Рішення

від 11.12.2024 по справі 400/9561/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 р. № 400/9561/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул.Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, до відповідачаФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ВІЛЬМА», вул.Театральна, 58, с. Широколанівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57063, простягнення податкового боргу у сумі 21429,23 грн,

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі позивач) до ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ВІЛЬМА» (далі відповідач) про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 21429,23 грн з його розрахункових рахунків у банках, а саме: з орендної плати з юридичних осіб на користь місцевого бюджету Степівської ТГ у сумі 6197,18 грн та з податку на прибуток підприємств на користь бюджету розмежування у сумі 15232,05 гривні.

Позов обґрунтовано позивачем тим, що на підставі податкових декларацій, поданих відповідачем, та податкового повідомлення-рішення (далі ППР) у нього виник податковий борг з орендної плати за 2024 рік у розмірі 6197,18 грн і податку на прибуток за 2022 та 2023 роки у розмірі 15232,05 гривні. Зазначений податковий борг всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не сплатив.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копію ухвали від 11.10.2024 суд надіслав відповідачу на його поштову адресу місцезнаходження, яку він не отримав у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0600297346781 (Ф. 119) і довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 05.11.2024. Отже, зазначена копія ухвали суду не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 частини шостою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак слід вважати, що копія вищенаведеної ухвали вручена відповідачу належним чином.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідач зареєстрований як юридична особа з 16.11.1993.

Відповідач подав позивачу податкові декларації:

1) від 10.08.2023 з податку на прибуток підприємства за 2022 рік на суму податкового зобов`язання 14407,00 грн;

2) від 10.08.2023 з податку на прибуток підприємства за 2023 рік на суму податкового зобов`язання 5535,00 грн;

3) від 12.02.2024 з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2024 рік на суму податкового зобов`язання з орендної плати 2751,89 грн за кожен відповідний місяць, всього за рік 33022,72 гривні.

Водночас на підставі Акта камеральної перевірки від 14.09.2023 № 8336/14-29-04-09-09/22442359 позивач прийняв ППР від 05.10.2023 № 00089170409 (форма «ПС»), яким за несвоєчасне подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2022 рік застосував штраф у розмірі 340,00 гривень.

Зазначене ППР позивач надіслав відповідачу на його поштову адресу місцезнаходження, яке він не отримав у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) до поштового відправлення № 0600050677440.

Згідно з даними інтегрованої картки платника відповідач нарахував позивачу пеню за період з 30.07.2024 по 13.09.2024 зі сплати орендної плати з юридичних осіб в розмірі 50,55 грн та за період з 09.11.2023 по 13.09.2024 з податку на прибуток підприємств у розмірі 290,05 гривні.

Позивач виставив відповідачу податкову вимогу від 21.02.2022 № 0001648-1306-1423 (форма «Ю») на суму 4219,26, яку він отримав 18.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 5400501019255.

Зазначену податкову вимогу відповідач в адміністративному або судовому порядку не оскаржив.

Загальний розмір податкового боргу відповідача на день звернення позивача до суду становив 21429,23 грн, що підтверджується відповідним розрахунком позивача та витягом з інтегрованої картки платника.

З метою стягнення з відповідача відповідного податкового боргу позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з абзацом першим пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до абзацу першого пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з абзацом першим пункту 287.4 статті 287 ПК України податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Поряд з цим, пунктом 137.1 статті 137 ПК України встановлено, що податок на прибуток підприємства нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 137.4 статті 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом 49.18.4 цього пункту протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України).

Відтак платник податку на прибуток підприємства зобов`язаний був сплатити суму відповідного податкового зобов`язання при поданні річної декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, встановленого підпунктом 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України закріплено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, грошові зобов`язання відповідача, що визначені ним у податкових деклараціях від 10.08.2023 з податку на прибуток підприємства за 2022 рік, від 10.08.2023 з податку на прибуток підприємства за 2023 рік і від 12.02.2024 з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2024 рік вважаються узгодженими, вони не підлягають оскарженню. Водночас відповідач зобов`язаний сплатити їх у строки, встановлені відповідно підпунктом 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України й абзацом першим пункту 287.4 статті 287 ПК України.

З огляду на вищенаведене, враховуючи Розрахунок податкової заборгованості і дані з інтегрованої картки платника, узгодженими вважаються непогашені податкові заборгованості відповідача:

з орендної плати 6146,63 грн;

податку на прибуток 14602,00 гривні.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з абзацом першим пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Суд встановив, що контролюючий орган прийняв і надіслав відповідачу ППР від 05.10.2023 № 00089170409 (форма «ПС»), яким за несвоєчасне подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2022 рік застосував штраф у розмірі 340,00 гривні.

Вказане ППР позивач надіслав відповідачу на його поштову адресу місцезнаходження, яке він не отримав у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) до поштового відправлення № 0600050677440.

Відповідно до абзацу другого пункту 42.5 статті 45 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Тому ППР від 05.10.2023 № 00089170409 (форма «ПС») вважається врученим відповідачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

В судовому та адміністративному порядку у встановлені чинним законодавством терміни ППР відповідач не оскаржив, а тому зазначена у ньому сума податкового зобов`язання підлягає сплаті протягом 10 робочих днів, що настає за днем отримання ППР, і вважається узгодженою.

Проте, як встановив суд, у цей строк відповідач не сплатив відповідну суму податкового зобов`язання.

Відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Згідно з абзацом третім пункту 129.4 статті 129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Суд встановив, що за даними інтегрованої картки платника відповідач нарахував позивачу пеню за період з 30.07.2024 по 13.09.2024 зі сплати орендної плати з юридичних осіб в розмірі 50,55 грн та за період з 09.11.2023 по 13.09.2024 з податку на прибуток підприємств у розмірі 290,05 гривні.

З огляду на вищенаведене, враховуючи розгорнутий розрахунок податкового боргу та дані інтегрованої картки платника, узгодженими вважаються непогашені податкові заборгованості відповідача на суму 21429,23 грн, зокрема 6197,18 грн з орендної плати з юридичних осіб та 15232,05 грн з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд встановив, що у зв`язку з виникнення у відповідача податкового боргу позивач виставив йому податкову вимогу від 21.02.2022 № 0001648-1306-1423 (форма «Ю») на суму 4219,26, яку він отримав 18.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 5400501019255.

Ця податкова вимога на цей час не відкликана. Відповідач не звертався до позивача із заявами про розстрочення або відстрочення податкового боргу.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідач суму податкового боргу у визначені строки не сплатив. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості у станом на день розгляду цієї справи до суду ні з боку відповідача, ні з боку позивача не надійшло.

Тому суми грошових зобов`язань відповідача із орендної плати в розмірі 6197,18 грн та з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, у розмірі 15232,05 грн вважаються узгодженими та є податковим боргом.

Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України (у редакції, чинній на день подання позивачем позову) контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 41.4 статті 41 ПК України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України до контролюючих органів відносяться податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).

Отож, позивач має повноваження на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Податкову вимогу відповідач отримав 18.03.2023, а позов поданий 11.10.2024.

Таким чином, позивач звернувся до суду з цим позовом з дотриманням вимог статті 95 ПК України.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведення експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача, який є суб`єктом владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) до ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВ «ВІЛЬМА» (вул. Театральна, 58, с. Широколанівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57063; код ЄДРПОУ: 22442359) задовольнити.

2. Стягнути з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВ ««ВІЛЬМА» (вул. Театральна, 58, с. Широколанівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57063; код ЄДРПОУ: 22442359) заборгованості у розмірі 21429 (Двадцять одна тисяча чотириста двадцять дев`ять) гривень 23 копійки з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ВІЛЬМА» в рахунок погашення податкового боргу із податку на прибуток у розмірі 15232 (П`ятнадцять тисяч двісті тридцять дві) гривні 05 копійок та з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 6197 (Шість тисяч сто дев`яносто сім) гривень 18 копійок.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4 У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Повний текс рішення складено 11 грудня 2024 року