Постанова

від 11.12.2024 по справі 520/30759/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 р.Справа № 520/30759/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

представник відповідача Тамошюнас А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДМИТРОВКА" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 07.11.24 року по справі № 520/30759/24

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДМИТРОВКА"

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку ст.283 КАС України,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з заявою в порядку ст. 283 КАС України, в якій просили суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДМИТРОВКА" (код в ЄДРПОУ 30774357) застосованого на підставі рішення ГУ ДПС.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 заяву Головного управління ДПС у Харківській області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДМИТРОВКА" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку ст.283 КАС України задоволено.

Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДМИТРОВКА" (код в ЄДРПОУ 30774357), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: вулиця Леніна, селище Дмитрівка, Лозівський район, Харківська область, 64130, застосованого на підставі рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 6/20-40-07-31 від 05.11.2024 року.

Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДМИТРОВКА" (код в ЄДРПОУ 30774357), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: вулиця Леніна, селище Дмитрівка, Лозівський район, Харківська область, 64130, застосованого на підставі рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 6/20-40-07-31 від 05.11.2024 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції: не встановив час фактичного звернення із заявою до суду; не врахував, що норма ч.2 ст.283 КАСУ не передбачає, що строк для звернення до суду повинен відраховуватись з моменту прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків; невірно визначив обставини, що зумовлюють звернення до суду (замість відмови у допуску до перевірки суд вирішив, що строк звернення до суду починає свій відлік з моменту прийняття рішення позивачем про застосування умовного адміністративного арешту майна платників податків). Отже, судом першої інстанції проігнорувано відсутність законних підстав у податкового органу для проведення перевірки відповідача.

Зауважує, що адміністративний арешт активів платника можливий не за сам факт недопуску до перевірки, а за умови недопуску до перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Так, на думку відповідача підставою для застосування адміністративного арешту майна є не сам по собі факт недопуску до перевірки, а недопуск до перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Апелянт наголошує на тому, що директором підприємства було викладено письмові пояснення від 04.11.2024р. (копія надана до справи заявником), відповідно до яких недопуск здійснено саме з причини незаконності підстав для проведення перевірки.

У свою чергу, жодних доказів існування підстав (та відповідно їх законності) для призначення повторної перевірки відповідача до матеріалів даної справи податковим органом надано не було. Більше того, у самому наказі про перевірку від 31.10.2024р. №4995-п крім посилань на факт подання заперечень до акту перевірки від 01.10.2024р. та доповідну записку заступника начальника інформаційно-аналітичного відділу управління податкового аудиту ГУ ДПС Біланчук І. від 30.10.2024р. щодо необхідності проведення документальної позапланової виїзної перевірки більше нічого не зазначається.

Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 283 КАС України.

На думку скаржника, суд першої інстанції повинен був надати відповідну правову оцінку наступним обставинам справи. Відповідно до приписів п.81.1. ст.81 ПКУ в наказі про проведення перевірки зазначаються: - дата видачі, - найменування контролюючого органу, - найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється); - у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, - мета, - вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), - підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, - дата початку і тривалість перевірки, - період діяльності, який буде перевірятися.

У свою чергу, аналіз змісту наказу від 31.10.2024 року за №4995-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача свідчить про те, що він не містить усіх викладених вище реквізитів.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що наказ про проведення перевірки не відповідає вимогам діючого законодавства, а отже є за своїм характером неправомірним. У свою чергу, оскільки документальною підставою для проведення позапланової перевірки є саме наказ (п.77.4. ст.77, п.81.1. ст.81 ПКУ), то невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури призначення та подальшого проведення перевірки, є підставою для висновку про відсутність (нікчемність) правових наслідків такої (в т.ч. у вигляді застосування адміністративного арешту активів платника).

Позивач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що відмова платника податків та/або посадових осіб (службових) осіб платника податків(його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці 5 ст.81 Кодексу не дозволяється.

Таким чином, посадовою особою платника податків СТОВ ДМИТРОВКА порушено вимоги п.п. 16.1.9 п. 16.1 ст. 16, ст. 81 Кодексу, згідно з якими платники податків зобов`язані допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань, обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п.п. 20.1.31 п. 20.1 ст. 20 Кодексу контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень. Відповідно до п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Кодексу, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до вимог п.п. 20.1.31 п. 20.1 ст.20, п.п. 94.6.2. п.94.6 ст.94 Кодексу є підстави для звернення до Суду для накладання адміністративного арешту коштів на розрахункових рахунках СТОВ ДМИТРОВКА та застосування умовного адміністративного арешту майна.

З урахуванням викладеного, представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на обліку у Головному управлінні ДПС у Харківській області знаходиться платник податків Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ДМИТРОВКА", код ЄДРПОУ 30774357.

ГУ ДПС у Харківській області відповідно до вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ видано Наказ від 31.10.2024 №4995-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ДМИТРОВКА (код ЄДРПОУ 30774357) (а.с. 15-16).

На підставі Наказу від 31.10.2024 №4995-п, службових посвідчень посадових осіб контролюючого органу, а також направлення № 9451 від 01.11.2024, № 9452 від 01.11.2024, № 9453 від 01.11.2024 здійснено 01.11.2024 вихід посадовими особами ГУ ДПС на перевірку за адресою: вулиця Ринкова, будинок 38, м. Златопіль, Лозівський район, Харківська область, однак встановлено, що директор Стрижак В.В. знаходиться у відрядженні, про що буде письмово повідомлено.

На підставі Наказу від 31.10.2024 №4995-п, службових посвідчень посадових осіб контролюючого органу, а також направлення № 9451 від 01.11.2024, № 9452 від 01.11.2024, № 9453 від 01.11.2024 здійснено 04.11.2024 вихід посадовими особами ГУ ДПС на перевірку за адресою: вулиця Ринкова, будинок 38, м. Златопіль, Лозівський район, Харківська область.

Посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області 04.11.2024 вручено копію наказу та пред`явлено направлення на перевірку представнику підприємства, а також пред`явлено для ознайомлення службові посвідчення посадових осіб.

Директор підприємства після ознайомлення з документами для перевірки відмовився від підпису в направленнях на її проведення, що засвідчено актом про відмову підпису в направленнях 04.11.2024 № 10432/20-40-07-12-05/30774357 та відмовив у допуску посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області до проведення перевірки, що в свою чергу також засвідчено актом від 04.11.2024 № 10431/20-40-07-12-05/30774357.

На підставі пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПКУ ГУ ДПС прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платників податків № 6/20-40-07-31 від 05.11.2024 року у зв`язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

На підставі зазначеного рішення контролюючий орган звернувся до суду із даною заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява Головного управління ДПС у Харківській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки недопуск посадових осіб податкового органіу до проведення перевірки відбувся не на підставах визначених у Податковому кодексі України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини, що склалися у справі, є Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, зокрема, не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи (п.п.16.1.9); допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом (п.п.16.1.13).

Відповідно до пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:

- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (п.п.20.1.4);

- доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов`язані з іншими об`єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу (п.п.20.1.13).

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Нормами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пунктом 81.2 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня. Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені у статті 94 Податкового кодексу України.

У разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

У відповіднодо до п. 94.5. ст. 94 ПК України, арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, зокрема, така обставина: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.02.2023 у справі №640/17091/21 зазначив, що під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення.

Також, Верховний Суд у вищевказаній постанові зазначив:

"У разі створення платником податків перешкод у реалізації податковим органом своєї компетенції (права на проведення перевірки за наявності законних підстав) безпосередньо Податковий кодекс України встановлює право на вжиття способу забезпечення виконання платником податків його обов`язків - застосування адміністративного арешту майна. Відповідно, можливість вжиття цього способу не може ставитися в пряму залежність від оцінки самим платником податків законності підстав для проведення податкової перевірки, відмова у допуску до проведення якої або відмова від проведення якої з боку цього платника податків і передбачені як одна із підстав для застосування адміністративного арешту майна. Це призводить до неможливості розгляду заяви податкового органу в судовому порядку за процедурою, передбаченою статтею 283 КАС України.

Оцінку обґрунтованості заперечень платника податків щодо правомірності проведення перевірки має надавати суд в межах здійснення превентивного контролю при реалізації податковими органами певних видів його повноважень, шляхом розгляду заяв податкових органів, передбачених частиною першою статті 283 КАС України. У таких справах адміністративний суд фактично є незалежним суб`єктом, який здійснює перевірку об`єктивності прийнятого контролюючим органом рішення, та одночасно, виконує завдання захисту прав платників податків від потенційно можливих зловживань з боку суб`єктів владних повноважень.

Більш того, з огляду на частину першу статті 4 КАС України, звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про визнання протиправним рішення податкового органу про проведення податкової перевірки чи про застосування адміністративного арешту майна або дій такого органу при проведенні перевірки підпадає під поняття публічно-правового спору (пункт 2). Визначення цього терміну не дає підстав для висновку, що публічно-правовий спір є тотожним до терміну спір про право. Отже, подання до суду адміністративного позову про протиправність рішення/дій щодо проведення перевірки або накладення адміністративного арешту не може розглядатись як підстава для відмови у відкритті провадження у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України".

На виконання вимог частини другої статті 356 КАС України Верховним Судом у вищевказаній постанові сформульовано наступний правовий висновок:

"Під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України. Суд звертає увагу на те, що у випадку наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо в подальшому наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним".

Матеріалами справи підтверджено, що в якості підстави недопуску фахівців Головного управління ДПС у Харківській області до проведення документальної позапланової виїзної перевірки наданих у поясненнях директором Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДМИТРОВКА", зазначених у відзиві на позовну заяву вказано, що не виконуються всі необхідні умови для призначення такої перевірки, а саме: заперечення СТОВ ДМИТРОВКА на акт перевірки не містили посилання на обставини, що не були досліджені під час перевірки. У запереченнях на акт перевірки СТОВ ДМИТРОВКА лише вказував на необґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, та зауважував на процесуальні порушення, допущені при призначенні та проведенні планової перевірки. Таким чином, СТОВ ДМИТРОВКА вважає наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, прийнятий ГУ ДПС області за результатами розгляду заперечень на акт перевірки на підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПКУ протиправним, а проведену перевірку незаконною (а.с. 7-9).

Відповідач в апеляційній скарзі зауважує на тому, що директором підприємства було викладено письмові пояснення від 04.11.2024 року, відповідно до яких недопуск здійснено саме з причини незаконності підстав для проведення перевірки.

Факт незгоди з підставами винесення Наказу на проведення перевірки не є законодавчо визначеними підставами для недопущення платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки, визначеними абз. 5 п. 81.1 ст. 81 ПК України.

Отже, доводи позивача в апеляційній скарзі щодо відсутності законних підстав для проведення перевірки є необгрунтованими та безпідставними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі обставини фактично свідчать про недопущення посадової особи податкового органу до проведення перевірки. Тобто, відповідач відмовив у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з завою, поданою в порядку ст. 283 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 283 КАС України врегульовано особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів.

Пунктом 2 частини 1 статті 283 КАС України визначено, що провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до частини 2 статті 283 КАС України заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.

Згідно із частинами 1, 2 та 5 статті 270 КАС України на обчислення строків, встановлених статтями 273-277, 280-283 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу. Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами. Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.

Наведені норми дає підстави для висновку, що обставиною, з якою стаття 283 КАС України пов`язує початок відліку 24-годинного строку для подання до суду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, є дата прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, від 26 червня 2020 року у справі № 280/2993/19 та у постановах Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 320/11720/22, від 13 червня 2023 року у справі № 320/11733/22, від 13.07.2023 року у справі № 420/7588/23, від 22.02.2024 року у справі № 280/9761/21, від 18.04.2024 року у справі № 160/30723/23.

Посилання відповідача на практику Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №819/2388/17, від 21.06.2019 у справі № 640/21562/18, від 15.07.2021 у справі № 200/1874/21-а, від 18.10.2022 у справі № 280/8574/21 колегія суддів відхиляє, оскільки з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17, відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягають наведені вище саме судом апеляційної інстанції правові позиції Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КАС України, зокрема, встановлено, що заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Так, строк звернення до суду починає свій відлік з моменту прийняття рішення позивачем про застосування умовного адміністративного арешту майна платників податків № 6/20-40-07-31 від 05.11.2024 року о 14:15 год., а не з моменту недопуску платником податків до проведення документальної позапланової виїзної перевірки посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області.

Колегія суддів враховує, що позивач звернувся до суду 06.11.2024 року о 14:06 год., тобто протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Щодо доводів відповідача про те, що вручення копії наказу посадовими особами платнику податків відбулось не у спосіб встановлений законом, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до Наказу про проведення перевірки від 31.10.2024 №4995-п вказано, що дата початку перевірки - 01.11.2024 року, тривалість перевірки 5 робочих днів.

Зважаючи на той факт, що вихід на перевірку повторно відбувся 04 листопада 2024 року, то позивач здійснив вихід на перевірку у строк визначений Наказом про проведення перевірки від 31.10.2024 №4995-п, тобто протягом п`яти робочих днів, а тому доводи відповідача з цього приводу не є обгрунтованими та такими, що грунтуються на нормах чинного законодавства України.

Колегія суддів наголошує, що відмова платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення є самостійною підставою, визначеною п. 94.2 ст. 94 ПК України для застосування адміністративного арешту майна.

Так, під час розгляду заяви, поданої в порядку статті 283 КАС України, суд перевіряє саме законність чи незаконність підстав недопуску податкових органів до проведення перевірки, а не законність чи незаконність винесення Наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 31.10.2024 №4995-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ДМИТРОВКА (код ЄДРПОУ 30774357).

Зважаючи на те, що ГУ ДПС у Харківській області відповідно до вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ видали Наказ від 31.10.2024 №4995-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ДМИТРОВКА (код ЄДРПОУ 30774357) (а.с. 15-16).

В подальшому на підставі Наказу від 31.10.2024 №4995-п, службових посвідчень посадових осіб контролюючого органу, а також направлення № 9451 від 01.11.2024, № 9452 від 01.11.2024, № 9453 від 01.11.2024 здійснено 01.11.2024 вихід посадовими особами ГУ ДПС на перевірку за адресою: вулиця Ринкова, будинок 38, м. Златопіль, Лозівський район, Харківська область, однак встановлено, що директор Стрижак В.В. знаходиться у відрядженні, про що буде письмово повідомлено.

На підставі Наказу від 31.10.2024 №4995-п, службових посвідчень посадових осіб контролюючого органу, а також направлення № 9451 від 01.11.2024, № 9452 від 01.11.2024, № 9453 від 01.11.2024 здійснено 04.11.2024 вихід посадовими особами ГУ ДПС на перевірку за адресою: вулиця Ринкова, будинок 38, м. Златопіль, Лозівський район, Харківська область.

Посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області 04.11.2024 вручено копію наказу та пред`явлено направлення на перевірку представнику підприємства, а також пред`явлено для ознайомлення службові посвідчення посадових осіб.

Директор підприємства після ознайомлення з документами для перевірки відмовився від підпису в направленнях на її проведення, що засвідчено актом про відмову підпису в направленнях 04.11.2024 № 10432/20-40-07-12-05/30774357 та відмовив у допуску посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області до проведення перевірки, що в свою чергу також засвідчено актом від 04.11.2024 № 10431/20-40-07-12-05/30774357.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що порядок та підстави проведення документальної позапланової виїзної перевірки податковим органом було дотримано та здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому недопуск посадових осіб позивача до проведення перевірки був неправомірним.

Отже, оскільки відповідач, без достатніх на це підстав, відмовився від проведення перевірки, факт чого у встановлений ПК України спосіб, задокументований актом від 04.11.2024 № 10431/20-40-07-12-05/30774357, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків відповідача у справі, адже його застосовано за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

05.12.2024 року до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення відповідача, в яких апелянт повідомляє про виконання відповідачем своїх обов`язків перед податковим органом щодо допуску його представників до перевірки шляхом направлення листа від 08.11.2024 року вих. № 08-11/2024-У1 про призначення перевірки та припинення адміністративного арешту майна платника податків.

Однак, вказані доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ці обставини виникли вже після прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, обґрунтованість якого є предметом перевірки у даній справі.

Крім того колегія суддів зазначає, що направлення лише листа про готовність допустити контролюючий орган до перевірки не свідчить про початок її проведення, про що було зазначено в листі позивача від 19.11.2024 року № 53318/6/20-40-07-12-11.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява Головного управління ДПС у Харківській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 року по справі № 520/30759/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДМИТРОВКА" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 по справі № 520/30759/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя З.О. КононенкоСудді О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 11.12.2024 року