Рішення

від 11.12.2024 по справі 420/19685/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №420/19685/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛІЙНИК» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛІЙНИК» з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2024 року №23827/15-32-07-03.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Позов обґрунтований позивачем тим, що відповідачем не доведено та не надано жодного належного доказу щодо порушення ним або його контрагентами положень законодавства щодо дійсності правочинів, та які могли б вказувати на відсутність фактичного виконання позивачем за спірними правочинами, про відсутність витрат споживача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов`язаності позивача з контрагентами, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності, про відсутність змін у складі та структурі активів осіб, що є сторонами спірних правочинів. В зв`язку з цим, позивач вважає необґрунтованими твердження відповідача про нереальність та фіктивність вчинених правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій. Відповідачем не прийнято до уваги, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не є недійсними в силу вказівки на це в законі, відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, реальність господарських операцій за цими договорами підтверджується всіма необхідними первинними документами. Позивачем на підтвердження виконання умов договорів з контрагентами надані всі документи, в т.ч. первинні, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, такі як: договори, податкові й видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, договірна документація та акти виконаних робіт по ланцюгу, рахунки, платіжні доручення тощо, а посилання податкового органу про недоведеність реальності здійснення господарських операцій з контрагентами ґрунтуються лише на припущеннях та недоведеній інформації, що не має жодного законного підґрунтя.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає та вказує, що проведеним аналізом наданих документів встановлено нереальність походження отриманого МП у формі ТОВ «КОЛІЙНИК» товару від контрагентів та фактів маніпулювання показниками податкової звітності по ланцюгу постачання товару. Відповідач вказує, що недоведеність реальності здійснення МП у формі ТОВ «КОЛІЙНИК» господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Встановлені дані і факти доводять нереальність господарської операції, а саме відсутність факту (джерела) законного введення в обіг товарів, робіт (послуг) та реального задекларованого виробництва, відсутність обов`язкових реквізитів у первинних документах (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні), відсутність будь-яких документів щодо зберігання товару. На думку відповідача, платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом України, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛІЙНИК» перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області.

Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі наказу від 23.04.2024 року №4070-п в період з 01.05.2024 року по 07.05.2024 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛІЙНИК» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентами постачальниками ТОВ «ТОРГ ОД КОМПАНІ», ТОВ «ОДЕСА КОЛІЯ» за період з 01.06.2019 по 31.07.2019, ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» за період з 01.08.2020 по 31.08.2020, за результатами якої складений акт від 14.05.2024 року №20443/15-32-07-03-19.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. «а» п. 198.1, абз. 1 п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на суму 424642 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що перевіркою встановлено нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

За результатами цієї перевірки позивачу направлено податкове повідомлення-рішення від 04.06.2024 року №23827/15-32-07-03, яким за порушення вимог п. 44.1 ст. 44, пп. «а» п. 198.1, абз. 1 п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на 467106,00 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 424642,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 42464,00 грн.

Позивач не погодився з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, в зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом про його скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В акті зазначено, що перевіркою встановлено завищення задекларованих показників з податку на додану вартість на суму 162078,00 грн. в червні 2019 р. та на суму 159064,00 грн. в липні 2019 р. за взаємовідносинами МП у формі ТОВ «КОЛІЙНИК» та ТОВ «ТОРГ ОД КОМПАНІ».

Суд встановив, що зобов`язання між МП у формі ТОВ «КОЛІЙНИК» та ТОВ «ТОРГ ОД КОМПАНІ» виконувалися згідно укладеного 03.06.2019 р. договору поставки товарів №3/К.

Відповідач вказує, що аналізом наданих до перевірки видаткових накладних встановлено, що в жодній з них не зазначено місце їх складання, а також не визначено умови продажу, реквізити договору, відомості про склад, а також посилається на неточності в наданих товарно-транспортних накладних та зазначає про ненадання жодного документу щодо зберігання товару.

Позивач в свою чергу вказує, що оскільки видаткові накладні оформлювалися в комплекті з товарно-транспортними накладними на перевезення вантажів, в розділі «Пункт навантаження» наданих товарно-транспортних накладних зазначається місце навантаження товару, що, відповідно, вважається і місцем її складення. Інші реквізити всі наявні, як то: найменування сторін, перелік товару, що постачається, вартість товару, підписи тощо. Жодним нормативно-правовим актом не зазначено, що не вказання реквізитів договору, відомостей про склад при складенні видаткової накладної є доказом нереальності господарської операції.

Також, умовами договору не зазначено, що умови договору поставки товарів №3/К від 03.06.2019 р. передбачають обов`язкове зазначення у видаткових накладних умов продажу - поставки.

З приводу зазначення у графі «Пункт навантаження» товарно-транспортної накладної «м. Кропивницький», позивач вказує, що поставка була здійснена з м. Кропивницький, тому і зазначена була саме ця адреса, а не адреса місцезнаходження ТОВ «ТОРГ ОД КОМПАНІ»: м. Харків, проспект Московський, 179, що є логічним. В графі «Пункт розвантаження» зазначено: «м. Чорноморськ, Одеська область», оскільки поставка товару в рамках укладеного Договору поставки товарів №3/К від 03.06.2019 р. відбувалася для здійснення позивачем робіт згідно наступних Договорів підряду: №15/№94/19х від 03.06.2019 р., укладеного з ТОВ «ЧОРНОМОРСЬКИЙ РИБНИЙ ПОРТ», п. 1 Технічного завдання - назва і місцезнаходження об`єкта (основна назва): поточний ремонт залізничної колії №2 з заміною стрілочних переводів №6, 10, 12 Районного парку, що належить ТОВ «Чорноморський рибний порт», що розташована за адресою: 68094, м. Чорноморськ, с. Б. Балка, вул. Центральна, 1; №16/№95/19х від 03.06.2019 р., укладеного з TOB «ЧОРНОМОРСЬКИЙ РИБНИЙ ПОРТ», п. 1 Технічного завдання - назва і місцезнаходження об`єкта (основна назва): стрілочні переводи №13, 17 Районного парку, що належить ТОВ «Чорноморський рибний порт», що розташована за адресою: 68094, м. Чорноморськ, с. Б. Балка, вул. Центральна, 1; з огляду на що, оскільки місце виконання робіт - м. Чорноморськ, товар поставлявся вже одразу на місце виконання робіт.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання робіт, для яких замовлявся товар у ТОВ «ТОРГ ОД КОМПАНІ», надано копії актів на демонтаж стрілочних переводів, акти на закриття скритих робіт, договори з ТОВ «ЧОРНОМОРСЬКИЙ РИБНИЙ ПОРТ», технічні завдання, кошториси та акти виконаних робіт/наданих послуг, платіжна документація тощо.

Щодо не надання ні довіреностей, ні актів приймання - передачі товару до перевезення від ФОП ОСОБА_1 , позивач зазначає, що жодних правовідносин між ним та ФОП ОСОБА_1 не було.

Крім того, п. 3.1. Договору поставки №3/К від 03.06.2019 р. зазначено, що поставка продавцем продукції здійснюється автотранспортом на умовах франко-складу покупця, якщо інше не погоджено сторонами.

Тобто, постачальником безпосередньо є ТОВ «ТОРГ ОД КОМПАНІ», а не ФОП ОСОБА_1 , про що і зазначено у первинній документації, а будь-які документи такі, як довіреність, акти надання послуг з перевезення стосуються правовідносин між ТОВ «ТОРГ ОД КОМПАНІ» і безпосередньо перевізником, та не є обов`язковими при взаємовідносинах з позивачем.

Суд погоджується з позивачем, що товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, та за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання транспортної документації не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для визнання господарських операцій нереальними.

Верховний Суд в постанові від 02.03.2023 року у справі №804/644/16 прийшов до висновку, що наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковою при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

В акті зазначено, що перевіркою встановлено завищення задекларованих показників з податку на додану вартість на суму 62100,00 грн., в тому числі ПДВ - 103500,00 грн. в липні 2019 р. за взаємовідносинами Позивача та ТОВ «ОДЕСА КОЛІЯ».

Суд встановив, що зобов`язання між МП у формі ТОВ «КОЛІЙНИК» та ТОВ «ОДЕСА КОЛІЯ» виконувалися згідно укладеного 20.06.2019 р. договору постачання №2006.

Відповідач вказує, що аналізом наданих до перевірки видаткових накладних встановлено, що в жодній з них не зазначено місце їх складання, а також не визначено умови продажу, реквізити договору, відомості про склад, а також посилається на недоліки видаткових накладних та зазначає про ненадання жодного документу щодо зберігання товару.

Позивач в свою чергу вказує, що відповідно до положень укладеного договору постачання №2006 від 20.06.2019 р. посадовою (відповідальною) особою, яка виступала від імені ТОВ «ОДЕСА КОЛІЯ» та мала право підпису всіх документів за цим договором був директор ТОВ «ОДЕСА КОЛІЯ» Лебедев Володимир Сергійович, що перебуває на посаді з 15.03.2016 р. по сьогодення.

Зазначена інформація підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Міністерства юстиції України.

З огляду на зазначене, суд погоджується з позивачем, що всі первинні документи, в т.ч. і видаткові накладні були підписані від ТОВ «ОДЕСА КОЛІЯ» директором Лебедєвим В.С., підпис якого міститься в договорі та повністю тотожній з підписом, що міститься в видаткових накладних, специфікації до договору, рахунках та ін.

З боку отримувача - МП у формі ТОВ «КОЛІЙНИК» відповідно до положень укладеного договору постачання №2006 від 20.06.2019 р. посадовою (відповідальною) особою, що в тому числі мала право підпису всіх документів за цим договором, був директор - Проценко Владислав Володимирович, що перебуває на посаді з 22.06.2011 р. по сьогодення.

Зазначена інформація підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Міністерства юстиції України.

З огляду на зазначене, суд погоджується з позивачем, що всі первинні документи, в т.ч. і видаткові накладні були підписані директором МП у формі ТОВ «КОЛІЙНИК» Проценко В.В., підпис якого міститься в договорі та повністю тотожній з підписом, що міститься в видаткових накладних, специфікації до договору, рахунках та ін.

Щодо зазначення в акті перевірки про ненадання жодного документу щодо зберігання товару (договорів, актів виконаних робіт (послуг), тощо), позивач вказує, що такі документи не оформлювалися, оскільки поставка товару відбувалася безпосередньо на об`єкти виконання ним робіт згідно договорів з ТОВ «ЧОРНОМОРСЬКИЙ РИБНИЙ ПОРТ».

Тобто, суд погоджується з позивачем, що зазначені посилання відповідача не можуть слугувати підставою для висновку про визнання таких операцій як безтоварних.

Суд встановив, що податкові накладні в межах договірних відносин між позивачем та ТОВ «ТОРГ ОД КОМПАНІ», ТОВ «ОДЕСА КОЛІЯ» складені та зареєстровані у встановленому законом порядку.

В акті перевірки зазначено, що в червні 2019 р. МП у формі ТОВ «КОЛІЙНИК» отримано від ТОВ «ТОРГ ОД КОМПАНІ» товар за наступною номенклатурою: Перевод стрілковий, тип Р-65 марка 1/9 у кількості 0,4 комп., Втулки ізольовані текстолітові у кількості 3250 шт., Втулки ізольовані текстолітові у кількості 5000 шт., Клеми проміжні та стикові у кількості 3 т, Втулки ізольовані текстолітові у кількості 2604 шт., Клеми проміжні та стикові у кількості 5, 704 т, а в липні 2019 р. МП у формі ТОВ «КОЛІЙНИК» отримано від ТОВ «ТОРГ ОД КОМПАНІ» товар за наступною номенклатурою: Рейки старогодящі у кількості 9,85 т; Накладки у кількості 3 т; Підкладки у кількості 2,4 т; Перевод стрілковий, тип Р-65 марка 1/9 у кількості 1 комп.

Позивач в свою чергу вказує, що ТОВ «ТОРГ ОД КОМПАНІ» вищевказаний товар отримано в сукупності від МПП «МАКС», ТОВ «ТОРГСИСТЕМПЛЮС», ТОВ «ЧОРНОМОРСЬК ГАЗ-СЕРВІС», тобто правомірність і реальність придбання товару підтверджена самим податковим органом. Операції з придбання цього товару не є визнаними нереальними, нікчемними, недійсними, податкові накладні за цими операціями зареєстровані у встановленому законом порядку, документів, які б спростовувати ці дані та підтверджували б протилежну інформацію з боку податкового органу відсутні. В акті перевірки також відсутня вказана інформація.

Також, в акті перевірки зазначено, що в липні 2019 р. МП у формі ТОВ «КОЛІИНИК» отримано від ТОВ «ОДЕСА КОЛІЯ» товар за наступною номенклатурою: Шпала ЗБ б/в у кількості 1150 шт.

Позивач в свою чергу вказує, що ТОВ «ОДЕСА КОЛІЯ» вищевказаний товар отримано в сукупності від ТОВ «МЕТСТІЛПРОМ», ТОВ «МОРТРАСТ ЛІМІТЕД», тобто правомірність і реальність придбання товару підтверджена самим податковим органом. Крім того, не отримання саме цього товару ТОВ «МОРТРАСТ ЛІМІТЕД» у липні 2019 року від контрагентів зовсім не є підтвердженням не отримання цього товару раніше, в інші періоди. Операції з придбання цього товару не є визнаними нереальними, нікчемними, недійсними, податкові накладні за цими операціями зареєстровані у встановленому законом порядку, документів, які б спростовувати ці дані та підтверджували б протилежну інформацію з боку податкового органу відсутні. В акті перевірки також відсутня вказана інформація.

Посилання відповідача в акті перевірки на аналіз даних ЄРПН суд вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки зазначена інформація не є відповідним актом перевірки, яким встановлюються порушення та не є належним доказом порушень податкового законодавства з боку позивача, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності та відсутності відповідних доказів порушень податкового законодавства саме по господарським операціям з позивачем.

Посилання відповідача на інформацію ІКС «Податковий блок» щодо контрагента не може бути підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість позивачу, оскільки податкова інформація не є належним доказом на підтвердження нереальності господарських операцій. Зазначена інформація не є відповідним актом перевірки, яким встановлюються порушення та не є належним доказом порушень податкового законодавства з боку контрагента позивача.

Як зазначено, господарські операції між позивачем та контрагентами підтверджуються укладеними між сторонами договорами, на виконання яких отриманий товар. Підтвердженням цього факту виступають надані як під час проведення перевірки так і під час розгляду справи податкові та видаткові накладні, договори, рахунки, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, акти тощо, а також документи, що підтверджують подальше використання придбаного товару, зокрема договори підряду, кошториси, акти виконаних робіт, платіжні документи, специфікації, технічні завдання тощо.

При цьому, суд встановив, що документи, які складені за результатами проведених операцій з контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт реалізації ТМЦ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 3, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд зазначає, що матеріали справи містять первинні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, який перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

З наданих первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами позивачу поставлявся товар, а він в свою чергу здійснював оплату за вказаний поставлений товар, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали та зареєстрували податкові накладні, які включені у податкову звітність у періоді, що перевірявся, вказані обставини сторонами не заперечуються.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав до суду доказів, які підтверджують висновки акту перевірки, зокрема доказів проведення перевірок або зустрічних звірок контрагентів з метою безпосереднього дослідження їх первинних документів, доказів наявності кримінальних проваджень та/або вироків щодо їх посадових осіб, або будь-яких інших беззаперечних доказів, які свідчать про порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача.

Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків, за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Тотожних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 17.10.2023 року по справі №320/17531/21.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника податку в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, матеріально-технічної бази, тощо.

Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання такими платниками господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки є можливим залучення третіх осіб для виконання договірних зобов`язань.

Також, порушення певним продавцем товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог законодавства.

Суд зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань.

При цьому, якщо навіть такий контрагент допустив порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, іншого законодавством не передбачено.

Висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018 року, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Таким чином, суд вважає, що посилання відповідача на порушення позивачем податкового законодавства, яке обґрунтоване податковою інформацією щодо контрагентів, є безпідставними, що здійснені без належного аналізу наданих первинних документів та з невірним тлумаченням норм податкового законодавства.

Отже, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність свого контрагента. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентом до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 року №320/1147/19, від 24.11.2020 року №813/3034/15 зробив висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України». Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов`язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови». Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності порушень позивачем вказаних вимог податкового законодавства.

Отже, в даному випадку висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, пп. «а» п. 198.1, абз. 1 п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними, що здійснені без належного аналізу первинних документів та з невірним тлумаченням норм діючого законодавства.

Враховуючи викладені обставини, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 04.06.2024 року №23827/15-32-07-03 є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛІЙНИК» обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню повністю.

Щодо судових витрат, зокрема, сплаченого судового збору, він підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у відповідності до приписів ст. 139 КАС України.

Щодо витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 30000,00 грн., то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду копії наступних документів: ордер адвоката; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; договір про надання правової (правничої) допомоги №1405/24 від 14.05.2024 р.; платіжна інструкція №373 від 06.06.2024 р. про оплату 30000,00 грн. за надання правової допомоги.

Згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №1405/24 від 14.05.2024 р. гонорар за надання адвокатським бюро правової (правничої) допомоги, визначеної в п. 1.2 цього Договору, є фіксованим та складає 30000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Суд звертає увагу, що ця справа є справою незначної складності, яка розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, вона не містить великої кількості документів, які потребують вивчення та їх аналізу.

Виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛІЙНИК» (вул. Преображенська, буд. 33, кімн. 43, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 13919207) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2024 року №23827/15-32-07-03 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 04.06.2024 року №23827/15-32-07-03.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛІЙНИК» (вул. Преображенська, буд. 33, кімн. 43, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 13919207) сплачений судовий збір у розмірі 7006,49 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЛеонід СВИДА