Ухвала

від 27.11.2024 по справі 752/14962/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

представника власника майна - ОСОБА_5

власника майна - ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 42024100000000236, відомості щодо якого внесені 12.06.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, про арешт майна та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на автомобіль марки «Honda Civic», 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , із забороною відчуження та вчинення реєстраційних дій із вказаним майном.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала винесена без достатніх на це підстав, та з суттєвими порушеннями норм КПК України.

Вказує, що слідча подала клопотання про арешт майна 02.10.2024, що підтверджується витягом з трекінгу поштових відправлень АТ «Укрпошта», а зареєстровано в суді 07.10.2024, однак, слідчим суддею не наводиться в оскаржуваній ухвалі саме часу подання клопотання засобами поштового зв`язку, що опосередковано зводить нанівець твердження з приводу законності розгляду клопотання слідчого органу в розумінні приписів КПК України.

Окрім того, суд першої інстанції здійснив розгляд клопотання без повідомлення підозрюваного та його захисника, також жодним чином не повідомив про те, що 09.10.2024 була винесена ухвала про арешт майна.

Зазначає, що слідчим не вказано правову підставу накладення арешту майна, що є порушення норм чинного КПК України.

Також, ні слідчим, ні прокурором не вказано розмір шкоди, завданої саме підозрюваним, а слідчим суддею на даний факт не звернуто увагу та аналогічно не вказується розмір можливої конфіскації майна.

Між тим, вказаний транспортний засіб належний підозрюваному вже досить довгий період часу та не є ні знаряддям вчинення кримінального правопорушення, ні доказом, ні можливою матеріальною вигодою від кримінального правопорушення.

Так, при затриманні ОСОБА_6 , було застосовано спеціальні засоби, а саме кайданки, вилучено особисті речі та телефони. З огляду на вказане, при затриманні, підозрюваний дійсно не міг довести законність придбання в минулому вказаного транспортного засобу.

Саме лише припущення щодо можливого застосування санкції за ч. 3 ст. 369-2 КК України не може слугувати об`єктивним аргументом щодо обмеження ОСОБА_6 в його власних майнових правах.

Одночасно відмічає, що у підозрюваного вилучені грошові кошти в певному обсязі, а у зв`язку з відсутністю визначення слідчим суддею розміру шкоди за кримінальним правопорушенням, у слідчого органу виникає можливість накладення арешту на будь-які суми грошових коштів чи на будь-яке майно, що є у володінні чи користуванні ОСОБА_6 , дана обставина є грубим порушенням прав та свобод громадянина.

Заслухавши доповідь судді, думку власника майна та його представника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024100000000236 від 12.06.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

04.10.2024слідчий СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , звернулась до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно належного підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на автомобіль марки «Honda Civic», 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: NLAFD76408W022885, із забороною відчуження та вчинення реєстраційних дій із вказаним майном, з метою подальшого забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року клопотання слідчої задоволено.

Колегія суддів погоджуються з висновками слідчого судді, виходячи з наступного.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 167, 170, 171, 172, 173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Пунктом третім частини другої статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно із частиною п`ятою статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів провадження 30.09.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Санкцією ч. 3 ст. 369-2 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_6 , передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

При цьому, згідно витягу з Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України власником автомобіля марки «Honda Civic», 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, слідчий суддя, із врахуванням наведених вище обставин, дійшов обґрунтованого висновку та правильно зазначив в оскаржуваній ухвалі про наявність правових підстав для задоволення внесеного на розгляд клопотання слідчої про арешт майна та арешту цього майна.

Крім того, на думку колегії суддів, надані матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно, тому доводи апеляційної скарги, зважаючи на викладене, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що арештоване майно не є знаряддям чи доказом у кримінальному провадженні не заслуговують на увагу, оскільки арешт накладено з метою подальшої конфіскації майна.

Посилання адвоката щодо припущень застосування конфіскації майна теж є необґрунтовані, оскільки санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачає обов`язкову конфіскацію майна, яка застосовується разом із позбавленням волі.

Окрім цього, диспозиція ст. 369-2 КК України не передбачає визначення розміру шкоди, а накладення арешту з підстав, передбачених ч. 5 ст. 170 КПК України визначає накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Решта доводів апеляційної скарги також є недоведеними та не можуть слугувати беззаперечною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційні скарги з урахуванням викладених в них доводах, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні №42024100000000236, відомості щодо якого внесені 12.06.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, про арешт майна та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на автомобіль марки «Honda Civic», 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , із забороною відчуження та вчинення реєстраційних дій із вказаним майном, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/6999/2024 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 752/14962/24

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1