Постанова

від 04.12.2024 по справі 380/16415/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/16415/23 пров. № А/857/23362/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Онишкевича Т.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

секретаря судового засідання Нора А.Т.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Кисильова О.Й.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львів о 14 год. 34 хв. 04 січня 2024 року, повне судове рішення складено 12 січня 2024 року, у справі № 380/16415/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільєна» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

17.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬЄНА» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС України у Львівській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.05.2023 №11194/13-01-07-10 на суму 4 552 328,20 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 14-2 Постанови правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року. Суд першої інстанції зауважив, що у разі порушення резидентом граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, контролюючий орган не нараховує пеню за умови, якщо існує рішення суду про задоволення позову про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента. Водночас, пеня за порушення граничного строку розрахунків нараховується лише у разі ухвалення судом рішення про закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України. Суд першої інстанції зазначив, що зі змісту Акту № 9973 та матеріалів справи ТОВ «Вільєна» під час перевірки надала контролюючому органу позовну заяву від 19.12.2022, подану до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі- МКАС при ТПП України) про стягнення з відповідача по справі компанії «VERSALA LTD» на користь ТОВ «Вільєна» заборгованості в сумі 18 687 955,25 дол. США. Суд першої інстанції зважаючи на те, що нерезидент виконав зобов`язання за контрактом після подання позовної заяви до суду, погодився із доводами позивача, що в силу приписів статті 13 Закону № 2473-VІІІ, зазначена обставина виключає підстави для нарахування ТОВ «Вільєна» пені за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, та констатував протиправність рішення відповідача про нарахування позивачу пені за порушення вимог ч. 3 ст. 13 Закону № 2473-VІІІ, відтак, скасував ППР від 19.05.2023 № 11194/13-01-07-10.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року та в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ч. 7 ст. 13 Закону №2473 передбачено єдину можливу умову для не нарахування пені, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону №2473, а саме: у разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову про стягнення з нерезидента заборгованості. Скаржник зазначає, що у разі прийняття рішення судового органу про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог (у тому числі, у випадках фактичного виконання нерезидентом зобов`язань за контрактом) або про відмову у відкритті провадження у справі, чи залишення позову без розгляду, граничний строк розрахунків за операціями з експорту/імпорту товарів, встановлений НБУ відповідно до ст. 13 Закону №2473, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено згідно із абз. 1 ч. 7 ст. 13 Закону №2473. Скаржник вказує, що відповідно до п. 5 статті 13 Закону №2473, порушення резидентами строку розрахунків, передбачених п.3 статті 13 цього Закону, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Вважає, що оскільки загальний розмір нарахованої пені не перевищував суму неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленного товару), а відтак спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

В судовому засіданні представник скаржника подану апеляційну скаргу підтримав, позивач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що в порядку ст. 313 КАС України не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 10.04.2023 №1281-ПП, направлення від 12.04.2023 № 2951, № 2952 старшими державними інспекторами відділу перевірок фінансових операцій управління податкового аудиту ГУ ДПС у Львівській області на підставі п. п. 191.1.4. п. 191.1 ст. 191, п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст.82, п. 69.2 п.69 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Вільєна» з питань дотримання вимог валютного законодавства за імпортним зовнішньоекономічним контрактом від 21.06.2022 № VL-VIL/RO -2212, за результатами якої складений Акт перевірки від 25.04.2023 №9973/13 01-07-10/43913344 (далі Акт № 9973).

За висновками Акту № 9973, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Вільєна» частини 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та п. 14-2 Постанови правління НБУ від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» по імпортному контракту від 21.06.2022 №VL-VIL/RON-2212, укладеному з нерезидентом VERSALA LTD (КІПР), відповідно до отриманої інформації національного банку України.

На підставі Акту № 9973 Головне управління ДПС у Львівській області 19.05.2023 прийняло податкове-рішення № 11194/13-01-07-10, яким ТОВ «Вільєна» нарахована пеня у розмірі 4 552 328,20 грн за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Вважаючи незаконним податкове повідомлення-рішення від 19.05.2023 № 11194/13-01-07-10, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких підстав.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно із пп.14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Контролюючі органи, визначені пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 цього Кодексу, мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України).

Відповідно до норм п.п.54.3.3. п.54.3. ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Так, правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства врегульовано Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VІІI (далі - Закон №2473-VІІI).

Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 13 Закону №2473-VIII визначено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти належать зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно з положенням ч.3 ст.13 Закону №2473-VIII, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону №2473-VIII, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Так, пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон №2473-VIII, зокрема ст.13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею.

Отже, несвоєчасність здійснення розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності є валютним правопорушенням, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій та пені, застосування якої віднесено до повноважень органів ДПС.

Як це правильно встановлено судом першої інстанції, 21.06.2022 ТОВ «Вільєна» уклало зовнішньоекономічний імпортний контракт № VL-VIL/RON-2212 з нерезидентом - компанією «VERSALA LTD» про купівлю товару (бензин RON 95).

На виконання умов контракту від 21.06.2022 № VL-VIL/RON-2212, ТОВ «Вільєна» у період з 22.06.2022 по 13.10.2022 здійснено перекази коштів (авансування) на користь нерезидента на загальну суму 781387182,16 грн (25 105 289,25 дол. США), а саме:

- 22.06.2022 у сумі 95784930,84 грн (3274150,00 дол. США);

- 23.06.2022 у сумі 74015628,37 грн (2530025,00 дол. США);

- 27.06.2022 у сумі 71838698,13 грн ( 2455612,50 дол. США);

- 29.06.2022 у сумі 47892465,42 грн (1637075,00 дол. США);

- 01.07.2022 у сумі 67049451,58 грн (2291905,00 дол. США);

- 12.07.2022 у сумі 99137403,41 грн (3388745,25 дол. США);

- 19.07.2022 у сумі 90995684,29 грн (3110442,50 дол. США);

- 28.07.2022 у сумі 77825203,10 грн. (2128197,50 дол. США);

- 08.09.2022 сумі 55076297,58 грн. (1506109,00 дол. США);

- 13.10.2022 у сумі 101771419,40 грн. (2783027,50 дол. США).

Водночас, нерезидент компанія «VERSALA LTD» (КІПР) 01.11.2022 здійснив поставку товару на митну територію України, згідно митної декларації (МД ІМ 40) №UA903150/2022/005179, коносамент від 26.10.2022 № 716 (танкер «VARUNA») на загальну суму 1 295 580,00 дол. США (47377546,79 грн) з дотриманням законодавчо встановлених строків розрахунків по імпортних операціях.

Станом на 01.11.2022 по зовнішньоекономічному імпортному контракту від 21.06.2022 № VL-VIL/RON-2212, укладеному з компанія VERSALA LTD (КІПР), дебіторська заборгованість складала 23 809 709,25 дол. США (870687733,67 грн):

- 1978570,00 дол. США - граничний термін погашення - 18.12.2022;

- 2530025,00 дол. США - граничний термін погашення - 19.12.2022;

- 2455612,50 дол. США - граничний термін погашення - 23.12.2022;

- 1637075,00 дол. США - граничний термін погашення - 25.12.2022;

- 2291905,00 дол. США - граничний термін погашення - 27.12.2022;

- 3388745,25 дол. США - граничний термін погашення - 07.01.2023;

- 3110442,50 дол. США - граничний термін погашення - 14.01.2023;

- 2128197,50 дол. США - граничний термін погашення - 23.01. 2023;

- 1506109,00 дол. США - граничний термін погашення - 06.03. 2023;

- 2783027,50 дол. США - граничний термін погашення - 10.04. 2023.

ТОВ «Вільєна», у зв`язку з порушенням нерезидентом строків розрахунків, 19.12.2022 подала до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України позовну заяву про стягнення з відповідача компанії «VERSALA LTD» на користь ТОВ «Вільєна» заборгованості в сумі 18 687 955,25 дол. США.

19.12.2022 МКАС при ТПП України ухвалив постанову про прийняття до провадження справи № 333/2022 за позовом ТОВ «Вільєна» до компанії «VERSALA LTD» про стягнення 18 687 955,25 доларів США.

На погашення дебіторської заборгованості в сумі 23 809 709,25 дол. США, нерезидент компанія «VERSALA LTD» у період з 16.12.2022 по 13.01.2023 здійснив повернення грошових коштів на рахунок ТОВ «Вільєна» на загальну суму 870687733,78 грн (23 809 709,25 дол. США), у тому числі 339688961,30 грн (9 289 088,49 дол. США) з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків по імпортних операціях:

- 20.12.2022 у сумі 22589993,74 грн (617742,92 дол. США)- 1 день прострочення;

- 20.12.2022 у сумі 49500000,00 грн (1353620,32 дол. США) 1 день прострочення;

- 28.12.2022 у сумі 59865540,85грн (1637075,00 дол. США) 3 дні прострочення;

- 06.01.2023 у сумі 11224936,55грн (306955,60 дол. США) 10 днів прострочення;

- 06.01.2023 у сумі 20429999,17 грн (558676,00 дол. США) 10 днів прострочення;

- 06.01.2023 у сумі 52156821,46 грн (1426273,40 дол. США 10 днів прострочення;

-10.01.2023 у сумі 9255134,17грн (253089,65 дол. США) 3 дні прострочення;

- 10.01.2023 у сумі 19930000,36 грн (545003,10 дол. США) 3 дні прострочення;

- 10.01.2023 у сумі 38862999,90 грн (1062742,35 дол. США) 3 дні прострочення;

- 11.01.2023 у сумі 22093535,14 грн (604166,83 дол.США) 4 дні прострочення;

- 11.01.2023 у сумі33779999,97 грн (923743,32 дол.США) 4 дні прострочення.

Станом на 13.01.2023 розрахунки по імпортному контракту від 21.06.2022 № VL-VIL/RON-2212 завершені.

30.01.2023 МКАС при ТПП України ухвалена постанова про припинення арбітражного провадження у справі № 333/2022 у зв`язку із добровільним погашенням відповідачем -компанією «VERSALA LTD» суми боргу.

Так, згідно частини сьомої статті 13 Закону №2473-VІІІ у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

Відповідно до ст. 17 Параграфу 2 Розділу ІІІ «Арбітражне провадження» Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 17.04.2007 року №18, провадження у справі порушується постановою голови МКАС про прийняття справи до провадження після подання до МКАС належним чином оформленої позовної заяви, оплаченої реєстраційним збором згідно з Положенням про арбітражні збори та витрати. Днем подання позовної заяви вважається день її вручення МКАС, а в разі відправлення позовної заяви поштою - дата штемпеля на конверті поштового відомства місця відправлення.

З системного аналізу вказаних правових норм можна зробити висновок, що дата звернення резидента з позовом до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», та пеня за їх порушення не сплачується.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2023 у справі №826/10651/16.

Отже початком строку, з якого зупиняється нарахування пені у спірних правовідносинах є саме 19.12.2022.

Тобто, у випадку порушення нерезидентом строків розрахунків, встановлених контрактом, підприємство - резидент України може звернутися за захистом своїх прав до суду, що фактично збільшить строки проведення розрахунків, але вимагатиме додаткових фінансових витрат на захист власних інтересів у суді. Таке звернення підтверджує намагання підприємства працювати в рамках встановленого законодавства. Тому воно є підставою для не нарахування (зупинення нарахування) пені з дати прийняття позовної заяви арбітражним судом.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №816/1424/17.

Щодо аргументів скаржника про те, що єдиною умовою для не нарахування пені є ухвалення міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову про стягнення з нерезидента заборгованості, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 7 ст. 13 Закону №2473-VIII разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

Отже, за законодавчим регулюванням ключовим моментом, на переконання суду апеляційної інстанції, для нарахування пені за недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), для нарахування за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено, є закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України.

Однак, як це правильно встановлено судом першої інстанції, нерезидент - компанія «VERSALA LTD» у період з 16.12.2022 по 13.01.2023, тобто під час здійснення МКАС при ТПП України провадження у справі № 333/2022, повернув ТОВ «Вільєна» кошти по імпортному контракту від 21.06.2022 №VL-VIL/RON-2212, отже вимоги ст. 13 Закону №2473-VIII були виконані, оскільки відбулось зарахування грошових коштів на рахунок резидента у банку України, що сторонами не заперечується.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем строку розрахунків, встановленого ч.3 ст.13 Закону №2473-VIII, та як наслідок протиправного нарахування пені за кожний день прострочення, згідно податкового повідомлення-рішення від 19.05.2023 № 11194/13-01-07-10, яке є протиправним, що має наслідком його скасування.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року у справі №380/16415/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 11.12.2024 відповідно до ч. 3 ст. 321 КАС України.