Рішення

від 11.12.2024 по справі 400/10092/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 р. № 400/10092/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул.Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005,

до відповідачаМихайло-Ларинського ліцею Воскресенської селищної ради Миколаївської області, вул. Шкільна, 30, с. Михайло-Ларине, Миколаївський район, Миколаївська область, 57222,

простягнення податкового боргу у сумі 37141,37 грн,

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі позивач) до Михайло-Ларинського ліцею Воскресенської селищної ради Миколаївської області (далі відповідач) про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 37141,37 грн з орендної плати з юридичних осіб на користь місцевого бюджету Воскресенської ТГ.

Позов обґрунтував позивач тим, що на підставі поданих відповідачем податкових декларацій з плати за землю та податкових повідомлень-рішень (далі ППР) у нього виник податковий борг із орендної плати за період із січня 2023 року по серпень 2024 року в розмірі 37141,37 гривні. Зазначений податковий борг всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не сплатив.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд надіслав відповідачу на його поштову адресу ухвалу від 29.10.2024, яку він отримав 05.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 0610201551075.

Відповідач правом на подачу відзиву у встановлений судом строк не скористався.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідач подав контролюючому органу податкові декларації з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):

за 2023 рік 18.02.2023 на суму податкового зобов`язання з орендної плати 3445,05 грн за кожен відповідний місяць, всього за рік 41340,55 грн;

за 2024 рік 10.02.2024 на суму податкового зобов`язання з орендної плати 3620,75 грн за кожен відповідний місяць, всього за рік 43448,93 гривні.

Розрахунок орендної плати здійснено за користування сімома земельними ділянками загальною площею 18,87 гектарів.

Водночас на підставі Акта камеральної перевірки від 02.04.2024 № 5520/14-29-04-10-08/26086816 у зв`язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб позивач прийняв ППР:

від 06.05.2024 № 0000097650410 про застосування штрафу у розмірі 172,25 грн;

від 06.05.2024 № 0000097670410 про застосування штрафу у розмірі 3398,72 гривні.

Зазначені ППР відповідач отримав 13.05.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 0600917054573.

Позивач виставив відповідачу податкову вимогу від 19.06.2023 № 0004318-1306-1429 (форма «Ю») на суму 16762,36 грн, яку він отримав 13.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 0600030605893.

Зазначену податкову вимогу відповідач в адміністративному або судовому порядку не оскаржив.

Загальний розмір податкового боргу відповідача на день звернення позивача до суду становив 37141,37 грн, що підтверджується відповідним розрахунком позивача та витягом з інтегрованої картки платника.

З метою стягнення з відповідача відповідного податкового боргу позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з абзацом першим пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до абзацу першого пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з абзацом першим пункту 287.4 статті 287 ПК України податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України закріплено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Отже, грошові зобов`язання платника податків, визначені ним у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2024 рік вважаються узгодженими, і вони не підлягають оскарженню,.

Суд встановив, що відповідач подав 16.02.2023 податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 рік на суму податкового зобов`язання з орендної плати 33298,12 гривні.

У матеріалах справи відсутні відомості та докази того, що він подав до контролюючого органу у визначеному ПК України уточнюючу відповідну податкову декларацію.

Таким чином, грошове зобов`язання відповідача, що визначене ним у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 і 2024 роки на загальну суму податкового зобов`язання з орендної плати 33570,32 грн, вважається узгодженим, і воно не підлягає оскарженню, а відповідач зобов`язаний сплатити це зобов`язання у строки, встановлені абзацом першим пункту 287.4 статті 287 ПК України.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з абзацом першим пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Суд встановив, що контролюючий орган прийняв і надіслав відповідачу ППР від 06.05.2024 № 0000097650410 та від 06.05.2024 № 0000097670410, яким за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб застосував штраф у розмірах відповідно 172,25 грн і 3398,72 гривні.

Зазначені ППР відповідач надіслав відповідачу на його поштову адресу місцезнаходження, яке він не отримав отримав 13.05.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 0600917054573.

В судовому та адміністративному порядку у встановлені чинним законодавством терміни ці ППР відповідач не оскаржив, а тому зазначені у них суми податкових зобов`язань підлягають сплаті протягом 10 робочих днів, що настає за днем їх отримання, і вважається узгодженою.

Проте, як встановив суд, у цей строк відповідач не сплатив відповідні суми податкових зобов`язань.

Загальний розмір податкового боргу відповідача на день звернення позивача до суду становив 37141,37 грн, що підтверджується відповідним розрахунком позивача та витягом з інтегрованої картки платника.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У зв`язку з виникнення у відповідача податкового боргу позивач виставив йому податкову вимогу від 19.06.2023 № 0004318-1306-1429 (форма «Ю») на суму 16762,36 грн, яку він отримав 13.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 0600030605893.

Ця податкова вимога на цей час не відкликана. Відповідач не звертався до позивача із заявами про розстрочення або відстрочення податкового боргу.

Суд встановив, що відповідач суму податкового боргу у визначені строки не сплатив. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості станом на день розгляду цієї справи до суду ні з боку відповідача, ні з боку позивача не надійшло.

Тому сума грошового зобов`язання відповідача із орендної плати за період із січня 2023 року по серпень 2024 року в розмірі 37141,37 грн вважається узгодженою та є податковим боргом.

Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установ, небанківських надавачах послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 41.4 статті 41 ПК України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України до контролюючих органів відносяться податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).

Отож, позивач має повноваження на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога отримана відповідачем 13.07.2023, а позов поданий 24.10.2024.

Таким чином, позивач звернувся до суду з цим позовом з дотриманням вимог статті 95 ПК України.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведення експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача, який є суб`єктом владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) до Михайло-Ларинського ліцею Воскресенської селищної ради Миколаївської області (вул. Шкільна, 30, с. Михайло-Ларине, Миколаївський район, Миколаївська область, 57222; код ЄДРПОУ: 26086816) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Михайло-Ларинського ліцею Воскресенської селищної ради Миколаївської області (вул. Шкільна, 30, с. Михайло-Ларине, Миколаївський район, Миколаївська область, 57222; код ЄДРПОУ: 26086816) заборгованість у розмірі 37141 (Тридцять сім тисяч сто сорок одна) гривня 37 копійок з орендної плати з юридичних осіб на користь місцевого бюджету Воскресенської селищної територіальної громади.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Повний текс рішення складено 11 грудня 2024 року