Постанова

від 11.12.2024 по справі 140/10525/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/10525/24 пров. № А/857/27632/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу судді Волинського окружного адміністративного суду Мачульського В.В. від 11 жовтня 2024 року про повернення позовної заяви без розгляду, у справі № 140/10525/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд надати Головному управлінню ДПС у Волинській області дозвіл на погашення податкового боргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка в сумі 5 451 478,31 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

30.09.2024 року суддя Волинського окружного адміністративного суду залишив без руху позовну заяву позивача, у зв`язку з тим, що позивач не подав заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску і документів на їх підтвердження та доказів сплати судового збору.

07.10.2024 року, на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивач подав клопотання у якому вказав, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 27 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір». Крім того, зазначив, що не пропустив строк звернення до суду у справах про стягнення податкового боргу.

11.10.2024 року суддя Волинського окружного адміністративного суду прийняв ухвалу, якою позовну заяву повернув позивачу без розгляду, оскільки, позивач не сплатив судовий збір за подання позовної заяви.

Приймаючи цю ухвалу, суддя виходив з того, що контролюючі органи звільняються від сплати судового збору лише у справах про стягнення податкового боргу або заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим, на думку судді, позов про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не є тотожним позову про стягненню податкового боргу, а тому, в розумінні пункту 27 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір»,податковий орган не звільнений від сплати судового збору за пред`явлення до суду цього позову.

Не погодившись із ухвалою про повернення позовної заяви, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді суду першої інстанції про повернення позовної заяви.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає те, що на підставі пункту 27 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, оскільки звернувся із позовом про стягнення податкового боргу. Постанова Верховного Суду на яку у рішенні послався суду першої інстанції не релевантна до спірних правовідносин.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Відповідно до частини 5 статті 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повернув позов без розгляду з тих мотивів, що позивач не усунув недоліки апеляційної скарги, а саме не сплатив судовий збір за подання позову та не подав доказів пропуску тримісячного строку звернення до суду передбаченого пунктом 2 частини 2статті 122 КАС України, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначенихзакономвимог.

Аналізуючи підстави для повернення позовної заяви апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 95.1 та 95.3 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Апеляційний суд встановив, що Головне управління ДПС у Волинській області звернулося з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка в сумі 5 451 478,31 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, позов Головного управління ДПС у Волинській області стосується стягнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 27 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином апеляційний суд вважає, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, який стосується стягнення податкового боргу, на підставі пункту 27 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Водночас, апеляційний суд зауважує, що суд першої інстанції вирішуючи питання про звільнення позивача від сплати судового збору застосував не релевантну практику Верховного Суду, оскільки, справа № 640/4970/22 відрізняється від цієї справи предметом та підставами позову, а тому не є аналогічною.

Крім того, суд першої інстанції застосував висновок Верховного Суду, який викладений в ухвалі від 06.03.2023 року, однак, такі дії суду першої інстанції суперечать нормам частини п`ятої статті 242 КАС України.

Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про необхідність сплати судового збору за подання позову про надання Головному управлінню ДПС у Волинській області дозвіл на погашення податкового боргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка в сумі 5 451 478,31 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Що стосується строку звернення до суду із цим позовом, то суд першої інстанції вважає, що цей позов може бути поданий у тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Апеляційний суд зауважує, що, відповідно до статті абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України, цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного упункті 102.1цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбаченихабзацом третімпункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, Податковим кодексом встановлений спеціальний строк звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, а саме 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що у справі про стягнення податкового боргу застосовується тримісячний строк звернення до суду.

Підсумовуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково повернув позовну заяву позивачу.

Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо повернення позовної заяви, у зв`язку з чим ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 320, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити.

Ухвалу судді Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 140/10525/24 скасувати та прийняти постанову, якою справу № 140/10525/24 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель