Рішення

від 11.12.2024 по справі 420/22873/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/22873/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонського міського суду Херсонської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Херсонського міського суду Херсонської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області про: визнання противоправною бездіяльність Херсонського міського суду Херсонської області щодо не видання наказу про компенсацію ОСОБА_1 додаткової відпустки працівника, який має 2-х неповнолітніх дітей, а ТУ ДСА в Херсонській області щодо не нарахування та не виплату компенсації додаткової відпустки; зобов`язання Херсонський міський суд Херсонської області видати наказ про компенсацію ОСОБА_1 невикористаної додаткової відпустки працівника, який має 2-х неповнолітніх дітей, а ТУ ДСА в Херсонській області нарахувати та виплатити компенсацію цієї додаткової відпустки виходячи з судової винагороди на час її нарахування та виплати.

Ухвалою суду від 06.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві вказав, що рішенням Херсонської обласної ради народних депутатів номер 238 від 26.01.1993 він був обраний суддею Суворовського районного суду міста Херсону та Указом Президента України №341/2016 від 22.08.2016 був переведений з Суворовського районного суду міста Херсону суддею в Херсонській міський суд Херсонської області. Рішенням Вищої ради правосуддя України від 19 грудня 2023 року позивач був звільнений у відставку. Позивач вказав, що він батьком двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а мати дітей, ОСОБА_4 , з 13.09.2013 року по 13.05.2023 року і по наступний час не працювала, тому не використовувала права на цю додаткову відпустку. Позивач, зазначивши, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» та ч. 1 ст. 182-1 Кодексу законів про працю України одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України) та у період з 15.04.2021 року (дата внесення змін до зазначених законів, а саме що батько дітей також має право на таку відпустку) по 13.05.2023 позивачу повинна була надаватися зазначена додаткова відпустка, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

19.09.2024 до суду від представника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Як вказав відповідач, до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області не надходив від Херсонського міського суду Херсонської області наказ про компенсацію додаткової не використаної відпустки судді у відставці ОСОБА_1 та відповідно територіальне управління жодним чином не мало підстав для нарахування та виплати компенсації додаткової не використаної відпустки судді у відставці ОСОБА_1 .

Відповідач, Херсонський міський суд Херсонської області повідомлявся про розгляд справи, відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 працював суддею Херсонського міського суду Херсонської області, що сторонами по справі не заперечувалось та відповідно до рішення голови Верховного Суду №28/0/149-2 від 27.04.2022 року був відряджений до Татарбунарського районного суду Одеської області для здійснення правосуддя з 28.04.2022 року.

Рішенням ВРП від 26.09.2023 року №911/0/15-23 Про дострокове закінчення відрядження судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 до Татарбунарського районного суду Одеської області відрядження позивача було достроково закінчене з 15.11.2023 року.

Рішенням ВРП від 19.12.2023 №1347/0/15-23 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Херсонського міського суду Херсонської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

08.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області із заявою про прийняття наказу про виплату ОСОБА_1 компенсації невикористаної додаткової відпустки, як працівнику, який має 2-х неповнолітніх дітей, а ТУ ДСА в Херсонській області нарахувати та виплатити компенсацію цієї додаткової відпустки(а.с.31).

Листом Херсонського міського суду Херсонської області від 18.04.2024 №03-33/30/2024 надано відповідь ОСОБА_1 про відсутність підстав для видання наказу, з огляду на те, що станом на 26.12.2023, день відрахування заявника зі штату суду у відставку, ОСОБА_1 не надавались документи, що підтверджували би право на додаткову відпустку на дітей, а також належно оформлений та засвідчений документ, у якому з достатньою достовірність підтверджується, що матері дітей не надавалась така відпустка , або вона не має на неї права (а.с.39-40).

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та Законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, яким є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.

У відповідності до ч.1 ст.182-1 КЗпП України одному з батьків, який має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу).

Стаття 19 Закону України «Про відпустки» 15 листопада 1996 року

№ 504/96-ВР містить аналогічні приписи, в якій вказано, що одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Вказані норми, що надають змогу як матері так і батьку користуватись додатковою відпусткою на дітей, викладені у зазначеній редакції згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» від 15 квітня 2021 року № 1401-IX, що набрав чинності 09.05.2021.

Під час з`ясування офіційних обставин справи судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 від 29.10.2013 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 від 08.10.2013.

При цьому, ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Як зазначив позивач та не спростували відповідачі, ОСОБА_1 не скористався додатковою відпусткою, як батько, що має 2 дітей віком до 15 років та не отримував компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як працівник, який має 2-х неповнолітніх дітей.

Разом з тим, згідно наявних в матеріалах справи індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування матері дітей, ОСОБА_4 (Форма ОК-5 та ОК-7 ), матір дітей також не скористалась додатковою відпусткою, як матір, що має 2 дітей віком до 15 років.

За таких обставин, суд погоджується із посиланням позивача на наявність права на компенсацію ОСОБА_1 додаткової відпустки, як працівнику, який має 2-х неповнолітніх дітей та звільнився.

При цьому, суд наголошує, що право на додаткову відпустку, як батька, що має 2 дітей віком до 15 років виникло у ОСОБА_1 з 09.05.2021 (дата набрання чинності Закону № 1401-IX) та завершилось 13.05.2023 (досягненням 15-річного віку ОСОБА_5 ).

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що за своєю правовою природою бездіяльність це як пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах; так і характеризується свідомим і вольовим актом поведінки особи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправною бездіяльність Херсонського міського суду Херсонської області щодо видання наказу про компенсацію ОСОБА_1 додаткової відпустки працівника, який має 2-х неповнолітніх дітей та зобов`язання Херсонський міський суд Херсонської області видати наказ про компенсацію ОСОБА_1 невикористаної додаткової відпустки працівника, який має 2-х неповнолітніх дітей.

Поряд з цим, позовні вимоги позивача ТУ ДСА в Херсонській області про визнання противоправною бездіяльність ТУ ДСА в Херсонській області щодо не нарахування та не виплату компенсації додаткової відпустки; зобов`язання ТУ ДСА в Херсонській області нарахувати та виплатити компенсацію цієї додаткової відпустки виходячи з судової винагороди на час її нарахування та виплати, суд вважає передчасними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки відновленню підлягає лише порушене право та в даному випадку відсутні об`єктивні підстави вважати, що після видання наказу про компенсацію ОСОБА_1 додаткової відпустки працівника, який має 2-х неповнолітніх дітей, будуть порушені права позивача на її виплату та враховуючи, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Херсонського міського суду Херсонської області щодо видання наказу про компенсацію ОСОБА_1 додаткової відпустки працівника, який має 2-х неповнолітніх дітей.

Зобов`язати Херсонський міський суд Херсонської області (код ЄДРПОУ 40366853, вул. Маяковського 6/29, м.Херсон) видати наказ про компенсацію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) невикористаної додаткової відпустки працівника, який має 2-х неповнолітніх дітей.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра