Постанова

від 10.12.2024 по справі 400/4147/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/4147/24

Перша інстанція: суддя Устинов І. А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства «Грейн-Юг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році в сумі 41074,26 грн,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства «Грейн-Юг», в якому просив суд:

- стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, а саме, загальну суму заборгованості 41074,26 грн, з яких адміністративно-господарські санкції 40894,30 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 179,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач - суб`єкт господарювання у спірних правовідносинах допустив порушення положень Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», працевлаштування осіб з інвалідністю не забезпечив, суму адміністративно-господарських санкцій самостійно не сплатив, а відтак, спірна сума заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що докази, які суд першої інстанції визнав належними та такими, що підтверджують створення відповідачем у 2023 році місця для працевлаштування особи з інвалідністю та роботи вказаної особи у відповідача, не є належними оскільки суперечать нормам матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, а саме ч. 3 ст. 18, ч. 1, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ. При и цьому апелянт вказує, що відповідно до наданих відповідачем доказів особа з інвалідністю була працевлаштована у відповідача з 14.12.2023, що не може вважатись виконанням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році

Також апелянт звертає увагу на те, що на момент прийняття на роботу ОСОБА_1 не мав документу, що підтверджував би його статус, як особи з інвалідністю. Довідка з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 648560 (далі - Довідка № 648560) була видана на строк до 01.11.2023 року. Наступна довідка серії 12ААГ № 514998 (далі- Довідка № 514998) була видана тільки 16.04.2024 з датою огляду з 08.03.2024 по 16.04.2024.

За наведених обставин, апелянт вважає, що без чинної довідки станом на 14.12.2023 відповідач не мав права вважати ОСОБА_1 особою з інвалідністю та зазначати про це в податковому розрахунку. Крім того, апелянт вказує, що в довідці № 848560 у пункті 12 «Висновок про умови та характер праці» зазначено «Доступна легка праця на дому», але згідно з наказом про прийняття на роботу ОСОБА_1 він був прийнятий на посаду «Підсобний робітник».

Вказані фактичні обставини, на думку апелянта спростовують висновки суду першої інстанції про створення відповідачем робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, та висновки щодо працевлаштування такої особи у 2023 році.

Зазначає апелянт і про те, що суд першої інстанції не надав правову оцінку тому, що відповідач використовував працю найманих працівників у кількості 8 і більше осіб з січня 2023 року, та відповідно до ч.3 ст.18, ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ повинен був створити робоче одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю саме з січня 2023 року та повідомити про створення такого місця державну службу зайнятості. Проте в матеріалах справи є лист Миколаївської філії Миколаївського обласного центру зайнятості від 25.03.2024 № 423/2-24м про те, що відповідач не надавав до державної служби зайнятості інформацію про вільні робочі місця (вакансії) для працевлаштування осіб з інвалідністю. Таки саме діяння відповідача у формі бездіяльності призвели до позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки служба зайнятості не знала та і не могла знати про наявність вакансій у відповідача. Тому саме на відповідача повинна бути покладена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не надання такої інформації державній службі зайнятості.

У відзиві на апеляційну скаргу, Приватне підприємства «Грейн-Юг» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

При цьому Приватне підприємство «Грейн-Юг» зазначає, що довідка МСЕК працівника ОСОБА_1 є чинною увесь час воєнного стану відповідно Постанови Кабінету Міністрів України №225 від 08.03.2022 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України».

Також відповідач вказує, що рекомендації МСЕК щодо можливості виконання легкої праці на дому не відміняє статусу інваліду ІІ групи, а отже не впливає на обчислення кількості працюючих інвалідів на ТОВ «ГРЕЙН-ЮГ».

Звертає увагу відповідач і на те, що неподання ТОВ «Грейн-Юг» будь-якої інформації щодо попиту на працю інвалідів не впливає на факт праці такого інваліда на підприємстві.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 07.03.2024 позивач відправив через електронний кабінет на веб порталі електронних послуг ПФУ відповідачу розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 40894,30 грн., що підтверджено квитанцією про розміщення документу в електронному кабінеті роботодавця на веб порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

У розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій за 2023 року, що підлягають сплаті відповідачем, у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю зазначено, що:

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік складала 10 осіб,

- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 0 осіб,

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа,

- середньорічна заробітна плата складає 81788,61 грн.

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складає 40894,30 грн.

Відповідно до матеріалів справи, з 14.12.2023 на посаду «підсобний робітник» відповідач прийняв громадянина ОСОБА_1 (а.с. 20, 26, 27), направивши про це відповідне повідомлення від 13.12.2023 (а.с. 21).

Відповідно до довідки МСЕК серії 12ААВ №648560 (а.с. 39) ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності по загальному захворюванню (дата огляду 04-10 23.12.2022), повторний огляд, інвалідність встановлена до 01.11.2023, із значенням у рекомендаціях про умови та характер праці «доступна легка праця на дому».

Також, відповідно до матеріалів справи - довідки МСЕК серії 12ААГ №514998 (а.с. 40), ОСОБА_1 пройшов повторний огляд 08.03.-16.04.2024, інвалідність встановлена до 01.04.2026, дата чергового огляду березень 2026 року; в графі висновок про умови та характер праці зазначено «продовжувати у займаній посаді (3години) може».

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами спростовував доводи повивача, наведені на обґрунтування позовних вимог, та довів, що у 2023 році у відповідача працювала 1 особа з інвалідністю.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України» від 21.03.1991 №875-ХІІ (надалі Закон №875-ХІІ в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ст.18 Закону №875-ХІІ, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Особи з інвалідністю можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.

Також, відповідно до статті 19 Закону №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу».

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.

Порядок визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, форма та порядок надсилання інформації про таких осіб визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 20 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.ч. 8-10 статті 20 Закону №875-ХІІ, порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, їх акумуляції, обліку та контролю за їх використанням, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю - використання цих коштів встановлюється законом.

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що апелянт на підставі отриманої інформації з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування надсилає підприємствам, установам та організаціям, які використовують найману працю та які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті, у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік . Дані Реєстру формуються на підставі зведеної звітності поданої роботодавцями з ПДФО та ЄСВ.

Пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року №5067-VI передбачено, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до пункту 1.5 розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 №872-22, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за №565/37901 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).

Відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 №872-22, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за №565/37901, роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв`язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості.

Отже, вказане свідчить про наявність у роботодавця обов`язку виділяти та створювати робочі місця для осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, а також повідомляти уповноважені органи про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство інвалідів для працевлаштування. Звіт форми №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії, де датою відкриття є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладено новий трудовий договір з найманим працівником.

Посилання апелянта на невиконання відповідачем вимог щодо подання звіту №3-ПН саме по собі не свідчить беззаперечно про факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. При цьому апеляційний суд зазначає, що законом передбачена відповідальність підприємства, на якому не дотриманий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування всіх обставин. Необхідних для правильного вершення справи, оскільки зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить, що суд першої інстанції надав оцінку складу правопорушення, а саме його суб`єктивній стороні: чи сталося недотримання нормативу робочих місць інвалідів з вини відповідача, чи вжиті ним всі заходи для недопущення господарського правопорушення, чи виконані ним всі обов`язки покладені законом на роботодавця, з огляду на таке.

Як зазначено в оскаржуваному рішення, підтверджено матеріалами справи та не спростовано доводами апеляційної скарги, відповідач надав належні докази того, що у нього у 2023 році працювала одна особа з інвалідністю, а саме довідки МСЕК, наказ про прийняття на роботу, повідомлення про прийняття працівника на роботу з квитанціями про доставку.

При цьому, час між закінченням строку дії Довідки МСЕК серії 12ААВ №648560 (а.с. 39) до 01.11.2023 та довідкою МСЕК серії 12ААГ №514998 (а.с. 40) 16.04.2024, не надає жодних правових підстав вважати, що ОСОБА_1 в період з 01.11.2023 до 16.04.2024 не був особою з інвалідністю другої групи.

Також, враховуючи наведені судом першої інстанції норми матеріального права, які також використані апелянтом в апеляційній скарзі, апеляційний суд зазначає, що працевлаштування відповідачем особи з інвалідністю у грудні 2023 року є виконанням вимог ст. ст. 18 та 19 Закону №875-ХІІ, які не містять застережень в частині того, що особа з інвалідністю має бути працевлаштована на підприємстві, в установі, організації виключно з початку та до кінця року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач надав суду документи, які підтверджують, що середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність у відповідача, склала 1 особу, що відповідає встановленому нормативу 1, а тому в діях відповідача відсутній склад правопорушення, та відсутня його вина., що унеможливлює покладення на відповідача відповідальності за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність інвалідів в населеному пункті за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 15, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі №400/4147/24 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 10.12.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький