Рішення

від 10.12.2024 по справі 600/3006/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/3006/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сіжук О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моно Бус» до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моно Бус» (далі ТзОВ «Моно Бус») звернулось в суд з позовом до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA408040/2024/00005/1 від 24.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору до митного оформлення було надано достатньо доказів. Проте, відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість товарів визначено за резервним методом.

Позивач вказує, що таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки до митного оформлення декларант надав усі без винятку належні документи щодо заявленої ціни товарів. Просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.07.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 26.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання до суду заяв по суті справи.

Відповідач заперечував проти адміністративного позову та зазначив, що прийняте рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення року є правомірними.

Вказує на те, що при аналізі поданих митному органу документів були виявлені неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо коректності інформації, зазначеної у документах та повноти всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Представник відповідача зазначила, що сторони зовнішньоекономічного контракту, на підставі якого був придбаний товар, є пов`язаними особами. За таких обставин, в силу не підтвердження позивачем відсутності впливу на вартість товару існуючого взаємозв`язку між ним та його контрагентом, не видавалося можливим здійснити перевірку правильності проведення декларантом розрахунку митної вартості товару, числових значень її складових. Таким чином, у посадових осіб митного органу не було достатніх підстав для визначення митної вартості товару за першим методом (на основі заявленої декларантом вартості товару).

За таких обставин в задоволенні позову просить відмовити повністю.

У відповіді на відзив від 13.08.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві, додатково вказав на помилковість висновку митного органу про пов`язаність між собою сторін зовнішньоекономічного контракту, та відсутність у зв`язку з цим обов`язку позивача дотримання вимог частини вісімнадцятої статті 58 МК України, просив позов задовольнити.

У запереченні від 16.08.2024 представник відповідача вказала, що в розумінні частини шістнадцятої статті 58 МК України, статті 15 Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року пов`язаними особами є особи, які є членами однієї й тієї самої сімї, відтак, позивач мав дотриматись вимог частини п`ятої статті 52, частин третьої, четвертої статті 53, частини вісімнадцятої статті 58 МК України, навіть, якщо взаємопов`язаність не вплинула на ціну товару. В задоволенні позову просить відмовити повністю.

Ухвалою суду від 29.08.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника Чернівецької митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 29.08.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів.

03.09.2024 представник відповідача надала суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що не відображення у графі 33 оскаржуваного рішення інформації про перебування осіб-контрагентів між собою у шлюбі, не свідчить про не володіння митницею відповідною інформацією на етапі аналізу та формування відповідного висновку, що передував прийняттю та винесенню оскаржуваного рішення. В задоволенні позову просила відмовити повністю.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що 12.03.2024 між покупцем ТзОВ «МОНО БУС» та продавцем ТзОВ «MONOBUS укладено зовнішньоекономічний контракт №1 від 12.03.2024, за умовами якого продавець продає, а покупець купує транспортні засоби (автомобілі, товар) в асортименті, найменування та кількість яких обумовлюється в інвойсах (рахунках-фактурах), які є невід`ємною частиною контракту.

Пунктом 2.2 вказаного контракту встановлено, що продавець виставляє покупцеві рахунок-фактуру (інвойс) на транспортний засіб у євро за раніше обумовленою ціною між продавцем та покупцем. Рахунок-фактура (інвойс) є невід`ємною частиною контракту та підставою для оплати.

На виконання умов контракту сторонами погоджено інвойс під назвою Faktura 1/01/04/2024, яким узгоджено сторонами вартість товару - автобуса марки Bova, модель FHD 127.365, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, об`єм двигуна 9186 см3, потужність 266кВт, вартістю 2680 євро.

Згідно банківського платіжного доручення від 16.04.2024 №0410001 позивачем перераховано на банківський рахунок продавця «MONOBUS» кошти в сумі 2680,00 євро згідно інвойсу 1/01/04/2024.

З листа позивача від 22.05.2024 №1 вбачається, що витрати на транспортування автобуса марки Bova FHD 127.365, номер кузова НОМЕР_1 від місця передачі його продавцем Spolka z ograniczona odpowiеdzialnoscia «MONOBUS» на умовах згідно зовнішньоекономічного контракту №1 від 12.03.2024 «EXW Варшава (Польща) Інкотермс 2020» - до державного кордону України (ПП Рава-Руська-Хребетне) становлять разом 8121,21 грн.

Позивачем з метою проведення митного оформлення товарів в режимі імпорт до Чернівецької митниці для митного оформлення подано електронну митну декларацію №24UA408040004417U7 від 23.05.2024, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України автобуса складає 2868,38 євро за курсом валюти 43,1106.

Як вбачається із матеріалів справи, до митної декларації №24UA408040004417U7 від 23.05.2024, на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу такі документи: рахунок-фактура (інвойс) 1/01/047/2024 від 04.04.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 PL/MF/AT0094865 від 22.05.2024; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UА408040004390U2.00 від 22.05.2024; картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА408040/2024/000135 від 23.05.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу PC/AAK6215545 від 13.05.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару (MUR)2 від 16.04.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 1 від 22.05.2024; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №26/7341/2611 від 18.05.2024: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 1 від 12.03.2024; інші некласифіковані документи AO-D-V-ІІ.5410.15070.2024.AG від 13.05.2024; інші некласифіковані документи довіреність №б/н від 13.03.2024; інші некласифіковані документи фото від 22.05.2024; копія митної декларації країни відправлення 24PL301010E0593431 від 15.05.2024; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.014.34344-24 від 17.05.2024; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA408040004417U7 від 23.05.2024.

Надання вказаних документів до митного органу підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408040/2024/000137.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею 23.05.2024 надіслано декларанту електронне повідомлення №290075, в якому запропоновано позивачу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товару); висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни); виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам розрахунок ціни (калькуляцію). Також відповідно до частини шостої статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На електронне повідомлення митниці ТзОВ «МОНО БУС» надало власні пояснення від 23.05.2024 №2, а також копію документу під назвою Faktura від 07.11.2023 №163/2023.

24.05.2024 Чернівецька митниця прийняла рішення про коригуванням митної вартості товару №UA408040/2024/000005/1, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом на рівні 41000 євро.

Як зазначено у графі 33 рішення від 24.05.2024 №UA408040/2024/000005/1, відповідно до частини третьої статті 53 МК України документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: згідно з положеннями частини вісімнадцятої статті 58 МК України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцями ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2)митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1 від 12.03.2024, року укладений між покупцем ТзОВ «МОНО БУС» (код ЄДПРПОУ 45158031) в особі директора ОСОБА_1 та продавцем ТзОВ «MONOBUS» (REGON/NIP: 523362735/7011109572) в особі директора Беженар Лілії. Відповідно до відомостей у відкритому доступі, у Всесвітній мережі інтернет за посиланням https:youcontrol.com.ua/company_details/37158566/ наявна інформація, що продавець та покупець пов`язані між собою, а саме: кінцевими бенефіціарними власниками організації ПП «ЄВРОПА.ТУР» (код ЄДПРПОУ: 37158566) являються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а засновниками/учасниками юридичної особи являються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Дана інформація дає підстави вважати, що існуючий зв`язок між продавцем і покупцем може впливати на заявлену декларантом митну вартість, оскільки за результатами аналізу цінової інформації встановлено, що подібні товари інших імпортерів, не пов`язаних з продавцями цих товарів, оформлені за вищим рівнем митної вартості. Відомості про те, що взаємозалежність продавця та покупця на ціну товару не вплинула, відсутні. Документальне підтвердження щодо впливу взаємозв`язку на ціну товару або заперечення цього факту відсутнє. Верховним Судом у постанові від 14.04.2021 у справі №820/4849/16 наголошено, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить саме на платнику податків. Роз`яснень та документів з приводу порушеного питання митному органу не надано.

Митну вартість визначено за резервним методом. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару за МД №UA205140/2024/8956 від 06.02.2024 «Автобус пасажирський, бувший у використанні, марка VDL BOVA, модель FUTURA FHD 127.365, номер кузова НОМЕР_2 , рік виготовлення - 2008, тип кузова - пасажирський автобус, тип двигуна - дизельний, номер двигуна - НОМЕР_3 , потужність двигуна - 266кВт, об`єм двигуна 9186 см3, колісна формула 4х2, категорія транспортного засобу МЗ, пасажиромісткість 54 чол. (включно з водієм), максимально припустима повна маса - 18900кг, торговельна марка VDL; виробник VDL BOVA BV, NL», рівень митної вартості 41000 EUR/шт.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За змістом оскаржуваного позивачем рішення слідує, що підставою для його прийняття стало ненадання позивачем документів на вимогу митного органу щодо підтвердження складової митної вартості.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1 від 12.03.2024, рахунок-фактура (інвойс) 1/01/047/2024 від 04.04.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару (MUR)2 від 16.04.2024 ; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 1 від 22.05.2024.

Разом із цими документами було надано додаткові документи: сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 PL/MF/AT0094865 від 22.05.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу PC/AAK6215545 від 13.05.2024; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №26/7341/2611 від 18.05.2024: інші некласифіковані документи AO-D-V-ІІ.5410.15070.2024.AG від 13.05.2024; інші некласифіковані документи фото від 22.05.2024; копію митної декларації країни відправлення 24PL301010E0593431 від 15.05.2024; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.014.34344-24 від 17.05.2024.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, контрактом від 12.03.2024 №1, укладеним між ТзОВ «МОНО БУС» та ТзОВ «MONO BUS» було визначені зобов`язання продавця продати, а покупця прийняти та оплатити товар згідно з інвойсом.

Відповідно до пункту 2.2 контракту від 12.03.2024 №1 ціна на товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформі інвойс) у євро. Платіж за транспортний засіб здійснений в повному обсязі.

Згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) 1/01/047/2024 від 04.04.2024 вартість товару - автобуса марки Bova, модель FHD 127.365, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, об`єм двигуна 9186 см3, потужність 266кВт, становить 2680 євро; ПДВ 0.

Платіжна інструкція в іноземній валюті від 16.04.2024 №0410001 свідчить про проведення оплати згідно з контрактом від 12.03.2024 №1 в сумі 2680,00 євро згідно інвойсу 1/01/04/2024.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому з листа позивача від 22.05.2024 №1 вбачається, що витрати на транспортування автобуса від місця передачі його продавцем на умовах згідно зовнішньоекономічного контракту №1 від 12.03.2024 «EXW Варшава (Польща) Інкотермс 2020» - до державного кордону України (ПП Рава-Руська-Хребетне) становлять разом 8121,21 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у митній декларації №24UA408040004417U7 від 23.05.2024, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товарів складає 2868,38 євро за курсом валюти 43,1106.

До того ж згідно вимог пункту 3 частини другої 2 статті 53 МК України, саме рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа є документами, які підтверджують митну вартість товарів.

З приводу аргументів митного органу, що продавець та покупець згідно зовнішньоекономічного контракту №1 від 12.03.2024 є пов`язані між собою особи та цей зв`язок може впливати на заявлену декларантом митну вартість, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 58 МК України для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

В свою чергу, частина четверта статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року передбачає, що для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї і тієї самої сім`ї.

Як було встановлено судом, під час прийняття спірного рішення Чернівецька митниця вказала на обставину, що зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1 від 12.03.2024 року укладений між покупцем ТзОВ «Моно Бус» (код ЄДПРПОУ: 45158031) в особі директора ОСОБА_1 та продавцем ТзОВ «MONOBUS» (REGON/NIP: 523362735/7011109572) в особі директора Беженар Лілії. Відповідно до відомостей у відкритому доступі, у Всесвітній мережі інтернет за посиланням https:youcontrol.com.ua/company_details/37158566/ наявна інформація, що продавець та покупець пов`язані між собою, а саме: кінцевими бенефіціарними власниками організації ПП «ЄВРОПА-ТУР» (код ЄДРПОУ: 37158566) являються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а засновниками/учасниками юридичної особи являються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

З матеріалів справи також слідує, що ТзОВ «МОНО БУС» надало письмові пояснення від 23.05.2024 №2, в яких зазначило, що взаємозалежності між продавцем задекларованого автобусу та його покупцем не існує в зв`язку із тим, що сторони зовнішньоекономічного контакту №1 від 12.03.2024 є різними юридичними особами, бенефіціарні власники яких є також різні фізичні особи та жодним чином не поєднанні між собою при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності згідно вказаного контракту.

Таким чином, висновок відповідача не відповідає критеріям визначними статтею частиною шістнадцятою статті 58 МК України, оскільки сторонами за зовнішньоекономічним контактом №1 від 12.03.2024 є юридичні особи, а не фізичні особи.

Стосовно посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що громадянин ОСОБА_1 з громадянкою ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, є по суті лише припущенням.

Такі доводи безпідставні й необґрунтовані, оскільки на їх підтвердження митним органом не було надано жодних доказів.

Суд зазначає, що інформація щодо підтвердження чи спростування факту перебування у шлюбі громадянина ОСОБА_1 з громадянкою ОСОБА_3 (взаємозалежність продавця та покупця), була відсутня у відповідача та не враховувались ним при прийняття спірного рішення.

Зокрема в графі 33 оскаржуваного рішення нічого не зазначено про перебування у шлюбі громадянина ОСОБА_1 з громадянкою Беженар Лілією.

З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, є безпідставними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації.

Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору, а його сумніви ґрунтуються виключно на припущеннях про пов`язаність між собою сторін зовнішньоекономічного контракту.

Крім того, суд зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, відхиливши подані декларантом до митного оформлення документи. При цьому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару й не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів. При цьому, подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від №UA408040/2024/00005/1 від 24.05.2024 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4954,98 грн, а оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує, на користь позивача судові витрати (судовий збір) у розмірі 4954,98 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до змісту прохальної частини позову, позивач просить суд, серед іншого, стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 10000,00 грн.

У зв`язку з цим суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Дубіцьким А.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНО БУС» в особі Беженарь Ю.М. 24.05.2024 було укладено Договір про надання правової допомоги (професійної правничої допомоги).

Згідно з пунктом 3 Договору визначено, що гонорар складається з суми вартості послуг, зазначених в розрахунку розміру витрат на професійну правничу допомогу, що є Додатком 1 до цього Договору, в якому відображається орієнтовний обсяг дій і їх вартість, які адвокат має вчинити при наданні правової допомоги клієнту, визначеної розділом І цього Договору. Сторони дійшли згоди, що розмір гонорару визначається виходячи із кількості затраченого часу адвокатом на надання послуг клієнту відповідно до умов цього Договору та становить дві тисячі гривень за одну годину роботи (затраченого часу) адвоката.

В матеріалах справи наявний розрахунок розміру витрат за надання правничої допомоги (професійної правничої допомоги), яким визначено розрахунок вартості послуг адвоката.

Як вбачається з акту прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 18.06.2024, відповідно до якого витрати пов`язані з професійною правничою допомогою становлять у цій справі 10000,00 грн.

Згідно платіжної інструкції від 18.06.2024 №19 позивач здійснив оплату послуг адвоката в розмірі 10000,00 грн.

Проаналізувавши вказані документи та враховуючи наведені вище норми процесуального права, суд вважає, що такими підтверджується сплата позивачем адвокату витрат на суму 10000,00 грн за надання професійної правничої допомоги у цій справі.

Поряд з цим, суд наголошує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат необхідно виходити з критерію розумності їхнього розміру.

У цій справі суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, виходить із такого: дана справа відноситься до справ незначної складності; розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження; дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання; по аналогічних правовідносинах наявна численна судова практика.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Крім цього, як зазначено Верховним Судом у постанові від 14.11.2021 у справі №200/7763/19-а, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, приходить до висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі на 5000,00 грн, оскільки заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають умовам співмірності.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в сумі 5000,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНО БУС» до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408040/2024/00005/1 від 24.05.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНО БУС» за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці судовий збір у розмірі 4954 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 98 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНО БУС» (вулиця Головна, 190/5, місто Чернівці, Чернівецька область, 58018, ідентифікаційний код юридичної особи 45158031);

Відповідач Чернівецька митниця (вулиця Руська, 248м, місто Чернівці, Чернівецька область, 58023, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 43971359).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна