Постанова

від 11.12.2024 по справі 520/27978/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 р. Справа № 520/27978/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 24.10.24 по справі № 520/27978/24

за позовом ОСОБА_1

до Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого , Харківськиого національного університету Повітряних Сил

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого щодо не визначення в період з 11.12.2022 по 31.12.2022 включно ОСОБА_1 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704;

- зобов`язати Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 11.12.2022 по 31.12.2022, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого щодо не визначення в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно ОСОБА_1 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704;

- зобов`язати Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого щодо не визначення в період з 01.01.2024 по 29.02.2024 включно ОСОБА_1 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704;

- зобов`язати Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2024 по 29.02.2024, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги;

- зобов`язати Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , підйомної допомоги із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022;

- визнати протиправними дії Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023;

- зобов`язати Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , отриману в 2023 році допомоги на оздоровлення із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 та врахування раніше виплачених сум.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року у задоволенні клопотання позивача про поновлення строків - відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 до Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Харківського національного університета Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що позивач повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні не отримував.

Просить врахувати, що суд першої інстанції не надав оцінку наявності/ відсутності відомостям про суми, нараховані та виплачені мені при звільненні. Тобто скаржника досі не повідомили про нараховані за час служби суми грошового забезпечення.

Вважає незаконною бездіяльність відповідача в частині ненадання, позивачу письмового повідомлення про виплачені кошти, що є об`єктивно непереборною обставиною, яка не залежить від волевиявлення позивача. Така обставина є дійсно істотною перешкодою та створює труднощі, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Відповідач, Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, додаткові пояснення та заперечення на відповідь на відзив, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач в свою чергу надав до суду апеляційної інстанції відповідь на відзив, в якому вказує, що в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем повідомлення про нараховані та виплачені суми під час звільнення, проте, судом першої інстанції не надано оцінку цим обставинам при вирішенні питання про повернення позовної заяви.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду 17.10.2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Надано позивачу термін п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом: надання до суду належним чином завірених доказів, які б підтверджували наявність непереборних та об`єктивних перешкод, труднощів, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову.

Засобами автоматизованої системи "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року у задоволенні клопотання позивача про поновлення строків - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Харківського національного університета Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем жодних доказів, які б підтверджували наявність непереборних та об`єктивних перешкод, труднощів, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, до суду надано не було. Враховуючи, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.

Однак з такими висновками колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Право на звернення до суд не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення Голдер проти Великої Британії від 21.02.1975 р., Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Виходячи з принципу змагальності у адміністративному судочинстві, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Згідно із ч.ч. 3, 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Колегія суддів зазначає, що у цій справі спір стосується права позивача на виплату належного йому грошового забезпечення.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема, у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Тобто, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належної військовослужбовцю суми грошового забезпечення, застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що стаття 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містить вимог, які врегульовують порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду в справах про стягнення, належної їм, заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Вказані правовідносини регулюються статтею 233 Кодексу законів про працю України (в подальшому - КЗпП України), у зв`язку з чим у частині, що стосується строку звернення до суду в справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, норми ст. 233 КЗпП України мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 р. у справі № 280/6779/22.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Таким чином, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 06.03.2024 р. у справі № 600/5050/23-а.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що позивач з 11.12.2022 р. відповідно до наказу начальника Військово-юридичному інституті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (по стройовій частині) від 10.12.2022 № 331 зарахований на всі види забезпечення до Військово-юридичному інституті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, який перебуває на фінансовому забезпеченні Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

Наказом начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (по стройовій частині) № 61 від 29.02.2024 р. позивача виключено зі списків особового складу Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та всіх видів забезпечення.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає, що в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем повідомлення про нараховані та виплачені суми під час звільнення.

Так, позивачем 16.08.2024 року на адресу відповідача направлена заява щодо надання позивачу довідку щодо показника прожиткового мінімуму за 2022 та 2023 роки, який застосовувався при нарахуванні його грошового забезпечення та довідку-розрахунок його грошового забезпечення за 2022 та 2023 роки. Вказана заява отримана відповідачем 21.08.2024 року, однак станом на час розгляду справи відповіді на заяву не надано.

Крім того, 14.09.2024 року позивачем направлена ще одна заява на адресу відповідача, натомість 04.10.2024 року надіслана заява через національного оператора поштового зв`язку (АТ "Укрпошта") від 14.09.2024 за трек-номером 8430100042294 була повернута позивачу.

Таким чином, відсутні докази отримання позивачем повідомлення про нараховані та виплачені суми під час звільнення.

Однак, судом першої інстанції не надано оцінку цим обставинам при вирішенні питання про повернення позовної заяви.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви неправильно застосовано норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 по справі № 520/27978/24 - скасувати.

Адміністративну справу № 520/27978/24 за позовом ОСОБА_1 до Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого,Харківського національного університету Повітряних Сил про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський