Ухвала

від 11.12.2024 по справі 500/5203/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/5203/24

11 грудня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні заперечення на дії суду щодо передачі виконавчого документа до виконавчої служби після сплати боргу в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг в загальній сумі 14346,86 грн, з яких:

- по платежу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі - 1628,25 грн;

- по платежу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 12718,61 грн.

Дане рішення набрало законної сили 22.10.2024, та на його виконання за заявою Головного управління ДПС у Тернопільській області 25.10.2024 видано виконавчий лист.

06.12.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на дії суду щодо передачі виконавчого документа у виконавчу службу після сплати суми боргу, в яких остання просить:

визнати передачу виконавчого документа до виконавчої служби помилковою та відкликати його;

надати офіційне роз`яснення щодо підстав передачі виконавчого документа до виконавчої служби після повного виконання рішення суду, акцепт якого був обмежений сумою в одну гривню.

У вказаних запереченнях ОСОБА_1 зазначає, що акцепт по рішенню суду щодо стягнення податкового боргу було обмежене на суму одна гривня і було виконане у повному обсязі, але, попри це, суд передав документи до виконавчої служби, що на її переконання, призвело до порушення її прав, створення ризику подвійного стягнення.

Суд зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства України не врегульовано процесуальні питання щодо розгляду заперечень на дії суду щодо передачі виконавчого документа у виконавчу службу після сплати суми боргу.

Водночас, частиною третьою статті 166 КАС України визначено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Подібні правовідносини врегульовано статтею 374 КАС України, відповідно до частин першої та другої якої суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Так, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

З аналізу вищенаведеного слідує, що причинами визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можуть бути: (1) якщо виконавчий лист було видано помилково; (2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; (3) з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Суд зазначає, що статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення, зокрема, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ч.1 ст.1 Закону України "Про виконавче провадження").

Суд зауважує, що підставою для прийняття рішення від 20.09.2024 у справі №500/5203/24 слугувала наявність станом на 07.08.2024 у ОСОБА_1 заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами по платежах: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі - 1628,25 грн, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 12718,61 грн, в загальному на суму 14346,86 грн, яка виникла внаслідок несплати узгоджених грошових зобов`язань, нарахованих відповідно до податкових повідомлень-рішень форми "Ф": від 10.04.2023 №0305945-2411-1903 на суму 811,20 грн, від 10.04.2023 №0305946-2411-1903 на суму 3539,25 грн, від 10.04.2023 №0305948-2411-1903 на суму 2665,00 грн, від 10.04.2023 №0305949-2411-1903 на суму 3269,18 грн та від 10.04.2023 №0305950-2411-1903 на суму 2444,00 грн (враховуючи переплату в розмірі 10,02 грн).

Дане рішення набрало законної сили 22.10.2024, а тому на його виконання, за заявою Головного управління ДПС у Тернопільській області від 22.10.2024, 25.10.2024 було видано виконавчий лист.

Суд зауважує, що як станом на момент ухвалення рішення від 20.09.2024 у справі №500/5203/24, так і станом на момент видачі виконавчого листа (25.10.2024) ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що нею сплачено податковий борг у сумі 14346,86 грн.

Отже, у даному випадку відсутні, як матеріально-правові так і процесуально-правові підстави для визнання виконавчого листа від 25.10.2024 №500/5203/24 таким, що не підлягає виконанню.

Щодо листів ОСОБА_1 19.09.2024 та 02.10.2024, то суд зауважує, що такі не спростовують наявність податкового боргу, а тому судом до уваги не приймались.

Так, судом не прийнято до уваги твердження позивача про те, що акцепт по рішенню суду щодо стягнення податкового боргу було обмежене самостійно позивачем на суму одна гривня, і було виконане у повному обсязі, оскільки такий порядок погашення податкового боргу не передбачений чинним податковим законодавством України, а наведені у листах положення міжнародних законодавчих актів не регулюють зазначені правовідносини та/або не підлягають застосуванню.

Поряд з цим, у ОСОБА_1 наявний обов`язок щодо дотримання чинного законодавства України та, серед іншого, обов`язок сплати податкових зобов`язань перед бюджетами та держаними цільовими фондами.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що у разі незгоди відповідача із рішенням суду від 20.09.2024 у справі №500/5203/24, остання не позбавлена права на його оскарження до суду апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 243, 248, 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 06.12.2024 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено і підписано 11 грудня 2024 року.

Головуючий суддяБаб`юк П.М.