Постанова

від 09.12.2024 по справі 320/11898/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/11898/24 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Сорочка Є.О.,

Кузьменка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулась приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 05.07.2023 року № 2481/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 », яким анульовано доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 07.07.2023 року № 2504/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 », яким анульовано доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 21.07.2023 року № 2638/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 », яким анульовано доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16.08.2023 року № 2949/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 », яким анульовано доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язати Міністерство юстиції України поновити доступ ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування вказаного позову позивач зазначила про те, що оскаржуваний наказ прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, позивач зауважила, що камеральна перевірка проведена упереджено, без врахування пояснень приватного нотаріуса, без дослідження в повному обсязі всіх документів, на підставі яких прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Також, позивач вказала на те, що в оскаржуваному наказі не наведено фактів вчинення позивачем неодноразових порушень у сфері державної реєстрації прав та не надано доказів, що такі факти досліджувались при прийнятті оскаржуваного рішення про анулювання доступу до Державного реєстру, а тому застосоване відповідачем до позивача стягнення не відповідає принципу обґрунтованості та пропорційності. На думку позивача, за вказаних обставин спірний наказ від 07.07.2023 № 2504/5, є протиправним та підлягає скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 відкрито провадження у справі, а ухвалою суду від 08.03.2024 роз`єднано позовні вимоги щодо оскарження наказів відповідача від 07.07.2023 № 2504/5, від 21.07.2023 № 2638/5, від 16.08.2023 № 2949/5 в окремі самостійні провадження.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 07.07.2023р. № 2504/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 », яким анульовано доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зобов`язано Міністерство юстиції України поновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

25.10.2024, під № 41933 від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до свідоцтва Міністерства юстиції України № 3993, виданого 29.05.2001, ОСОБА_1 надано право на зайняття нотаріальною діяльністю, зареєстровано приватну нотаріальну діяльність по Київському міському нотаріальному округу 28.10.2014 та видано реєстраційне посвідчення № НОМЕР_1.

Наказом Міністерства юстиції України від 19.06.2023 № 1468/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1» призначено проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 щодо реєстраційних дій за заявою №46358986.

За результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, складено акт від 07.07.2023 № 3899/19.1.1/23, в якому вказано, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 порушено вимоги статей 3, 10, 18, 23 Закону № 1952-IV та пунктів 12, 41 Порядку № 1127, оскільки проведено державну реєстрацію прав: без документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; без документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

На підставі акта від 07.07.2023 № 3899/19.1.1/23, Міністерством юстиції України видано наказ від 07.07.2023 № 2504/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1», яким анульовано позивачу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Не погоджуючись з таким наказом, позивач звернулась до суду за захистом порушених прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що законодавством України не встановлено вичерпного переліку підстав, за яких Міністерство юстиції України може дійти висновку про необхідність анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Разом з тим, відповідачем не доведено наявності достатніх підстав для застосування такого суворого виду санкції оскаржуваним наказом, не обґрунтовано його доцільності та пропорційності встановленому порушенню.

Оскаржуваний наказ не є співмірним тим порушенням, які вчинила позивачка, з тими санкціями, які до неї застосовані, при цьому, негативні наслідки не встановлено та не доведено.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк:

- з відомостей ДРП встановлено, що заявником не було подано, а позивачем не витребувано документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

- подана заявником довідка № 21-89, не є документом про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна у розумінні вимог Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» та пункту 41 Порядку № 1127;

- суд першої інстанції безпідставно погодився із твердженням позивача про те, що всі документи були відскановані та долучені до розділу ДРП, адже таке твердження позивача є непідтвердженим належними доказами;

- той факт, що об`єкт було зареєстровано вперше свідчать матеріали реєстраційної справи, та не заперечується самим позивачем, адже нею було відкрито розділ в ДРП на нежитлову будівлю, а не перехід права власності. Відсутність реєстрації права власності на об`єкт підтверджується також Довідкою № 962, долученою позивачем до ДРП;

- судом першої інстанції не спростовано встановлені порушення позивачем вимог статей 3, 10, 18, 23 Закону та пунктів 12, 41 Порядку № 1127 (проведено державну реєстрацію прав без документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; без документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси);

- акт за результатами перевірки має обов`язковий характер для ухвалення рішення Мін`юстом про притягнення державного реєстратора до відповідальності. Враховуючи наведене, зазначені повноваження отримали визначену регламентацію та перестали мати дискреційний характер в частині притягнення або не притягнення до відповідальності;

- ознайомившись в повній мірі з позицією, викладеною в поясненнях, Комісія дійшла висновку, що надані пояснення позивача не спростовують фактів встановлених порушень у сфері державної реєстрації прав, про що було зазначено в акті за результатами проведення камеральної перевірки від 07.07.2023 № 3899/19.1.1/23, таким чином, спростовується твердження суду першої інстанції про неврахування пояснень позивача при проведенні камеральної перевірки;

- Міністерством юстиції України зазначено мотиви, за яких позивачеві анульовано доступ до ДРП, та за які конкретно визначені порушення застосовано саме цей захід впливу. При цьому, право вибору стягнення за порушення порядку державної реєстрації належить органу контролю - Мін`юсту, якому надано повноваження самостійно визначати вид санкції при прийняти рішення, враховуючи допущені порушення законодавства;

- тимчасове блокування чи анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснюється адміністратором реєстрів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Статтею 7 Закону № 1952-IV, передбачено повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав, до яких також належить, серед визначеного, забезпечення створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; організація роботи, пов`язаної із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; забезпечення доступу до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно змісту статті 37-1 Закону № 1952-IV, контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законів, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.

Приписами ч. 2 ст. 37-1 Закону № 1952-IV, визначено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про: 1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав; 4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 5) направлення на обов`язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов`язків.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 37-1 Закону № 1952-IV, технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав щодо нотаріуса йому забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону.

Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, під час здійснення контролю та проведення перевірок, критерії, за якими здійснюється моніторинг, критерії, за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 37-1 Закону № 1952-IV).

Абзацом 2 частини 1 статті 37 Закону № 1952-IV, визначено, що рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду.

Відповідно до Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зареєстрованого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 (далі - Порядок №990), останній визначає процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - сфера державної реєстрації), критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації.

Пунктом 4 Порядку № 990, визначено, що контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом: 1) розгляду звернень відповідно до Закону України «Про звернення громадян»; 2) розгляду депутатських запитів, звернень відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України»; 3) аналізу інформації, опублікованої в засобах масової інформації чи оприлюдненої в Інтернеті; 4) перевірки відомостей, отриманих Мін`юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації; 5) моніторингу реєстраційних дій в реєстрах; 6) проведення спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах щодо осіб, які до призначення на посаду державного реєстратора або на іншу посаду, що передбачає виконання функцій державного реєстратора (далі - посада державного реєстратора), перебували на посаді державного реєстратора в іншого суб`єкта державної реєстрації; 7) проведення тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора та не перебували на посаді державного реєстратора у певного суб`єкта державної реєстрації.

Так, пунктом 5 Порядку № 990, визначено, що під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації відповідні посадові особи Мін`юсту мають право доступу до реєстрів, зокрема до реєстраційних справ в електронній формі.

Згідно змісту п. п. 4 п. 6 Порядку № 990, моніторинг реєстраційних дій в реєстрах, як комплекс організаційно-технічних заходів, що за допомогою програмних засобів ведення реєстрів забезпечує проведення посадовими особами Мін`юсту вибіркового аналітичного дослідження реєстраційних дій за певний проміжок часу (тиждень, місяць або квартал) за принципом зростання (без перевірки попередніх періодів), здійснюється за такими критеріями: проведення державним реєстратором реєстраційних дій протягом одного року з дня отримання ідентифікаторів доступу до відповідного реєстру у зв`язку з призначенням на відповідну посаду суб`єктом державної реєстрації, призначенням на посаду державного нотаріуса чи реєстрацією приватної нотаріальної діяльності, а також протягом шести місяців з дня відновлення доступу державного реєстратора до реєстрів, у тому числі після тимчасового блокування такого доступу.

Відповідно до положень п. 9 Порядку № 990, камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін`юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з п. 10 Порядку № 990, у рішенні Мін`юсту про проведення камеральної перевірки зазначаються прізвище, ім`я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації, стосовно яких прийнято рішення про проведення камеральної перевірки, та підстава проведення камеральної перевірки.

Відповідним рішенням утворюється комісія з проведення камеральної перевірки у складі не менше як трьох посадових осіб Мін`юсту (далі - комісія).

Строк проведення камеральної перевірки становить не більш як п`ятнадцять робочих днів з дня прийняття Мін`юстом рішення про проведення такої перевірки (п. 11 Порядку № 990).

Пунктом 13-1 Порядку № 990, визначено, що результати камеральної перевірки викладаються у формі акту або довідки, які підписується усіма членами комісії.

У разі наявності порушень установленого законом порядку державної реєстрації складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті/довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки; прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні норми законів) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів (у разі складення акта); пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (у разі складення акта).

В акті про проведення камеральної перевірки зазначаються встановлені у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації одноразове грубе чи неодноразові істотні порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах.

Згідно з п. 14 Порядку № 990, за результатами проведення камеральної перевірки у разі наявності порушень встановленого законом порядку державної реєстрації на підставі акта комісії про проведення камеральної перевірки Мін`юстом приймається вмотивоване рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності з урахуванням вчинених одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також з урахуванням наявних у Мін`юсті відомостей щодо неодноразового застосування до відповідного державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів (п. 14 Порядку № 990).

За п. 16 Порядку № 990, у разі виявлення у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також у разі, коли у Мін`юсту наявні відомості щодо неодноразового застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів, застосовується пункт 2 частини другої статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та/або пункт 2 частини другої статті 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

У разі коли державним реєстратором є нотаріус, застосовується пункт 4 частини другої статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та/або пункт 4 частини другої статті 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Відповідно до п. 20 Порядку № 990, результати проведення камеральної перевірки (акти/довідки про проведення камеральної перевірки, рішення Мін`юсту про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації, нотаріуса до передбаченої законом відповідальності) зберігаються в Мін`юсті разом з іншими матеріалами такої перевірки.

Мін`юст не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття ним рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності надсилає суб`єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріусу примірник відповідного рішення Мін`юсту та акт про проведення камеральної перевірки в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб`єкта державної реєстрації. У разі відсутності на офіційному веб-сайті суб`єкта державної реєстрації інформації про електронну адресу чи у разі прийняття рішення про проведення камеральної перевірки щодо нотаріуса засвідчена відповідно до законодавства копія відповідного рішення Мін`юсту та акт про проведення камеральної перевірки в паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб`єкта, нотаріуса.

Рішення, дії або бездіяльність Мін`юсту під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації можуть бути оскаржені до суду (п. 34 Порядку № 990).

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що камеральна перевірка проводилась за результатами листа слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві від 20.04.2023 № 9554/125/23/13-2023 щодо вчинених реєстраційних дій стосовно об`єкта за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, буд. 8к.

На підставі вказаного листа слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві від 20.04.2023 № 9554/125/23/13-2023, відповідно до статті 37-1 Закону № 1952-IV, підпункту 4 пункту 4 Порядку № 990, відповідачем видано наказ про проведення камеральної перевірки позивача.

Так, камеральною перевіркою встановлено, що за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію права власності від 22.06.2021 № 46358986, поданої ОСОБА_2 , позивачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.06.2021 № 58987657, на підставі якого відкрито розділ № 2395688680000 на нежитлову будівлю літ «AI», розташовану за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, буд. 8к (далі - Об`єкт), та проведено державну реєстрацію права власності за заявником (номер запису 42717530).

Згідно з відомостями Державного реєстру прав до заяви додано: довідку про технічні показники об`єкта та підтвердження адреси від 06.06.2021 № 21-89, виготовлену TOB «Будлідер Парк» (далі - Довідка № 21-89); інформаційну довідку від 23.06.2021 НЖ-2021 № 962, видану комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо відсутності реєстрації права власності на Об`єкт (далі - Довідка № 962);

технічний паспорт, виготовлений станом на 16.06.2021 TOB «Будлідер Парк», відповідно до відомостей якого нежитлова будівля споруджена у 1991 році (далі - Технічний паспорт).

За результатами проведеної камеральної перевірки у Державному реєстрі прав, Комісією складено акт від 07.07.2023 №3899/19.1.1/23, де визначено про факти встановлених порушень у сфері державної реєстрації прав, відповідно до яких позивачем порушено вимоги ст.3, 10, 18, 23 Закону №1952-IV, пункти 12, 41 Порядку №1127.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 3 Закону № 1952-IV, однією із засад державної реєстрації є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

За змістом пункту 8 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV, реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі.

Відповідно до змісту ч. 1 статті 5 Закону № 1952-IV, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до частин 1-3 статті 17 Закону № 1952-IV, реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження та зберігається протягом всього часу існування об`єкта.

У випадках проведення нотаріусами державної реєстрації речових прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальних дій реєстраційна справа формується в електронній формі.

Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна.

Реєстраційна справа включає заяви на проведення реєстраційних дій, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, а також відомості з реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав, запити державного реєстратора та документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Реєстраційна справа ведеться в електронній формі та формується автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, до якої за результатом проведення кожної реєстраційної дії щодо об`єкта нерухомого майна автоматично включаються заяви, сформовані або подані в електронній формі, електронні копії документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, поданих у паперовій формі, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, подані в електронній формі, документи в електронній формі, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, а також відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав, електронні копії запитів державного реєстратора в паперовій формі та документів, отриманих із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Документи, подані заявником для проведення реєстраційних дій в паперовій формі, підлягають поверненню такому заявнику. Заява, подана в паперовій формі, документ про сплату адміністративного збору, запити державного реєстратора в паперовій формі та документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року, за результатом проведення реєстраційних дій заявнику не повертаються та зберігаються державним реєстратором, яким проведено реєстраційну дію, протягом трьох років.

Реєстраційна справа в паперовій формі зберігається протягом десяти років з дати її закриття. Після закінчення цього строку реєстраційні справи в паперовій формі, не внесені за результатами експертизи їх цінності до Національного архівного фонду, знищуються в установленому законодавством порядку.

Реєстраційна справа в електронній формі зберігається в Державному реєстрі речових прав постійно.

Положеннями статті 18 Закону № 1952-IV, визначено порядок проведення Державної реєстрації прав, а саме: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частиною другою статті 18 Закону № 1952-IV, передбачено, що Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Згідно Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127, у відповідній редакції) визначено умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 40 Порядку № 1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Пунктом 10 Порядку № 1127, передбачено, що під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор виготовляє електронні копії оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, поданих заявником для державної реєстрації прав, шляхом їх сканування та долучає до відповідної заяви.

Пунктами 1 та 2 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV, визначено, що державний реєстратор: - встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; - перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення, що кореспондується із п. 12 Порядку № 1127.

Згідно пункту 42 Порядку № 1127, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна.

Норми пункту 42 Порядку № 1127 застосовуються у випадку державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.08.1992

Водночас, відповідач вважає, що державна реєстрація стосувалася об`єкта - нежитлової будівлі, яка реєструвалася вперше, що підпадає під пункт 41 Порядку 1127.

Разом з тим, як звернув увагу суд першої інстанції, у своїх поясненнях приватний нотаріус звернула увагу відповідача на те, що для державної реєстрації прав та їх обтяжень об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, буд. 8к, заявником було надано довідку про технічні показники об`єкта та підтвердження адреси від 06.06.2021 № 21-89, виготовлену TOB «Будлідер Парк».

Також, надано технічний паспорт, виготовлений станом на 16.06.2021 TOB «Будлідер Парк», відповідно до відомостей якого, нежитлова будівля споруджена у 1991 році та інформаційну довідку від 23.06.2021 НЖ-2021 № 962, видану Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», щодо відсутності реєстрації права власності на об`єкт.

За твердженнями позивача, перед здійсненням реєстраційних дій подані документи у реєстратора не викликали сумнівів та не надавали підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав чи їх зупинення, при цьому, що за достовірність відомостей у наданих до реєстратора документах несе заявник, але не реєстратор. Всі документи були відскановані та додані до розділу Державного реєстру прав.

Відповідачем, в свою чергу, не доведено належними і допустимими доказами те, що державна реєстрація стосувалася саме об`єкта - нежитлової будівлі, яка реєструвалася вперше, що підпадає під пункт 41 Порядку № 1127.

Крім того, у своїх поясненнях приватний нотаріус звертала увагу на те, що лист Слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві, який став підставою для проведення камеральної перевірки, датований 20.04.2023. При цьому, у листі зазначається про проведення слідчих дій на виконання ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.03.2023 у справі № 752/5745/23, шляхом здійснення тимчасового доступу до документів щодо об`єкта нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, буд. 8к та відмови нотаріуса надати відповідні документи.

Водночас, як пояснив позивач, 26.04.2023, на виконання ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.03.2023 у справі № 752/5745/23 про тимчасовий доступ до речей і документів, старшим слідчим в ОВС відділу розслідування злочинів проти довкілля Інною Зимовець зроблено виїмку копій усіх матеріалів реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Набережна-Печерська дорога, нежитлова будівля 8-к, які відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» мають право зберігатися в справах державного реєстратора.

З урахуванням наведеного, а також дій, вчинених приватним нотаріусом, суд першої інстанції мав підсатви для висновку про те, що відповідачем у повному обсязі не було досліджено документів щодо реєстрації прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, буд. 8к, як і не перевірено належним чином усі наявні документи, що стосуються реєстраційних дій, акт перевірки також не містить відповідних обґрунтувань.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки також не містить підтверджень тому, що державний реєстратор/нотаріус мала витребувати додаткові документи на підтвердження адреси спірного об`єкту та за наявності обставин недостатності таких документів прийняти рішення про зупинення розгляду заяви, посилання в акті на пункти Порядку № 1127, Закону України «Про регулювання містобудівної документації», не є достатнім для фіксування вказаних висновків, при цьому, в акті камеральної перевірки Комісія викладає пропозиції стосовно змісту рішення за результатами такої перевірки, що визначено п. 13-1 Порядку № 990 та за п. 14 вказаного Порядку № 990, Міністерство юстиції України приймає відповідне рішення та таке має бути вмотивоване, з урахуванням усіх обставин, які мають вплинути на прийняте рішення.

Однак, як правильно зауважив суд першої інстанції, оскаржуваний наказ не містить конкретних мотивів та обґрунтувань щодо прийнятого рішення про анулювання позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а містить посилання лише на акт перевірки.

Одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Колегія суддів вважає, що оскаржуваний наказ щодо тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, винесений за умов неповного встановлення обставин, без чіткого з`ясування наявності або відсутності документів, тобто наказ видано необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, на чому цілком обґрунтовано наголосив і суд першої інстанції.

До того ж, підлягає врахуванню й те, що анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, є одним з видів найсуровіших санкцій за порушення вимог законодавства України в сфері державної реєстрації, а тому такі рішення мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Визначаючи вид стягнення, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.

У даному випадку, зі змісту оскаржуваного наказу вбачається відсутність у ньому інформації про те, що відповідач здійснив належне дослідження та перевірку фактів, викладених у листі слідчого управління та перевірку вчинених реєстраційних дій по спірному об`єкту, позаяк, у наказі зазначено лише посилання на акт, як підставу для застосування санкції, втім останній не містить відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції, як анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, що свідчить про порушення принципу пропорційності.

Також, в оскаржуваному наказі не наведено фактів допущення позивачем неодноразових порушень у сфері державної реєстрації прав та не надано доказів, що такі факти досліджувались при прийнятті оскаржуваного рішення про анулювання доступу до Державного реєстру прав.

Принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Отже, Мін`юст зобов`язаний навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу.

Судом враховано наявність у відповідача дискреції в питаннях визначення певного виду санкцій, проте такі рішення мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Наявні дискреційні повноваження не можуть використовуватися з порушенням цих принципів.

Як вбачається з оскаржуваного наказу, він не містить достатніх мотивів чи обґрунтувань анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У вказаному наказі наявне лише посилання на висновок акту камеральної перевірки від 07.07.2023 № 3899/19.1.1/23, але і у вказаному акті, окрім пропозиції анулювання доступу приватному нотаріусу до Державного реєстру речових прав на нерухоме, відсутнє обґрунтування тому, чому саме анулювання має бути застосовано. Водночас, для прийняття рішення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для прийняття якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Мін`юст має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що, в свою чергу, і є мотивом для прийняття рішення про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ не є співрозмірним з порушенням та санкціями, які до нього застосовані, з огляду на що, висновок суду першої інстанції про те, що наказ Міністерства юстиції України від 07.07.2023 № 2504/5 є протиправним та підлягає скасуванню, є правильним та обґрунтованим.

Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції помилково зобов`язав Міністерство юстиції України поновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, адже тимчасове блокування чи анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснюється адміністратором реєстрів, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було обрано спосіб захисту прав позивача шляхом зобов`язання відповідача, який приймав рішення про анулювання доступу до реєстру, при цьому, технічні питання щодо поновлення доступу, покладається на відповідача, зокрема, шляхом звернення до відповідного адміністратора реєстру.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Є.О. Сорочко

В.В. Кузьменко

Повний текст постанови складено 10.12.2024.