Постанова

від 07.11.2024 по справі 369/8912/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №369/8912/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/15447/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вишнівського ліцею «Ідеал» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, третя особа: директор ліцею «Ідеал» Жайворонок Лідія Володимирівна про поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Вишнівського ліцею «Ідеал» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, про поновлення на роботі.

Свої вимоги обґрунтував тим, що він працював на посаді вчителя математики Вишнівського ліцею «ІДЕАЛ» з 14 червня 2021 року по 02 червня 2023 року. Наказом за № 69-К від 30 травня 2023 року він був звільнений. Звільнення вважає незаконним, оскільки станом на 01 вересня 2022 року він не був звільнений, а продовжив працювати вчителем математики у ліцеї «ІДЕАЛ». Таким чином згідно ст. 39-1 КЗпП України дія трудової угоди (наказ 118-К від 14.09. 2021 року) продовжена з ним на невизначений час, а не на термін, що вказаний у наказі 67-К від 22.08. 2022 року. А станом на момент звільнення 02 червня 2023 року він пропрацював вчителем у ліцеї «ІДЕАЛ» безперервно, тобто більше ніж 1 рік та 8 місяців.

На підставі викладеного, просив суд поновити його на роботі вчителя математики Вишнівського ліцею «ІДЕАЛ».

31.10. 2023 року представником позивача було подано через канцелярію Києво-Святошинського районного суду Київської області заяву про зміну предмету і підстав позову у якому він просив суд:

- визнати незаконним наказ №67-к від 22.08.2022 в частині строковості.

- скасувати наказ №69-к від 30.05.2023 року, винесений директором Вишнівського ліцею «Ідеал» Жайворонок Л.В. (код ЄДРПОУ: 25667099), про звільнення ОСОБА_1 , вчителя математики Вишнівського ліцею «Ідеал», у зв`язку із закінченням терміну строкової трудової угоди, на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

- поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя математики Вишнівського ліцею «Ідеал».

- стягнути з Вишнівського ліцею «Ідеал на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 191 114, 80 грн.

- стягнути з Відповідачів на користь Позивача у солідарній сумі витрати на надання правничої допомоги в сумі 10 000,00 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.07.2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вишнівського ліцею «Ідеал» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 02 серпня 2024 року позивач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання, призначене на 07листопада 2024 року, з`явилися позивач та представник відповідача.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, задекларував відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 39-1 КЗпП України, відповідно до якої трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. При цьому жодного обґрунтування підстав для такого висновку в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не зазначив.

Як було установлено судом у ході розгляду справи,позивач був прийнятий на роботу на посаду вчителя математики Вишнівського ліцею «ІДЕАЛ» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області 14.09.2021 року наказом № 118-к від 14.09.2021 року.

Наказом Вишнівського ліцею «ІДЕАЛ» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 22.08.2022 року за № 67-к у зв`язку з закінченням строкової угоди продовжено термін строкової угоди з 01 вересня 2022 року до 02 червня 2023 року ОСОБА_1 , вчителю математики Вишнівського ліцею «ІДЕАЛ» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області.

Наказом від 30 травня 2023 року за № 69-к ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя математики Вишнівського ліцею «ІДЕАЛ» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області з займаної посади у зв`язку з закінченням терміну строкової трудової угоди ( п. 2 ст. 36 КЗпП) 02 червня 2023 року.

Зважаючи на той факт, що з наказу № № 67-квід 22.08.2022 року вбачається, що сторони не припинили попереднього строкового трудового договору, а фактично продовжили його дію на новий строк, тобто переуклали його на новий строк, враховуючи відсутність підстав для розповсюдження на дані правовідносини обмежень, встановлених ч.2 ст.23 КЗпП України, колегія судів дійшла висновку про те, що фактично відповідно до положень ч.2 ст.39-1 КЗпП України строковий трудовий договір було трансформовано в такий, що укладений на невизначений строк.

В свою чергу це обумовлює відсутність повноважень роботодавця на припинення трудових правовідносин з позивачем у зв`язку з тим, що строк дії договору закінчився. Відповідним чином це призводить до наявності підстав для скасування наказу про звільнення позивача, а також поновлення його на посаді, яку він обіймав до цього.

При поновленні на роботу суд вирішує питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з п. 4 вказаного порядку при обчисленні середньої заробітної плати за два останні місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, тощо) та допомога у зв`язку тимчасовою непрацездатністю.

Згідно довідки ОК-7, наданої позивачем до суду, фактична заробітна плата за останні два місяці роботи ОСОБА_1 складала 45503,52 грн. (травень 2023 року - 44190,12 грн., червень 2023 року - 1313,40 грн). Кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи становить 25 днів (травень 2023 року - 23 дні, червень 2023 року -2 дні). Розмір середньоденної заробітної плати становить 1820,14 грн. (45503,52/25).

На день розгляду справи (31.10.2023 р.) минуло 105 робочих днів з дня звільнення Позивача з займаної посади (червень 2023 року-20 днів, липень 2023 року - 21 день, серпень 2023 року -23 дні, вересень 2023 року - 21 день, жовтень 2023 року-20 днів).

Позивач надав до суду розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до якого відповідач обов`язаний сплатити на користь позивача 191 114, 80 грн. (1820,14*105=191 114,80 грн.)

Колегією суддів перевірено розрахунок, наданий позивачем та не спростований відповідачем.

При цьому відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Заявляючи вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач чітко конкретизував розмір такого заробітку, стягнення якого він вимагає, визначивши його у розмірі 191 114, 80 грн.

За таких умов суд позбавлений можливості виходу за межі вказаної суми, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає саме вищевказана сума.

Незважаючи на вищевикладені висновки суду по суті позовних вимог, тим не менш вимога про визнання незаконним Наказу №67-к від 22.08.2022 року в частині строковості не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до положень ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Незважаючи на обізнаність з фактом існування такого Наказу та його змісту, у передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України строк ОСОБА_1 вказаний наказ до суду не оскаржив.

При цьому позовну вимогу з цього приводу подав до суду лише 31 жовтня 2023 року.

Про необхідність застосування до даної вимоги строків, передбачених ст.233 КЗпП України, зазначав і відповідач.

Зважаючи на наведене, вказана вимога не підлягає до задоволення.

У той же час, незважаючи на наведені підстави для незадоволення вимоги про оскарження наказу №67-к, дана обставина не впливає на висновки суду про те, що при переукладенні строкового договору його фактично було трансформовано у договір, укладений на невизначений строк, оскільки це обумовлено вимогами закону і не пов`язано з необхідністю відповідної заяви сторони.

Також апелянт заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн та надав відповідні докази з даного приводу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотав сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, частиною восьмою цієї ж статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Питання стягнення судових витрат неодноразово було предметом дослідження Верховного Суду, у зв`язку з чим судом була напрацьована численна судова практика.

Зокрема Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2022 року у справі №128/1326/18 зробив наступні висновки:

Верховний Суд в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 128/1326/18 наступні висновки: «У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 РОКУ у справі № 755/9215/15-п /провадження № 14-382цс191, в якому було звернуто увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 44217св18).»

Вказана правова позиція однозначно застосована Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19.05.2021 року у справі №754/12116/18, у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, Верховним Судом у складу колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18, та Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.06.2019 року у справі №813/481/18 та в постанові від 21.01.2021 року у справі №280/2635/20.

В постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20 касаційний суд зробив наступні висновки: «Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правничу допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановленні процесуальним законодавством.

Факт надання та розмір такої допомоги підтверджений належним чином, жодного обґрунтування щодо не співмірності заявленої суми відповідач не наводив, відтак у суду відсутні підстави для зменшення розміру таких витрат у зв`язку з їх не співмірністю.

У той же час заявлена сума підлягає лише до часткового задоволення, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.141 ЦПК України розподіл судових витрат здійснюється пропорційно до задоволених та відхилених позовних вимог.

Враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 7500 грн витрат на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2024року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Скасувати наказ №69-к від 30.05.2023 року, винесений директором Вишнівського ліцею «Ідеал» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області Жайворонок Л.В. про звільнення ОСОБА_1 , вчителя математики Вишнівського ліцею «Ідеал» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, у зв`язку із закінченням терміну строкової трудової угоди на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України;

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя математики Вишнівського ліцею «Ідеал» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області;

Стягнути з Вишнівського ліцею «Ідеал» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ: 25667099, адреса: 208132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Машинобудівельників, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 191 114 (сто дев`яносто одну тисячу сто чотирнадцять) грн. 80 коп.

Стягнути з Вишнівського ліцею «Ідеал» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ: 25667099, адреса: 208132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Машинобудівельників, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько