Постанова

від 10.12.2024 по справі 320/970/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/970/23 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Бужак Н. П., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві Головного управління ДПС України у м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "БІТСВЕЛ ІН" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БІТСВЕЛ ІН", в якому просило стягнути податковий борг у розмірі 731533,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року позовну заяву Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "БІТСВЕЛ ІН" про стягнення податкового боргу повернуто позивачу.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що згiдно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань Івах Г.В. надiлена повноваження вчиняти дiї вiд iмeнi юридичної особи, у томy числi пiдписувати договори тощо з правом посвiдчення копiй документiв щодо повноважень без права вiдмови вiдкликання, визнання позову, вiдмови, вiдкликання апеляцiйних, касацiйних скарг.

У свою чергу, представник ГУ ДПС у місті Києвi реалiзує повноваження, визначенi Єдиним державним реєстром юридичних осiб, фiзичних осiб підприємців та громадських формувань в порядку самопредставництва, визначеному в статті 55 КАС Украiни.

Відтак, на думку апелянта, представником ГУ ДПС у м. Кпсвi дотримано вимоги законодавства щодо самопредставництва суб`єкта владних повноважень в судах, а отже вiдсутнi підстави для повернення позовної заяви у зв`язку з тим, що вона пiдписана особою, яка не мала права її пiдписувати.

До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що від імені Головного управління ДПС у м. Києві підписано Івах Г.В., а її повноваження підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, втім, до позовної заяви позивачем не надано жодного документа (як-от статуту, положення, трудового договору (контракту), посадової інструкції), який би засвідчував можливість підписанта діяти від імені Головного управління ДПС в м. Києві за правилами самопредставництва останнього, як і немає підтвердження того, що підписант є адвокатом. Зважаючи на те, що позовну заяву підписала і подала до суду особа, яка не має на те відповідних повноважень, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність передбачених п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України підстав для повернення цієї позовної заяви.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, мотивами оскаржуваної ухвали суду першої інстанції є те, що документи, про які йдеться в ст. ст. 55 та 59 КАС України, в підтвердження повноважень особи, яка підписала позов від імені позивача, до позовної заяви не додані. До позову доданий лише витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому зазначено, що Івах Г.В. може вчиняти дії від імені юридичної особи ГУ ДПС у м. Києві.

Відповідно до норм пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України внесені зміни.

Згідно із частинами першою та третьою статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Аналіз положень статей 55 і 57 КАС України, дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Отже, право позивача ГУ ДПС у м. Києві в порядку реалізації самопредставництва юридичної особи могло б підтверджуватися: доказами того, що вона обіймає певну посаду (наказ, трудовий договір); доказами, які б дозволили встановити обсяг процесуальних повноважень посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт); витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У той же час, як вбачається із долученого до матеріалів копії позовної заяви витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - Івах Г.В. може вчиняти дії від імені юридичної особи ГУ ДПС у м. Києві із зазначенням: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС) - представник.

При цьому, позивач - Головне управління ДПС у м. Києві, є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, та забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території м. Києва.

Отже, колегія суддів вважає, що підписантом позовної заяви подано належні документи щодо повноважень на самопредставництво ГУ ДПС у м. Києві, крім того, у суду не виникло обґрунтованих сумнівів у праві підписанта позовної заяви на представлення інтересів ГУ ДПС у м. Києві.

Представник ГУ ДПС у м. Києві реалізує повноваження, визначені Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань представник, в порядку самопредставництва, визначеному в ст. 55 КАС України.

Тож, для самопредставництва територіальних органів ДПС України, як відокремлених підрозділів серед переліку документів можуть бути довіреність, посадова інструкція або положення, у яких чітко зазначено право представника відстоювати інтереси, або цей представник має бути внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без статусу юридичної особи) без додаткового уповноваження. З урахуванням положень ст. 55 КАС України, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб було чітко визначене її право діяти від імені такої особи без додаткового уповноваження.

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів певну лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Відтак, доводи апеляційної скарги у повній мірі спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно п. ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви - скасувати та направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 229, 271, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 330, 331, 333 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС України у м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "БІТСВЕЛ ІН" про стягнення податкового боргу задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року скасувати.

Справу № 320/970/23 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. Ключкович Суддя Н. П. Бужак

(Повний текст постанови складено 10.12.24)