Рішення

від 11.12.2024 по справі 580/7751/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року справа № 580/7751/24

м. Черкаси

Черкаський? ? окружний? ? адміністративний? ? суд? ? у? ? складі? ? головуючого? ? судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Екотерм-Жашків» до відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «Екотерм-Жашків» (далі - позивач) з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.02.2024 №071035, винесену начальником відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Олегом Лучиним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є власником транспортного засобу, а лише виступав одноразово перевізником 15.01.2024, оскільки орендував автомобіль у ОСОБА_1 для перевезення вантажу, тому вважає, що не повинен нести відповідальність за не надання водієм тахокарт за період з 18.12.2023 по 11.01.2024.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі на підставі даного позову, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 15.10.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845), тому розгляд справи розпочато спочатку.

Відповідачами до суду подано відзиви на позовну заяву, в яких вони просять суд відмовити у задоволенні позову, оскільки під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу, у водія на момент перевірки були відсутні заповнені тахокарти водія за період з 18.12.2023 по 11.01.2024. Вказують, що позивач у спірних правовідносинах виступав перевізником, а законодавством про автомобільний транспорт передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Враховуючи вищевикладені обставини відповідачі вважають, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних матеріалів справи судом встановлено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві 15.01.2024 о 15 год. 25 хв. у м. Києві на просп. Бажана, здійснено рейдову перевірку та встановлено, що автомобільним перевізником ПП «Екотерм-Жашків» за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки Scania, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, який обладнаний аналоговим тахографом, здійснено перевезення вантажу (кукурудзи) згідно ТТН від 15.01.2024 №109 за відсутності у водія на момент перевірки заповнених тахокарти водія за період з 18.12.2023 по 11.01.2024. Результат перевірки оформлено актом від 15.01.2024 №043258.

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем прийнято оскаржувану постанову від 20.02.2024 №071035 про застосування адміністративно-господарського штрафу за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в сумі 17000 грн.

Не погоджуючись із спірною постановою, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-III (далі по тексту - Закон № 2344-III).

Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частиною четвертою статті 6 Закону №2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно зі статтею 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В силу статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства, забезпечувати безпеку дорожнього руху

Приписами частини другої статті 39 Закону № 344-ІІІ визначені документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі по тексту - Порядок № 1567), згідно якого державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

За змістом п. 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з п. 15 Порядку №1567 здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (п. 21 Порядку).

Матеріалами справи підтверджено, що згідно акту перевірки від 04.04.2024 №054566 посадові особи Укртрансбезпеки становили відсутність у водія позивача на момент перевірки тахокарт за попередні 28 днів або бланк підтвердження діяльності водія.

Так, 07.09.2005 прийнято Закон України «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (далі по тексту - Закон № 2819-IV).

Статтею 14 Закону України «Про міжнародні договори України» передбачено, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов`язковість міжнародного договору.

Отже, з прийняттям Закону № 2819-ІV положення ЄУТР набрали чинності для України і є обов`язковими для виконання на її території всіма учасниками - Договірними Сторонами Європейської угоди з урахуванням поправок, внесених до неї.

Згідно з пунктом 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі по тексту - Положення № 340), це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 6.1 Положення № 340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 1.1 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року № 385 (далі по тексту - Інструкція №385) визначено, що її положення розроблені відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР). Конвенції Міжнародної організації праці 1976 року про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України Про автомобільний транспорт та Про дорожній рух.

Положеннями пункту 1.2, 1.3 Інструкції № 385 встановлено, що ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів та поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно з пунктами 3.3, 3.5, 3.6 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа); має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР. У разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв). Перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Аналіз положень Пункту 6.1 Положення № 340 та пунктів 3.3, 3.5, 3.6 Інструкції №385 вказує на те, що перевізник, який здійснює перевезення вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тонн, повинен обладнати автомобіль діючим та повіреним тахографом, у разі використання аналогового тахографа, водій транспортного засобу використовує тахокарти, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (протягом робочої зміни та попередні 28 дні).

Починаючи з 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарт) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Відповідно до пункту 6.4 Положення № 340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Із наведених вище положень слідує, що водії зобов`язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт. Факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності.

Суд встановив, що 15.01.2024 о 15 год. 25 хв. у м. Києві на просп. Бажана, автомобільним перевізником ПП «Екотерм-Жашків» за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки Scania, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, обладнаним аналоговим тахографом, здійснено перевезення вантажу (кукурудзи) згідно ТТН від 15.01.2024 №109 за відсутності у водія на момент перевірки заповнених тахокарти водія за період з 18.12.2023 по 11.01.2024.

Абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи, що санкція в абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ передбачає застосування штрафу за відсутність оформлення документів, передбачених законодавством, суд дійшов висновку, що встановлена відсутність у водія позивача заповнені тахокарти водія за попередні 28 календарних днів або бланк підтвердження діяльності водія під час здійснення вантажних перевезень - є наслідком застосування до нього санкції, передбаченої вказаною нормою, тому суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідача від 05.03.2024 №071086 є правомірною та скасуванню не підлягає.

При цьому, відповідно до п.1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо обов`язку оформлення та пред`явлення бланку підтвердження діяльності виключно для міжнародних вантажних перевезень.

Суд зазначає, що в обґрунтування протиправності спірної постанови позивач вказує на те, що він не є власником транспортного засобу марки Scania, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, а лише виступав одноразово перевізником 15.01.2024, оскільки орендував автомобіль у фізичної особи ОСОБА_1 для перевезення вантажу, тому вважає, що не повинен нести відповідальність за не надання водієм тахокарт за період з 18.12.2023 по 11.01.2024.

Так, відповідно до п. 3.5 Інструкції №385, перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відповідно до п. 3.6. Інструкції №385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Отже, обов`язок позивача, як автомобільного перевізника, є дотримання вимог підзаконних нормативних актів - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07 червня 2010 року №340, Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 № 85 та вимог ЄУТР передбачено чинним законодавством.

Перевізник повинен виконувати вимоги пункту 6.1. та 6.4 Положення №340 та статті 34 Закону №2344-ІІІ, а водій повинен дотримуватись вимог п. 3.3 Розділу III Інструкції №385, в тому числі зобов`язаний мати при собі заповнені тахокарти за 28+1 (день перевірки) день, а в разі тимчасової непрацездатності, перебування водія у відпустці, або не здійснення перевезення пасажирів чи/та вантажів бланк підтвердження діяльності, який зберігається у водія протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, що чітко передбачено пунктом 6.4 Положення №340.

Згідно з абзацом 2 частини другою статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення вантажних перевезень.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-111, за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, саме до автомобільного перевізника застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, за своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону №2344-III, є адміністративно господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Відповідно до статті 1 «Закону України про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Крім того, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363).

Згідно положень Правил №363, перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

З урахуванням змісту норм Закону №2344-111 та Правил №363 суд дійшов висновку, що відповідальність у даному випадку несуть фізичні чи юридичні особи- автомобільні перевізники, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт для власних потреб перевезення вантажів транспортними засобами.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 19 жовтня 2023 року, справа № 640/27759/21 зазначив, що у контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності». Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, . який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки. Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Матеріалами справи підтверджено, що автомобільним перевізником, замовником та вантажоодержувачем згідно товарно-транспортної накладної від 15.01.2024 №109 виступає саме позивач - ПП «Екотерм-Жашків», код ЄДРПОУ 36213657.

Відповідно до приписів статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дані щодо особи автомобільного перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній. Саме з цього документа посадова особа Укртрансбезпеки встановлює відомості щодо особи автомобільного перевізника, на цьому неодноразово наголошував Верховний суд в своїх рішеннях.

Аналогічна правова позиція щодо визначення автомобільного перевізника відповідно до відомостей зазначених в товарно-транспортній накладній відображено в постановах Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22.02.2023 у справі №240/22448/20, від 01.06.2023 у справі №640/39442/21, від 06.07.2023 у справі №560/514/22 та від 23.08.2023 у справі №600/1407/22-а.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що відділом державного нагляну (контролю) у Черкаській області правомірно винесено оскаржувану постанову від 20.02.2024 №071035, якою саме на позивача, як на автомобільного перевізника, накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, а судові витрати не підлягають розподілу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ