Постанова

від 10.12.2024 по справі 320/29236/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/29236/23 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Ключкович В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Солом?янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 як громадянину, який проживав з 01.12.2022 в м. Коростень, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесений до зони гарантованого добровільного відселення, встановленої ст. 37 Закону № 796-XII від 28.02.1991 щомісячної грошової допомоги у зв?язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, за час фактичного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення;

- зобов?язати Управління соціального захисту населення Солом?янської районної в місті Києві державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як громадянину, який проживав з 01.12.2022 в м. Коростень, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесений до зони гарантованого добровільного відселення, встановлену ст. 37 Закону № 796-XII від 28.02.1991 щомісячну грошову допомогу у зв??язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) за час фактичного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 як громадянину, який проживав з 01.12.2022 в м. Коростень, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесений до зони гарантованого добровільного відселення, встановленої ст. 37 Закону № 796-XII від 28.02.1991 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за час фактичного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як громадянину, який проживав з 01.12.2022 в м. Коростень, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесений до зони гарантованого добровільного відселення, встановлену ст. 37 Закону № 796-XII від 28.02.1991 щомісячну грошову допомогу у зв"язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) за час фактичного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить змінити рішення суду в частині періоду проживання позивача на території радіоактивного забруднення, і за який відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) за час фактичного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, а саме: з 20.12.2022 по 26.05.2023 та наступні періоди згідно наданих довідок з актом за підписом сусідів про проживання позивача не за місцем реєстрації, а на території радіоактивного забруднення.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідно до Довідки від 02.03.2023 № 158, позивач проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з 01.12.2022.

Позивач звернувся із заявою до Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в м.Києві, у якій просив відновити виплату компенсації передбачені ст. 37 Закону № 796.

Листом Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в м.Києві від 19.06.2023 позивачу повідомлено, він перебуває на обліку в управлінні з 01.08.2021 року як отримувач компенсаційної виплати вартості продуктів харчування учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, згідно ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім того, вказано, що статтю 37 вказаного Закону виключено на підставі Закону № 76-VIII 28.12.2014 року.

Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 пп. 7 п. 4 розділу І Закону № 76 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), отже, відновлено дію ст. 37 Закону № 796 з 17.07.2018.

При цьому, судом першої інстанції зауважено, що при визначенні розміру виплати грошової допомоги, передбаченої ст. 37 Закону № 796, застосуванню підлягають безпосередньо норми ст. 37 Закону № 796 (у редакції, чинній з 09.07.2007).

Звертаючи із апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду позивач фактично погоджується з таким, однак вважає, що судом першої невірно встановлено період його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.

Апелянт вказує на необхідність змінити резолютивну частину рішення суду шляхом зазначення в частині періоду проживання позивача на території радіоактивного забруднення, і за який відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) за час фактичного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, а саме: з 20.12.2022 по 26.05.2023 та наступні періоди згідно наданих довідок з актом за підписом сусідів про проживання позивача не за місцем реєстрації, а на території радіоактивного забруднення.

З цього приводу колегія суддів вважає в першу чергу акцентувати увагу апелянта, що а приписами ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Натомість, спірним судовим рішенням не встановлювався факт проживання та/або період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки спірним у рамках даного адміністративного спору є саме наявність у позивача права на отримання виплат встановлених ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Що ж стосовно періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, то такий підтверджується довідками Коростенької міської ради Житомирської області від 02.02.2023 № 158 та № 52 від 26.05.2023, відповідно до змісту яких ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 01.12.2022 та з 01.02.2023.

Також, згідно змісту заяви позивача до Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, а також і з прохальної частини позову, ОСОБА_1 просив призначити йому виплату саме з 01.12.2022 року.

При цьому, апелянтом не надано жодних доказів в підтвердження необхідності внесення змін до мотивувальної та/або резолютивної частини рішення апелянтом не надано.

За таких обставин, суд не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя В. Ю. Ключкович

Суддя І. О. Грибан

(Повний текст постанови складено 10.12.20224)