Ухвала

від 11.12.2024 по справі 420/38258/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/38258/24

УХВАЛА

11 грудня 2024 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії позову,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо не розгляду заяви від 06.11.2024 р. ОСОБА_1 та не надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з урахуванням висновків суду.

Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 , у тому числі його відділам, вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відносно ОСОБА_1 у т.ч. видавати відносно нього мобілізаційні розпорядження, вручати повістки на відправку до військової частини для проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі, щодо надання відстрочки від призову пі час мобілізації та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заяви вказує на те, що є єдиним найближчим родичем 1-ї лінії, який може та здійснює фактичний догляд по нагляду за ОСОБА_2 06.11.2024 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яка станом на день звернення до суду не розглянута. Позивач зазначає, що в межах даної справи оскаржує дії відповідача щодо ненадання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а тому, якщо під час розгляду справи, відповідач проведе мобілізацію позивача, зобов`яже проходити ВЛК, буде викликати повістками - це буде грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з тим це унеможливить ефективний захист його порушеного права стосовно відстрочки.

При вирішенні даної заяви суддя виходить з наступного.

Частинами 1, 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).

Відповідно до положення ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 р. № 2, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

З аналізу викладених норм, вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суддя зазначає, що предметом оскарження у цій справі є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.11.2024 р. та не надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Дії або рішення відповідача щодо призову та мобілізації позивача останнім не оскаржуються, тому визначений позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо призову його на військову службу виходить за межі предмету спору.

Також суддя враховує, що позивачем не додано до матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову жодних підтверджуючих документів, що свідчать про вжиття відповідачем дій щодо призову позивача на військову службу. Доказів, що відповідачем вчиняються активні мобілізаційні заходи по відношенню до позивача, які полягають у врученні йому повістки на відправку тощо та що існує реальна загроза вжиття заходів, спрямованих на призов заявника на військову службу під час мобілізації, позивачем не надано.

Таким чином, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову аргументи, зокрема, про ймовірний призов позивача на військову службу під час мобілізації, на цій стадії судового процесу не дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суддя зазначає, що підстави забезпечення позову не можуть ґрунтуватися на ймовірних припущеннях і повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами.

На підставі вищевикладеного, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених заявником у її обґрунтування, суд приходить до висновку, що заявником не наведено обставин та не надано доказів, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову, буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду, а отже відсутні підстави для забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 , у тому числі його відділам, вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період відносно у т.ч. видавати відносно нього мобілізаційні розпорядження, вручати повістки на відправку до військової частини для проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі, щодо надання відстрочки від призову пі час мобілізації та зобов`язання вчинити певні дії, а тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.150-152, 154, 243, 248 КАС України, суддя -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.І. Бездрабко