Ухвала від 11.12.2024 по справі 336/12031/24

ЄУН: 336/12031/24

Провадження №: 1-кп/336/1626/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Шевченківському районному суді м. Запоріжжя перебуває вищевказане кримінальне провадження.

Під час досудового розслідування обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого спливає 13.12.2024 р.

Прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу, оскільки визначені ст.177 КПК України ризики, що були підставою для його обрання, не зникли.

Обвинувачений просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Зазначив, що не має наміру впливати на свідків та переховуватись від суду, просив застосувати відносно нього запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник просила змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт, вказуючи на те, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв`язки та потребує медичної допомоги.

Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є доцільним, виходячи з наступного.

Ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

При вирішенні клопотання суд враховує те, що прокурор довів наявність ризику ухилення обвинуваченого від суду, про що свідчить усвідомлення ним факту вчинення тяжкого злочину, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, та безповоротності покарання.

Ймовірність ризику продовження протиправної діяльності підтверджує повідомлення обвинуваченому про підозру в цьому провадженні під час перебування в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя кримінальної справи, де він обвинувачується у вчиненні тотожного злочину.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не тільки на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Свідки судом ще не допитувались.

При вирішенні зазначеного клопотання суд бере до уваги в сукупності обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання за злочин у сфері громадської безпеки, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого; судом також враховуються вік та стан його здоров`я, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, як і доказів наявності у нього стійких соціальних зв`язків.

Таким чином, дійшовши висновку про доцільність продовження застосування вказаного запобіжного заходу, суд виходить з міркувань про те, що актуальність заявлених підчас обрання найбільш суворого запобіжного заходу ризиків не минула.

Відповідно до ст. 29 Основного Закону ніхто не може бути арештований або утримуватися під вартою інакше як за мотивованим рішенням суду і лише на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадії досудового розслідування» тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи, передбачені законом, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, передбачених КПК України.

Цей запобіжний захід не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Інкриміноване ОСОБА_5 кримінально каране діяння є тяжким в розумінні ст. 12 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі до семи років, тобто вказані злочини за формальним критерієм підпадають під діяння, у зв`язку з вчиненням яких можливо застосування найбільш суворого заходу забезпечення кримінального провадження.

Суд бере до уваги і зміст ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, проте вважає, що у даному випадку застосування найбільш суворого заходу забезпечення кримінального провадження є таким, що зумовлено сукупністю наведених матеріальних і процесуальних передумов, необхідністю забезпечення охорони загальносуспільних прав та інтересів.

На користь наведеного висновку враховує суд і висновки Європейського суд з прав людини, які в Україні застосовуються як джерело права, зокрема зміст рішення в справі «Летельє проти Франції», за яким особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Оцінивши сукупність наданих стороною обвинувачення на користь клопотання фактичних даних, слідчий суддя доходить переконання про неможливість відвернення передбачених статтею 177 КПК України ризиків з використанням інших, більш м`яких запобіжних заходів.

При розгляді даного клопотання суд дійшов до висновку, що заявлені ризики втечі обвинуваченого, впливу на свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, існують, що є підставою для задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст.177, 178, 183, 331, 392 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 08 лютого 2025 року включно.

Ухваламоже бутиоскарженавапеляційному порядкудоЗапорізькогоапеляційногосуду протягомп`ятиднівз дняїїоголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню, її оскарження не зупиняє виконання ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1