Постанова

від 03.12.2024 по справі 757/15954/24-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 грудня 2024 року місто Київ

справа № 757/15954/24-ц

апеляційне провадження № 22-ц/824/16385/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Бусик О.Л. від 21 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Універсал ЛТД" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ "Маркет Універсал ЛТД" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що постановою Київського апеляційного суду від 6 березня 2024 року у справі №757/37381/20-ц її апеляційну скаргу - задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2022 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Маркет Універсал ЛТД" про стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ТОВ "Маркет Універсал ЛТД" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою видачі трудової книжки в сумі 298 168 грн 78 коп., а також 500 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відтак, факт порушення вимог КЗпП України при звільненні встановлено постановою Київського апеляційного суду.

Посилаючись на те, що відповідачем було навмисно порушено права позивача, зокрема, не повернуто трудову книжку, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог,

просила стягнути з ТОВ "Маркет Універсал ЛТД" середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 грудня 2022 року по 6 серпня 2024 року в розмірі 211 909 грн 25 коп., вихідну допомогу в розмірі 30 664 грн 51 коп., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн та понесені судові витрати.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки не узгоджуються з нормами права, які діяли на час звернення до суду з даним позовом. Так, частина 5 статті 235 КЗпП України на час звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (8 квітня 2024 року) не містила норму, яка передбачала виплату працівнику середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу.

Вимоги про стягнення вихідної допомоги також не підлягають задоволенню, оскільки рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 6 березня 2024 року, вже було встановлено відсутність для того законних підстав. Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом не встановлено наявність порушень з боку відповідача прав позивача у сфері трудових відносин, яке б призвело до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, тому вимоги позову в частині стягнення моральної шкоди є недоведеними.

Короткий зміст вимог апеляційної скаргита її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким зобов`язати відповідача видати трудову книжку, скасувати наказ № 109/к від 31 липня 2020 року і видати новий наказ на дату видачі трудової книжки, в якому вказати розмір вихідної допомоги; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки та моральну шкоду.

Вказує, що книга обліку руху трудових книжок, продовжує вестись по тим трудовим книжкам, які зберігаються у роботодавця, по працівниках, що були прийняті на роботу до 10 червня 2021 року, до першої події: звільнення з роботи; завершення процесу передачі сканованої копії трудової книжки протягом 5-річного періоду (після отримання підтвердження про прийняття копії трудової книжки від Пенсійного фонду України). До завершення процедури передачі сканованої копії трудової книжки і включення до Реєстру відомостей про трудову діяльність, роботодавці продовжують зберігати та заповнювати

трудові книжки. Трудова книжка повинна бути видана працівнику у день звільнення. Лише після того, як усі дані про трудову діяльність працівника будуть внесені до Реєстру, паперова трудова книжка повертається працівнику під розписку. Зауважила, що відповідач не вніс скановану копію трудової книжки до Реєстру відомостей про трудову діяльність.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник ТОВ "Маркет Універсал ЛТД" - Реутова Є.С. у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що позивачем не зазначено жодної норми права, яку порушив суд першої інстанції. Про наявність трудової книжки у позивача свідчить відповідь Київського міського центру зайнятості від 24 червня 2024 року та додана до неї персональна картка, в якій вказано назву підприємства (відповідача), код ЄДРПОУ, дату та підстави звільнення, які могли бути внесені тільки з трудової книжки. Щодо виплати вихідної допомоги, то вона була виплачена у встановленому законом розмірі, що і стало підставою для відмови в задоволенні такою вимоги під час розгляду справи № 757/37381/20-ц. Вказує, що вимоги про стягнення середнього заробітку є безпідставними і недоведеними, оскільки позивач не перебуває у вимушеному прогулі, як вона вказала у судовому засіданні в суді першої інстанції. Крім того, в апеляційній скарзі позивач просить задовольнити вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник ТОВ "Маркет Універсал ЛТД" - Реутова Є.С. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працювала у ТОВ "Маркет Універсал ЛТД" на посаді завідувача аптеки І категорії.

30 травня 2020 року ТОВ "Маркет Універсал ЛТД" повідомлено ОСОБА_1 про заплановане звільнення з 31 липня 2020 року у зв`язку з ліквідацією структурного підрозділу (аптечного закладу) ТОВ "Маркет Універсал ЛТД", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65 (літера А) на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Також ОСОБА_1 запропоновано вакантну посаду провізора у структурному підрозділі ТОВ "Маркет Універсал ЛТД", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 7 (літера А).

Наказом ТОВ "Маркет Універсал ЛТД" від 31 липня 2020 року № 109/к про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 було звільнено з посади завідувача аптеки І категорії на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Позивач відмовилася ознайомлюватись з наказом від 31 липня 2020 року № 109/к про що 31 липня 2020 року завідувачем аптеки № 54 Хить М.С., фармацевтом А54 ОСОБА_2 ,

провізором НОМЕР_1 ОСОБА_3 складено акт про відмову в ознайомленні ОСОБА_1 з наказом про звільнення та його отриманні.

Листом від 28 серпня 2020 року № 213 ОСОБА_1 направлено копію наказу про звільнення № 109/к від 31 липня 2020 року та копію акту про відмову в ознайомленні з наказом про звільнення та його отриманні № 31/07 від 31 липня 2020 року.

У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з ТОВ "Маркет Універсал ЛТД" заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 1 серпня 2020 року по 21 грудня 2020 року в розмірі 70 718,80 грн., вихідну допомогу не менше 3-х місячного середнього заробітку при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору, а також 2 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2022 року у справі № 757/37381/20-ц в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Маркет Універсал ЛТД" про стягнення оплати за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 6 березня 2024 року було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2022 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Маркет Універсал ЛТД" про стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ТОВ "Маркет Універсал ЛТД" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою видачі трудової книжки в сумі 298 168 грн 78 коп., а також 500 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною 1 статті 47 КЗпП України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі" (надалі Закон) від 5 лютого 2021 року № 1217-ІХ, що набрав чинності 10 червня 2021 року, відбулося скасування вимоги

щодо видачі оригіналу трудової книжки при звільненні працівника та відповідальності за затримку у видачі.

При цьому до внесення змін згідно до Закону України від 5 лютого 2021 року № 1217-IX попередня редакція частини 1 статті 47 КЗпП України передбачала, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Разом із тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

З набранням чинності Закону України від 5 лютого 2021 року № 1217-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі"(10 червня 2021 року) та після закінчення перехідного періоду, паперова трудова книжка фактично втрачає статус обов`язкового документу, але працівники, які хочуть отримувати відомості про трудову діяльність саме в паперовій формі, зможуть користуватися й надалі такою можливістю.

Тобто, якщо раніше стаття 47 КЗпП України передбачала обов`язок роботодавця видати у день звільнення працівнику належно оформлену трудову книжку, а порушення такого обов`язку мало суттєві матеріальні наслідки для роботодавця, то починаючи з 10 червня 2021 року, у роботодавця перестав існувати обов`язок видавати працівнику трудову книжку, а тому невнесення будь-яких відомостей про звільнення працівника у паперову трудову книжку та її невидача не несе будь-яких наслідків для роботодавця.

Крім того, частиною 5 статті 235 КЗпП України в редакції, чинній на момент звернення з даним позов, встановлено, що у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В попередній редакції вказаної статті, відповідальність наставала у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що станом на момент розгляду даної справи відповідальність роботодавця за несвоєчасну видачу трудової книжки скасована, а тому відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки.

Доводи апеляційної скарги вказаного висновку не спростовують, а тому є необґрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції.

Вимоги апеляційної скарги про зобов`язання відповідача видати трудову книжку, скасувати наказ № 109/к від 31 липня 2020 року і видати новий наказ на дату видачі трудової книжки, в якому вказати розмір вихідної допомоги є безпідставними.

Частиною 6 статті 367 ЦПК України передбачено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З матеріалів справи убачається, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 не просила зобов`язати відповідача видати трудову книжку, скасувати наказ № 109/к від 31 липня 2020 року і видати новий наказ на дату видачі трудової книжки, в якому вказати розмір вихідної допомоги, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині судом апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються.

Щодо позовних вимог про стягнення вихідної допомоги колегія суддів зазначає таке.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2022 року, залишеним в цій частині без змін постановою Київського апеляційного суду від 6 березня 2024 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "Маркет Універсал ЛТД" вихідної допомоги.

У постанові зазначено, що в цій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення вихідної допомоги.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини третя, четверта статті 23 ЦК України).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).\

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Оскільки за змістом позову вимоги про компенсацію моральної шкоди позивач пов`язувала з невидачею трудової книжки та невиплатою вихідної допомоги, то за встановлення відсутності підстав для задоволення вказаних вимог, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову і в цій частині.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення позовних вимог та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: