Рішення

від 06.12.2024 по справі 500/6780/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6780/24

06 грудня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області в особі Кременецького відділу УДМС України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , через представника адвоката Чупахіна Івана Робертовича, звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області в особі Кременецького відділу УДМС України в Тернопільській області, в якому просить:

визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області в особі Кременецького відділу Управління ДМС України у Тернопільській області у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки неповнолітньому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, яке було затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області в особі Кременецького відділу Управління ДМС України у Тернопільській області видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки неповнолітньому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, яке було затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 зверталась до відповідача із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. В даній заяві було повідомлено про відмову за релігійними переконаннями від оформлення і отримання паспорта у формі картки - документа Реєстру та обґрунтовано право на паспорт - книжечку. Однак, відповідач відмовив у видачі такого паспорта, посилаючись на те, що ними не подано обов`язкового пакету документів передбаченого Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом СМВ України від 29.12.2020, а саме, не надано рішення суду.

Ухвалою суду від 18.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

04.12.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказав, що при зверненні позивачка не надала усіх документів передбачених Тимчасовим порядком, у зв`язку із чим позивачці відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 звернулась до Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України, у якій висловила прохання оформити паспорт громадянина України своєму неповнолітньому сину ОСОБА_2 у вигляді книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-Х1І, без застосування засобів ЄДЦР.

За результатами розгляду заяви відповідач відмовив у оформленні і видачі паспорта у формі книжечки, у зв`язку із тим, що при зверненні позивачка не надала усіх документів та проінформував про перелік документів, які особа має подати особисто для оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з наступного.

Великою Палатою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року винесено постанову в зразковій адміністративній справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), відповідно до якого задоволено частково апеляційну скаргу на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року. Дане судове рішення набрало законної сили 19.09.2018.

Так, у згаданому рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом) не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження нагальній суспільній потребі, тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі Groppera Radio AG and Others v. Switzerland від 28 березня 1990 року).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Крім того, відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення позивача до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.

Таким чином, ознаками цієї типової справи є: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухвалені рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатам розгляду зразкової справи, суд повинен враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатам розгляду зразкової справи.

Оскільки, дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, суд при її вирішенні враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій адміністративній справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.

Таким, чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області в особі Кременецького відділу УДМС України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 в зразковій адміністративній справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з огляду на задоволення позову, на користь позивачки необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 12.11.2024.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області в особі Кременецького відділу УДМС України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області в особі Кременецького відділу Управління ДМС України у Тернопільській області видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки неповнолітньому ОСОБА_2 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, яке було затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області в особі Кременецького відділу УДМС України в Тернопільській області сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 06 грудня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серія: НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітнього:

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 );

відповідач:

Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області в особі Кременецького відділу УДМС України в Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Драгоманова, 9, м. Кременець, Тернопільська область, 47001, код ЄДРПОУ 37839038).

Головуючий суддяМірінович У.А.