Постанова

від 10.12.2024 по справі 560/664/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/664/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

10 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКФОРТ УКРАЇНА" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Лукфорт Україна" звернулося до суду з адміністративним позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що відповідач протиправно прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, адже подані документи підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 27.10.2023 №UA400000/2023/000273/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.10.2023 №UA400030/2023/000792.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

14 листопада 2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 06.07.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукфорт Україна" та компанія "Huangshan Jiehui Environtal Protection Technology CO, LTD" (постачальник) уклали зовнішньоекономічний контракт №0607-2023, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставляти у власність покупця товар в повній відповідності за раніше здійсненими і затвердженими замовленнями та пакувальним листом.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару декларант подав до Хмельницької митниці електронну митну декларацію від 26.10.2023 №23UA400040035515U8, в якій визначена митна вартість товару, що імпортується за основним методом, за ціною Контракту в сумі 16590,12 доларів США.

До митної декларації №23UA400040035515U8 позивач подав наступні документи: пакувальний лист від 31.08.2023, рахунок-фактура (інвойс) від 31.08.2023 №JH202230194-1, коносамент від 14.09.2023 №NGBLEG2309012, автотранспортна накладна від 23.10.2023 №6750, декларація про походження товару від 31.08.2023 №JH20230194-1, банківські платіжні документи від 19.07.2023, від 10.10.2023, від 20.10.2023, калькуляцію транспортних витрат від 23.10.2023 №20, документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 20.10.2023 №00063240, від 23.10.2023 №20230918-0675-39-2, доповнення до зовнішньоекономічного договору від 04.09.2023, зовнішньоекономічний договір від 06.07.2023 №0607-2023, договір про надання послуг митного брокера від 22.02.2023 №5/2023, від договір про перевезення від 11.08.2023 №11082023, копія митної декларації країни відправлення від 09.09.2023 №310120230516717618.

За результатами перевірки митної декларації №23UA400040035515U8 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару, митний орган відмовив у митному оформленні товару та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.10.2023 №UA400030/2023/000792, а також прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 27.10.2023 №UA400000/2023/000273/2.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду для їх скасування.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Положеннями статті 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини першої та другої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.

Колегія суддів враховує, що позивач надав всі документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару.

Між тим, апелянт як обставину прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів визначив те, що документи подані згідно з частиною другою та третьою статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема:

- заявлений рівень митної вартості товару №3 1,37 доларів США не відповідає мінімальному рівню за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів;

- сума оплати згідно поданих до митного оформлення платіжних інструкціях не відповідає задекларованій вартості, при цьому до митного оформлення не надано зазначені в пунктів 1 Контакту замовлення та проформи-інвойсу;

- вартість товару зазначена в копії декларації країни відправлення не відповідає заявленій до митного оформлення вартості товару;

- зазначений в пакувальному листі та інвойсі номер коносаменту не відповідає номеру коносаменту, який поданий до митного оформлення;

- пункт доставки товару зазначений в інвойсі не відповідає пункту відправки товару зазначеному в CMR, який в свою чергу пункту відправлення не відповідає пункту зазначеному в рахунку на перевезення;

- особа, яка надає інформацію про вартість морського фрахту, не відповідає особі, яка здійснює перевезення та не відповідає особі, яка зазначена в коносаменті, як особа, яка здійснює оплату;

- не надано до митного оформлення визначений зовнішньоекономічним контрактом сертифікат про походження товару;

- у додатково поданій комерційній пропозиції від 15.07.2023 зазначена, що вона дійсна 10 днів, при цьому дата наданого інвойсу 31.08.2023.

Також митний орган зазначив, що заявлений рівень митної вартості товару №3 1,37 доларів США не відповідає мінімальному рівню за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів.

З даного приводу суд апеляційної інстанції враховує, що наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за іншою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 815/6833/17.

Крім цього, Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За сталою практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Митний орган у своєму рішенні зазначив, що сума оплати згідно поданих до митного оформлення платіжних інструкціях не відповідає задекларованій вартості, при цьому до митного оформлення не надано зазначені в пунктів 1 Контакту замовлення та проформи-інвойсу

Водночас відповідно до проформа-інвойса від 13.07.2023 №JH2023071301MH загальна сума контракту становить 144421,03 доларів США - це вартість 11 контейнерів, які мають бути поставлені покупцю упродовж дії Контракту і ціна на товар протягом поставки не змінювалась.

Згідно з пунктом 4 проформа-інвойса покупець має сплатити 30% предоплати від вартості всього товару, що становить 43326,30 доларів США, що було зроблено позивачем та підтверджується платіжною інструкцією від 19.07.2023.

По готовності товару до відправки (4 контейнери за інвойсами) покупець відповідно до пункту 4 проформа-інвойса сплатив 20% від вартості виготовленого товару, що становить 10144,30 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією від 31.08.2023.

Вартість 4 контейнерів постачальник визначив у сумі 50721,49 доларів США, від якої 20% становить 10144,30 доларів США.

Після завантаження товару постачальник надав 4 інвойси (на кожний контейнер окремо) на загальну суму 50694,61 доларів США (фактична вартість загруженого товару) і від цієї суми покупцем відповідно до пункту 4 проформа-інвойса було сплачено решту 50% вартості товару, що становить 25347,31 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією від 20.10.2023.

Тому вартість одного контейнера становить 16590,12 доларів США, про що зазначено в інвойсі від 31.08.2023 №JH20230194-1. Вказаний інвойс позивач надав митному органу.

Що стосується доводів апелянта про те, що вартість товару зазначена в копії декларації країни відправлення не відповідає заявленій до митного оформлення вартості товару, то в копії декларації країни відправлення від 09.09.2023 №310120230516717618 зазначена сума 50694,61 доларів США і це є вартістю 4 контейнерів.

При цьому до митного оформлення за інвойсом від 31.08.2023 №JH20230194-1 позивач надав один з чотирьох контейнерів вартістю 16590,12 доларів США.

Відповідач вказав, що зазначений в пакувальному листі та інвойсі номер коносаменту не відповідає номеру коносаменту, який поданий до митного оформлення.

Однак документ за номером JH2022112301MH є проформою-інвойсом. Позивач в свою чергу надав митному органу зовнішньоекономічний контракт, який підтверджує митну вартість товару.

Митний орган зазначив, що зазначений в пакувальному листі та інвойсі номер коносаменту не відповідає номеру коносаменту, який поданий до митного оформлення.

Так, в пакувальному листі та інвойсі від 31.08.2023 №JH20230194-1 зазначений номер коносаменту 177LNCN011552А, який є лінійним і за яким товар доставлявся з Китаю до Гданська, а до митного оформлення наданий коносамент NGBLEG2309012, який є домашнім, який наданий митному органу. Фактично обидва коносамента повторюють однакову інформацію.

Стосовно доводів відповідача про те, що пункт доставки товару зазначений в інвойсі не відповідає пункту відправки товару зазначеному в CMR, який в свою чергу пункту відправлення не відповідає пункту зазначеному в рахунку на перевезення, колегія суддів зважає на те, що в інвойсі від 31.08.2023 JH20230194-1 зазначений пункт доставки товару Гданськ, Польща, а в CMR №6750 зазначений пункт Гдиня, Польща.

Водночас порт Гдиня - польський порт, який розташований в місті Гдиня, в 16 км від порту в Гданьску, на Гданській затоці, в Поморському воєводстві та належить Європейській організації морських портів.

Тобто, порт Гданськ і порт Гдиня розташовані в Поморському воєводстві, центром якого є місто Гданськ. Вказана інформація є загальновідомою і в силу вимог частини третьої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказуванню.

Митний орган у своєму рішенні зазначає, що особа, яка надає інформацію про вартість морського фрахту не відповідає особі, яка здійснює дане перевезення та не відповідає особі, яка зазначена в коносаменті, як особа яка здійснює оплату.

Водночас відповідно до пункту 1.1 договору транспортної експедиції від 11.08.2023 №11082023, укладеному між ТОВ "Асстра Україна", яка входить в "ASSTRA GROUP" та ТОВ "Лукфорт Україна" клієнт доручає, а експедитор зобов`язується за винагороду і за рахунок клієнта організувати перевезення або експедиційне обслуговування вантажів, зазначених у дорученні (заявці, транспортному замовленні) одним видом транспорту, або різними видами транспорту, у тому числі в їх комбінації.

Відповідно до пункту 1.2 Договору для виконання своїх зобов`язань за цим договором експедитор укладає з третіми особами договори про надання транспортних, транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

За змістом пункту 1.3 цього Договору за договором укладеним експедитором з третьою особою від свого імені та за рахунок клієнта експедитор отримує права і бере на себе зобов`язання.

Таким чином на підставі договору транспортної експедиції від 11.08.2023 №11082023 покупець проводив всі розрахунки за перевезення товару ТОВ "Асстра Україна", що підтверджується рахунком-фактурою від 23.10.2023 №20230918-0675-39-2.

В коносаменті в свою чергу зазначена компанія, що здійснювала перевезення "ASSTRA POLSKA", яка входить в "ASSTRA GROUP" оскільки груз прибув в Польщу.

Митний орган у своєму рішенні зазначив, що позивачем не надав до митного оформлення визначений зовнішньоекономічним контрактом сертифікат про походження товару.

Однак позивач надав суду сертифікат про походження товару за №С233368483630034 в якому зазначено, що країною походження товару, зазначеному в інвойсі від 31.08.2023 JH20230194-1 є "Китай".

Відповідач зазначив, що у додатково поданій комерційній пропозиції від 15.07.2023 зазначена, що вона дійсна 10 днів, при цьому дата наданого інвойсу 31.08.2023.

Разом з тим, позивач надав митному органу Інвойс від 31.08.2023 №JH20230194-1, в якому зазначений саме проформа-інвойс від 13.07.2023 №JH2022112301MH відповідно до контракту від 06.07.2023 №0607-2023, який фактично і є комерційною пропозицією постачальника на всю партію товару.

Комерційна пропозиція від 15.07.2023, на яку посилається відповідач, фактично є проміжною пропозицією та дублює, а ніяк не змінює інформацію, зазначену в проформа-інвойсі від 13.07.2023 №JH2022112301MH.

За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що рішення Хмельницької митниці від 27.10.2023 №UA400000/2023/000273/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.10.2023 №UA400030/2023/000792, що вказує на наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.