Рішення

від 10.12.2024 по справі 580/9986/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року справа № 580/9986/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику учасників адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ліщинівське» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звернулось до суду з адміністративним позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ліщинівське», в якому просить:

- стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ліщинівське» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області заборгованість по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 51101,66 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що станом на дату подання позову відповідач має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених колишнім працівникам на пільгових умовах у відповідності до пунктів, «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з травня по вересень 2024 року на загальну суму 51101,66 грн. Вказана заборгованість добровільно відповідачем не сплачена, тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 15.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги заявлені за період з травня по вересень 2024 року, тому розрахунок з квітня 2024 року на загальну суму 6700,97 грн. від 03.04.2024 №2300-0603-8/23846 не стосується позову та не підлягає прийняттю до уваги. Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню за період травень-червень 2024 року не надано. Доказів надсилання розрахунків відповідачу позивач не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом із матеріалів справи встановлено, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ліщинівське» зареєстроване як суб`єкт господарювання юридична особа, ідентифікаційний код 03794555.

Позивач відповідно до розрахунку заборгованості фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» (Список №2) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з травня по вересень 2024 року визначив розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв`язку з виплатою та доставкою пенсій, у розмірі 51101,66 грн.

Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листами повідомлено відповідача за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про необхідність сплатити 51101,66 грн для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.п. 2-8 частини другої ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до наданих розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, що були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідач має заборгованість перед Головним управлінням по фактичним витратам на виплату та доставку пільгових пенсій.

У зв`язку з наявністю такого боргу, позивач направив на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-»з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, відповідач у строки, передбачені чинним законодавством, фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період самостійно не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначені статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та з 01.10.2017 пунктами 2-8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV було передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, встановленого Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій було врегульовано Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР.

Отже, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до підпунктів «а», «б-з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком №1 та списком №2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов`язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених Пенсійним фондом України після 01 січня 2004 року, не пов`язаний з датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2019 у справі №809/602/17, від 28.02.2019 у справі №808/329/17, від 12.03.2019 у справі №809/602/17 від 25.04.2019 у справі №816/3653/15.

Таким чином, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками №1 та №2, передбачена діючим законодавством.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 №64/8663.

Відповідно до абзаців першого та другого підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції №21-1 платниками страхових внесків є страхувальники - роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно пункту 6.1 вказаної Інструкції, для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»:

- особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

- особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-»з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до вимог пункту 6.7 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Згідно пункту першого статті першої Закону України від 26 червня 1997 р. №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР), платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону №1058 у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України (стаття 3 Закону №400/97-ВР).

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV зобов`язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону, вважаються внесками на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтями 14, 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV страхувальники зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Судом встановлено, що відповідачу були направлені повідомлення про розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.п. 2-8 частини другої ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», про що в матеріалах справи містяться відповідні копії повідомлень Укрпошти. Однак відповідач вказані у розрахунках суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не сплатив.

Вищезазначені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій позивачем оскаржені не були, а отже є узгодженими.

Наявність у відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 51101,66 грн підтверджується розрахунком заборгованості, наявним у матеріалах справи.

При цьому, суд врахував, що відповідач, як страхувальник, обізнаний про передбачений законом обов`язок відшкодовувати витрати Пенсійному фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Статтею 64 цього Закону України передбачено право територіальних органів Пенсійного фонду стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

Відповідно до пп.1 п.4 Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 №41/26486, встановлено, що управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення.

Підпунктом 9 пункту 4 зазначеного Положення передбачено, що управління Фонду здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Враховуючи те, що суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначених на пільгових умовах до Пенсійного фонду України у розмірі 51101,66 грн відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, а доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а посилання відповідача у відзиві на позов про відсутність правових підстав для стягнення відповідних коштів спростовується вищезазначеними обставинами.

Аналогічні правові висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 28.05.2020 у справі №826/7913/17.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення позивачем вказаних витрат суду не надано, відсутні підстави для їх розподілу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 122, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ліщинівське» (20013, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Ліщинівка, вул. Центральна, 69, код ЄДРПОУ 03794555) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) заборгованість по фактичним витратам на виплату та доставку пільгових пенсій за період з травня по вересень 2024 року у сумі 51101 (п`ятдесят одна тисяча сто одна) грн 66 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО