Рішення

від 11.12.2024 по справі 288/1886/24

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/1886/24

Провадження № 2/288/512/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Поліщук Р. М.,

за участю секретаря судових засідань - Плетенецької Т.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квітневої сільської ради Житомирського району, Житомирської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернулась до суду з позовом до Квітневої сільської ради Житомирського району, Житомирської області (далі Відповідач) про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом в якому з врахуванням неодноразово уточнених позовних вимог /а.с.41-42/ вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна частка (пай) члена ПКП «ім.Фрунзе», розташованого на території Єрчицької сільської ради, Житомирського (Попільнянського) району, Житомирської області розміром 3.90 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), оскільки в Списку членів ПКП ім.Фрунзе, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії ЖТ-04-06-000017 виданому 27 листопада 1995 року, спадкодавець ОСОБА_2 вказаний під № 463.

Позивач прийняла спадщину після смерті чоловіка та за її заявою було відкрито спадкову справу, проте вона отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай) в зв`язку з відсутністю сертифікату на право на земельну частку (пай), при цьому Позивач зазначає, що їй не відомо про видачу на ім`я ОСОБА_2 сертифікату на право на земельну частку (пай), однак факт належності спадкодавцю земельної частки (паю) підтверджується довідкою Квітневої сільської ради № 276 від 12 червня 2018 року, в якій вказано, що за ОСОБА_2 рахується земельна частка (пай) № НОМЕР_1 .

На підставі вищевикладеного, Позивач просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) № 485, члена ПКП ім.Фрунзе, розташованого на території с.Єрчики Житомирського (Попільнянського) району Житомирської області, розміром 3.76 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості.

Представник Позивача в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, 11 грудня 2024 року надав до суду заяву в якій просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача Квітневої сільської ради в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просив справу розглядати без участі представника сільської ради, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. /а.с.49/

Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до свідоцтва про смерть (запис поновлено) серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . /а.с.4/

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , 26 червня 1973 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було укладено шлюб. /а.с.5/

Як вбачається з Державного акту на право колективної власності на землю серії ЖТ-04-06-000014, виданого 27 листопада 1995 року, ПКСП ім.Фрунзе передано у колективну власність 2115.4 гектарів землі у межах згідно з планом. /а.с.6/

Відповідно до Списку членів ПКП ім.Фрунзе, які мають право на земельний пай станом на 27 листопада 1995 року, під № 463 вказано ОСОБА_2 , с.Яблунівка, помер. /а.с.7-8/

12 червня 2018 року за № 277 виконавчим комітетом Квітневої сільської ради видано довідку про те, що за померлою ОСОБА_3 рахується земельна частка (пай) № НОМЕР_4 . /а.с.9/

До матеріалів справи додано Документацію по паюванню земель, переданих у колективну власність ПКП ім.Фрунзе с.Єрчики від 12 березня 1997 року в якій зазначено, що документація виготовлена в двох примірниках, один з яких зберігається в районному відділі земельних ресурсів, другий в ПКП ім.Фрунзе Попільнянського району. /а.с.10/

Розпорядженням голови Попільнянської районної державної адміністрації від 07 березня 1997 року № 63, затверджено розрахунок вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах ПКП ім.Фрунзе Єрчицької сільської ради Попільнянського району, згідно з додатком. /а.с.11/

Згідно розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах ПКП ім.Фрунзе с.Єрчики, затвердженого 07 березня 1997 року, загальна площа сільськогосподарських угідь у колективній власності 2030.9 га, кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай) 516 чоловік. Кількість осіб прийнятих для розрахунку на земельну часту (пай) 521 чоловік, з них: померлих 34, згідно уточненого списку - 516, резервний фонд земельної частки 9паю) 5 чоловік. Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах 3.90. /а.с.13/

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Мітніцького Ю.Г. № 135/02-14 від 15 травня 2023 року, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу. Станом на 15 травня 2023 року спадкоємцем, яка прийняла спадщину після його смерті є ОСОБА_1 . /а.с.13/

Згідно повідомлення приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Мітніцького Ю.Г. № 131/02-14 від 10 травня 2023 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) члена ПКП ім.Фрунзе, розміром 3.96 в умовних кадастрових гектарах, після смерті чоловіка ОСОБА_2 в зв`язку з відсутністю сертифікату на право на земельну частку (пай). /а.с.14/

Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області за вих.№ 3316/35-24 від 12 вересня 2024 року, № 3364/35-24 від 17 вересня 2024 року повідомлено, що у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Попільнянською районною державною адміністрацією по ПКП ім.Фрунзе, запис щодо реєстрації та отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) на ОСОБА_2 відсутній. За уточненим розрахунком вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах реформованого ПКП ім.Фрунзе с.Єрчики, розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах становить 3.76 га, вартість земельної частки (паю) становить 144223 гривень. /а.с.43, 44/

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідностатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернулась до суду з позовом про визнання за нею права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом з тих підстав, що до складу спадщини, яка відкрилась після смерті спадкодавця увійшло право на земельну частку (пай) № 485, розміром 3.76 в умовних кадастрових гектарах.

Відповідно до статті 1215 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, а також на права на земельну частку (пай) є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України 1990 року, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 цього Кодексу визначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»,право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Згідно з частинами першою, другою статті 2 указаного Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно з пунктом 2 Указу,право на частку (пай) мають члениколективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: 1) перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; 2) отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; 3) включення особи до списку, доданого до цього акта.

Таким чином, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду: від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц (провадження № 61-1543св20), від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18), від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17 (провадження № 61-37931св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19), від 16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19 (провадження № 61-13243св20).

Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 26 червня 2018 року у справі № 599/1833/15-ц, провадження № 61-4320св18, від 03 лютого 2021 року у справі № 635/2831/17, провадження № 61-19827св19, від 05 березня 2021 року у справі № 717/641/18, провадження № 61-1332св19, та інших.

У пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Як вбачається із роз`яснень, наданих судам у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві.

Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства.

Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акта, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних прав, пов`язаних з членством у колективному підприємстві,є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства, та його трудова участь у діяльності цієї організації.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 599/2259/19 (провадження № 61-12498св20), від 13 липня 2021 року у справі № 274/3394/20 (провадження № 61-3806св21).

Як встановлено судом, на момент видачі ПКП «ім.Фрунзе» Державного акту на право колективної власності на землю 27 листопада 1995 року /а.с.6/, в Списку членів ПКП «ім.Фрунзе», які мають право на земельний пай станом на 27 листопада 1995 року /а.с.7-8/ під № 463 вказано ОСОБА_2 , с.Яблунівка та зазначено «помер», окремо слід зазначити, що відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 зазначено, що він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.4/.

Таким чином, на дату формування Списку 27 листопада 1995 року, спадкодавець ОСОБА_2 був живий, проте у Списку біля прізвища ОСОБА_2 зазначено «помер», при цьому у відповіді ГУ Держгеокадастру у Житомирській області /а.с.43/ зазначено про відсутність запису щодо реєстрації та отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) на ОСОБА_2 .

Встановлені обставини вказують на те, що Позивачем не доведено того, що її чоловік за життя, звертався в приводу того, що його в Списку зазначено, як померлу особу та видачі йому сертифіката про право на земельну частку (пай), відповідно питання про виділення ОСОБА_2 земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у нього права на земельну частку (пай), за його життя не вирішувалося, тобто спадкодавець за життя не реалізував свого права на земельну частку (пай).

Оскільки за життя спадкодавець не набув права на земельну частку (пай), таке право не увійшло до складу спадщини після його смерті й не може перейти до Позивача у порядку спадкування за законом.

Крім того, Позивач при зверненні до суду просить визнати за нею в порядку спадкування право саме на земельну часту (пай) № НОМЕР_1 , при цьому посилаючись на довідку Квітневої сільської ради № 276 від 12 червня 2018 року, в якій вказано, що за ОСОБА_2 рахується земельна частка (пай) під № НОМЕР_1 .

Разом з тим, Позивачем додано до матеріалів позовної заяви довідку виконавчого комітету Квітневої сільської ради від12 червня 2018 року за № 277 про те, що за померлою ОСОБА_3 рахується земельна частка (пай) № НОМЕР_4 /а.с.9/, а на виконання ухвали суду від 19 серпня 2024 року представником Позивача подано заяву від 05 вересня 2024 року в якій він зазначив, що вищевказана довідка долучена випадково, проте під час розгляду справи довідку Квітневої сільської ради № 276 від 12 червня 2018 року до матеріалів справи додано не було, враховуючи те, що Позивач тричі уточнювала позовні вимоги і у кожній редакції позову посилалась на дану довідку.

Слід зауважити, що Позивачем додано до матеріалів позовної заяви Документацію по паюванню земель, переданих у колективну власність ПКП ім.Фрунзе /а.с.10/, проте вона складається з титульного аркушу та не містить інформацію про розпаювання земельних ділянок із зазначенням осіб, за якими рахуються земельні ділянки та номера ділянки.

Враховуючи вищевикладене, Позивачем не надано доказів належності спадкодавцю ОСОБА_2 на час смерті права на земельну частку (пай) у ПКП ім.Фрунзе, а тому і відсутні підстави для задоволення заявленого позову про визнання за Позивачем в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, права на земельну частку (пай) № 485, члена ПКП ім.Фрунзе.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно достатті 89ЦПК України,суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд оцінивши докази, подані сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (пункт 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України).

Представник Відповідача в поданій до суду заяві позовні вимоги підтримав у повному обсязі, при цьому суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку відсутні».

Таким чином, визнання позову Відповідачем, не є підставою для задоволення позову, оскільки відповідно до вимог частини четвертої статті 206 ЦПК України,якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд, а в даному випадку визнання Відповідачем позову, суперечить викладеним у рішенні суду обставинам з наведених вище підстав.

Не підлягають, відповідно до статті 141 ЦПК України, до подальшого розподілу понесені Позивачем судові витрати, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»; статтями 5, 22, 23 ЗК України 1990 року; статтями 15, 16, 1215, 1218, 1225 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Квітневої сільської ради Житомирського району, Житомирської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Р. М. Поліщук