Ухвала

від 09.12.2024 по справі 756/8624/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

адвоката - ОСОБА_5

власника майна - ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання, ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт у кримінальному провадженні, внесеного 06.11.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102050000186, на нежитлову будівлю за адресою м. Київ, вул. Лугова, 15-а (земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:78:049:0012), яка перебуває на місці розташування гаражів 1-9 рядів 16 та 17 разом із проїздом, шляхом заборони розпорядження (реєстрації права власності).

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, третя особа, щодо майна якої вирішується питання, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотними порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, відтак ухвала підлягає скасуванню.

Зазначає про те, що 20.06.2024 його викликали як свідка у кримінальному провадженні до Оболонської окружної прокуратури м. Києва. Зі слів прокурора ОСОБА_6 самовільно зайняв земельну ділянку, на якій побудував гаражний бокс в кооперативі «Луговий-2» за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 15-а.

Земля для гаражного кооперативу виділена відповідно до чинного законодавства, а ОСОБА_6 прийнятий до членів кооперативу та тримав місце для свого гаражного боксу.

При цьому, кооператив який є законним користувачем земельної ділянки не звертався до поліції, з заявою про самовільне захоплення ОСОБА_6 земельної ділянки.

Крім того, ОСОБА_6 надано в БТІ технічний паспорт, виготовлений 11.11.2011, на об`єкт нерухомого майна.

Відповідальність за самовільну зайняття земельної ділянки залежить від розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Постановою КМУ від 25.07.2007 № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Прокурором не надано визначений Методикою розмір шкоди, оскільки самовільного захоплення землі на території кооперативу не було, а тому кооператив «Луговий - 2» з заявою про самовільне захоплення земельної ділянки не звертався. Таким чином відсутній склад злочину, передбачений ст. 197-1 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку власника майна та його представника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023102050000186 від 06.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Постановою прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 від 09.07.2024 вказане в клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні № 42023102050000186 від 06.11.2023 речовим доказом.

09.07.2024 прокурор Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на нежитлову будівлю за адресою м. Київ, вул. Лугова, 15-а (земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:78:049:0012), яка перебуває на місці розташування гаражів 1-9 рядів 16 та 17 разом із проїздом, шляхом заборони розпорядження (реєстрації права власності), посилаючись на наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року клопотання сторони обвинувачення задоволено частково.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права володільця майна з потребами кримінального провадження.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку.

Тому, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, користування, розпорядження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

За об`єктивним переконанням колегії суддів, надані матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі апелянт не можуть бути, на думку колегії суддів, підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків зазначених в ній, а ґрунтуються лише на суб`єктивних оціночних судженнях, тобто без врахування об`єктивних відомостей.

При цьому, слід зауважити, що всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи невинності в скоєнні кримінального правопорушення, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак подані апеляційні скарги, за викладених в них доводів, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року, якою частково задоволено клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт у кримінальному провадженні, внесеного 06.11.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102050000186, на нежитлову будівлю за адресою м. Київ, вул. Лугова, 15-а (земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:78:049:0012), яка перебуває на місці розташування гаражів 1-9 рядів 16 та 17 разом із проїздом, шляхом заборони розпорядження (реєстрації права власності), - залишити без змін, а апеляційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання, ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/6466/2024 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 756/8624/24

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_8

Доповідач: ОСОБА_1