Ухвала

від 05.12.2024 по справі 760/22473/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №760/22473/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/7649/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

адвоката: ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 з доповненнями на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024110000000031 від 18 січня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 191, частиною п`ятою статті191 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів Бюро економічної безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно - задоволено.

З метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024110000000031 від 18 січня 2024 року, накладено арешт на майно, вилучене 12 вересня 2024 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки Apple iPhone 15 Pro Max титанового кольору в чохлі чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Уважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно необґрунтовано та з порушенням вимог, установлених у статтях 98, 132, 170-173, 370, 372, 379 КПК України.

У мотивування апеляційної скарги зазначає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні проводиться з грубим порушенням вимог чинного кримінального процесуального законодавства, а отримані за результатами відповідних процесуальних дій документи (докази) є протиправними та не можуть братися до уваги при мотивуванні накладення арешту на майно.

Вказує, що зі змісту ухвали про арешт майна, а також відображеного у ній змісту клопотання прокурора та копій документів, якими обґрунтовано його доводи, вбачається, що відповідні процесуальні дії та рішення сторони обвинувачення вчинено (прийнято) з грубим порушенням вимог чинного кримінального процесуального законодавства, а отримані за їх результатами матеріали є протиправними та не можуть братися до уваги при мотивуванні накладення арешту на майно.

04 грудня 2024 року адвокатом ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подано доповнення до апеляційної скарги, в яких останній зазначає, що зі змісту протоколу обшуку від 12 вересня 2024 року встановлено, що відповідну процесуальну (слідчу) дію провела особа, стосовно якої у матеріалах, що долучені до клопотання, відсутні будь-які відомості та процесуальні рішення (доручення, постанови тощо) щодо факту та порядку її визначення як уповноваженого слідчого у кримінальному провадженні.

Вказує, що доступ до майна, яке тимчасово вилучено надавався добровільно та без жодних перешкод, а згідно безпосереднього змісту ухвали про дозвіл на обшук відмовлено у наданні дозволу саме на вилучення подібних об`єктів, у зв`язку з чим слідчий мав прямо виконати вимоги кримінального процесуального законодавства та за жодних обставин не вилучати відповідні об`єкти.

Уважає, що долучені до матеріалів клопотання висновки судових експертиз №212 від 20 червня 2024 року, №561 від 26 червня 2024 року, №562 від 26 червня 2024 року, №563 від 27 червня 2024 року та №564 від 25 червня 2024 року не мають навіть формальних ознак висновку експерта як окремого доказу, визначення та вимоги до якого встановлено згідно положень статей 101-102 КК України.

Посилається на відсутність у матеріалах кримінального провадження достатніх ознак вчинення будь-якого конкретного кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості, що згідно з положеннями статей 132, 171, 173 КПК України є необхідною умовою для застосування арешту майна.

Також звертає увагу суду на те, що слідчий суддя, у порушення вимоги статей 171, 173 КПК України, взагалі не надав оцінки розумності й співрозмірності обмеження відповідних прав завданням кримінального провадження, а також жодним чином не врахував наслідки арешту майна для його власника, зокрема, чи не призведе накладення арешту на відповідне майно до зупинення або надмірного обмеження правомірних особистого життя та професійної діяльності.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Територіальним управлінням БЕБ у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024110000000031 від 18 січня 2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 191, частиною п`ятою статті 191 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що посадові особи пов`язаних між собою суб`єктів господарської діяльності: ТОВ «Завод залізобетонних виробів «Дорожні та енергетичні конструкції» (ЄДРПОУ 43409145) та ТОВ «СУЧАСНІ БЕТОННІ РІШЕННЯ» (ЄДРПОУ 42824510), із залученням посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, розробили схему щодо привласнення бюджетних коштів, виділених на закупівлі найпростіших укриттів цивільного захисту у вигляді модульних швидкоспоруджуваних захисних споруд в рамках виконання цільових програм щодо забезпечення населення найпростішими укриттями, шляхом внесення до офіційних документів недостовірних відомостей щодо проходження сертифікації та випробувань на відповідність укриттів захисним властивостям відповідно до вимог ДБН та ДСТУ, встановивши клас захисту А-ІІ, який фактично не відповідає заявленим вимогам, що в подальшому призвело до привласнення бюджетних коштів в особливо великих розмірах.

В ході досудового розслідування, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, дослідження якого доручено фахівцям відповідної експертної установи встановлено, що захисні споруди (найпростіші укриття), які виготовлялись та постачались з боку ТОВ «Завод залізобетонних виробів «Дорожні та енергетичні конструкції» (ЄДРПОУ 43409145) та ТОВ «СУЧАСНІ БЕТОННІ РІШЕННЯ» (ЄДРПОУ 42824510) в рамках виконання договорів, не відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, які ставились до цього типу споруди на момент укладання відповідного Договору, а саме: ДБН В.2.2-5-97 «Будинки і споруди. Захисні споруди цивільного захисту», ДСТУ 9195:2022 «Швидкоспоруджувальні захисні споруди цивільного захисту модульного типу. Основні положення.».

До вказаної протиправної діяльності можуть бути причетні наступні посадові особи ТОВ «Завод залізобетонних виробів «Дорожні та енергетичні конструкції» (ЄДРПОУ 43409145) та ТОВ «СУЧАСНІ БЕТОННІ РІШЕННЯ» (ЄДРПОУ 42824510): ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 серпня 2024 року у справі №760/18119/24 в рамках кримінального провадження №42024110000000031 від 18 січня 2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 191 КК України, надано дозвіл на проведення обшуку у будинку за адресою: АДРЕСА_1 який, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №388046398 від 24 липня 2024 року на праві власності належить ОСОБА_15 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_8 , з метою: відшукання та вилучення документів з реквізитами ТОВ «Завод залізобетонних виробів «Дорожні та енергетичні конструкції» (ЄДРПОУ 43409145), ТОВ «СУЧАСНІ БЕТОННІ РІШЕННЯ» (ЄДРПОУ 42824510), а саме: договори та додаткові угоди укладені у продовж 2023-2024 р.р. з розпорядниками бюджетних коштів щодо постачання на адресу замовників найпростіших укриттів (ШСС ЦЗ, залізобетонних ланок, конструкцій) з додатками до них (специфікації, договірна ціна, календарного графіку, плану фінансування), документація щодо підготовки та участі у процедурі закупівлі за вказаний період часу, документи листування із замовниками щодо процедури проведення закупівлі, проектно-кошторисна документація по об?єктах будівництва з експертним звітом та додатками до нього, договори на розробку ПКД, акти виконаних робіт КБ-2в та КБ-3 (актів приймання-передачі), довідки про вартість виконаних будівельних робіт, видаткових, податкових та товарно - транспортних накладних, платіжних доручень та банківських виписок, щодо перерахування на банківські рахунки коштів за вказаними договорами, листування з замовником щодо усунення недоліків під час експлуатації укриття (захисної споруди), документів які підтверджують якість та відповідність захисних споруд вимогам ДБН В.2.2-5-97 та ДСТУ 9195:2022, технічні паспорти, лабораторні випробування, технічні умови на виготовлення захисної споруди (ланки), інформації про походження товару, документації з контрагентами щодо придбання матеріалів необхідних для виготовлення захисної споруди (ланки), документів (листування) з регіональним (місцевим) органом ДСНС з питань визначення категорії до якої відноситься земельна ділянка на якій заплановано будівництво захисної споруди, документів листування щодо прийняття захисної споруди на облік у ДСНС, документів листування з органами ДСНС щодо визначення класу захисту модульних швидкоспоруджуваних захисних споруд, найпростіших укриттів (ШСС ЦЗ, залізобетонних ланок, конструкцій); документів з вільними зразками почерку та підписами відносно наступних працівників: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; чорнових записів; бланків з відбитками печаток; відшукання та виготовлення за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів із залученням спеціаліста копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах (комп`ютерна техніка, флеш накопичувачі, мобільні телефони).

12 вересня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 на виконання вказаної ухвали слідчого судді було проведено обшук, під час якого було виявлено та вилучено мобільний телефон марки Apple iPhone 15 Pro Max титанового кольору в чохлі чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2 .

12 вересня 2024 року постановою детектива мобільний телефон марки Apple iPhone 15 Pro Max титанового кольору в чохлі чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2 визнано речовим доказом.

16 вересня 2024 року до Солом`янського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів Бюро економічної безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту у кримінальному провадженні №42024110000000031 від 18 січня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 191, частиною п`ятою статті 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів Бюро економічної безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно - задоволено.

З метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024110000000031 від 18 січня 2024 року, накладено арешт на майно, вилучене 12 вересня 2024 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки Apple iPhone 15 Pro Max титанового кольору в чохлі чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2 .

З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, а саме: мобільний телефон марки Apple iPhone 15 Pro Max титанового кольору в чохлі чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , який було вилучено 12 вересня 2024 року в ході проведення обшуку року за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що вказане майно є предметом вчинення злочину та містить його сліди, а також відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.

Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що прокурором у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказане у клопотанні майно має відношення до кримінального провадження та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту на вилучене майно може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

На підставі викладеного посилання адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на те, що слідчий суддя, у порушення вимоги статей 171, 173 КПК України, взагалі не надав оцінки розумності й співрозмірності обмеження відповідних прав завданням кримінального провадження, а також жодним чином не врахував наслідки арешту майна для його власника, зокрема, чи не призведе накладення арешту на відповідне майно до зупинення або надмірного обмеження правомірних особистого життя та професійної діяльності, спростовуються матеріалами кримінального провадження та встановленими слідчим суддею обставинами.

Викладені у апеляційній скарзі доводи щодо незаконності оскаржуваної ухвали слідчого судді є непереконливими, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом.

Посилання апелянта на відсутність у матеріалах кримінального провадження достатніх ознак вчинення будь-якого конкретного кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості, що згідно з положеннями статей 132, 171, 173 КПК України є необхідною умовою для застосування арешту майна, не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також не заслуговують на увагу суду доводи скаржника про те, що долучені до матеріалів клопотання висновки судових експертиз №212 від 20 червня 2024 року, №561 від 26 червня 2024 року, №562 від 26 червня 2024 року, №563 від 27 червня 2024 року та №564 від 25 червня 2024 року не мають навіть формальних ознак висновку експерта як окремого доказу, визначення та вимоги до якого встановлено згідно положень статей 101-102 КК України, оскільки слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Як убачається з положень частини сьомої статті 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

З урахуванням наведеного, відсутність мобільного телефону марки Apple iPhone 15 Pro Max титанового кольору в чохлі чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2 у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на обшук в ухвалі слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 серпня 2024 року у справі №760/18119/24 про дозвіл на обшук, не є перешкодою для тимчасового вилучення вказаного майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна з дотриманням вимог частини п`ятої статті171 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги, що доступ до майна, яке тимчасово вилучено надавався добровільно та без жодних перешкод, а згідно безпосереднього змісту ухвали про дозвіл на обшук відмовлено у наданні дозволу саме на вилучення подібних об`єктів, у зв`язку з чим слідчий мав прямо виконати вимоги кримінального процесуального законодавства та за жодних обставин не вилучати відповідні об`єкти, є безпідставними.

Посилання скаржника на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні проводиться з грубим порушенням вимог чинного кримінального процесуального законодавства, а отримані за результатами відповідних процесуальних дій документи (докази) є протиправними та не можуть братися до уваги при мотивуванні накладення арешту на майно, а також що відповідні процесуальні дії та рішення сторони обвинувачення вчинено (прийнято) з грубим порушенням вимог чинного кримінального процесуального законодавства, а отримані за їх результатами матеріали є протиправними та не можуть братися до уваги при мотивуванні накладення арешту на майно, не заслуговують на увагу суду, оскільки це не є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.

Також аргументи апелянта, що зі змісту протоколу обшуку від 12 вересня 2024 року встановлено, що відповідну процесуальну (слідчу) дію провела особа, стосовно якої у матеріалах, що долучені до клопотання, відсутні будь-які відомості та процесуальні рішення (доручення, постанови тощо) щодо факту та порядку її визначення як уповноваженого слідчого у кримінальному провадженні, є безпідставними з огляду на те, що детектив відділу детективів ТУ БЕБ у Київській області ОСОБА_16 згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань входить до групи слідчих/дізнавачів, які здійснюють досудове розслідування, клопотання про арешт майна подано прокурором ОСОБА_6 , який відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та постанови про призначення групи прокурорів від 19 січня 2024 року входить до групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, а відсутність у матеріалах судової справи окремого рішення про визначення детектива відділу детективів ТУ БЕБ у Київській області ОСОБА_16 як слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні, не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України.

Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п`ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 з доповненнями - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_3