.

Відповідно до ч. 24-25 ст. 129 Кодексу цивільного захисту України особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які звільняються із служби за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штату, щорічна основна відпустка надається за їх бажанням у році звільнення тривалістю, встановленою цим Кодексом, також у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки.

У постанові від 22.12.2021 № 640/21771/20 Верховний Суд наголосив, що у наступному календарному році, в тому числі, і за умови, що він є роком звільнення, військовослужбовці мають право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, незалежно від часу набуття права на такі відпустки, оскільки відпустки за попередні роки, також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з військовослужбовцями, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Відповідний правова позиція врахована також в постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі №420/9834/22.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву про порушення позивачем строку звернення до суду, оскільки згідно висновків Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі № 620/4218/18, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом п. 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Таким чином, в цій частині позовних вимог позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Європейський суд з прав людини у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод № 995_004від04.11.1950 (далі Конвенція), забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який не довів правомірність своєї бездіяльності.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у м. Києві (код ЄДРПОУ 38620155) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) всього грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) з 29.01.2020 по 01.09.2022, а також компенсації за 45 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, які визначені шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у м. Києві (код ЄДРПОУ 38620155) здійснити перерахунок та виплатити (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) всього грошове забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) з 29.01.2020 по 01.09.2022, а також компенсацію за 45 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, які визначити шляхом множення відповідних тарифних коефіцієнтів на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (за період з 29.01.2020 по 31.12.2020), на 01.01.2021 (за період з 01.01.2021 по 31.12.2021), на 01.01.2022 (за період з 01.01.2022 по 01.09.2022).

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у м. Києві (код ЄДРПОУ 38620155) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації за 183 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у м. Києві (код ЄДРПОУ 38620155) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за 183 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, виходячи з грошового забезпечення, яке нарахувати із розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, які визначити шляхом множення відповідних тарифних коефіцієнтів на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.