Ухвала

від 11.12.2024 по справі 320/57971/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

11 грудня 2024 року Київ№ 320/57971/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника громадської організації «Творче об`єднання «Вавилон 13» про забезпечення позову до подання позовної заяви,

в с т а н о в и в:

ГО «Творче об`єднання «Вавилон 13» в особі представника адвоката Раєцького А.О., який діє на підставі ордера серії АМ № 1108060 виданого 02.12.2024, звернулось до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Просили вжити заходи забезпечення позову, а саме - заборонити Державному агентству України з питань кіно вчиняти дії спрямовані на розпорядження бюджетними коштами щодо надання державної підтримки кінематографії для виконання рішень Ради з державної підтримки кінематографії за результатами Дев`ятнадцятого конкурсного відбору кінопроєктів.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування цієї заяви заявник зазначає, що предметом майбутнього позову до Ради з державної підтримки кінематографії та Державного агентства України з питань кіно є:

- визнання протиправним та скасування рішення № 87 (https://usfa.gov.ua/upload/media/2024/10/22/6717b607b6897-rishennya-rady-vid21102024.pdf [додаток 19]), прийняте відповідачем 1 за поданням відповідача 2 про затвердження переліку кінопроєктів-переможців Дев`ятнадцятого конкурсного відбору кінопроектів (« 19-й пітчинг», «Конкурс»), оформленого протоколом № 6 від 21.10.2024 (https://usfa.gov.ua/upload/media/2024/10/22/6717b60ddbef1-protokol21102024.pdf [додаток 20]);

- визнання дій Державного агентства України з питань кіно щодо проведення Дев`ятнадцятого конкурсного відбору Держкіно протиправними і зобов`язати Державне агентство України з питань кіно оголосити та організувати проведення нового конкурсного відбору кінопроєктів.

На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.

Стверджують протиправність рішення № 87, прийнятого Радою з державної підтримки кінематографії за поданням Державного агентства України з питань кіно про затвердження переліку кінопроєктів-переможців Дев`ятнадцятого конкурсного відбору кінопроект. Зауважили на прийнятті Радою з державної підтримки кінематографії рішення № 136-227, оформленого протоколом № 7 щодо надання державної підтримки кінематографії на виробництво (створення) фільмів переможцям 19-го конкурсного відбору Держкіно.

Усі наведені дії, на думку заявника, свідчать, що далі Держкіно буде розпоряджатись бюджетними коштами на підставі рішень Ради.

Зазначили, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, а також поновлення порушених інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Якщо суд відмовить у вжитті заходів забезпечення позову, і, Рада та Держкіно продовжить здійснювати повноваження, насамперед пов`язані з наданням державної підтримки кінопроєктам за рахунок коштів бюджету, виконання майбутнього судового рішення буде пов`язане з необхідністю відшкодування шкоди, завданої державі у зв`язку з безпідставним та неефективним витрачанням бюджетних коштів, а Держкіно не зможе оголосити новий конкурс на відбір кінопроєктів. Це, у свою чергу, може бути доволі тривалим процесом, адже вимагатиме встановити посадових осіб, безпосередньо винуватих у порушенні, а також за відсутності добровільного відшкодування ініціювати окреме судове провадження для його стягнення.

Крім того, на переконання заявника, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що організація буде змушена ініціювати додаткові судові провадження, оскаржуючи рішення Ради, направлені на розподіл бюджетних коштів за результатами проведення 19-го пітчингу, з мотивів захисту від порушення того ж законного інтересу. Адже проведення конкурсу та розподіл коштів в його межах основна функція Ради на увесь фінансовий рік і є реалізацією основної функції створення і діяльності Ради, а функцією Держкіно є розпорядження цими коштами державної підтримки кінематографії на підставі рішень Ради. За умови, коли буде відсутня заборона на вчинення таких дій заявник фактично буде позбавлений ефективного захисту порушених прав та законного інтересу.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.

За положеннями статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного з наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи із системного аналізу зазначених положень убачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника має бути очевидною.

Отже метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб`єкта владних повноважень, щоб забезпечити заявнику реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності викладеним нормам та обставинам, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вжиття заходів забезпечення позову вимагатиме фактично розглянути спір по суті, з установленням всіх фактичних обставин справи.

До того ж, додані до заяви докази не підтверджують обґрунтованості заяви та необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відтак, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу).

Дослідивши зміст заяви та додані до неї матеріали, суд установив, що предметом позову, який заявник має намір подати до суду, є:

- рішення № 87 (https://usfa.gov.ua/upload/media/2024/10/22/6717b607b6897-rishennya-rady-vid21102024.pdf [додаток 19]), прийняте відповідачем 1 за поданням відповідача 2 про затвердження переліку кінопроєктів-переможців Дев`ятнадцятого конкурсного відбору кінопроектів (« 19-й пітчинг», «Конкурс»), оформленого протоколом № 6 від 21.10.2024 (https://usfa.gov.ua/upload/media/2024/10/22/6717b60ddbef1-protokol21102024.pdf [додаток 20]);

- дії Державного агентства України з питань кіно щодо проведення Дев`ятнадцятого конкурсного відбору Держкіно.

За змістом частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 Кодексу).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 Кодексу).

Заявником у порушення вказаних вимог процесуального закону, для підтвердження обґрунтованості власних доводів про наявність підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову, до заяви про забезпечення позову не надано доказів неможливості захисту (поновлення) прав та інтересів заявника після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не наведено обґрунтувань необхідності докладання значних зусиль для відновлення прав у майбутньому.

Зазначені заявником припущення та твердження не можуть слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб.

За таких обставин, доводи заявника про неможливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у випадку не вжиття заходів забезпечення позову, судом відхиляються, як не підтверджені належними та допустимим доказами.

Крім того, запропоновані заявником заходи забезпечення позову вимагатимуть фактично розглянути спір по суті, з установленням усіх фактичних обставин справи.

Важливим для врахування є те, що у межах розгляду цієї заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваних дій та рішення за позовом, який заявник має намір подати до суду, оскільки встановлення очевидності ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.

Слід відмітити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Судом таких обставин не встановлено.

Крім того, за нормами пункту 5 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Із урахуванням викладеного, суд констатує, що підстави для забезпечення позову на цей час відсутні.

Крім того, у задоволенні аналогічної заяви адвоката Раєцького А.О. в інтересах ТОВ «Вавилон 13 Продакшн» ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі № 320/56060/24 відмовлено.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.

Копію ухвали надіслати (видати) особі, яка подала заяву.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Скрипка І.М.