Постанова

від 11.12.2024 по справі 120/4687/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4687/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

11 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Немирівлатінвест" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Немирівлатінвест" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Немирівлатінвест" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 13.03.2024 №ПШ001716 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 гривень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що чинним законодавством не визначено відповідальність за порушення порядку ведення індивідуальної контрольної книжки, однак визначено відповідальність за порушення водієм режиму праці та відпочинку. Відтак, апелянт вважає, що відповідачем повинно було бути встановлено саме порушення порядку ведення індивідуальної контрольної книжки, що в свою чергу призводить до відсутності контролю за додержанням водієм режиму праці та відпочинку водія та застосування відповідальності визначеного абзацом восьмим частини першої статті 60 Закону України "Про вантажний автомобільний транспорт".

11 листопада 2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги скарги, у зв`язку із чим просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Немирівлатінвест" зареєстровано як юридична особа (код ЄДРПОУ 35365643). Місцезнаходження: Україна, 22812, Вінницька область, Вінницький район, село Сподахи, вул.Центральна, будинок 3А, основним видом діяльності якого є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

09.02.2024 контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку №000199 від 05.02.2024 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють перевезення вантажів.

Під час вказаної рейдової перевірки працівниками Укртрансбезпеки на А/Д Т-0614 5 км було зупинено транспортний засіб КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який належить позивачу на правах оренди, що не заперечується останнім.

Водій вказаного транспортного засобу надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки: посвідчення водія видане ОСОБА_1 ; свідоцтво про реєстрацію ТЗ; індивідуальну контрольну книжку водія за період заповнення вересень місяць.

За результатами проведеного заходу 09.02.2024 складено акт № АР007426 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В акті зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" ч.1 абз.3 Перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340.

Як слідує з вказаного Акта перевірки, транспортний засіб не обладнаний тахографом, а водій ОСОБА_1 не веде індивідуальну контрольну книжку водія. Пояснення водія про причини порушень: "перший раз виїхав. Забув записати."

Повідомленням від 22.02.2024 №15416/21/24-24 відповідачем повідомлено позивача про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, який відбувся 13.03.2024. На розгляд справи позивач не з`явився, надіславши на адресу Відділу письмові заперечення.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт прийнято постанову №ПШ001716 від 13.03.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.

Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті (Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103)

Частиною 7 статті 6 Закону України від 05.04.2001 №2344-III Про автомобільний транспорт (далі Закон №2344-III) передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону України Про автомобільний транспорт державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Статтею 2 Закону №2344-III визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається з цього Закону, законів України Про транспорт, Про дорожній рух, чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ст.2 Закону України Про транспорт нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов`язковими для власників транспорту.

Відповідно до ст.18 Закону №2344-III встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Статтею 48 Закону №2344-III передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Так, перелік документів згідно ст.48 Закону №2344-III не є вичерпним.

Відповідно до п.6.1. розділу 6 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв класичних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року №340 визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 т повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385 (Далі - інструкція №385).

Відповідно до п.2.5. вищезазначеної Інструкції №385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність.

Згідно п.2.6. Інструкції №385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два роки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломби, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до тимчасового засобу пункт сервісу тахографів оформляє у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (п.2.7. Інструкції №385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові частини відбитком тавра.

Відповідно до п.3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені техокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або карту водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

п.3.5. Інструкції №385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (апалоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтво про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

п.3.6. Інструкції №385 встановлено. що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи, що транспортний засіб позивача не був обладнаний тахографом, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що водій, який керує відповідним транспортним засобом повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія.

Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.02.2020 року по справі №820/4624/17.

Також слід зазначити, що введення індивідуальної контрольної книжки водія передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 т.

Водночас, перевезення будь-якого вантажу, в тому числі і особистого, вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 т не звільняє водія від необхідності мати щоденник реєстраційних листів режиму праці та відпочинку за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм, або бланк підтвердження діяльності.

Поряд з цим п.6.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 року передбачено, що водій, який керує транспортним засобом не обладнаними тахографом веде індивідуальну контрольну книгу згідно додатку 3.

Отже, нормами чинного законодавства передбачений виключний випадок коли водій веде індивідуальну контрольну книгу водія - в разі якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 не обладнаний тахографом, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, а тому відповідно до чинного законодавства України водій, що керує транспортним засобом повинен мати при собі індивідуальну контрольну книжку водія чи копію графіка змінності водіїв.

Обов`язок водіїв мати та використовувати індивідуальну контрольну книжку водія та надавати роздруківку щодо інформації про роботу та відпочинок передбачено приписами Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), до якою Україна приєдналась шляхом ухвалення Закону України Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (СУТР).

Відсутність відомостей в індивідуальній контрольній книжці водія за останні 28 днів та непред`явлення графіку змінності водіїв під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-III.

Так, проведення перевірки здійснено 09.02.2024, проте інформація в індивідуальній контрольній книжці водія внесена за вересень 2023 року. З даного приводу слід зазначити, що за умови відсутності інформації водієм протягом всього часу керування транспортним засобом в індивідуальній контрольній книжниці водія, працівник Укртрансбезпеки не може здійснити контроль дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водія та їх відповідність параметрам руху.

Згідно із абзацом першим частини першої статті першої Закону України "Про інформацію", документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. Індивідуальна контрольна книжка водія, у розумінні абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" підпадає під ознаки документу, що передбачені відповідними положеннями Закону України "Про інформацію", оскільки призначена для фіксації інформації про режим праці та відпочинку водія.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем не надано жодного доказу в підтвердження того, що на момент проведення перевірки водієм були внесені відомості в індивідуальну контрольну книжку водія або наявності в нього графіку змінності водіїв, що надавались останнім посадовій особі відповідача.

Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі №814/1460/16 зазначив, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Отже, саме під час перевірки водій зобов`язаний надати перевіряючим належні та дійсні документи, на підставі яких виконуються перевезення.

Між тим, в апеляційній скарзі позивачем не наведено обґрунтованих доводів проти оскаржуваної постанови, які б доводили неправомірність притягнення його до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу, а саме факту наявності на момент перевірки у водія необхідних документів, на підставі яких виконувалось перевезення пасажирів, та їх пред`явлення на перевірку.

При цьому, колегія суддів вважає недостатніми доводи позивача лише про наявність індивідуальної контрольної книжки водія на момент перевірки, оскільки порушення тривалості відпочинку чи керування транспортним засобом водієм, можна встановити виключно за наявності заповненої індивідуальної контрольної книжки, що водієм не виконано, що визнано самим водієм, який в графі Пояснення водія про причини порушень вказав: "перший раз виїхав. Забув записати.".

Крім того, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Так, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 у справі №813/1790/18, що також враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Відповідно до пункту 20 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567) виявлені під час рейдової перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Відповідно до додатку 5 Порядку №1567 постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу містить чіткі пункти до заповнення під час її винесення керівником територіального підрозділу органу Укртрансбезпеки та виноситься на підставі акту виявлених порушень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що в акті перевірки від 09 лютого 2024 року №007426 в повній мірі зазначено, які документи були відсутні під час проведення перевірки та яка відповідальність за це передбачена законодавством України про автомобільний транспорт.

При цьому, оскаржувана постанова оформлена у відповідності до вимог додатку 5 Порядку №1567.

Таким чином, матеріалами справи доведено факт вчинення позивачем правопорушення - надання послуг з перевезення без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, за що статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність автомобільного перевізника у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встанови фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстави для його скасування відсутні.

Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року слід залишити без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Немирівлатінвест" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.