Постанова
від 03.12.2024 по справі 160/8375/24
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/8375/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання Бендес А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 року (головуючий суддя Неклеса О.М.)

в адміністративній справі №160/8375/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛТЕКС" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженої відповідальністю «БІЛТЕКС» (ТОВ «БІЛТЕКС»), звернувся 01.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Просив визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110130/2023/000186/1 від 24.10.2023 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки розбіжності, які на думку відповідача унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування є необґрунтованими та такими, що протирічать правовим нормам та правовим висновкам Верховного Суду щодо тлумачення та застосування правових норм, викладених ним у постановах за наслідками розгляду подібних спорів. Так, в оскаржуваному рішенні (зокрема, у графі 33) митниця зазначила відповідні розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування. Позивач вважає висновки митниці необґрунтованими й такими, що протирічать наданим в ході декларування документам. Твердження митниці, на думку позивача, не відповідають фактичним обставинам митного оформлення та спростовуються наявними у митниці в ході митного оформлення документами. Позивач стверджує, що надані ТОВ «БІЛТЕКС» документи до митного органу щодо вартості товару не містять жодних розбіжностей або невідповідностей, документи подані в повному обсязі, жодних конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви не наведено, а, отже, висновки наведені відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не відповідають дійсності. Просить позов задовольнити.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110130/2023/000186/1 від 24.10.2023 р.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» судовий збір в розмірі 3028 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000грн.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що надані позивачем документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом (за ціною договору), а ті розбіжності, які стали підставою для прийняття спірних рішень є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають фактичним обставинам справи, натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом.

Не погодився з рішенням суду першої інстанції позивач у справі, подав апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Посилається на те, що під час здійснення митного контролю за поданими декларантом документами разом з митною декларацією митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, й за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Митного кодексу України, встановлено, що документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідні фактори, на думку відповідача, вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах, отже позивачем документально не підтверджено складові митної вартості, тому митницею було розпочато консультацію між митним органом та декларантом, зокрема, направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів. Позивач повідомив митницю про те, що для підтвердження митної вартості надані всі наявні документи, передбачені діючим законодавством; надані документи у своїй сукупності не мають ніяких розбіжностей і дозволяють здійснити контроль та перевірку числових значень в повній мірі й зазначив, що інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого за ЕМД товару у 10-денний термін надаватись не будуть, у зв`язку з чим просив здійснити митне оформлення за наявними документами. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Митна вартість товарів була визначена митницею за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 Митного кодексу України. При цьому, відповідач зауважив, що товари, оформлені за ЕМД від 24.10.2023 №UA110130/2023/021774 (23UA110130021774U3), є подібними (аналогічними) у розумінні вимог Митного кодексу України на підставі наступного: мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції (підтверджується відомостями графи 31 ЕМД); код товару, згідно УКТЗЕД (підтверджується відомостями графи 33 ЕМД); країна походження товару та сама, що і країна походження товару позивача, а саме Пакистан (підтверджується відомостями графи 34 ЕМД); співставні обсяги (підтверджується відомостями графи 38 ЕМД). Зважаючи на викладене вище, Дніпровська митниця вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Позивачем у справі подано відзив на апеляційну скаргу згідно якого просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Посилається на те, що Дніпровська митниця не надає ані доказів, ані пояснень, ані належних підстав щодо обґрунтованості прийнятого ним рішення. Також позивач зауважив, що згідно рішення відповідача, до товарів 1, 2, 3 митницею застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод та визначена відповідачем митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за другорядним методом визначення митної вартості, а саме: товар № 1 - 5,8599 дол. США за кг (що в перерахунку на додаткову одиницю за товаром складає 0,6740 дол. США за м2) за МД № 23UA500080001924U8 від 03.04.2023 р., товар №2 - 5,86 дол. США кг (що в перерахунку на додаткову одиницю за товаром складає 0,6739 дол. США за м.кв.) за МД №23UA400040029437U0 від 04.09.2023 р., товар №3 - 5,8206 дол. США кг (що в перерахунку на додаткову одиницю за товаром складає 1,0226 дол. США за м2) за МД №23UA400040029437U0 від 08.05.2023 р. Натомість, до відзиву відповідач надав митні декларації: МД за №23UA500080001924U8, яку було взято за джерело для товару №1; МД за №23UA400040029437U0, яку було взято за джерело для товару №2; МД за №23UA100320011508U2. При цьому, у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказано, що джерело інформації для товару позивача №2 є МД №23UA400040029437U0 від 04.09.2023 р., для товару №3 позивача є МД №23UA400040029437U0 від 08.05.2023 р. З огляду на викладене, позивач стверджує, що відповідачем для коригування митної вартості придбаних ТОВ «БІЛТЕКС» товарів була взята митна декларація під одним номером, але з різними датами. При цьому, додані до відзиву митні декларації, на думку позивача, свідчать, що вірною датою МД №23UA400040029437U0 є 04.09.2023 р., яку було взято за джерело для товару №2, у зв`язку з чим неможливо встановити, яка митна декларація була взята відповідачем за джерело для коригування митної вартості товару №3 і не можливо взагалі встановити яку інформацію та джерело використовував митний орган для коригування товару №3. Додатково позивач зауважив, що умови поставки у взятих відповідачем митних деклараціях за джерело для коригування відрізняються від умов поставки придбаних ТОВ «БІЛТЕКС» товарів. Так, придбані позивачем товари поставлялися на умовах FOB Карачі (Пакистан), а товар за МД, які слугували джерелом, на інших умовах а саме: за МД №23UA500080001924U8 (по товару №1)Одеса; за МД №23UA400040029437U0 (по товару №2); за МД №23UA100380607520U0Sausiai.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що під час здійснення митного контролю за МД №23UA110130021560U8 від 23.10.2023 р. митницею опрацьовано інформацію, яка містилася у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено:

1) поставка товару «Тканина» (країна походження-Пакистан) здійснюється згідно зовнішньоекономічного контракту від 31.05.2023 р. №31/05-3 між компанією «AL-BARKA FABRICS (PVT) LTD» (Пакистан) та покупцем ТОВ "Білтекс" (м.Дніпро, Україна). Згідно специфікації № 1 від 27.06.2023 р. оцінювана партія товару постачається на комерційних умовах FOB KARACHI (Пакистан). Наданий декларантом прайс-лист, виданий компанією виробником «AL-BARKA FABRICS (PVT) LTD» (Пакистан) датований пізніше узгодження ціни на товар, а саме 01.07.2023 р.;

2) п. 2.2, п. 3.1, п.5.1 контракту від 31.05.2023 № 31/05-3 передбачено, що кількість, строки поставки, ціна на товар встановлюються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього контракту. Враховуючи вищезазначене, неможливо ідентифікувати поставку оцінюваної партії товару у кількості 21033 кг з прайс-листом від 01.07.2023 р. № б/н, однак наданий до митного оформлення прайс-лист від 01.07.2023 р. не містить періоду дії зазначених цін.

3) пунктом 1.5 Контракту визначено, що Покупець направляє постачальнику заявку на поставку партії Товару. Постачальник протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання заявки від Покупця засобами електронного або факсимільного зв`язку зобов`язаний узгодити її шляхом складання специфікації та направлення її покупцю. Водночас, вищезазначеної заявки до митного оформлення не надавалось;

4) пунктом 6.1 Контракту передбачено, що оплата за товар здійснюється на підставі рахунків (інвойсів) на поставлену партію товару. Надані до митного контролю платіжні документи від 03.07.2023 р. №SWIFT та від 19.09.2023 р. №SWIFT є за своєю формою платіжними інструкціями, а не витягом із платіжної системи SWIFT із відомостями про здійснення такого переказу грошових активів. Клієнт має право надати платіжну інструкцію до обслуговуючого банку із інформацією про платіж, що має бути здійснено. Таке посилання клієнтом до обслуговуючого банку, який виконує функцію агента в даному випадку має відповідний ідентифікаційний номер листа-посилання TF11389440230919 та TF113860F0230703. Таким чином, даний документ, на думку митниці, не є платіжним документом, а є лише інструкцією до банка-агента на здійснення платежу. Так митний орган зауважив, що надані до митного контролю платіжні інструкції сформовані в електронному вигляді та не містять жодних поміток передбачених вищезазначеним положенням. У зв`язку з чим ці платіжні інструкції не є документом, що підтверджують факт остаточної оплати товару;

5) рахунки на оплату надані лише за договором №220822-82 від 22.08.2022 р., при цьому серед зазначених послуг відсутні відомості щодо вартості експедиторських послуг за межами митної території України. А відомості щодо наданих послуг не містять повних даних (наприклад відомості щодо відстані за маршрутом) Рахунки на оплату послуг за іншими договорами до митного контролю не надано. Відсутні будь-які платіжні документи, що підтверджують факт оплати наданих послуг та містять відомості щодо числових значень такої оплаченої вартості.

Листом за №24/10 від 24.10.2023 р. позивач надав відповідачу пояснення на зауваження митного органу та повідомив про те, що інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого за ЕМД товару у 10-денний термін надаватись не будуть, у зв`язку з чим позивач просив здійснити митне оформлення за наявними документами.

24.10.2023 р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2023/000186/1, яким загальна митна вартість задекларованих ТОВ «БІЛТЕКС» у МД скоригована митницею за резервним метод визначення митної вартості, згідно з положеннями ст. 64 Митного кодексу України.

Зі змісту рішення відповідача слідує, що джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні вищезазначеного рішення про коригування митної вартості використано рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема: товар № 1 - 5,8599 дол. США за кг (що в перерахунку на додаткову одиницю за товаром складає 0,6740 дол. США за м2) за МД № 23UA500080001924U8 від 03.04.2023 та оформлено за другорядним методом визначення митної вартості, скоригованої декларантом самостійно та визнаної митним органом. товар № 2 - 5,86 дол.США кг (що в перерахунку на додаткову одиницю за товаром складає 0,6739 дол. США за м2) за МД №23UA400040029437U0 від 04.09.2023 та оформлено за другорядним методом визначення митної вартості, скоригованої декларантом самостійно та визнаної митним органом. товар № 3 - 5,8206 дол.США кг (що в перерахунку на додаткову одиницю за товаром складає 1,0226 дол. США за м2) за МД №23UA400040029437U0 від 08.05.2023 р.

Також позивачу відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110130/2023/000776.

Скориставшись правом визначеним п. 2 ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України, позивач задекларував відповідні партії товарів, а митниця випустила товар у вільний обіг.

У подальшому на підтвердження митної вартості товарів, задекларованих по МД декларації №23UA110130021774U3 від 24.10.2023 р., керуючись ч. 8 ст. 55 Митного Кодексу України, ТОВ «БІЛТЕКС» надало до митниці наступні документи:

1. Документ, що підтверджує вартість товар, а саме: Прайс-лист від 10.06.2023 р. від виробника товару.

2. Документи, які підтверджують вартість перевезення, а саме: акт надання послуг №669 від 25.10.2023 р.; акт надання послуг №670 від 25.10.2023 р.; платіжна інструкція №1891 від 30.10.2023 р.; платіжна інструкція №2008 від 06.11.2023 р.

У відповідь на вищевказану заяву Дніпровська митниця направила позивачу лист за №7.5-1/7.5-15-02/13/7715 від 08.12.2023 р., в якому зазначила, що у надісланих позивачем додаткових документів не усунуто та не роз`яснено розбіжності виявлені під час здійснення митного оформлення товарів, у зв`язку з чим рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000186/1 залишається чинним з огляду на наступне:

1) Наданий під час митного оформлення прайс-лист від 01.07.2023 р. датовано після видання продавцем рахунку-проформи від 27.06.2023 № 202300255 та укладання специфікації №1 від 27.06.2023 р. Також цей прайс-лист не кореспондується з інформацією прайс-листа від 10.06.2023 р., який надано разом із заявою про долучення документів.

2) Однією із причин залишення оскаржуваного рішення про коригування стало те, що банківські реквізити позивача у Договорі № 220822-82 відрізняються від тих, що вказані у наданих платіжних інструкціях.

Позивач вважає протиправним рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000186/1 від 24.10.2023 р.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Митного кодексу України.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України (МК України), заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Нормами п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно частини 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 8 ст. 55 МК України встановлено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МКУ).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі (ч. 6 ст.54 МКУ,):

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до положень МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз вищевикладених норм діє підстави для висновку, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.

Матеріалами справи підтверджується, що 31.05.2023 р. між ТОВ «БІЛТЕКС» (Покупець) та AL-BARKA FABRICS (PVT) LTD, (м.Файсалабад, Пакистан) (Постачальник) був укладений зовнішньоекономічного контракту №31/05-3 від 31.05.2023 р. (далі Контракт), предметом якого є постачання Постачальником на адресу Покупця у номенклатурі та кількості, зазначених у Специфікаціях до цього Контракту товар.

Товаром є тканина виробництва Пакистан.

Відповідно до п. 1.3 Контракту, Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити на умовах, передбачених цим Контрактом товар у кількості, асортименті та термінах, визначених у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно з п. 1.4 Контракту, специфікації погоджуються ті підписуються сторонами.

У специфікаціях до цього контракту зазначаються: повне найменування товару, країна походження, вартість за одиницю, загальна вартість, номер і дата Контракту, умови постачання, терміни поставки, умови оплати, найменування Постачальника, найменування покупця, найменування та реквізити вантажовідправника погоджені Сторонами умови.

У відповідності до умов Зовнішньоекономічного контракту.

27.06.2023 р. позивач та AL-BARKA FABRICS (PVT) LTD, (м.Файсалабад, Пакистан) уклали Специфікацію №1 до Контракту, якою Сторонами було погоджено найменування, асортимент, кількість, умови поставки та ціну товару, який Позивач купив. Загальна вартість товару за Специфікацією №1 до Контракту склала 76 125,00 дол. США. Умови оплати: передоплата у розмірі близько 20% вартості товару, оплата решти близько 80% вартості відправлення здійснюються по копії коносаменту протягом 80 днів з дати заходу товару в порт призначення. Умови поставки: FOB Карачі.

05.09.2023 р. позивач та AL-BARKA FABRICS (PVT) LTD, (м.Файсалабад, Пакистан) внесли зміни до Специфікації №1 до Контракту, яким остаточно узгоджено кількість та асортимент товару на суму 87 658,69 дол. США. Умови поставки: FOB Карачі. Умови оплати не змінювались.

23.10.2023 р. позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію (далі МД) №23UA110130021560U8, згідно з якої заявлено до митного оформлення наступні товари:

« 1. Тканина вибивна, полотняного переплетіння з надрукованим малюнком, виготовлена з синтетичних штапельних поліефірних волокон поліестер (52%) і бавовняних волокон (48%), ширина 220см, поверхнева щільність 112-115г/м2: - тканина полібавовна надрукована, 52% поліестер, 48% бавовна, плетіння 76x64/30x30 PRINTED FABRIC -545 рулонів, 32 520 м Конструкція тканини POLY COTTON (52:48) 76X64/30X30: 52% поліестер 48 % котон; 76 - кількість пряжі в одному дюймі і називається основою; 64 кількість пряжі в одному дюймі і називається утком; 30х30 - номер пряжі. Виробник: AL-BARKA FABRICS (PVT) LTD,PK

2. Пофарбована тканина полотняного переплетення, виготовлена з синтетичних штапельних поліефірних волокон поліестер (52%) і бавовняних волокон (48%), ширина 220см, поверхнева щільність 112-115%: - тканина полібавовна гладкофарбована, 52 % поліестер, 48% бавовна, плетіння 76x64/30x30 PLAIN DYED FABRIC 278 рулонів, 16 427м. Конструкція тканини POLY COTTON (52:48) 6X64/30X30: 52% поліестер 48 % котон; 76 кількість пряжі в одному дюймі і називається основою; 64 кількість пряжі в одному дюймі і називається утком; 30х30 - номер пряжі. Виробник: AL-BARKA FABRICS (PVT) LTD,PK

3. Тканина бавовняна, з вмістом бавовни 100 мас.% , полотняного переплетення, вибивна, ширина 220см, поверхнева щільність 175-178%: - тканина фланелева надрукована,100% бавовна, плетіння 40x42/20x8 COTTON FLANNEL PRINTED FABRIC 330 рулонів, 19603 м. Структура тканини Фланель 100% Бавовна 40X42/20X08 1X1 PLAIN: 100 % бавовна 40 кількість пряжі в одному дюймі і називається основою 42 кількість пряжі в одному дюймі і називається утком. 20x08 номер пряжі; полотняне плетіння 1х1 Виробник: AL-BARKA FABRICS (PVT) LTD,PK Виробник: AL-BARKA FABRICS (PVT) LTD,PK. Країна виробництва Пакистан (PK). Країна походження Пакистан (PK)».

Заявлена митна вартість товару визначена позивачем відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, позивачем надано митному органу документи, передбачені частинами 2 ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначений в гр. 44 МД, а саме:

- зовнішньоекономічний контракт №31/05-3 від 31.05.2023 р.; ·

- прайс лист від 01.07.2023 р.;

- специфікація № 1 від 27.06.2023 р. до Зовнішньоекономічного контракту №31/05-3 від 31.05.2023 р.;

- проформа інвойс №202300255 від 27.06.2023 р.;

- банківський платіжний документ SWIFT, що стосується товару від 03.07.2023 р.;

- зміни від 05.09.2023 р. до Специфікації № 1 від 27.06.2023 р. до Зовнішньоекономічного контракту №31/05-3 від 31.05.2023 р.;

- рахунок-фактура (інвойс) №ABF/5860-23 від 05.09.2023 р.;

- пакувальний лист №ABF/5860-23 від 05.09.2023 р.;

- сертифікат якості від 05.09.2023 р.;

- митна декларація країни відправлення №2905 від 06.09.2023 р.;

- коносамент №MLKHI1554CON від 11.09.2023 р.;

- банківський платіжний документ SWIFT, що стосується товару від 19.09.2023 р.;

- сертифікат про походження товару №24-01848 від 21.09.2023 р.;

- договір про перевезення №220822-82 від 22.08.2022 р.;

- заявка №16 від 01.09.2023 р. до Договору про перевезення №220822-82 від 22.08.2022;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №675 від 18.10.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг №676 від 18.10.2023;

- автотранспортна накладна №5051 від 20.10.2023 р.;

- супровідний документ T1 23ROCT197000210433 від 20.10.2023 р.;

- договір про перевезення №1610-30/23cat від 16.10.2023 р.

Слід зазначити, що методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України.

Згідно статті 57 МК України такими методами є:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що митна вартість має бути підтверджена достовірними документами, що містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об`єктивних даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до положень ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ), оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта.

При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Також матеріалами справи підтверджується, що під час здійснення митного контролю за МД №23UA110130021560U8 від 23.10.2023 р. митницею опрацьовано інформацію, яка містилася у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено:

Згідно специфікації № 1 від 27.06.2023 р. оцінювана партія товару постачається на комерційних умовах FOB KARACHI (Пакистан). Наданий декларантом прайс-лист, виданий компанією виробником «AL-BARKA FABRICS (PVT) LTD» (Пакистан) датований пізніше узгодження ціни на товар, а саме 01.07.2023 р.;

Враховуючи вищезазначене, неможливо ідентифікувати поставку оцінюваної партії товару у кількості 21033 кг з прайс-листом від 01.07.2023 р. № б/н, однак наданий до митного оформлення прайс-лист від 01.07.2023 р. не містить періоду дії зазначених цін.

3) пунктом 1.5 Контракту визначено, що Покупець направляє постачальнику заявку на поставку партії Товару.

Постачальник протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання заявки від Покупця засобами електронного або факсимільного зв`язку зобов`язаний узгодити її шляхом складання специфікації та направлення її покупцю. Водночас, вищезазначеної заявки до митного оформлення не надавалось;

Таким чином, даний документ, на думку митниці, не є платіжним документом, а є лише інструкцією до банка-агента на здійснення платежу.

Так митний орган зауважив, що надані до митного контролю платіжні інструкції сформовані в електронному вигляді та не містять жодних поміток передбачених вищезазначеним положенням. У зв`язку з чим ці платіжні інструкції не є документом, що підтверджують факт остаточної оплати товару;

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що Листом за №24/10 від 24.10.2023 р. позивач надав відповідачу пояснення на зауваження митного органу та повідомив про те, що інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого за ЕМД товару у 10-денний термін надаватись не будуть, у зв`язку з чим позивач просив здійснити митне оформлення за наявними документами.

Як наслідок, 24.10.2023 р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2023/000186/1, яким загальна митна вартість задекларованих ТОВ «БІЛТЕКС» у МД скоригована митницею за резервним метод визначення митної вартості, згідно з положеннями ст. 64 Митного кодексу України.

Зі змісту вказаного рішення відповідача слідує, що джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні вищезазначеного рішення про коригування митної вартості використано рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема:

товар № 1 - 5,8599 дол. США за кг (що в перерахунку на додаткову одиницю за товаром складає 0,6740 дол. США за м2) за МД № 23UA500080001924U8 від 03.04.2023 та оформлено за другорядним методом визначення митної вартості, скоригованої декларантом самостійно та визнаної митним органом. товар № 2 - 5,86 дол.США кг (що в перерахунку на додаткову одиницю за товаром складає 0,6739 дол. США за м2) за МД №23UA400040029437U0 від 04.09.2023 та оформлено за другорядним методом визначення митної вартості, скоригованої декларантом самостійно та визнаної митним органом. товар № 3 - 5,8206 дол.США кг (що в перерахунку на додаткову одиницю за товаром складає 1,0226 дол. США за м2) за МД №23UA400040029437U0 від 08.05.2023 р.

При цьому, позивач, скориставшись правом визначеним п. 2 ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України, задекларував відповідні партії товарів, а митниця випустила товар у вільний обіг.

1. Документ, що підтверджує вартість товар, а саме: Прайс-лист від 10.06.2023 р. від виробника товару.

2. Документи, які підтверджують вартість перевезення, а саме:

акт надання послуг №669 від 25.10.2023 р.;

акт надання послуг №670 від 25.10.2023 р.;

платіжна інструкція №1891 від 30.10.2023 р.;

платіжна інструкція №2008 від 06.11.2023 р.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що митну вартість товарів було скориговано митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервним.

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

1. Стосовно зауважень митного органу щодо наданих позивачем прайс-листів.

Позивач вказує, що під час митного оформлення ТОВ «БІЛТЕКС» було помилково надано до митного прайс-лист, датований 01.07.2023 р., який не стосується поставки товару по Специфікації №1 зі змінами, однак у подальшому позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України надано правильний прайс лист від 10.06.2023 р., який складено постачальником товару до укладення з ТОВ «БІЛТЕКС» Специфікації №1 до Контракту.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01.03.2023 р. у справі №420/18880/21, від 23.10.2020 у справі №810/690/17.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у свої Постанові від 10.05.2023 р. у справі №815/1780/17 зазначив, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який продавець може оформлювати в довільній формі та на власний розсуд. Прайс-лист не є основним документом для підтвердження митної вартості товару, тому будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що надання позивачем неналежного прайс-листа до митного оформлення не може слугувати підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки надання такого документа не є обов`язковим.

Так, у постанові від 23.10.2020 р. у справі №810/690/17 Верховного Суду зазначено, що прайс-лист:

по-перше, прайс-лис не є основним документом відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів,

по-друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців,

по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.

Форма та зміст наданого прайс-листа визначається виключно постачальником, з урахуванням вимог, необхідних для ідентифікації товарів, а саме відомостей про:

найменування товару, артикул, одиниці виміру, ціну, валюту, умови поставки, умови оплати, дату початку дії прайс-листа, печатку постачальника із зазначенням адреси та контактних даних (контактна інформація про Постачальника).

Відомості, що зазначені у наданому прайс-листі, відображають фактично доступний асортимент товару на складі постачальника станом на конкретну дату складання такого прайс-листа.

При цьому, прайс-лист від 10.06.2023 року у розумінні ст.52 МК України має об`єктивний характер, оскільки містить достовірні відомості про вартість товарів.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що зауваження відповідача щодо наданого позивачем до митниці у порядку ч. 8 ст. 55 МК України прайс-листа від 10.06.2023 р. не є підставою для неврахування його, як документу на підтвердження заявленої вартості товару.

2. Щодо зауважень відповідача, що передбачена п. 1.5 Контракту заявка до митного оформлення не надавалося, слід зазначити таке.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Частиною 2 статті 53 МК України визначені документами, які підтверджують митну вартість товарів.

При цьому вказана норма не містить такого документу як заявка до митного оформлення.

Отже, ненадання позивачем заявки до митного оформлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки надання такого документа не є обов`язковим.

3. Щодо складових витрат, пов`язаних із транспортуванням, слід зазначити таке.

Поставка оцінюваного товару здійснювалась на умовах FOB Карачі.

Умови поставки FOB означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар пройшов через поручні судна в порту відвантаження.

4. Щодо розподілу витрат на умовах FOB, то сплата, витрати експортних митних процедур, а також всіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплатi при експортi товару, є обов`язком продавця, яким в межах спірних правовідносин був контрагент позивача постачальник товару, а саме: AL-BARKA FABRICS (PVT) LTD, (м.Файсалабад, Пакистан).

Відповідно до частини 10 статті 58 МК України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України, документами, що підтверджують митну вартість товару, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» №599 від 24.05.2012 р., для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Так, на підтвердження складових митної вартості товару, пов`язаних із транспортуванням товару, ТОВ «БІЛТЕКС» під час митного оформлення та у порядку ч. 8 ст. 55 МК України надано до Дніпровської митниці наступні документи:

- договір про перевезення № 220822-82 від 22.08.2022 р.;

- заявка № 16 від 01.09.2023 р. до Договору про перевезення №220822-82 від 22.08.2022;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №675 від 18.10.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №676 від 18.10.2023;

- автотранспортна накладна №5051 від 20.10.2023 р.;

- супровідний документ T1 23ROCT197000210433 від 20.10.2023 р.;

- акт надання послуг №669 від 25.10.2023 р.;

- акт надання послуг №670 від 25.10.2023 р.;

- платіжна інструкція №1891 від 30.10.2023 р.;

- платіжна інструкція №2008 від 06.11.2023 р.;

- договір про перевезення 1610-30/23cat від 16.10.2023 р.;

- коносамент MLKHI1554CON від 11.09.2023 р.

Організацію перевезення придбаних позивачем товарів здійснювало ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» на підставі Договору №220822-82 від 22.08.2022 р. про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів (далі - Транспортний договір), за умовами якого ТОВ «БІЛТЕКС» є Замовником, а ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» Виконавцем.

Згідно з п. 1.1. Транспортного договору, Виконавець зобов`язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великовантажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

01.09.2023 р. позивач та ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» уклали Заявку №16 до Транспортного договору, якою погодили перевезення товару по Специфікацією №1 зі змінами, що перевозились у контейнері №OOLU6835051.

18.10.2023 р. ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» виставило позивачу рахунок на оплату №675 на суму 89 460,95 грн з ПДВ.

У вказаному рахунку наявне посилання на контейнер №OOLU6835051, в якому перевозився оцінювані товари, що дає можливість ідентифікувати цей рахунок разом з оцінюваними товарами.

Слід взяти до уваги, що зі змісту рахунку на оплату №675 на суму 89 460,95 грн. (з ПДВ) слідує, що :

1. Вартість морського фрахту за межами митної території України: Карачі, Пакістан Констанца, Румунія становить 42 647,32 грн.

2. Вартість локальних витрат в порту призначення Констанца, Румунія: ВРР, збір за безпеку, документальний збір, оформлення Т1 становить 43 441,94 грн.

3. Вартість транспортно-експедиційного обслуговування на території України становить 2 809,74 грн.

Вищезазначений рахунок сплачено позивачем 30.10.2023 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції №1891.

18.10.2023 р. ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» виставило позивачу рахунок на оплату №676 на суму 104 923,34 грн. (з ПДВ), в якому також наявне посилання на контейнер №OOLU6835051.

У відповідності до цього рахунку:

1. Вартість міжнародного автоперевезення за межами державного кордону України: Констанца, Румунія м/п Орлівка, Україна становить 29 620,57 грн.

2. Вартість міжнародного автоперевезення по території України: м/п Орлівка, Україна - Дніпро, Україна становить 69 114,65 грн.

3. Вартості транспортно-експедиційного обслуговування на території України на суму 5 167,77 грн.

Вищевказаний рахунок сплачено позивачем 06.11.2023 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції №2008.

У подальшому ТОВ «БІЛТЕКС» та ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» склали Акт здачі-приймання робіт №669 від 25.10.2023 р., в якому наявні посилання на рахунок №675 від 18.10.2023 р. та контейнер №OOLU6835051.

За змістом вказаного вище акту, Виконавцем було виконано наступні послуги:

1. морський фрахт за межами митної території України: Карачі, Пакістан Констанца, Румунія, вартість на суму 42 647,32 грн.

2. локальні витрати в порту призначення Констанца, Румунія: ВРР, збір за безпеку, документальний збір, оформлення Т1, на суму 43 441,94 грн.

3. Транспортно-експедиційне обслуговування території України на суму 2 809,74 грн.

Загальна вартість наданих послуг за цим актом склала 89 460,95 грн. (з ПДВ). Сума ПДВ - 561,95 грн.

Також 25.10.2023 р. позивачем та ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» було складено та підписано Акт здачі-приймання робіт №670, в якому містяться посилання на рахунок №676 від 18.10.2023 р. та контейнер № OOLU6835051.

За змістом вказаного вище акту Виконавцем було виконано наступні послуги:

1. Міжнародне автоперевезення за межами державного кордону Констанца, Румунія м/п Орлівка, Україна на суму 29 620,57 грн.

2. Міжнародне автоперевезення по території України: м/п Орлівка, Україна - Дніпро, Україна на суму 69 114,65 грн.

3. Транспортно-експедиційне обслуговування на території України на суму 5 156,77 грн.

Загальна вартість наданих послуг за цим актом склала 104 923,34 грн. (з ПДВ).

Сума ПДВ 1031,35 грн.

Отже, вищевказаними актами підтверджено витрати позивача на транспортування придбаних товарів.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції фактичні обставини справи свідчать, що Товариством «БІЛТЕКС» надано до митного органу у достатній кількості документів на підтвердження понесених позивачем витрат щодо транспортування придбаних товарів, й розбіжностей ці документи не містять.

5.Щодо надання послуг експедиційного обслуговування придбаного позивачем товару слід зазначити таке.

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

У статті 8 цього Закону викладено перелік видів транспортно-експедиторських послуг, що надаються експедиторами за дорученням клієнтів, який є відкритим і завершується абзацом: «надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству».

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» , за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

При цьому у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що транспортно-експедиторські послуги є допоміжними та супутніми послугами під час транспортування товарів, при цьому вони не є складовою цього процесу, а плата експедитору за послуги з організації та забезпечення перевезень не є частиною витрат на транспортування товарів.

У відповідності до положень п. 186.3 статті 186 Податкового кодексу України, місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або у разі відсутності такого місця місце постійного чи переважного його проживання.

Так, фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач є резидентом України, відповідно до вказаної норми місцем надання транспортно-експедиторських послуг є Україна.

Також позивач повідомив, що його контрагент - ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» надав йому довідку про транспортні витрати вих. №1810/3 від 18.10.2023 р., зі змісту якої слідує наступне:

«Вартість транспортування вантажу в контейнері № OOLU6835051 за маршрутом Карачі, Пакістан - Констанца, Румунія складає 42 647,32 грн. без ПДВ. Локальні витрати за територію України складають 43 441,94 грн. без ПДВ. Транспортні витрати за перевезення за територією України: Констанца, Румунія Орлівка, Україна складають 29 620,57 грн. без ПДВ.».

Також у цій Довідці ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» повідомило про те, що страхування вантажу не проводилось.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 02.07.2020 р. по справі №803/916/17, від 31.05.2019 р. по справі №804/16553/14, від 07.05.2020р. по справі №400/2922/18, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

У наданих до митного органу транспортних документах витрати на транспортно- експедиторські послуги розподілені до місця ввезення на митну територію України (Міжнародне перевезення вантажу морським транспортом за маршрутом:

Карачі, Пакістан Констанца, Румунія;

Міжнародне перевезення вантажу автотранспортом за маршрутом:

Констанца, Румунія м/п Орлівка, Україна) й ці витрати включено позивачем до митної вартості придбаних товарів.

Статтею 316 Господарського кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Відповідно до п. 2.1.1. Транспортного договору, Виконавець (ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді») за дорученням Замовника (позивач) організовує перевезення Вантажів Замовника морським, залізничним, автомобільним, авіаційним транспортом, включаючи організацію перевалки і зберігання вантажів і контейнерів та інші операції, необхідні ля виконання доручення Замовника.

Відтак, пунктом 2.1.2. Транспортного договору передбачено право ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» укладати від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги.

Так, з метою виконання взятих на себе експедиторських зобов`язань за Транспортним договором ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» має право укладати від свого імені договори з іншими особами для забезпечення організації перевезення товару позивача.

Для виконання взятих на себе експедиторських зобов`язань за Транспортним договором ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» звернулося до ТОВ «КАТЕНА ТРАНСПОРТ», й на підставі укладеного Договору №1610-30/23cat від 16.10.2023 р. про організацію перевезень автомобільним транспортом, за умовами якого ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» є Замовником, а ТОВ «КАТЕНА ТРАНСПОРТ» Виконавцем.

Тому, фактично перевезення автотранспортом придбаних позивачем товарів здійснювало ТОВ «КАТЕНА ТРАНСПОРТ», що підтверджується наданою до митного оформлення автотранспортною накладною CMR, в якій міститься печатка ТОВ «КАТЕНА ТРАНСПОРТ», як перевізника товару.

З урахуванням приписів статті 929 Цивільного кодексу України, що транспортне експедирування за своєю суттю є менеджментом у галузі перевезення вантажів, який може в себе включати не лише укладення договору з перевізником (від свого чи від імені Замовника), а й інший широкий спектр послуг, що не заборонені законом, та пов`язані із транспортуванням цього самого вантажу і т.д.

Отже, надання ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» позивачу транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу здійснено шляхом залучення до їх виконання третіх осіб (зокрема, ТОВ «КАТЕНА ТРАНСПОРТ»), що відповідає умовам Транспортного договору.

Залучення експедитором третьої особи перевізника повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.09.2019 р. у справі №826/66/14.

Водночас, позивач зауважив, що у ТОВ «БІЛТЕКС» відсутні договірні відносини з ТОВ «КАТЕНА ТРАНСПОРТ» і відповідно договір між ними безпосередньо не укладався, а відтак транспортні витрати, які були включені позивачем до митної вартості, складалися з витрат, пов`язаних із оплатою транспортно-експедиторських послуг ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» на підставі вищевказаних документів.

При цьому, договірні відносини між експедитором та перевізником не стосуються позивача, оскільки для організації перевезення оцінюваних товарів ТОВ «БІЛТЕКС» звернулося саме до ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді».

Документи на підтвердження договірних відносин позивача із ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді», а також документи на підтвердження вартості наданих ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» позивачу транспортно-експедиційних послуг були надані до митного оформлення й не мають розбіжностей.

Крім того, позивач повідомив суд про неможливість надати відповідачу документи, що передбачені договорами, укладеними мж експедиторами (зокрема, заявки, рахунки, акти наданих послуг, інші первинні документи тощо), оскільки у ТОВ «БІЛТЕКС» такі документи під час митного оформлення не були і не могли бути в наявності.

Слід зауважити, що декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки.

Натомість, у випадку, якщо відповідач стверджує, що декларантом були понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, відповідач повинен довести наявність цих фактів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.10.2019 р. у справі №803/776/17, від 11.06.2020 р. у справі №815/5597/17.

6.Щодо зауважень митниці про відмінності у Договорі №220822-82 від 22.08.2022 р. та платіжних інструкцій банківських реквізитів ТОВ «БІЛТЕКС».

Зокрема, позивач зазначив, що наявність у суб`єкта господарювання декількох відкритих рахунків у різних фінансових установах не заборонена законодавством України, й оплата послуг з іншого рахунку позивача не є розбіжністю, яка мала вплив на митну вартість придбаних позивачем товарів.

Так, надані позивачем до митного органу платіжні інструкції підтверджують факт оплати за експедиторські послуги й жодним чином не впливає на митну вартість оцінюваних товарів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що усі складові витрат на транспортування, які поніс позивач, документально підтверджені та були подані до митного оформлення, а документи, що підтверджують такі витрати, не мають жодних розбіжностей і відповідні витрати були включені у заявлену ним митну вартість оцінюваного товару.

7.Щодо оплати оцінюваного товару.

Зокрема, позивачем надані наступні пояснення, що підтверджуються відповідними доказами.

27.06.2023 р. ТОВ «БІЛТЕКС» та AL-BARKA FABRICS (PVT) LTD, (м.Файсалабад, Пакистан) уклали Специфікацію №1 до Контракту, в якій Сторонами погоджено найменування, асортимент, кількість, умови поставки та ціну товару, який придбав позивач.

Загальна вартість товару за Специфікацією №1 до Контракту склала 76 125 дол. США.

Умови оплати: передоплата у розмірі близько 20% вартості товару, оплата решти близько 80% вартості відправлення здійснюються по копії коносаменту протягом 80 днів з дати заходу товару в порт призначення.

Умови поставки FOB Карачі.

27.06.2023 р. постачальник позивач виставив ТОВ «БІЛТЕКС» проформу-інвойс №202300255 на суму 76 125дол. США на оплату товару, що погоджений Специфікацією №1. Умови оплати ідентичні умовам оплати у Специфікації №1, а саме: 20% від суми проформи-інвойс становить 15 225дол. США.

Інвойс це первинний документ у міжнародній торгівлі, який супроводжує вантаж на всьому шляху закордон.

Його створює продавець та надсилає покупцю.

Проформа-інвойс це попередній інвойс, існує для узгодження ціни, обсягу поставки тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс.

У проформі інвойсі зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.

Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись.

Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни.

03.07.2023 р. на виконання Специфікації № 1 та проформи інвойс №202300255 позивач сплатив Постачальнику товару 15 225,00 дол. США, що підтверджується відповідним платіжним дорученням SWIFT,в якому є посилання на проформу-інвойс, Специфікацію №1 та на Контракт.

05.09.2023 р. Позивач та AL-BARKA FABRICS (PVT) LTD, (м.Файсалабад, Пакистан) внесли зміни до Специфікації №1 до Контракту, остаточно узгодивши кількість та асортимент товару на суму 87 658,69 дол. США. Умови поставки FOB Карачі. Умови оплати не змінювались.

У зв`язку із внесенням змін до Специфікації №1, 05.09.2023 р. контрагент позивача виставив ТОВ «БІЛТЕКС№ загальний інвойс №ABF/5860-23 на суму 87 658,69 дол. США.

У зв`язку із вже сплаченою передоплатою по проформі-інвойс №202300255 позивачу було необхідно сплатити решту в розмірі 72 433,69 дол. США, яка є різницею між сплаченою передоплатою та сумою по загальному інвойсу №ABF/5860-23.

19.09.2023 р. на виконання Контракту та інвойсу №ABF/5860-23 позивач сплатив решту у розмірі 72 433,69 дол. США, що підтверджується відповідним платіжним дорученням SWIFT, в якому є посилання на Контракт, на Специфікацію №1 до Контракту та на загальний інвойс №ABF/5860-23.

Отже, позивачем було сплачено товар на загальну суму 87 658,69 дол. США, яка остаточно погоджена Специфікацію №1 зі змінами до Контракту.

Митний орган вважає, що надані позивачем платіжні доручення SWIFT не підтверджують факт оплати товару, оскільки ці документи не є платіжними дорученнями з системи SWIFT.

8.Щодо вказаних вище зауважень митниці слід зазначити таке.

Вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджених наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №258 від 15.11.2004 р.

Згідно із цими стандартами обов`язково повинні бути заповнені поля, та обов`язково має бути зазначений код відправлення.

Так, у наданих ТОВ «БІЛТЕКС» платіжних документах SWIFT міститься посилання на Контракт, зазначено дату операції, суму операції у валюті долар США та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення.

Наведене вище свідчить про те, що надані позивачем до митного оформлення платіжні доручення SWIFT містять усі реквізити, які вимагаються ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №258 від 15.11.2004 р.

Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти зазначив Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 р. по справі №826/9719/16.

9.Щодо обставин про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації.

Обставини про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією.

В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який декларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 р. по справі №815/6827/17, від 22.04.2019 р. по справі №815/6242/17, від 07.08.2018 р. по справі №815/3400/17.

З урахуванням викладеного, слід вважати, що надані декларантом до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену декларантом митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваному рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини 7 статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З аналізу цих норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини 6 статті 54, частини 3 статті 53 МК України, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06.03. 2018 р. у справі №815/3142/17.

Також у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Проте в даному випадку вказаних відомостей митницею не наведено.

Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 р. у справі №825/648/17.

У постанові від 09.04.2021 р. у справі №804/5143/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає: «митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МK України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення».

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 р. у справі №1140/3242/18, де зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, наведені відповідачем підстави жодним чином не перешкоджали митному органу перевірити митну вартість імпортованих товарів на підставі наданих позивачем документів.

Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а, отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час, відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а самі по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд вважає за необхідне зазначити, що передбачене частиною 5 статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною 3 статті 53 МК України - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч. 3ст. 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 22.04.2019 р. по справі №815/6242/17 зазначив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

У постанові від 29.01.2019 р. по справі№815/6827/17 Верховний Суд зазначив, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом (за ціною договору), а ті розбіжності, які стали підставою для прийняття спірних рішень є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають фактичним обставинам справи, натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом.

Окрім того, як вбачається з оскаржуваного рішення митниці, в ньому міститься посилання лише на раніше оформлені митні декларації, на підставі яких проведено митне оформлення подібного товару і не проведено детальне дослідження декларації з доданими до неї документами.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення Дніпровської митниці №UA110130/2023/000186/1 від 24.10.2023 р. про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, не доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В силу ч. 1ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3028грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи роздруківкою платіжної інструкції №862 від 29.03.2024 р.

Оскільки позовну заяву ТВО «БІЛТЕКС» задоволено у повному обсязі, то понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3028грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вказує таке.

ТОВ «БІЛТЕКС» заявлено щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 8000грн.

Відповідно до частини 3статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною 1 та 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 р. у справі № 816/416/18.

Приписами пункту 4 частини 1статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 р. передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Видами професійної правничої допомоги є такі види адвокатської діяльності, як:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом (ст.19 ЗУ №5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6, 9 ч.1 ст.1 ЗУ №5076-VI).

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. №23рп/2009 вказано, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналізуючи наведені правові норми, суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому закономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 р. у справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 р. у справі №726/549/19.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у цій справі матеріали справи містять:

ордер серії АЕ №1184592 від 03.03.2023 р.,

договір №63 про надання правничої допомоги від 02.01.2019 р.,

додаткову угоду №2 від 31.12.2020 р.,

додаткову угоду №2/1 від 31.12.2021 р.,

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3073,

додаток №20 від 20.11.2023, додаток №24 від 25.03.2024 р. до Договору №63 про надання правничої допомоги від 02.01.2019 р.,

рахунок на оплату №393 від 06.06.2024 р.,

акт приймання-передачі наданих послуг №22 від 06.06.2024 р.,

звіт про надану правничу допомогу від 06.06.2024 р., платіжна інструкція №19605 від 10.06.2024 р.

Судом апеляційної інстанції досліджено надані докази та встановлено наступне.

За умовами договору про надання правової допомоги №63 від 02.01.2019, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Смарт Юрист» в особі керуючого партнера Соколова Дмитра Ігоровича та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (клієнт), клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 4.1 Договору надання правничої допомоги оплачується в розмірах і на умовах, встановлених Додатком до цього Договору.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що приймання-передача наданих послуг щомісячно оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, по факту надання послуг але не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому надані послуги.

Клієнт протягом 3-х календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг повинен підписати його, і направити адвокатському об`єднанню або надати у цей же строк мотивовану відмову.

Після закінчення зазначеного терміну акт приймання-передачі наданих послуг вважається прийнятим та підписаним клієнтом і підлягає оплаті клієнтом без заперечень.

25.03.2024 р. між сторонами Договору укладено Додаток №24, згідно із Адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту наступні послуги:

« 1.Підготовка та подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000186/1 від 24.10.2023 року, що включає:

аналіз отриманих від клієнта документів, надання правової кваліфікації обставин справи, визначення нормативно-правової підстави вимоги, моніторинг судових рішень, визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції, підготовка адміністративного позову, подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову;

2. Супровід адвокатами Адвокатського об`єднання у суді першої інстанції справи за позовом КЛІЄНТА до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000186/1 від 24 жовтня 2023 року».

Вартість послуг за Додатком № 20 до Договору складає 8 000грн.

Відповідно до пункту 3 Додатку №24 до Договору, Клієнт оплачує надані послуги з правничої допомоги після пред`явлення рахунку на оплату.

06.06.2024 р. Адвокатське об`єднання «СМАРТ ЮРИСТ» виставило позивачу рахунок №393 на оплату послуг, що передбачені Додатком №24 від 25.03.2024 р. до Договору, на суму 8 000грн.

06.06.2024 р. між сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг №22.

06.06.2024 р. керуючим Адвокатським об`єднанням «СМАРТ ЮРИСТ» складено звіт про надану правничу допомогу, який є невід`ємною частиною Акту №22.

10.06.2024 р. позивач сплатив Адвокатському об`єднанню «СМАРТ ЮРИСТ» 8000,00 грн. відповідно до рахунку №393 від 06.06.2024 р., що підтверджується платіжною інструкцією №19605.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.02.2020 р. (номер провадження К/9901/95/200), вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом першої інстанції враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності, відповідно до вимог п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів, що вказує на можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії.

Дана справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), є нескладною.

У судових засіданнях адвокат участі не брав.

Водночас, колегія суддів вважає зав необхідне зазначити, що: «аналіз отриманих від клієнта документів, надання правової кваліфікації обставин справи, визначення нормативно-правової підстави вимоги, моніторинг судових рішень, визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції» не є видами професійної правничої допомоги, а є складовою частиною підготовка адміністративного позову.

З огляду на викладене та враховуючи співмірність заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 КАС України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сума витрат на правничу допомогу в сумі 4000грн.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі відповідача, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.

Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Таким чином апеляційна скарга відповідача - не підлягає задоволенню.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 03.12.2024 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 03.12.2024.

В повному обсязі постанова виготовлена 09.12.2024.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова


Суд	Третій апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	03.12.2024
Оприлюднено	13.12.2024
Номер документу	123694289
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Судовий реєстр по справі —160/8375/24

Постанова від 03.12.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

Постанова від 03.12.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

Ухвала від 17.10.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

Ухвала від 09.09.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

Ухвала від 09.09.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

Рішення від 19.06.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Неклеса Олена Миколаївна

Ухвала від 16.04.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Неклеса Олена Миколаївна

Ухвала від 05.04.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Неклеса Олена Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 03.12.2024 по справі 160/8375/24ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —160/8375/24

Постанова від 03.12.2024

Постанова від 03.12.2024

Ухвала від 17.10.2024

Ухвала від 09.09.2024

Ухвала від 09.09.2024

Рішення від 19.06.2024

Ухвала від 16.04.2024

Ухвала від 05.04.2024

Постанова
від 03.12.2024 по справі 160/8375/24
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД