Рішення

від 09.12.2024 по справі 420/7073/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7073/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи Херсонський слідчий ізолятор (вул. Перекопська, буд. 10, м. Херсон, 73024, код ЄДРПОУ 08564707), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Департамент з питань виконання кримінальних покарань України (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 43501242) про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи Херсонський слідчий ізолятор, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Департамент з питань виконання кримінальних покарань України в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльнісь Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» стосовно невиконання своїх обов`язків щодо виплати при звільнені всіх сум, що належать ОСОБА_1 та проведення повного розрахунку на вимогу ч.1 ст.47 та ч.1 ст.116 КЗпП України;

зобов`язати Державну установу «Херсонський слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за 2022 рік;

зобов`язати Державну установу «Херсонський слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі передбаченому законом;

зобов`язати Державну установу «Херсонський слідчий ізолятор» невідкладно нарахувати та провести виплату ОСОБА_1 на підставі постанови Кабінету Міністрів України за № 168 від 28 лютого 2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», зі змінами внесеними постановою кабінету Міністрів України № 350 від 22 березня 2022 року, додаткової винагороди в розмірі 30000 щомісячно з 24.02.2022 року по 14.05.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.05.2022 року під час проходження служби в Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» позивачем було подано рапорти щодо виплати допомоги на оздоровлення за 2022 рік та виплати компенсації за невикористану відпустку за 2022 рік, однак нарахування та виплати згідно рапортів проведені не були.

Після звільнення 25.12.2023 року ОСОБА_1 , звернувся до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань із запитом про виплату йому додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. щомісячно за період з 24.02.2022 року по 14.05.2022 року та надання інформації щодо кількості днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та нарахування і виплати компенсації за відповідну відпустку, а також щодо нарахування та виплати допомоги на оздоровлення за 2022 рік.

Листом № 17/ДЕП-726-аз/5.3.1./13-2 23/9/2/23-24 від 03.01.2024 року Департаментом з питань виконання кримінальних покарань повідомлено, що про причини невиплати додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 , рекомендовано звернутись до установи за безпосереднім проходженням служби.

09.02.2024 було направлено запит до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» щодо виплати додаткової винагороди відповідно до КМУ від 28.02.2022 року № 168, та надання інформації щодо кількості днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та нарахування і виплати компенсації за відповідну відпустку, а також щодо нарахування та виплати допомоги на оздоровлення за 2022 рік. Листом № 24/9-528 Нв/ВС від 12.02.2024 року повідомлено, що державна установа «Херсонський слідчий ізолятор» розташована на території Херсонської міської територіальної громади, яка входить до переліку громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309). 11.07.2022 року наказом Міністерства юстиції України від 06.07.2022 року № 2829/5 припинено простій в установі, оголошений відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.07.2022 року № 1951/5. В подальшому наказом державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 11.07.2022 року № 44 ОС-проголошено простій персоналу установи з 11.07.2022 до закінчення дії воєнного стану та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель установи. Враховуючи втрату первинної кадрової та бухгалтерської документації установи, надання інформації про кількість днів невикористаної Вами щорічної відпустки за 2022 рік є неможливим». Також відмовлено в вимозі нарахування та виплати допомоги на оздоровлення за 2022 рік.

Позивач вважає некоректним посиланням Відповідача на втрату первинної кадрової та бухгалтерської документації, так як існує доступ до електронної системи бухгалтерського обліку, де фіксуються первинні документи, складені в електронній формі, які застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг (абз. 2 ч. 2 ст. 9 ЗУ про бухоблік), тобто за умови (а) наявності всіх обов`язкових реквізитів документа, дотримання порядку складання електронних документів. Господарські операції повинні відображатися в тому звітному періоді, в якому вони здійснені (ч. 5 ст. 9 Закону про бухоблік).

Таким чином, на думку позивача, відповідачем допущена протиправна бездіяльність у здійснені з Позивачем повного розрахунку при звільнені, що є порушенням ч.1 ст.47 та ч.1 ст.116 КЗпП України.

Крім того, будучи співробітником Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та маючи право на додаткову винагороду, що встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а саме: пунктом 1 вказаної постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби) - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

25.12.2023 року позивач звернувся до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань із запитом про виплату йому додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. щомісячно за період з 24.02.2022 року по 14.05.2022.

Листом № 17/ДЕП-726-аз/5.3.1./13-2 23/9/2/23-24 від 03.01.2024 року Департаментом з питань виконання кримінальних покарань повідомлено, що про причини невиплати додаткової грошової винагороди рекомендовано звернутись до установи за безпосереднім проходженням служби.

09.02.2024 позивачем направлено запит до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» щодо виплати додаткової винагороди відповідно до КМУ від 28.02.2022 року № 168.

Листом № 24/9-528 Нв/ВС від 14.02.2024 року повідомлено, що державна установа «Херсонський слідчий ізолятор» розташована на території Херсонської міської територіальної громади, яка входить до переліку громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309). 11.07.2022 року наказом Міністерства юстиції України від 06.07.2022 року № 2829/5 припинено простій в установі, оголошений відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.07.2022 року № 1951/5. В подальшому наказом державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 11.07.2022 року № 44 ОС-проголошено простій персоналу установи з 11.07.2022 до закінчення дії воєнного стану та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель установи. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Враховуючи, відсутність наказу про нарахування та виплату Вам додаткової винагороди у відповідності до Постанови 168, відсутність будь-яких підтверджуючих документів, щодо несення позивачем служби в зазначений період, та основне, враховуючи, що державній установі «Херсонський слідчий ізолятор» в 2022 році додаткового фінансування на виплату зазначеної додаткової винагороди не надходило, в установі відсутні правові підстави для здійснення нарахування та виплати Вам Прошу суд врахувати, що у постанові від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат зазначеної додаткової винагороди».

Позивач просить врахувати, що у постанові від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», зі змінами внесеними постановою КМУ № 350 від 22.03.2022, відсутнє посилання на наявність умов щодо виконання посадових обов`язків, а умовою призначення додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно є, зокрема несення служби, а саме у п. 1 постанови № 168 зазначено «особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно- територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка». Згідно з розпорядження КМУ № 204 від 06.03.2022 року «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» Херсонська область включена до цього переліку територій, тому Позивач має законні підстави на отримання вказаної надбавки. Крім того, Позивач за весь час з 24.02.2022 року по день звільнення знаходився на казарменому режимі несення служби, а саме цілодобово перебував у форменому одязі зі знаками розпізнавання України на робочому місці, не покидаючи територію установи і виконував всі свої посадові інструкції і функціональні обов`язки. При цьому установа і місто в цілому знаходилась безпосередньо на лінії зіткнення, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач вимоги позовної заяви вважає безпідставними та зазначає, що з 14 травня 2022 року та, зокрема до 11.11.2022 року державна установа «Херсонський слідчий ізолятор» фактично не здійснювала жодну діяльність, її робота була зупинена установі вся кадрова та бухгалтерська документація, яка підтверджувала факт використання/не використання основної відпустки Позивача за 2022 рік відсутня, наразі установою неможливо встановити наявність або відсутність підстав для проведення відповідної компенсації Позивачу за не використану основну відпустку за 2022 рік. Натомість відповідач зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви жодних доказів підтверджуючих факт неотримання такої компенсації, також не надано відомостей щодо кількості днів відпусток, які ним не були використані у 2022 році. Відповідач вказує, що позивач рапорту на виплату допомоги на оздоровлення за 2022 рік не подавав. На дату звільнення позивача зі служби наказ щодо надання допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 не видавався, виплата одноразової грошової допомоги до визначених компенсаційних виплат при звільненні не входить, а виплачується лише за умови подачі рапорту та видачі відповідного наказу начальника установи, а тому в установі були відсутні правові підстави щодо здійснення відповідної виплати позивачу. Доказів виконання позивачем своїх посадових обов`язків (несення служби у вигляді чергувань, нарядів тощо) за місцем служби у період окупації території Херсонської області, відомостей про участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не підтверджене перебування безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, що є обов`язковою умовою для здійснення виплати додаткової винагороди для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально- виконавчої служби згідно постанови Кабінету Міністрів України №168, до суду не надано.

Крім того, як зазначає відповідач, до матеріалів позовної заяви не додано наказ про виплату (призначення) додаткової винагороди, а сам факт наявності трудових відносин з установою не є підставою набуття права на отримання додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168. Твердження позивача, щодо того, що у визначений період він був присутнім на своєму робочому місці та виконував свої посадові обов`язки через, що він має право на відповідну додаткову винагороду, на думку відповідача, є хибним.

Крім того, відповідач зазначає, що виплата додаткової винагороди визначеною Постановою №168 здійснюються лише на підставі наказів командирів (начальників), наказ про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди по установі не видавався, однак вимогу зобов`язати відповідача прийняти наказ про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 позивачем не заявлено, тому вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, відзив на позовну заяву, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 проходив службу в державній установі «Херсонський слідчий ізолятор» та наказом від 14 липня 2023 року № 27/ОС звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, згідно із п. 7 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (власним бажанням).

На звернення позивача, відповідач листом від 14.02.2024 року повідомив, що Державна установа «Херсонський слідчий ізолятор» (далі-установа) розташована на території Херсонської міської територіальної громади, яка входить до переліку громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25.04.2022 №75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309).

Наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2022 №1951/5 «Про оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території», в державній установі «Херсонський слідчий ізолятор» з 14.05.2022 року оголошено простій та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами установи. 11.07.2022 року наказом Міністерства юстиції України від 06.07.2022 року № 2829 5 припинено простій установі, оголошений відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.07.2022 року №1951/5. В подальшому, наказом державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 11.07.2022 року №№44 ОС-пр, оголошено простій персоналу установи з 11.07.2022 до закінчення дії воєнного стану та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель установи. Окремо зазначено, що після де окупації міста Херсона, керівництвом установи встановлено факт втрати первинної бухгалтерської та кадрової документації, відсутності на території державної установи засуджених та підсудних, зброї та вільного доступу до установи та ймовірного викрадення майна. 19.11.2022 року за вказаним фактом відкрито кримінальне провадження №12022230000005725 за правовою кваліфікацією ч.1 ст. 438 КК України та наразі проводиться досудове слідство. Крім іншого зазначено, що враховуючи, відсутність наказу про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у відповідності до Постанови 168, відсутність будь-яких підтверджуючих документів (наказів, рапортів, табелі обліку часу) щодо несення позивачем служби в зазначений період. та основне, враховуючи, що державній установі «Херсонський слідчий ізолятор» в 2022 році додаткового фінансування на виплату зазначеної додаткової винагороди не надходило, в установі відсутні правові підстави для здійснення нарахування та виплати позивачу зазначеної додаткової винагороди. Враховуючи втрату первинної кадрової та бухгалтерської документації установи, надання інформацію про кількість днів невикористаної позивачем щорічної основної відпустки за 2022 рік не є можливим. Щодо вимоги про нарахування та виплату допомоги на оздоровлення за 2022 рік, зазначено, що відповідно до глави 14 розділу 2 Порядку №925/5. встановлено, що особам рядового і начальницького складу один раз на рік надасться допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Виплата допомоги для оздоровлення особам рядового і начальницького складу здійснюється на підставі наказу органу або установи, а начальникам цих органів або установ - згідно із пунктом 24 розділу 1 цього Порядку. Зазначені рапорти попередньо погоджуються фінансовою службою відповідного органу або установи. Як вже неодноразово зазначалось, в установі відсутні рапорти та накази за 2022 рік що підтверджують надання відпусток та виплати матеріальної допомоги за 2022 рік, а тому не вбачається можливим відслідкувати чи виплачувалась позивачу матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік, та набуття позивачем права на зазначену допомогу, відповідно до визначеного Порядку №925-5.

Згідно з ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Згідно з п. 2 Глави 22 Розділу I «Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 28.03.2018 року № 925/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 року за № 377/31829, за невикористані дні відпусток особам рядового або начальницького складу, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористані дні відпусток проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого особа рядового чи начальницького складу має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби.

Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток вказується в наказі про звільнення.

Суд зазначає, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, визначені у статті 92 Закону України «Про Національну поліцію». Її аналіз дозволяє зробити висновок, що цим особам можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, слід звернути увагу, що законом не виключаються випадки, коли особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби відпустка не буде використана протягом календарного року та не передбачено позбавлення їх права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році, однак надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» і ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Тотожних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19.01.2021 року у справі № 160/10875/19, від 30.11.2022 року у справі № 640/85/20.

Відповідно до положень ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з положеннями ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Отже, у зв`язку із звільненням з Державної кримінально-виконавчої служби України позивач має право на компенсацію за невикористані дні відпустки.

Посилання відповідача в спростування підстав позову на відсутність первинної, фінансової документації, особових справ співробітників та іншої документації після відновлення доступу до адміністративних будівель установи у зв`язку з деокупацією, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 26.10.2022 року у справі № 905/857/19 прийшла до висновку, що нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку наявності обставин непереборної сили.

Суд зазначає, що у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Тобто, при обранні способу відновлення порушеного права суд повинен виходити з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2022 рік та зобов`язання Державну установу «Херсонський слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2022 рік.

Щодо виплати допомоги на оздоровлення за 2022 рік суд зазначає таке: відповідно до п. 1 розділу 14 Порядку № 925/5 особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Виплата допомоги для оздоровлення особам рядового і начальницького складу здійснюється на підставі наказу органу або установи, а начальникам цих органів або установ - згідно із пунктом 24 розділу I цього Порядку.

Зазначені рапорти попередньо погоджуються фінансовою службою відповідного органу або установи (п. 2 розділу 14 Порядку № 925/5).

Позивач стверджує, що ним був поданий рапорт на отримання допомоги для оздоровлення 02.05.2022 року.

У свою чергу суд зазначає, що відповідачем не надано докази виплати у 2022 році позивачу допомоги на оздоровлення чи відмови у виплаті.

Щодо посилання представника відповідача на не надання позивачем доказів подачі рапорту про виплату допомоги на оздоровлення, суд зазначає, що такого роду рапорти подаються в одному примірнику та їх копія не видається заявнику, тому позивач не може мати докази подачі рапорту.

Разом з цим, враховуючи, що у цьому випадку саме відповідач має довести правомірність своїх дій, а відповідачем не доведено зворотне, суд доходить висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2022 рік у розмірі передбаченому законом та зобов`язання Державну установу «Херсонський слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі передбаченому законом.

Щодо позовних вимог - зобов`язати відповідача невідкладно нарахувати та провести виплату ОСОБА_1 на підставі постанови Кабінету Міністрів України за № 168 від 28 лютого 2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», зі змінами внесеними постановою кабінету Міністрів України № 350 від 22 березня 2022 року, додаткової винагороди в розмірі 30000 щомісячно з 24.02.2022 року по 14.05.2022 року, суд зазначає таке: на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої зі змінами внесеними постановою КМУ № 350 від 22.03.2022, установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідач зазначив, що позивачем до матеріалів позовної заяви не додано наказ про виплату (призначення) додаткової винагороди, а сам факт наявності трудових відносин з установою не є підставою набуття права на отримання додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.

Надаючи оцінку доводам та запереченням сторін, застосовуючи положення постанови КМУ від 28.02.2022 №168 зі змінами, внесеними постановою КМУ № 350 від 22.03.2022, суд доходить висновку, що посилання відповідача на необхідність доведення виконання позивачем своїх посадових обов`язків є хибними.

Так, суд встановив, що не заперечується сторонами, що відповідно до витягу із наказу ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» від 14.07.2023 року № 27/ОС «Про особовий склад» відповідно до п. 7 ст. 77 (за власним бажанням) ЗУ «Про Національну поліцію» позивача звільнено, без жодних зауважень щодо невиконання до цього часу свої посадових обов`язків та не несення позивачем служби.

Також суд враховує, що у постанові від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», зі змінами внесеними постановою КМУ № 350 від 22.03.2022, відсутнє посилання на наявність умов щодо виконання посадових обов`язків, а умовою призначення додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно є, зокрема несення служби, а саме у п. 1 постанови № 168 зазначено «особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка».

Згідно з розпорядження КМУ № 204 від 06.03.2022 року «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» Херсонська область включена до цього переліку територій, тому позивач має законні підстави на отримання вказаної надбавки.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та провести виплату ОСОБА_1 на підставі постанови Кабінету Міністрів України за № 168 від 28 лютого 2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», зі змінами внесеними постановою кабінету Міністрів України № 350 від 22 березня 2022 року, додаткової винагороди в розмірі 30000 щомісячно з 24.02.2022 року по 14.05.2022 року є правомірними.

Таким чином, із встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність у здійсненні з позивачем повного розрахунку при звільненні, що є порушенням ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до п. 20 розділу 1 Порядку № 925/5 грошове забезпечення, не виплачене особі рядового чи начальницького складу своєчасно або виплачене у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого вказана особа мала на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.

Тому, враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги - визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не виконання своїх обов`язків щодо виплати при звільненні всіх сум, що належать позивачеві та проведення повного розрахунку на вимогу ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України, є правомірними та належать задоволенню.

На посилання представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що під час відкриття провадження у справі судом не встановлено пропуску строку звернення позивача до суду.

Окрім цього, суд звертає увагу, що спірні правовідносини охоплюються періодом дії ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, відповідно до якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в новій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази, правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги належать задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи Херсонський слідчий ізолятор (вул. Перекопська, буд. 10, м. Херсон, 73024, код ЄДРПОУ 08564707), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Департамент з питань виконання кримінальних покарань України (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 43501242) про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» стосовно невиконання своїх обов`язків щодо виплати при звільнені всіх сум, що належать ОСОБА_1 та проведення повного розрахунку на вимогу ч.1 ст.47 та ч.1 ст.116 КЗпП України.

Визнати протиправною бездіяльності Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2022 рік.

Зобов`язати Державну установу «Херсонський слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2022 рік.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2022 рік у розмірі передбаченому законом.

Зобов`язати Державну установу «Херсонський слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі передбаченому законом.

Зобов`язати Державну установу «Херсонський слідчий ізолятор» нарахувати та провести виплату ОСОБА_1 на підставі постанови Кабінету Міністрів України за № 168 від 28 лютого 2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», зі змінами внесеними постановою кабінету Міністрів України № 350 від 22 березня 2022 року, додаткової винагороди в розмірі 30000 щомісячно з 24.02.2022 року по 14.05.2022 року.

Стягнути з Державної установи Херсонський слідчий ізолятор за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка