Рішення

від 09.12.2024 по справі 420/33734/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/33734/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРД2019» (вул. Львівське шосе, 43, кв. 108, м. Хмельницький, 29000) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРД2019» (далі ТОВ «БАРД2019») до Одеської митниці, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000528/2 від 18.10.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001078 від 18.10.2024.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «БАРД2019» як покупцем 28.01.2020 року укладений Контракт №1/2020 з TOB «ХО JAОВОD FAZO», Республіка Узбекистан (Продавець).

Умовами Контракту визначено, що Продавець зобов`язується поставляти, а покупець прийняти та оплатити трикотажні вироби для підлітків, дітей та дорослих (далі Товар). Асортимент, кількість, ціна, умови поставки, а також індивідуальні характеристики (у разі наявності таких) будуть вказані в інвойсах, що є невід`ємною частиною цього контракту.

Контрактом також визначені умови оплати, умови поставки товару, зокрема, поставка здійснюється на територію України на умовах FCA- м.Андижан. Продавець забезпечує за свій рахунок дотримання всіх митних оформлень, у т.ч. пов`язаних з транзитом Товарів через територію суміжних держав (митні декларації, транзитні декларації, забезпечення та ін.)

Додатковою угодою №4 від 11.01.2024 року до контракту №1/2020 від 28.01.2020 продовжено дію контракту №1/2020 від 28.01.2020 року до 31.12.2025 року.

На виконання умов контракту поставлено на територію України товар, зазначений у Специфікації №39 від 27.09.2024 року до контракту №1/2020 від 28.01.2020 року, а також в рахунку-фактурі (інвойсі) №102 від 27.09.2024 року (футболки, піжами, штани та інші вироби). Постачальник (вантажовідправник) ТОВ «FAZO GROUP» та покупець (вантажоотримувач) ТОВ «БАРД 2019».

Митна декларація товару визначена декларантом у відповідності до вимог МКУ та Правил заповнення декларації митної вартості, затвердженої наказом МФУ від 24.05.2012 року №599. Згідно з правилами заповнення графи 20 декларації митної вартості витрати на транспортування товарів декількох найменувань у місці ввезення розподіляються між товарами різних найменувань пропорційно вазі брутто цих товарів.

Представник позивача вказує, що ТОВ «БАРД 2019» як декларантом подано митну декларацію до Одеської митниці №24UА500500035540U3 від 17.10.2024 року, в якій наведений опис товару та заявлено митну вартість кожного товару за основним (першим) методом за ціною договору, яка складалась з вартості товарів, зазначеної в рахунку фактурі (інвойсі), вартості міжнародного перевезення вантажу для ТОВ «БАРД 2019» за маршрутом м. Андижан (Узбекистан) п/п «Орлівка» (розподілених пропорційне ваги брутто товарів, зазначених в МД №24UА500500035540U3 від 17.10.2024 року.

До митного органу подано митну декларацію та необхідні для митного оформлення копії документів: контракт, рахунок-фактуру (інвойс) №102 від 27.09.2024 року, міжнародну ТТН А№631624 від 27.09.2024 року, специфікацію №39 від 27.09.2024 року до контракту №1/2020 від 28.01.2020 року та інші документи. Митна вартість товару визначена за ціною договору.

Між тим, Одеська митниця надіслала електронне повідомлення декларанту, в якому у зв`язку з тим, що начебто подані документи, на думку митниці, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів повідомила про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Декларант ТОВ «БАРД 2019» надіслав до митниці разом з листом б/н від 17.10.2024 року прайс-лист від 27.09.2024 року та договір транспортного експедирування №10072024 від 10.07.2024 року.

Проте митне оформлення товару за митною вартістю товару за ціною договору не відбулось, а 18.10.2024 року прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митних декларацій. Митна вартість товару була визначена за резервним шостим методом визначення митної вартості товару.

Позивач з даним рішенням не погоджується та вважає його протиправним та таким, що порушує його права та інтереси. Документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст.53 МКУ, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення з порушенням вимог митного законодавства.

У зв`язку з незгодою декларанта з рішенням про коригування митної вартості товар випущений у вільний обіг за митною декларацією №24UА500500035678U7 від 18.10.2024.

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та зазначає, що, зокрема, в оскаржуваному рішенні зазначено про те, що відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Між тим, в наданих документах вказано, що товар поставлений на умовах FCA м. Андижан згідно з ІНКОТЕРМС-2010.

В підпункті А.9 " Перевірка - упаковка - маркування" пункту А "Обов`язки продавця" умов поставки FCA Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2020) зазначено: "Продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити пакування товару, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі звичайно прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки".

Отже, в даному випадку, у зв`язку із застосуванням умов поставки товарів FCA-m. Андижан, Узбекистан (ІНКОТЕРМС 2010), продавець (ТОВ «FAZO GROUP», Республіка Узбекистан) зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує.

В оскаржуваному рішенні також вказано, що в автотранспортній накладній (CMR) від 27.09.2024 А № 631624 зазначено, що перевізником є ОСОБА_1 , але рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.10.2024 №4 та довідка про транспортні витрати від 26.09.2024 №197 виданий ФОП ОСОБА_2 . В рахунку-фактурі про надання транспортно- експедиційних послуг 07.10.2024 №4 наявне посилання на договір №10072024 від 10.07.2024 та заявка на перевезення від 20.09.2024 №3, який на розгляд не надавався. Довідка про транспортні витрати від 26.09.2024 №197 не містить інформації щодо умов поставки.

Позивач не згодний з доводами відповідача та з тим, що вказані ним обставини є підставою для відмови з митному оформленню товару за першим методом визначення митної вартості товару.

Позивач не заперечує, що згідно з п.5 ч.10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Пунктом 6 ч.2 ст.53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Проте ним надані всі необхідні документи.

Позивач вказує, що пунктами 4.1,4.2 розділу 4 "Умови поставки" контракту №1/2020 від 28.01.2020 обумовлено, що Продавець повинен здійснити поставку Товарів у відповідності з умовами поставки, які беруть визначатися сторонами додатково, і відображається в інвойсах. Сторони погодилися, що для зазначення в специфікаціях або інвойсах умов поставки, ними будуть застосовуватися Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів у редакції 2010 року (ІНКОТЕРМС-2010) на умовах FCA - м. Андижан, Узбекистан. Поставка здійснюється на територію України.

Відповідно до ст.Б.3 розділу В "Обов`язки покупця" терміну FCA "FREE CARRIER" ("франко-перевізник") Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) Покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір (контракт) перевезення товару з назвою місця поставки, за винятком випадків, коли договір (контракт) перевезення укладено продавцем, як передбачено статтею A3. Згідно зі ст. Б.6 "Розподіл витрат" розділу Б "Обов`язки покупця" Інкотермс 2010 покупець зобов`язаний оплатити: а) усі витрати, пов`язані з товаром, з моменту його поставки відповідно до статті A4, окрім витрат, що оплачує продавець, як передбачено статтею А6.

10.07.2024 року між ТОВ «БАДР2019» (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Експедитор) укладений договір №10072024 транспортного експедирування, згідно з умовами пункту 2.4.2. якого Експедитор зобов`язується укладати від свого імені договори перевезення вантажу та інші договори, пов`язані з перевезенням та організацією перевезення.

Згідно пункту 3.5. договору №10072024 транспортного експедирування від 10.07.2024 Замовник сплачує послуги надані за цим договором, на розрахунковий рахунок експедитора, протягом 20 календарних днів з моменту отримання оригіналу рахунку, акту виконаних робіт, підписаного експедитором, у двох екземплярах, екземпляра CMR та (або) товаро транспортної накладної з відміткою отримувача про прийняття вантажу в повному обсязі.

01.10.2023 між ФОП ОСОБА_2 (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) укладений договір про організацію перевезення №1023, пунктом 1.1 якого передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується здійснювати з повною майновою відповідальністю організацію доставки контейнерів з вантажем автомобільним транспортом і приймально-здавальні операції з вантажами у великотоннажних контейнерах.

Відповідно до пункту 3.3. договору про організацію перевезення №1023 від 01.10.2023 Виконавець забезпечує оформлення необхідних для перевезення вантажів товаро транспортних документів (ТТН або CMR), включаючи митні процедури, надає Замовнику документи вантажоодержувача / вантажовідправника про прийом або видачу вантажу, а також відмітки пункту прийому повернення контейнерів.

Крім того, в розділі III Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06 2012 за № 984/21296) вказано, що в графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа З ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Перелік документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, не є вичерпним. А відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 31.05.2019 року) довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Разом з митною декларацією були надані рахунок-фактуру на оплату транспортно-експедиційних послуг №4 від 07.10.2024, платіжну інструкцію, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №257 від 07.10.2024, довідку про транспортно- експедиційні витрати №197 від 26.09.2024, що є достатніми та допустимими доказами витрат на перевезення товарів.

Відсутність у довідці ФОП ОСОБА_2 про транспортно-експедиційні витрати №197 від 26.09.2024 умов поставки товарів згідно ІНКОТЕРМС не свідчить про недостовірність заявлених декларантом відомостей про митну вартість товарів, оскільки в законодавстві України відсутні положення, які передбачать необхідність обов`язкового зазначення у довідці про транспортно-експедиційні витрати умов поставки товарів згідно ІНКОТЕРМС.

Також відсутність у довідці ФОП ОСОБА_2 про транспортно-експедиційні витрати №197 від 26.09.2024 умов поставки товарів згідно ІНКОТЕРМС не могло бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, у зв`язку з чим митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Представник зазначив, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.06.2019 року у справі № 803/2800/13-а, за загальним правилом до складу митної вартості включаються тільки витрати на транспортування товару до місця перетину митного кордону України. Транспортні витрати після ввезення на митну територію України включаються до складу такої вартості лише якщо неможливо розмежувати або обчислити транспортні витрати до і після перетину митного кордону України.

Таким чином, декларантом та його уповноваженою особою були подані до Одеської митниці в повному обсязі документи, які підтверджують витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

Між тим, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що 17.10.2024 декларантом ТОВ "БАДР2019"" надано прайс лист б/н від 27.09.2024, договір транспортного експедирування №10072024 від 10.07.2024, та листом №Б/Н від 17.10.2024 повідомлено, що всі наявні документи надані, додаткові документи надаватись не будуть. В додатково надісланому прайс-лист б/н від 27.09.2024 зазначено ціну без врахування умов поставки. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.

Представник щодо зауваження відповідача про відсутність у прайс-листі ціни товару без врахування умов поставки зазначив у позові, що оцінка такому документу як прайс-лист надана Верховним Судом у постанові від 10.05.2023 року у справі №815/1780/17, якій зазначив, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який може оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Крім того, прайс-лист не є основним документом на підтвердження митної вартості товару, в зв`язку з чим будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.

Позивач також зазначив, що відповідач в оскаржуваному рішенні не навів мотивів застосування саме шостого резервного методу визначення митної вартості товару. Тобто рішення і в цієї частини, як акт індивідуальної дії, є невмотивованим.

Позивач просив задовольнити позовні вимоги

Позивач зазначив, що різниця митних платежів склала 354913,56грн, відповідно судовий збір склав за вказану майнову вимогу 5323,70грн, за вимогу немайнового характеру (картка відмови) судовий збір складає 3028,00грн. Вказані судові витрати позивач просив стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 05.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 09.12.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову та не заперечував обставин справи щодо позивачем як декларантом у зв`язку з поставкою товару на територію України за №24UА500500035540U3 від 17.10.2024 року були подані документи, зазначені в митній декларації, у тому числі для підтвердження митної вартості товару інвойс, автотранспортна накладна, пакувальний лист договір, рахунок-фактура, сертифікат походження товару та інші.

Представник відповідача у відзиві наводить положення МКУ, а також Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, відповідно до якого автоматизована система управління ризиками (далі АСУР) це сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками (далі СУР) під час митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів. Контроль із застосуванням СУР, що здійснюється відповідно до статті 337 Митного кодексу України, може бути автоматизованим, неавтоматизованим та комбінованим.

Представник вказує, що митною декларацією №24UА500500035540U3 від 17.10.2024 року автоматизованою системою управління ризиками було встановлено: Перевірка правильності митної вартості товарів, поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів, правильності визначення країни походженнятоварів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби.

Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією №24UА500500035540U3 від 17.10.2024 року встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500500/2024/000528/2 від 18.10.2024 р., а саме:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Також зазначено, що в автотранспортній накладній (CMR) від 27.09.2024 А № 631624 зазначено, що перевізником є ОСОБА_1 , але рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.10.2024 №4 та довідка про транспортні витрати від 26.09.2024 №197 виданий ФОП ОСОБА_2 . В рахунку-фактурі про надання транспортно- експедиційних послуг 07.10.2024 №4 наявне посилання на договір №10072024 від 10.07.2024 та заявка на перевезення від 20.09.2024 №3, який на розгляд не надавався. В довідка про транспортні витрати від 26.09.2024 №197, яка не містить інформації щодо умов поставки.

Представник відповідача звертає увагу на те, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві, що також зазначено у постанові ВС України від 28.07.2021 справа № 808/3022/17.

У декларанта витребувані додаткові документи. 17.10.2024 декларантом ТОВ "БАДР2019"" було надано прайс лист б/н від 27.09.2024, договір транспортного експедирування №10072024 від 10.07.2024, та листом №Б/Н від 17.10.2024 повідомлено, що всі наявні документи надані, додаткові документи надаватись не будуть. В додатково надісланому прайс-лист б/н від 27.09.2024 зазначено ціну без врахування умов поставки. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другійчетвертій статті 53 МКУ.

Представник зауважив, що Верховний Суд України в постанові від 15.10.2013 у справі № 21-270а13, в постанові від 22.10.2013 у справі 21-342а13 дійшов висновку про те, що наявність в ЄАІС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості. Верховний Суд України в постанові від 03.08.2021 у справі № 640/13657/20, дійшов висновку про те, що наявність в ЄАІС ДФС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Вищенаведеним спростовується доводи позивача стосовно того, що у відповідача були відсутні підстави для поглибленої перевірки поданих документів та запиту додаткових документів у декларанта. У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000528/2 від 18.10.2024.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №24UA500500035678U7 від 18.10.2024 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 354 913,56 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу

Представник відповідача вважає, що Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, прийняті оскаржувані рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Також представник відповідача зазначив у відзиві, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат не відповідає критеріям розумності, спів розмірності.

Справу розглянуто у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ТОВ «БАРД2019» зареєстроване як юридична особа в ЄДРЮО, ФОП та ГФ 22.10.2019 року з основним видом діяльності 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям.

В ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності позивачем як покупцем 28.01.2020 року укладений Контракт №1/2020 з TOB «ХО JAОВОD FAZO», Республіка Узбекистан (Продавець).

Розділом 1 Контракту визначено, що у відповідності до умов контракту Продавець зобов`язується поставляти, а покупець прийняти та оплатити трикотажні вироби для підлітків, дітей та дорослих. Асортимент, кількість, ціна, умови поставки, а також індивідуальні характеристики (у разі наявності таких) будуть вказані в Спеціфікаціях, що є невід`ємною частиною цього контракту.

В пункті 2.2 розділу 2 контракту вказано, що валютою цього Контракту є долар США

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 "Умови оплати" контракту №1/2020 від 28.01.2020 оплата товарів, що поставляються за цим контрактом, здійснюється Покупцем кількома способами, про що буде додатково вказано у специфікаціях або інвойсах.

Пунктом 4.2 розділу 4 "Умови поставки" контракту сторони погодилися, що для зазначення в специфікаціях або інвойсах умов поставки, ними будуть застосовуватися Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів у редакції 2010 року (ІНКОТЕРМС-2010). Поставка здійснюється на територію України на умовах FCA- м. Андижан. Поставка здійснюється на територію України.

Згідно з п.5.2 товар повинен бути спакований постачальником таким чином, щоб не допустити псування та/або знищення його на період постачання та прийняття товару покупцем.

03.04.2023 року сторонами підписана додаткова угода до контракту, відповідно до якої у зв`язку зі зміною назви фірми продавця читати в нової редакції ТОВ «FAZO GROUP», контракт дії до 31.12.2023 року.

В Специфікації №39 від 27.09.2024 року до контракту №1/2020 від 28.01.2020 наведені найменування Продавця - ТОВ «FAZO GROUP» та Покупця ТОВ «БАРД2019» , а також найменування товару у 14 позиціях із зазначенням кількості штук та ціни за 1 штуку та загальну суму (футболки, піжами, сорочки та інші).

В рахунку-фактурі (інвойсі) №102 від 27.09.2024 року зазначені: контракт №1/2020 від 28.01.2020 ; найменування, юридичні, поштові адреси, банківські реквізити Продавця (Вантажовідправника) - ТОВ «FAZO GROUP» та покупця (Вантажоотримувача) ТОВ «БАРД2019»; країна походження: Узбекистан; умови поставки: FСА-м. Андижан згідно ІНКОТЕРМС-2010; транспорт автотранспорт.

Відповідно до правил заповнення графи 20 декларації митної вартості відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 витрати на транспортування товарів декількох найменувань у місце ввезення розподіляються між товарами різних найменувань пропорційно вазі брутто цих товарів.

До Одеської митниці декларантом (ТОВ «БАРД2019») подано митну декларацію №24UА500500035540U3 від 17.10.2024 року, в графі 31 "Пакування та опис товару" були наведені назва кожного товару, його опис, торговельна марка, виробник, Країна виробництва (Узбекистан, UZ).

В митній декларації №24UА500500035540U3 від 17.10.2024 року декларантом визначено та заявлено митну вартість товару за основним (першим) за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Разом з митною декларацією №24UА500500035540U3 від 17.10.2024 року декларантом до митниці подані документи (копії документів) (графа 44 МД): пакувальний лист №102 від 27.09.2024, рахунок-фактуру (інвойс) №102 від 27.09.2024 року, міжнародну ТТН А№631624 від 27.09.2024 року, книжку МДП №SХ.85978126 від 27.09.2024 року, рахунок - фактуру про оплату транспортно-експедиційних послуг №4 від 07.10.2024 року, платіжну інструкцію, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №257 від 07.10.2024 року, довідку про транспортно-експедиційні послуги №197 від 26.09.2024 року, контракт №1/2020 від 28.01.2020 , додаткову угоду №3 від 03.04.2023 до контракту №1/2020 від 28.01.2020, додаткову угоду №4 від 11.01.2024 року до контракту №1/2020 від 28.01.2020 року, специфікацію №39 від 27.09.2024 до контракту №1/2020 від 28.01.2020 року, сертифікат про походження товару форми СТ-1 №UZUA403011286201 від 27.09.2024 року, заяву підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів б/н від 17.10.2024 року, декларацію митної вартості.

Проте Одеська митниця не здійснила митне оформлення товару, а надіслала електронне повідомлення декларанту, в якому повідомляла про те, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів повідомила про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ). Також митниця повідомила, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

В оскаржуваному рішенні митниця зазначає про те, що відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Також зазначено, що в автотранспортній накладній (CMR) від 27.09.2024 А № 631624 зазначено, що перевізником є ОСОБА_1 , але рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.10.2024 №4 та довідка про транспортні витрати від 26.09.2024 №197 виданий ФОП ОСОБА_2 . В рахунку-фактурі про надання транспортно- експедиційних послуг 07.10.2024 №4 наявне посилання на договір №10072024 від 10.07.2024 та заявка на перевезення від 20.09.2024 №3, який на розгляд не надавався. В довідка про транспортні витрати від 26.09.2024 №197, яка не містить інформації щодо умов поставки.

Декларант ТОВ «БАРД2019» надіслав до митниці разом з листом б/н від 17.10.2024 року прайс-лист від 27.09.2024 року та договір транспортного експедирування №10072024 від 10.07.2024 року.

В оскаржуваному рішенні вказано, що в додатково надісланому прайс-лист б/н від 27.09.2024 зазначено ціну без врахування умов поставки. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.

Одеська митниця прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000528/2 від 18.10.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001078 від 18.10.2024.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження, а також права на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

У зв`язку з незгодою декларанта з рішенням про коригування митної вартості №UA500500/2024/000528/2 від 18.10.2024 товар випущений у вільний обіг за іншою митною декларацією.

Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МКУ визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МКУ митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень МКУ митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МКУ, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МКУ визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах ч.5-6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Вказана правова позиція Верховного Суду є сталою та підтверджена останніми постановами, зокрема від 20.03 2024 року у справі №826/5959/17, від 15.02.2024 року у справі №815/5838/17, від 21.11.2023 року у справі №826/13190/17, від 01.03.2023 року у справі №420/18880/21.

Так, у постанові від 20.03.2024 року у справі №826/5959/17 Верховним Судом зазначено, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Дослідивши у даній справі №420/33734/24 надані позивачем документи та зазначені в оскаржуваних рішеннях обставини, на які відповідач посилається як на таки, що викликали сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару та відповідно необґрунтовано витребувані додаткові документи. Отже ненадання їх митному органу не може бути підставою для прийняття рішень про корегування митної вартості товару.

Посилання відповідача у відзиві на те, що підставою для сумніву на наявні в базах контролюючого органу систем системи управління ризиками та наявність відомостей, що відносно аналогічних товарів здійснено митні формальності за ціною більшої ніж заявив позивач, не може бути прийнято до уваги, оскільки така підстава для витребування додаткових документів може мати місце лише при наявності дійсної розбіжності ціни товару в наданих документах. Проте жодної такої розбіжності в оскаржуваному рішенні за зазначено з посиланням на конкретні надані документи, в яких така розбіжність має місце.

Саме сторони договору визначають товар, якій буде поставлений та умови його поставки, а для визначення товару, його кількості, ціни та умов поставки митному органу надається інвойс.

Інвойс (іншими словами рахунок-фактура) документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, умови поставки і відомості про відправника та одержувача.

Підставою для витребування додаткових доказів в оскаржуваному рішенні вказано, що відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. В рішенні вказано, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару".

Проте суд вважає, що не може вважатися обґрунтованим сумнівом відсутність відомостей щодо даної складової митної вартості товару така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів.

Пунктом 4.2 розділу 4 "Умови поставки" контракту сторони погодилися, що для зазначення в специфікаціях або інвойсах умов поставки, ними будуть застосовуватися Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів у редакції 2010 року (ІНКОТЕРМС-2010). Поставка здійснюється на територію України на умовах FCA- м. Андижан. Поставка здійснюється на територію України.

Згідно з п.5.2 товар повинен бути спакований постачальником таким чином, щоб не допустити псування та/або знищення його на період постачання та прийняття товару покупцем.

За умовами FCA (ФРАНКО-ПЕРЕВIЗНИК (... назва мiсця)) Продавець здiйснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевiзнику у названому мiсцi. Пiд словом "перевiзник" розумiється будь-яка особа, що на пiдставi договору перевезення зобов`язується здiйснити або забезпечити здiйснення перевезення товар.у

Умовами FCA визначають обов`язки продавця та покупця

Згідно з пп. А.9 " Перевірка - упаковка - маркування" пункту А "Обов`язки продавця" умов поставки на продавця покладено несення витрат, пов`язаних з дiями щодо перевiрки товару (такими як перевiрка якостi, розмiрiв, ваги, кiлькостi), необхiдними для здiйснення поставки товару у вiдповiдностi зi статтею А.4, а також продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхiдного для перевезення товару (за винятком випадкiв, коли в данiй галузi торгiвлi прийнято звичайно вiдправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовленi договором, без упаковки). Упаковка повинна мiстити належне маркування.

Отже сторонами узгоджено застосування умов поставки товарів FCA-m. Андижан, тобто вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням вже включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №102 від 27.09.2024 року №. Інших зауважень контракт не мітить.

У відзиві відповідачем не спростовані наведений позивачем розрахунок митної вартості товару згідно з наданими до митниці документами.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в який Верховний суд зазначив, що відповідно до пп «в» п.1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Вказана позиція Верховного Суду підтверджена у наступних постановах, зокрема, від 09.11.2022 року у справі №815/2162/17, від 17.01.2023 року у справі №160/7901/18, від 01.03.2023 року у справі №420/18880/21.

Відповідно до частин 4,5 ст.58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Митниця вважала, що позивачем не доведено витрати на транспортування, незважаючи на надання позивачем міжнародну ТТН А№631624 від 27.09.2024 року, книжку МДП №SХ.85978126 від 27.09.2024 року, рахунок - фактуру про оплату транспортно-експедиційних послуг №4 від 07.10.2024 року, платіжну інструкцію, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №257 від 07.10.2024 року, довідку про транспортно-експедиційні послуги №197 від 26.09.2024 року. А також додатково надання договір транспортного експедирування №10072024 від 10.07.2024 року. В оскаржуваному рішенні не вказано мотивів не достатності наданих документів щодо витрат на транспортування.

В розділі III Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 вказано, що в графі 20 декларації митної зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Формулювання «Можуть належати» свідчить про невичерпний перелік цих документів.

Суд приймає до уваги доводи позивача, якій з посиланням на правові висновки Верховного Суду вказує, що ним надані достатні докази, зокрема платіжну інструкцію, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №257 від 07.10.2024 року, довідку про транспортно-експедиційні послуги №197 від 26.09.2024 року .

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2019 року у справі №804/9754/15, МКУ не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому подані позивачем документи про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

В постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 Верховний суд зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МКУ не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Суд вважає, що позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 ст.58 МКУ.

Верховний Суд в постанові від 30.04.2024 року у справі №826/15125/17 навивши положення ст.ст.52,53 МКУ зауважив, що з аналізу наведений норм вбачається, що положення ст.53 МКУ містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МКУ, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

За правилами ч.6 ст.54 МКУ орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).

МКУ встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно ст.57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірні рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.

Оцінюючи вказані рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

Вказана правова позиція Верховного Суду не зазнала змін.

Так, в постанові від 20.03.2024 року у справі №826/5959/17 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду відхилив як безпідставні, посилання скаржника на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, оскільки: отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, так як при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Касаційний суд наголосив, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.72,73,75,76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просить у позовній заяві стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці сплачений судовий збір у розмірі 8352,00 грн.

Згідно з матеріалами справи позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову (різниці митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні) у розмірі 5323,70грн (за вимоги майнового характеру), а також за вимоги майнового характеру 3028грн (касування картки відмови у митному оформленні).

Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 року по справі №320/3053/19 сформований правовий висновок, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов`язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5323,70грн.

Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 3028грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 132, 134, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРД2019» (вул. Львівське шосе, 43, кв. 108, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 43302478) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.10.2024 року за №UA500500/2024/000528/2 та картки відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001078 від 18.10.2024 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРД2019» витрати зі сплати судового збору в розмірі 5323,70грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва