Постанова

від 11.12.2024 по справі 160/2395/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/2395/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі №160/2395/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Комунального закладу «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.01.2024 позивач звернувся через підсистему «Електронний суд» до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Комунального закладу «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради (далі відповідач-2), в якій з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати протиправними дії Комунального закладу «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому ніж п`ять мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати Комунальний заклад «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі не меншому ніж п`ять мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, тобто суму недоплати 6800,00 грн.;

- визнати протиправними дії Комунального закладу «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі меншому ніж п`ять мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати Комунальний заклад «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі не меншому ніж п`ять мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, тобто суму недоплати 7354,00 грн.;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`ять мінімальних пенсій за віком, тобто суму недоплати 9670,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені ст. 12, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме щорічно до 5 травня отримувати разову грошову допомогу у розмірі 5 мінімальних пенсій. У зв`язку з тим, що за 2020, 2021 та 2022 роки ним недоотримано щорічну разову допомогу у повному розмірі, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Комунального закладу «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому ніж п`ять мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язано Комунальний заклад «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі не меншому ніж п`ять мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, тобто суму недоплати 6800,00 грн.

Визнано протиправною бездіяльність Комунального закладу «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі меншому ніж п`ять мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язано Комунальний заклад «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі не меншому ніж п`ять мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, тобто суму недоплати 7354,00 грн.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік.

Зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`ять мінімальних пенсій за віком, тобто суму недоплати 9670,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Розподіл судових витрат у справі не здійснювався.

Відповідачем-1 на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що згідно з положеннями ст. 64 Конституції України, частини другої статті 20 Закону № 389, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540. Скаржник вважає, що у межах чинного правового регулювання та стану суспільних відносин виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році у розмірі 1491,00 грн., є правомірною.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням.

Позивачеві було виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій, у таких розмірах за 2020 рік - 1390 грн, за 2021 рік - 1491 грн, за 2022 рік допомогу виплачено не було.

Вказані обставини слугували для звернення до суду з даною позовною заявою.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково дійшов до висновку про їх обґрунтованість.

Предметом розгляду апеляційної скарги є визначення права позивача на нарахування та невиплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить наступного висновку.

У зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, стаття 12 Закону №3551-ХІІ відновила дію у редакції Закону № 367-ХІV.

Починаючи з 27.02.2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати таку виплату, відповідно до статті 12 Закону № 3551-ХІІ у такій редакції «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2022 становить 1934 грн.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у 2022 році становить 9670,00 грн. (1934,00 грн. х 5).

Водночас Постановою № 540 Уряд встановив, що разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році виплачується в таких розмірах, зокрема: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 грн.

У справі, яка розглядається, ключовим є питання визначення в умовах воєнного стану розміру виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році для учасників бойових дій, відповідно статті 12 Закону № 3551-ХІІ, в редакції Закону України від 25.12.1998 №367-ХІV «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 367-ХІV).

Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема у постанові від 01.12.2022 у справі № 580/2869/22, де Суд вказав, що враховуючи положення частини другої статті 20 Закону № 389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540.

Водночас Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.06.2023 у справі №560/8064/22 відступив від висновку, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №580/2869/22 та сформулював наступний правовий висновок:

1) держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності без запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність (ветеранів війни, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни), та членів їхніх сімей;

2) Бюджетним кодексом України не можна доручати Кабінету Міністрів України встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом регулювання спеціального Закону № 3551-ХІІ;

3) тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону № 389-VIII, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій;

4) Уряд в додатку до Порядку № 540 установив, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, зокрема, інвалідам війни здійснюється у розмірах: I групи - 4421 гривня, II групи -3906 гривень, III групи - 3391 гривня, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта Кабінету Міністрів України положенням Закону № 3551-XII, який має вищу юридичну силу, а відтак положення цього Порядку щодо визначення розмірів такої щорічної разової грошової допомоги не можуть бути застосовані у відносинах її виплати у 2022 році;

5) виплата інвалідам війни щорічної разового грошової допомоги до 5 травня у 2022 році має здійснюватися відповідно до статті 13 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV, у таких розмірах:

I групи - десять мінімальних пенсій за віком;

II групи - вісім мінімальних пенсій за віком;

III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних відносин, які виникли у справі, яка переглядається, Судова палата виходила із того, що оскільки на час виплати позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли положення статті 13 Закону № 3551-XII і Порядку № 540, які по-різному визначають розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, з огляду на положення частини третьої статті 7 КАС України, якою визначаються загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2022 році слід застосовувати не Порядок № 540, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України вищевказані правові висновки Верховного Суду враховуються судом при вирішення спору, що розглядається.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач є учасником бойових дій, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України, здійснює відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України, у спірному випадку - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

За наведених обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій у 2022 році, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про визнання протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік та зобов`язав пенсійний орган нарахувати та виплатити спірну грошову допомогу у розмірі п`ять мінімальних пенсій за віком (у сумі 9670,00 грн.).

Колегія суддів суду апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 77 КАС України відхиляє доводи скаржника, на підтвердження доводів скарги, щодо необхідності виплати позивачу спірної грошової допомоги відповідно до приписів Порядку №540 у розмірі 1491 грн., оскільки на час виникнення права у позивача (2022 рік) на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня хоч і діяли одночасно положення статті 12 Закону № 3551-XII та Порядку №540, які по-різному визначають розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, однак для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2022 році слід застосовувати Закон № 3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу та є спеціальним законом у цій сфері відносин.

Тотожний підхід до вирішення цієї правової проблеми відображений також у постановах Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 580/4027/22, від 08.10.2024 у справі №520/36703/23, від 28.10.2024 у справі №420/16810/22 та інших.

Висновки суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, відповідають зазначеним правовим позиціям Верховного Суду, а тому, враховуючи норми ч. 5 ст. 242 КАС України, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення в цій частині - відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року в адміністративній справі №160/2395/24 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак

суддяН.П. Баранник