Рішення

від 11.12.2024 по справі 620/15159/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/15159/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Виноградової Д.О.,

за участі секретаря Годун Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Адвокат Кашуба Микола Олексійович (далі також представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі також відповідач), у якому просить (з урахуванням уточнених позовних вимог):

зобов`язати Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити відомості щодо ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні № 65232250.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача в інтересах позивача зазначив, що постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 14.12.2020 по справі № 751/7697/20 (провадження № 3/751/2727/20) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн, а також конфісковано продукцію згідно акту вилучення речей і документів по протоколу про адміністративне правопорушення від 13.10.2020 (АПР18 № 737761). 22.04.2021 головним державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження ВП № 65232250. Одночасно державним виконавцем внесено відомості про позивача до Єдиного реєстру боржників. Позивач посилається на те, що станом на дату подання позовної заяви постанова суду щодо конфіскації та у подальшому знищення алкоголю державним виконавцем не виконані та відповідно не виключено відомості з Єдиного реєстру боржників відносно нього. При цьому позивач зауважує, що штраф у розмірі 17000,00 грн ним сплачений у повному розмірі. Позивач зазначає, що тривале невиконання постанови суду щодо конфіскації (знищення) майна зумовлює безпідставне перебування позивача в Єдиному реєстрі боржників за відсутності на те правових підстав. Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна, проте позивач не має невиконаних майнових зобов`язань та майна, яке підлягає конфіскації. Наявність запису в реєстрі боржників порушує та обмежує його конституційні права, оскільки створює негативні наслідки, які полягають в обмежені права розпоряджатися своїм майном. При цьому, наголошує, що у нього відсутні зобов`язання щодо вчинення дій, спрямованих на виконання рішення суду в частині конфіскації, оскільки таке виконання покладається на державного виконавця.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиці про зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху. Надано позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 поновлено позивачу строк звернення до суду з позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду під головуванням судді Виноградової Д.О. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: м. Чернігів, вул. Київська, 23, зал судових засідань № 9 на 11 грудня 2024 року о 10:30 год.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належними чином.

Позивач та представник відповідача надали до суду заяви, у яких просили розгляд справи проводити безїх участі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 14.12.2020 по справі № 751/7697/20 (провадження № 3/751/2727/20) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн, а також конфісковано продукцію згідно акту вилучення речей і документів по протоколу про адміністративне правопорушення від 13.10.2020 (АПР18 № 737761) (а.с.13-15).

22.04.2021 головним державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження ВП № 65232250 з примусового виконання постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова від 14.12.2020 по справі № 751/7697/20 (а.с.16).

Листом від 26.07.2024 № 75366 відповідач повідомив, що на примусовому виконанні у відділі перебувають виконавчі провадження, зокрема АСВП № 65232250 з виконання постанови № 751/7697/20 від 14.12.2020, виданої Новозаводським районним судом міста Чернігова про конфісковано продукції згідно акту вилучення речей і документів по протоколу про адміністративне правопорушення від 13.10.2020 (АПР18 № 737761) з ОСОБА_1 . Відповідач вказує, що згідно постанови про опис та арешт майна, зберігачем конфіскованої продукції являється Управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області. Крім того, відповідач повідомив, що відносно позивача не вживалися заходи примусового виконання, зазначені Законом України «Про виконавче провадження». Запропоновано звернутися до суду щодо заміни боржника у даних виконавчих провадженнях (а.с.17).

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігів від 21.10.2024 по справі № 751/7697/20 (провадження № 3-в/751/35/24) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено повністю (а.с.19-20).

Листом від 26.11.2024 № 115742/27.22-31 відповідач повідомив, що згідно даних з автоматизованої системи виконавчого провадження на примусовому виконанні у Новозаводському відділі державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення з ОСОБА_1 , штрафи та судовий збір станом на 26.11.2024 відсутні (а.с.35).

З огляду на відкриття виконавчого провадження № 65232250 відомості про боржника ОСОБА_1 були внесені до Єдиного реєстру боржників, що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру боржників сформованої 26.11.2024 (а.с.36).

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, єЗакон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»(далі також Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону № 1404-VIII Закону встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбаченихзакономвипадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначенихзакономабо міжнародним договором України.

Частина перша статті 5 зазначеного Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цимЗакономвипадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За правилами частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цимЗакономзаходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Приписамистатті 9 Закону №1404-VIII визначено, що Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна (частина перша).

Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення (частина другастатті 9 Закону №1404-VIII).

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 9 Закону №1404-VIII).

Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першоїстатті 37 цього Законуабо постанови, передбаченої частиною четвертоюстатті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів (частина сьома статті 9 Закону №1404-VIII).

Аналогічні норми передбачені Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5(далі Положення № 2432/5), відповідно до пункту другого розділу І якого, Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Згідно з пунктами шостим, сьомим розділу ХІ Положення №2432/5 система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: 1) про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України Про виконавче провадження; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»; про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів; про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

У разі скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників. У разі відновлення виконавчого провадження відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників.

З урахуванням приписів Закону №1404-VІІІ та Положення №2432/5 суд зауважує, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав, за яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.

Водночас за встановлених обставин даної справи виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників повинно бути наслідком фактичного виконання постанови суду в частині конфіскації вилученого майна, за яким винесено постанову суду.

Разом з тим, мета ведення Єдиного реєстру боржників полягає саме в оприлюдненні в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Таким чином, у разі відсутності у особи невиконаних майнових зобов`язань та необхідності збереження її майна з метою виконання зобов`язання за рішенням суду така особа не повинна перебувати в Єдиному реєстрі боржників з огляду на мету його ведення.

Як встановлено судом, позивач внесений до Єдиного реєстру боржників з огляду на відкриття Новозаводським відділом державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 22.04.2021 виконавчого провадження з примусового виконання постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова від 14.12.2020 по справі № 751/7697/20, про конфіскацію продукції згідно акту вилучення речей і документів по протоколу про адміністративне правопорушення від 13.10.2020 (АПР18 № 737761).

Відповідно до частини другої статті 15 Закону №1404-VIIIборжником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Так, обов`язок щодо виконання постанови суду у частині конфіскації вилученого майна покладений на ОСОБА_1 як боржника.

Проте, суд зазначає, що у силу вимог частини першої статті 62 Закону №1404-VIIIвиконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, відповідні дії на виконання рішення суду щодо конфіскації майна повинен вчинити виключно орган державної виконавчої служби.

При цьому у позивача відсутні жодні зобов`язання щодо вчинення дій, спрямованих на виконання рішення у частині конфіскації майна, і безпосереднє виконання рішення у цій частині не залежить від його волі, оскільки він не має правових підстав розпорядитися конфіскованим майном, що вилучене у нього в межах виконавчого провадження, у тому числі здійснити його знищення, та взагалі не має до нього доступу.

Із досліджених матеріалів справи слідує, що згідно постанови про опис та арешт майна, зберігачем конфіскованої продукції являється Управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області про що було зазначено відповідачем у листі від 26.07.2024 № 75366.

Крім того, відповідно до копії акту приймання-передачі майна № 14/124/10/2020 встановлено, що оперуоповноважений старший лейтенант Управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області Корнійчуком І.Г. передав відповідно до акту вилучення речей і документів до протоколу про адміністративне правопорушення (АПР 18 № 737761), а директор ТОВ «Фірма «Варіо-Сервіс» (код 24553991) ОСОБА_2 , отримав на відповідальне зберігання наступне: горілка «Пшенична» об`ємом 0,5 л в кількості 60 пляшок, горілка «Яскрава» об`ємом 0,7 кількості 36 пляшок, напій спиртовмісний темного кольору в пляшковій тарі об`ємом 5 л, в кількості 10, пиво «Бердичівське» об`ємом 0,5 л. в кількості 20 пляшок, пиво «Бердичівськ» 1л. в кількості 10 пляшок, вино «Сонце в бокалі» об`ємом 0,7 л. в кількості 14 пляшок (а.с.15).

Разом з тим, тривале невиконання рішення щодо конфіскації майна за відсутності обов`язку позивача у його виконанні зумовлює наявність відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників.

При вирішені даного спору, суд, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення вКонституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх передзаконом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії нормКонституції України, а повноваження - у встановленихОсновним Законом Українимежах і відповідно до законів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Оскільки у ОСОБА_1 відсутні зобов`язання щодо вчинення дій, спрямованих на виконання постанови суду у частині конфіскації та у подальшому знищенні, а такі зобов`язання покладені виключно на орган державної виконавчої служби, позивач не може бути боржником у контексті частини другої статті 15 Закону 1404-VIII.

При цьому законність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 22.04.2021 №65232250, у якій ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, суд під сумнів не ставить та враховує, що інших зобов`язань за постановою суду, зокрема, щодо сплати штрафу у сумі 17000,00 грн та судового збору позивач не має, позаяк даний штраф ним сплачено, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наявність інформації щодо позивача у Єдиному реєстрі боржників при відсутності положень законодавства, що передбачають можливість її виключення у зв`язку з тривалим невиконанням органом державної виконавчої служби постанови суду у частині конфіскації майна, не є пропорційним заявленій у законодавстві легітимній меті.

Таким чином, виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, враховуючи відсутність у позивача реального обов`язку з виконання постанови суду при наявності такого обов`язку виключно у органу державної виконавчої служби, права позивача не повинні обмежуватись шляхом наявності відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників. При цьому, такі відомості не відповідають дійсним обставинам (алкогольні напої вилучені).

Як наслідок, відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.

При цьому можливість виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення прямо передбачена пунктом 23 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

За змістом частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до приписів статей9,77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ізстаттею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи (а.с.33) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1211,20 грн

Керуючись статтями2,72-78, 139, 241-246, 255,287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Зобов`язати Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити відомості з Єдиного реєстру боржників відомості стосовно ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні № 65232250.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вул. Княжа, 28, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ 35029699.

Повний текст рішення виготовлено 11 грудня 2024 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА