Рішення

від 27.11.2024 по справі 380/13779/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 рокусправа № 380/13779/24

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіКузана Р.І.,

секретар судового засіданняЯнковська І.І.,

за участю:

позивачки ОСОБА_1 ,

представників відповідачаЯніва М.І., Кілик О.О., Залокоцького В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Самбірської міської ради Львівської області, Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області про визнання протиправними та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Самбірської міської ради Львівської області (місцезнаходження: 81400, Львівська область, м. Самбір, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 26269805) (далі відповідач-1, Самбірська міська рада), Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області (місцезнаходження: 81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Мазепи, 8, код ЄДРПОУ 25253191) (далі відповідач-2, Управління соціального захисту населення), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження в.о. міського голови Самбірської міської ради Галини Кроляк №263-ос від 7 червня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_2 », яким ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста з прийняття рішення сектору прийняття рішення відділу надання допомог та соціальних виплат Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області 07.06.2024 у зв`язку з ліквідацією сектору та скорочення загальної чисельності працівників;

- зобов`язати Самбірську міську раду Львівської області поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді головного спеціаліста відділу призначення та контролю за всіма видами допомог Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області (ЄДРПОУ 25253191) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, провівши розрахунок за період з 08.06.2024 по дату постановлення рішення суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що ОСОБА_1 працювала на посаді головного спеціаліста з прийняття рішення сектору прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат Управління соціального захисту населення. 14.03.2024 за підписом Самбірського міського голови ОСОБА_3 їй було вручене попередження про наступне вивільнення, у зв`язку з ліквідацією сектору прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат Управління соціального захисту населення та скороченням загальної чисельності працівників відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України. Запланованою датою звільнення зазначено 31.05.2024. Розпорядженням в.о. міського голови Самбірської міської ради Галини Кроляк №263-ос від 7 червня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_2 » позивачку звільнено з посади головного спеціаліста з прийняття рішення сектору прийняття рішення відділу надання допомог та соціальних виплат Управління соціального захисту населення 07.06.2024 у зв`язку з ліквідацією сектору та скороченням загальної чисельності працівників.

Позивачка з таким розпорядженням не погоджується, оскільки вважає, що роботодавець порушив порядок звільнення її з роботи, передбачений ч. 2 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України не працевлаштувавши її. Також не було запропоновано жодної вакансії, яка була утворена у відділі призначення та контролю за всіма видами допомог Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради, що б відповідала її спеціальності та кваліфікації, незважаючи на те, що за обсягом функціональних обов`язків її посада у новоутвореному відділі збережена. Також зазначає, що роботодавець в порушення ст. 42 КЗпП України не зробив порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишаються на посаді у відділі призначення та контролю за всіма видами допомог управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області, і тих, які підлягають звільненню з метою визначення переважного права на залишення на роботі. При проведенні такого порівняльного аналізу позивачка мала б переважне право перед іншими працівниками на залишенні у новоутвореному відділі. Оскільки звільнення позивачки з роботи було проведено з порушенням встановленого прядку, вважає таке звільнення незаконним та підлягає поновленню на посаді головного спеціаліста в утвореному відділі призначення та контролю за всіма видами допомог управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 02.07.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач - Самбірська міська рада Львівської області 19.07.2024 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований таким. Самбірською міською радою 07.03.2024 прийнято рішення №29 «Про внесення змін в рішення Самбірської міської ради від 11.06.2019 № 39 «Про затвердження загальної чисельності, структури та переліку штатних посад апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів». Відповідно до п.1.2 даного рішення ліквідовано сектор прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат управління соціального захисту населення Самбірської міської ради в кількості 7 штатних посад, у якому працювала позивачка. Загалом вказаним рішенням скорочено загальну чисельність працівників Управління соціального захисту населення на 10 штатних посад. На виконання даного рішення 11.03.2024 Самбірським міським головою видано розпорядження № 158-ос «Про утворення комісії з питань попередження працівників про наступне вивільнення». Відповідно до п.2 даного розпорядження, комісії доручено в термін з 11.03.2024 до 13.03.2024 розглянути питання про попередження працівників ліквідованих структурних підрозділів Управління соціального захисту населення про наступне вивільнення, до 14.03.2024 надати пропозиції щодо вивільнення працівників ліквідованих структурних підрозділів Управління соціального захисту населення та пропонування вакантних посад в утворених структурних підрозділах Управління соціального захисту населення. Згідно з протоколом засідання комісії з питань попередження працівників про наступне вивільнення від 13.03.2024 комісією було вирішено: рекомендувати Самбірському міському голові попередити всіх працівників ліквідованих структурних підрозділів Управління соціального захисту населення про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до дати звільнення; рекомендувати Самбірському міському голові при працевлаштуванні працівників на посади в утворених структурних підрозділах Управління соціального захисту населення враховувати професійно-кваліфікаційні характеристики посадових осіб місцевого самоврядування, заборону на звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю, відсутність іншого доходу у працівників, а також інформацію про досягнення працівниками граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування та були сформовані пропозиції щодо пропонування вакантних посад в утворених структурних підрозділах управління соціального захисту населення Самбірської міської ради.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України 14.03.2024 Самбірським міським головою видано розпорядження № 163-ос «Про попередження працівників управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області про наступне вивільнення», відповідно до якого ОСОБА_4 попереджено про наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією сектору прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат управління соціального захисту населення Самбірської міської ради та скороченням загальної чисельності працівників.

Зазначає, що позивачці не було запропоновано іншої роботи в Управлінні соціального захисту населення через відсутність вакантних посад. 07.06.2024 Самбірським міським головою видано розпорядження № 263-ос «Про звільнення ОСОБА_2 » відповідно до якого позивачку звільнено з посади головного спеціаліста з прийняття рішень сектору прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області з 07.06.2024 у зв`язку з ліквідацією сектору та скороченням загальної чисельності працівників.

На спростування доводів позивачки зазначає, що право на залишення на роботі, передбачене частиною першою ст. 42 КЗпП України, враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад. У даному ж випадку мала місце ліквідація цілого відділу надання допомог та соціальних виплат управління соціального захисту населення Самбірської міської ради, у склад якого входив сектор прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат управління соціального захисту населення Самбірської міської ради, у якому і працював працівник. Переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду.

Також зазначає, що взамін сектору прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат Управління соціального захисту населення був утворений відділ призначення та контролю за всіма видами допомог Управління соціального захисту населення, який має зовсім інші права, завдання і функції, ніж ліквідований сектор, який був лише структурною частиною іншого ліквідованого відділу, що підтверджується відповідними положеннями. Про відмінність також свідчить і штатна чисельність новоствореного відділу (7 штатних посад) в порівнянні з ліквідованим відділом, у складі якого знаходився сектор де працювала позивачка (14 штатних посад).

З огляду на наведене відповідач вважає, що розпорядження Самбірської міської ради Галини Кроляк №263-ос від 7 червня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_2 » є законним та таким що винесене із дотриманням норм чинного законодавства України.

Позивачка 25.07.2024 подала відповідь на відзив (вх. №56576).

Від Управління соціального захисту населення 16.09.2024 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 просить у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у поданому Самбірською міською радою відзиві.

Ухвалою від 18.09.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив. Просила суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав, наведених у відзивах на позовну заяву. Просили суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 працювала в Управлінні соціального захисту населення з 06.10.2011. З 04.08.2015 призначена на посаду головного спеціаліста з прийняття рішення сектору прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат управління соціального захисту населення.

Самбірською міською радою 07.03.2024 прийнято рішення №29 «Про внесення змін в рішення Самбірської міської ради від 11.06.2019 № 39 «Про затвердження загальної чисельності, структури та переліку штатних посад апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів».

Цим рішенням затверджено загальну чисельність апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів в кількості 146,5 штатних посад.

При цьому, відповідно до п.1.2 цього рішення Самбірською міською радою утворено ряд структурних підрозділів у виконавчих органах міської ради, в тому числі відділ призначення та контролю за всіма видами допомог управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області в кількості 7 штатних посад. Крім цього, вказаним рішенням ліквідовано, зокрема сектор прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради в кількості 7 штатних посад.

На виконання даного рішення Самбірським міським головою видано розпорядження від 11.03.2024 № 158-ос «Про утворення комісії з питань попередження працівників про наступне вивільнення».

Відповідно до п.2 даного розпорядження комісії доручено в термін з 11.03.2024 до 13.03.2024 розглянути питання про попередження працівників ліквідованих структурних підрозділів Управління соціального захисту населення про наступне вивільнення; до 14.03.2024 надати пропозиції щодо вивільнення працівників ліквідованих структурних підрозділів та пропонування вакантних посад в утворених структурних підрозділах Управління соціального захисту населення.

Згідно з протоколом засідання комісії з питань попередження працівників про наступне вивільнення від 13.03.2024 комісією було вирішено:

- рекомендувати Самбірському міському голові попередити всіх працівників ліквідованих структурних підрозділів; управління соціального захисту населення Самбірської міської ради про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до дати звільнення;

- рекомендувати Самбірському міському голові при працевлаштуванні працівників на посади в утворених структурних підрозділах Управління соціального захисту населення враховувати професійно-кваліфікаційні характеристики посадових осіб місцевого самоврядування; заборону на звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років); одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю; відсутність іншого доходу у працівників, а також інформацію про досягнення працівниками граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

При цьому, комісією були сформовані пропозиції щодо персонального складу працівників, яким рекомендовано запропонувати вакантні посади в утворених структурних підрозділах Управління соціального захисту населення згідно з переліком посад та осіб, зазначених в протоколі засідання.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України 14.03.2024 Самбірським міським головою видано розпорядження № 163-ос «Про попередження працівників управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області про наступне вивільнення», відповідно до якого працівників ліквідованих підрозділів Управління соціального захисту населення попереджено про наступне вивільнення. Зокрема, ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією сектору прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат управління соціального захисту населення Самбірської міської ради та скороченням загальної чисельності працівників.

Позивачці 14.03.2024 надіслано попередження про наступне вивільнення, в якому повідомлено заплановану дату звільнення 31.05.2024. При цьому, вакантних посад в попередженні не запропоновано.

Будучи незгідною із запланованим звільненням позивачка 29.05.2024 подала міському голові заперечення на попередження на наступне вивільнення в якому вказала, що скорочення чисельності та штату працівників у роботодавця фактично не відбулось; їй не було запропоновано вакантної посади в утвореному відділі призначення та контролю за всіма видами допомог Управління соціального захисту населення, функціональні обов`язки якої є тотожними посаді, яку ОСОБА_1 обіймала; при плануванні переведення працівників у відділ призначення та контролю за всіма видами допомог Управління соціального захисту населення всупереч ст. 42 КЗпП України не було враховано переважне право позивачки на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме її кваліфікація і продуктивність праці: вища економічна освіта, нагородження за сумлінну працю, висока оцінка виконання посадовою особою місцевого самоврядування посадових обов`язків та завдань.

На заперечення позивачки Самбірська міська рада листом №Л-1788/2-17 від 31.05.2024 повідомила позивачку про те, що у зв`язку з затвердженням нової штатної чисельності апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів, ліквідовано сектор прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат Управління соціального захисту населення та скорочено загальну чисельність працівників Управління соціального захисту населення на 10 штатних посад.

Розпорядженням в.о. голови Самбірської міської ради №263-ос від 07.06.2024 «Про звільнення ОСОБА_2 » позивачку звільнено з посади головного спеціаліста з прийняття рішень сектору прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат Управління соціального захисту населення з 07.06.2024 у зв`язку з ліквідацією сектору та скороченням загальної чисельності працівників.

Позивачка, вважаючи розпорядження в.о. голови Самбірської міської ради №263-ос від 07.06.2024 «Про звільнення ОСОБА_2 » протиправним, звернулась до суду з позовом про його скасування та поновлення на посаді.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» 7 червня 2001 року №2493-III (далі - Закон №2493-III) посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону №2493-III крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі:

порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону;

порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону);

виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);

досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Зі змісту оскаржуваного розпорядження №263-ос від 07.06.2024 суд встановив, що позивачку звільнено з займаної посади відповідно до п.1 ст.40, ст.44 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322-VIII (далі - КЗпП України), підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України установлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частина друга статті 40 КЗпП України унормовує, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до приписів частини другої-третьої статті 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;

11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

За змістом частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).

Отже, процедура вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України регламентована положеннями частини другої статті 40, статей 42, 49-2 цього Кодексу, що містять юридичні гарантії забезпечення прав працівників від незаконного звільнення та сприяння у збереженні роботи.

Однією з правових гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Одночасно з цим, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, у якому структурному підрозділі працював працівник, який вивільнюється.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, Верховний Суд звертав увагу на обов`язок суду з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення (постанови від 9 квітня 2020 року у справі №182/1670/18, від 1 квітня 2020 року у справі №683/1084/17).

Тож у випадку фактичного скорочення займаної працівником посади йому має бути запропонована рівноцінна посада, передбачена новим штатним розписом. У разі, якщо на таку посаду претендують також інші працівники, роботодавець зобов`язаний провести порівняльний аналіз продуктивності їхньої праці і кваліфікації з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі, як це передбачено частиною першою статті 42 КЗпП України. У процесі цього аналізу, як правило, враховуються такі обставини, як: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалої тимчасової непрацездатності, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.

Інша вакантна робота, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації і досвіду пропонується у разі відсутності рівноцінної посади.

Рівень кваліфікації визначається в залежності від освіти працівника та здобутих ним навичок під час виконання робіт за певною спеціальністю, а продуктивність праці вимірюється певними виробничими (службовими) показниками.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

Тобто у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. І лише за умови встановлення, що у всіх працівників є рівні умови продуктивності праці і кваліфікації, можна аналізувати, хто з них має переважне право на залишення на роботі згідно з частиною другою статті 42 КЗпП України.

Крім того, при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 9 липня 2020 року у справі №809/2894/13-a.

Суд встановив, що рішенням Самбірської міської ради №39 від 11.06.2019 «Про затвердження загальної чисельності, структури та переліку штатних посад апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів» затверджено загальну чисельність апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів в кількості 143,5 штатних посад.

З урахуванням рішень Самбірської міської ради №41 від 06.05.2021 та №5 від 28.10.2021 Про внесення змін в рішення міської ради №39 від 11.06.2019 «Про затвердження загальної чисельності, структури та переліку штатних посад апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів», загальна чисельність апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів станом на березень 2024 року становила 153,5 штатних посад.

Рішенням Самбірської міської ради № 29 від 07.03.2024 внесено чергові зміни в рішення міської ради №39 від 11.06.2019 «Про затвердження загальної чисельності, структури та переліку штатних посад апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів» та затверджено загальну чисельність апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів в кількості 146,5 штатних посад. При цьому, були утворені нові структурні підрозділи, а окремі відділи та сектори були ліквідовані.

Таким чином, станом на березень 2024 року в Самбірській міській раді фактично відбулось скорочення штатних посад та змінилась структура виконавчих органів.

Отже, при попередженні працівників ліквідованих структурних підрозділів про наступне звільнення, відповідач-1 зобов`язаний був запропонувати цим працівникам рівноцінні вакантні посади, передбачені новим штатним розписом. У разі, якщо на одну посаду претендувало б декілька працівників, відповідач зобов`язаний був провести порівняльний аналіз продуктивності їхньої праці і кваліфікації з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі, як це передбачено частиною першою статті 42 КЗпП України.

Позивачка, обґрунтовуючи протиправність розпорядження про звільнення, доводила, що це звільнення відбулося з порушенням процедури, оскільки їй не були запропоновані вакантні посади.

Зі змісту рішення Самбірської міської ради №29 від 07.03.2024 та штатних розписів Управління соціального захисту населення станом на 01.01.2024 та на 10.06.2024 суд встановив, що в Управлінні соціального захисту населення, як структурній одиниці Самбірської міської ради, було ліквідовано 32 штатні посади та створено 22 нові штатні посади. При цьому, в структурі новостворених підрозділів було 15 посад головного спеціаліста.

В результаті реорганізації Управління соціального захисту населення ліквідовано відділ надання допомог та соціальних виплат - 1 штатна посада та в його складі два сектори: сектор прийому громадян в кількості 6 штатних посад та сектор прийняття рішень в кількості 7 штатних посад. Водночас, створено відділ прийому громадян та організації роботи з питань надання соціальних послуг 4 штатні посади; сектор з реалізації прийому громадян та організації роботи з питань надання соціальних послуг 4 штатні посади; відділ призначення та контролю за всіма видами допомог 7 штатних посад.

Порівняльний аналіз змісту положення про відділ надання допомог та соціальних виплат та положення про відділ призначення та контролю за всіма видами допомог, дає підстави суду дійти висновку, що окремі завдання та функції ліквідованого відділу надання допомог та соціальних виплат перейшли до новоствореного підрозділу відділу призначення та контролю за всіма видами допомог.

Отже, в результаті ліквідації окремих структурних підрозділів Управління соціального захисту населення та скорочення посад головного спеціаліста, були створені нові структурні підрозділи з рівнозначними штатними посадами головного спеціаліста. Тому, суд відхиляє доводи відповідача-1 про відсутність у нього обов`язку пропонувати позивачці вакантні посади.

Суд встановив, що 14.03.2024 Самбірська міська рада Львівської області попередженням № 9/2024 повідомила ОСОБА_1 про наступне звільнення з 31.05.2024, у зв`язку з ліквідацією сектору прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області та скороченням загальної чисельності працівників. Позивачці не було запропонована вакантних посад в новостворених структурних підрозділах міської ради. Вказана обставина не заперечується відповідачами.

Відповідно до розпорядження міського голови №163-ос від 14.03.2024, окрім ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення ще 10 головних спеціалістів сектору прийняття рішень та сектору прийому громадян відділу надання допомог та соціальних виплат Управління соціального захисту населення. Зокрема, попередження скеровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Водночас, з долучених до матеріалів справи попереджень про наступне вивільнення вказаних працівників суд встановив, що вакантні посади у новостворених підрозділах не були запропоновані лише ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Усі інші працівники відповідно до наданих їм пропозицій вакантних посад, за їх згодою та на підставі заяв були призначені на посади головних спеціалістів у новостворені підрозділи Управління соціального захисту населення.

При цьому, відповідачами не надано суду доказів проведення у встановленому законодавством порядку порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації цих працівників, з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що відповідачем-1 порушені норми трудового законодавства та вчинені дії не вказують на добросовісність та розсудливість при реалізації своїх повноважень роботодавця, що покликані забезпечити захист трудових прав працівників під час проведення реорганізаційних заходів, пов`язаних зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників.

Суд наголошує, що така обставина як скорочення штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці може бути підставою для звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України лише за умови дотримання власником вимог частини другої статті 40, статей 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Аналогічний правовий підхід викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі 380/3360/20.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 11 березня 2020 року у справі №813/1220/16, від 9 липня 2020 року у справі №809/2894/13-a, наголошував на тому, що однією з правових гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Одночасно з цим, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2018 року в справі №800/538/17 зазначила, що за приписами частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 492 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Поряд з цим, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Відтак суд приходить до висновку, що звільнення позивачки проведено без дотримання умов, передбачених статтею 49-2 КЗпП України, а відтак є незаконним.

Під час розгляду справи відповідач-1, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, розпорядження в.о. голови Самбірської міської ради №263-ос від 07.06.2024 «Про звільнення ОСОБА_2 » не ґрунтується на вимогах законодавства та прийнято без урахування обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині задоволенню.

За приписами частини 1 статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки розпорядженням Самбірської міської ради №263-ос від 07.06.2024 «Про звільнення ОСОБА_2 » позивачку було звільнено з посади головного спеціаліста з прийняття рішень сектору прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області 07.06.2024 і факт такого звільнення визнано судом незаконним за результатами розгляду цієї справи, позивачка підлягає поновленню на попередній посаді - головного спеціаліста з прийняття рішень сектору прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області.

Тому, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивачки про поновлення на посаді головного спеціаліста в новоствореному відділі призначення та контролю за всіма видами допомог Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області.

Суд враховує, що відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, днем звільнення вважається останній день роботи. Виходячи з цього, день звільнення ОСОБА_1 07.06.2024 є останнім робочим днем позивачки, тому поновленню на попередній посаді позивачка підлягає з 08.06.2024.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Порядок обчислення середньої заробітної плати визначений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

За змістом пункту 2 названого Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Позивачка звільнена з посади 07.06.2024, тому розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати є квітень-травень 2024 року, а середній заробіток за вимушений прогул слід рахувати за період з 08.06.2024 по 27.11.2024.

У матеріалах справи наявна довідка Управління соціального захисту населення, із якої випливає, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за квітень-травень 2024 року складає 12363,90 грн ((11992,09+825,38+11910,33)/2), середньоденна 588,76 грн (24727,8/42).

Вимушений прогул позивачки за період з 08.06.2024 по 27.11.2024 складає 124 робочих днів.

Отже, середній заробіток за вимушений прогул ОСОБА_1 становитиме 94609,20 грн (588,76 грн х 124 робочих днів), який необхідно стягнути з Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області.

Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць (12363,90 грн) слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Підстави для відшкодування позивачу судових витрат у вигляді судового збору, відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядженням в.о. міського голови Самбірської міської ради Галини Кроляк №263-ос від 07.06.2024 «Про звільнення ОСОБА_2 ».

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді головного спеціаліста з прийняття рішень сектору прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області з 08.06.2024.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області (місцезнаходження: 81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Мазепи, 8, код ЄДРПОУ 25253191) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 73006 (сімдесят три тисячі шість) грн. 24 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста з прийняття рішень сектору прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області та стягнення з Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області середнього заробітку за один місяць в сумі 12363,90 грн. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 09.12.2024.

СуддяР.І. Кузан