Рішення

від 16.07.2024 по справі 359/12584/23

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/359/1102/2024

Справа № 359/12584/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 липня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді Муранової-Лесів І.В..

за участі секретаря судового засідання Бокей А.В.,

представника позивача Савік З.Д.,

представника відповідача - Корзаченка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом Державного підприємства «УДВП ІЗОТОП» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2023 ДП «УДВП ІЗОТОП» звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ДП «УДВП ІЗОТОП» матеріальної шкоди в сумі 512604 грн. 40 коп. та судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 7689 грн. 07 коп. ( а. с. 1-6).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 з 04.11.2019 та по теперішній час перебуває у трудових відносинах з ДП «УДВП ІЗОТОП», наказ про прийняття на роботу від 30.10.2019 № 74-к на посаді водія автотранспортних засобів 1 категорії транспортно-диспетчерського відділу. В ході проведення інвентаризацій на державному підприємстві, згідно наказу «Про проведення позапланової інвентаризації у 2023 році» від 07.07.2023 № 42 Н, було виявлено нестачу пального, під час якої відповідачем 20 жовтня 2023 року були надані пояснення, у яких він зазначив про те, що 18 липня 2022 року він потрапив у ДТП. На підставі отриманої з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.10.2023 по справі №754/1126/23 про залучення ДП «УДДВП ІЗОТОП» в якості третьої особи, директором підприємства було видано Наказ про проведення службової перевірки від 07.11.2023 №138Н з метою встановлення дійсних обставин скоєння водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Позивач звертає увагу, що будь-які усні чи письмові пояснення в ході проведення службової перевірки відповідачем не надавались, на підтвердження чого складений Акту фіксації відмови від надання письмових пояснень від 17.11.2923 о 15:31 годині, а також, що ставити свій підпис у Акті про результати проведення службової перевірки від 28.11.2023 відповідач відмовився.

Позивач зазначає, що між підприємством та ОСОБА_1 04.11.2019 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та 07.06.2021 № 60 «Про організацію експлуатації автомобільного транспорту», з метою забезпечення безаварійної експлуатації автомобільного транспорту. Крім того, наказом від 07.06.2021 №60 «Про організацію експлуатації автомобільного транспорту», з метою забезпечення безаварійної експлуатації автомобільного транспортну в межах встановленого ліміту та раціонального використання його посадовими особами ДП «УДВП ІЗОТОП» цим наказом встановлено, що водії підприємства несуть персональну відповідальність за правильну експлуатацію, збереження, використання додаткового обладнання транспортного засобу, зокрема дорожнього руху. Згідно із додатком № 1 до наказу № 60 за ОСОБА_1 закріплено транспортний засіб FORD TRANSIT GUSTOM, д.н.з. НОМЕР_1 .

Наказом від 14.07.2022 №52ВД-01 ОСОБА_1 направлено у відрядження з метою доставки РФП.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.07.2022, справа № 359/4607/22, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.

За змістом вказаної постанови, 18.07.2022 о 18.10 год. в с. Проліски Бориспільського району Київської області по вул. Броварська, 2 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки FORD TRANSIT GUSTOM, д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи поворот ліворуч, не надав перевагу в русі зустрічному автомобілю марки «BMV 528». Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Згідно із звітом про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 478/10-22 від 20.10.2022, сума матеріального збитку становить 512604 грн. 40 коп..

Позивач також звертає увагу, що ТДВ «СК «Гардіан» не здійснювало жодних виплат на користь ДП «УДВП ІЗОТОП» в рамках даного предмета спору, відповідач також в добровільному порядку завдані збитки не погасив.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на ч. 1 ст. 1166 ЦК України, ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 131, п. 1 ч. 1 ст. 134, ч. 1 ст. 135-1, 138 КЗпП України.

20.05.2024 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Корзаченко В.М. надійшов відзив, з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог ( а. с. 142-151, т. 1). Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 , починаючи з 04.11.2019, дійсно, є працівником Державного підприємства «УДВП ІЗОТОП» (наказ № 74-к від 30.10.2019), де працює водієм автотранспортного засобу (спеціалізованого). 18.07.2022, близько 18 год. 10 хв. ОСОБА_1 повертався з відрядження на автомобілі підприємства марки FORD TRANSIT GUSTOM, д.н.з. НОМЕР_1 та в селі Проліски Бориспільського району трапилася ДТП за участі транспортного засобу під керуванням громадянина ОСОБА_2 .. У результаті ДТП були пошкоджені транспортні засоби, подібні ДТП є наслідком певних необережних дій водіїв і свідомо та умисно ніхто не бажає їх настання. Незважаючи на причетність до ДТП, відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає та переконаний, що у даній ситуації суд має повністю відмовити позивачеві у задоволенні позову за його безпідставністю. Вважає, що посилання позивача на внутрішні документи (посадову інструкцію водія, накази по підприємству, договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 04.11.2019, тобто з дня прийняття на роботу) та на загальну ч. 1 ст. 1166 ЦК України не заслуговують на увагу суду, оскільки у даних правовідносинах працівника та роботодавця мають застосовуватися спеціальні норми КЗпП України.

Звертає увагу, що згідно із чинним Переліком посад і робіт, які заміщуються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для зберігання, обробки, продажу, перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженим постановою Державного комітету союзу радянських соціалістичних республік по праці та соціальних питанням та ВЦРПС від 28.12.1977 № 447/24, посада водія не входить до цього Переліку. А том, працівник, з яким договір укладено всупереч закону, не набуває статусу матеріально відповідальної особи, а може нести відповідальність за шкоду, завдану підприємству, на загальних підставах, тобто виключно в межах його середнього місячного заробітку.

Заперечуючи проти позову, він також посилається на листі Міністерства праці та соціальної політики України від 27.05.2008 № 146/06/186-88, у якому зазначено, що наявність посади або роботи в Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не дає підстави для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов`язки.

Однак такі трудові функції не передбачають таких дій як незабезпечення збереження цінностей, які були передані працівнику для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, оскільки однією з умов укладення договору про повну матеріальну відповідальність є виконання працівником роботи, безпосередньо пов`язаної зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва інших матеріальних цінностей.

Підсумовуючи, вказує, що відповідач ОСОБА_1 не належить до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України позивач мав підстави укладати договір про повну матеріальну відповідальність, та не може нести матеріальну відповідальність у повному розмірі за завдання шкоди за нікчемним договором про повну матеріальну відповідальність, як це передбачено пунктом 1 частини першої статті 134 КЗпП України. Оскільки дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль позивача, мала місце під час виконання відповідачем своїх трудових обов`язків, то останній може нести відповідальність не більше середнього місячного заробітку.

Звертає увагу, що жодного розрахунку середнього заробітку відповідача позивачем суду не надано, а відтак навіть і ця невизначена сума є невстановленою і недоведеною позивачем та не може бути задоволена судом, а відповідачу мають бути відшкодовані понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

26.06.2024 до суду надійшла відповідь на відзив (а. с. 156-168, т. 1), за змістом якого позивач підтримує позовні вимоги та просить задовольнити.

Ухвалою судді від 01.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження ( а. с. 84-85 т. 1).

Ухвалою від 02.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду (а. с. 111, т. 1).

У судовому засіданні представник позивача Савік З.Д. підтримала позовні вимоги та просила задовольнити.

Представник відповідача Корзаченко В.М. заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 3 ст.12, ч.1, 6 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У судовому засіданні встановлено, що з 04.11.2019 ОСОБА_1 прийнято до Державного підприємства «УДВП ІЗОТОП» на посаду водія автотранспортних засобів 1 категорії транспортно-диспетчерського відділу, з посадовим окладом згідно із штатним розписом, що підтверджується копією наказу від 30.10.2019 № 74-к (а. с. 7, т. 1).

04.11.2019 між сторонам було підписано Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 8, т.1), за змістом якого працівник, що обіймає посаду водія автотранспортних засобів транспортно-диспетчерського відділу, безпосередньо пов`язану із застосуванням у процесі роботи переданих йому цінностей бере на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості матеріальних цінностей, переданих йому для зберігання Адміністрацією, і у зв`язку з вищевикладеним зобов`язується: дбайливо ставитися до переданих йому Адміністрацією для зберігання або іншої мети матеріальних цінностей Адміністрації і вживати заходів для відвернення заподіяння їм шкоди; своєчасно повідомляти Адміністрацію про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження переданих йому для зберігання Адміністрацією матеріальних цінностей; вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки переданих йому для зберігання Адміністрацією матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації переданих йому для зберігання Адміністрацією матеріальних цінностей.

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а. с. 32 т.1) позивачу ДП «УДВП ІЗОТОП» на праві власності належить транспортний засіб - FORD TRANSIT GUSTOM д.н.з. НОМЕР_1 .

Крім того, на підставі наказу від 07.06.2021 № 60 ДП «УДВП ІЗОТОП» «Про організацію експлуатації автомобільного транспорту» із змінами, внесеними наказом від 01.04.2022 №06Н, за відповідачем було закріплено транспортні засоби, у тому числі - FORD TRANSIT д. н. з. НОМЕР_1 (а.с. 55-61 т.1). З вказаним наказом водії, у тому числі ОСОБА_1 , ознайомлені під розпис (а.с.57 т.1).

За змістом п.п.4, 5 наказу від 07.06.2021 № 60 встановлено: підтверджувати факт використання водієм автомобіля подорожнім листом та приймально-здавальним актом передачі автотранспортного засобу, а також, що водії, допущені до керування автомобілями підприємства, несуть персональну відповідальність за їх правильну експлуатацію, збереження та використання додаткового обладнання транспортного засобу, дотримання правил дорожнього руху, достовірність інформації щодо використання транспортних засобів, пройденого кілометражу та витрат палива.

Наказом ДП «УДВП ІЗОТОП» від 14.07.2022 № 52ВД-01 ОСОБА_1 , направлено 18.07.2022 у відрядження на транспортному засобі FORD TRANSIT д.н.з. НОМЕР_1 до м. Чернігів (КНП Чернігівська МЛ № 3) ( а.с. 54, т. 1).

Встановлено, що 18.07.2022 о 18.10 год. в с. Проліски Бориспільського району Київської області по вул. Броварська, 2 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки FORD TRANSIT GUSTOM, д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи поворот ліворуч, не надав перевагу в русі зустрічному автомобілю марки «BMV 528». Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.07.2022, справа № 359/4607/22, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп. (а.с.16-17 т.1)

Ця обставина повністю визнана сторонами та підтверджується даними, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

20.10.2023 ОСОБА_1 на ім`я директора ДП «УДВП ІЗОТОП» було письмово складено пояснення, в якому він зазначив, що 18.07.2022 він потрапив в ДТП на автомобілі FORD TRANSIT д. н. з. НОМЕР_1 та будучи в стресовому стані та струсу головного мозку, при зборі документів були втрачені талони в кількості 130 л. ( а. с. 9, т. 1).

Відповідно до наказу ДП «УДВП ІЗОТОП» від 07.11.2023 № 138Н, на підставі постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.07.2022 по справі 3/359/2417/2022 та з метою виявлення заподіяної матеріальної шкоди працівником ДП «УДВП ІЗОТОП», встановлення фактичних обставин скоєння водієм автотранспортних засобів (спеціалізованих транспортно-диспетчерського відділу ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП( а. с. 10-11, т. 1), було утворено комісію по проведення службової перевірки.

Згідно із Актом про результати службової перевірки від 28.11.2023 створена на підставі вищевказаного наказу від 07.11.2023 №138Н комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 своїми діями завдав шкоду майну ДП «УДВП ІЗОТОП», що є в першу чергу державним майном, та становить 512604 грн. 40 коп. ( а. с. 12-15т. 1).

Розмір збитків визначений відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 22.10.2022 № 478/10-22, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Клевер Експерт» (а. с.19-52 т. 1).

Також встановлено,що міжТДВ «СК«ГАРДІАН» та ДП «УДВП ІЗОТОП» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР-209631339), строк дії якого з 22.06.2022 по 21.12.2022 включно (а. с. 62, т. 1).

20.07.2022 представником ДП «УДВП ІЗОТОП» було повідомлено ТДВ «СК «Гардіан» про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 18.07.2022 за участі транспортного засобу FORD TRANSIT GUSTOM, д. н. з. НОМЕР_1 ( а. с. 63-64, т. 1).

Крім того встановлено, що середній заробіток відповідача ОСОБА_1 становить 15466 грн. 08 коп., що підтверджується довідкою про заробітну плату від 10.07.2024 № 09 видану ДП «УДВП ІЗОТОП» ( а.с. 31-32, т. 2).

Згідно із ч. 1 ст. 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Підставою трудових правовідносин є трудовий договір.

Статтею 21 КЗпП передбачено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Зі змісту ч. 2 ст. 130 КЗпП матеріальна відповідальність працівника настає тільки за наявності його вини в заподіянні підприємству, установі, організації майнової шкоди.

Згідно із ст. 131 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Отже, згідно з ч. 3 ст.130 КЗпП одночасне притягнення до матеріальної та інших видів відповідальності цілком допустиме, якщо тільки є підстави для притягнення працівника не тільки до матеріальної, а й до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Це правило узгоджується зі ст.61 Конституції, яка забороняє двічі притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (п.1 ч.1 ст.134 КЗпП).

Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови «Просудову практикув справахпро відшкодуванняшкоди,заподіяної підприємствам,установам,організаціям їхпрацівниками» від29грудня 1992року №14 роз`яснив, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП України), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст.135-1КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24 затверджено «Перелік посад і робіт, що виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску) перевезення або застосування в процесі виробництва» (далі - Перелік).

Договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва не зазначені, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди.

Зазначений правовий висновок викладено, зокрема: у постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-16цс12, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі № 607/1508/16-ц.

Як звертає увагу позивач, відповідно до Посадової інструкції водія спеціалізованого (спеціального) автотранспортного засобу для перевезення радіоактивних матеріалів, затвердженої керівником підприємства 03.01.2012 (а.с.65-69 т.1) на відповідача були покладені обов`язки, зокрема, нести відповідальність за технічний стан закріпленого автотранспортного засобу, дотримання Правил дорожнього руху (п.3.2 Посадової інструкції), а також відповідальність за збереження та справний стан закріплений за ним автотехніки та інших матеріальних цінностей (п.6.6. Посадової інструкції).

Крім того, як зазначено позивачем, відповідно до п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Державного підприємства «УДВП ІЗОТОП», затвердженого керівником підприємства 15.01.2012 (а.с.179-181 т.1) працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну Підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків відповідно до законодавства України.

Разом із цим, суд враховує, що посада водія не включена до Переліку, в якому міститься лише посада експедитора із перевезення вантажів, та роботи з приймання та обробки для доставки (супроводу) вантажу, багажу, поштових відправлень та інших матеріальних і грошових цінностей, їх доставці (супроводу), видачі (здачі).

Так, в силу вищенаведеного Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 04.11.2019 (а.с.8 т.1) відповідач несе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості матеріальних цінностей, переданих йому для зберігання, у зв`язку з чим за змістом Посадової інструкції водія спеціалізованого (спеціального) автотранспортного засобу для перевезення радіоактивних матеріалів, на водія покладені обов`язки по забезпеченню цілісності саме вантажу, які полягають у наступному: забезпечувати контролю завантаження упаковок на автомобіль, не допускати перевищення ТІ, надійно закріпляти упаковки спец кріпленням так, щоб знаки безпеки були добре видимі; перевіряти стан кріплення вантажу через кожні 2 години руху на протязі всього маршруту, а також після різких поворотів і зупинки; не надавати нікому ніякої інформації про характер вантажу, який перевозиться; нікому не розголошувати маршрут руху автотранспорту; на станціях заправки паливом автомобілів, та при технічних зупинках не залишати транспортний засіб без нагляду; на нічних стоянках переконатися в надійності їх охорони (п.п. 3.5, 3.8, 4.1, 4.2, 4.5, 4.6 Посадової інструкції).

Отже, з урахуванням посадових обов`язків відповідача та чинного трудового законодавства, укладення із ним договору про повну матеріальну відповідальність щодо збереження ввіреного йому транспортного засобу та покладення на нього повної матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності прямого умислу на заподіяння такої шкоди, є безпідставним, а укладений між сторонами договір про повну матеріальну відповідальність не може бути підставою для покладення такої відповідальності на відповідача як водія.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, дійшов до висновку про часткове задоволенні позову, а саме, що за заподіяну роботодавцю з винив відповідача матеріальну шкоду він має відповідати згідно із ст.132 КЗпП України у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, тобто у сумі 15466 гривень 08 копійок, розмір якого розраховано позивачем відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, що підтверджується довідкою від 10.07.2023 №09 (а.с.31 т.2).

Також суд враховує, що строк звернення із позовом позивачем не порушений, зважаючи на вимоги п.1 Прикінцевих положень КЗпП України у редакції чинній з 02.04.2020, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а також, що дія карантину на треиторії України тривала з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року включно.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В силувимог ч.2ст.141ЦПК Україниінші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що позовні вимоги ДП «УДВП «ІЗОТОП» були задоволені на 3,02% (заявлено до стягнення 512604,40 грн., задоволено на суму 15466,08 грн.)

Разом із цим, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 гривень (а. с. 78 т. 1). є також реальними збитками в розумінні ст. 22 ЦК України (витратами, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права), оскільки був сплачений у мінімальному обов`язковому розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З приводу заявленого клопотання представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 24000 гривень, слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1 - 6 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 29 Закону визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Згідно з ст. 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником відповідача надано : договір про надання правничої допомоги від 14.06.2023, ордер від 30.06.2023, розрахунок суми гонорару від 06.07.2024, квитанцію Серії ААЛ № 090803, акт здачі-прийняття виконаних робіт від 06.07.2024 ( а.с. 152, 153 т. 1, а.с. 7-17 т. 2).

З наданих документів встановлено, що сума гонорару адвоката становить 24000 гривень та складається з:

-12000 грн. - вивчення позовної заяви, доданих документів, актуальної судової практики з подібних правовідносин для підготовки відзиву та підготовка відзиву, надсилання його учасникам справи та до Бориспільського міськраойнного суду (6 год.х2000грн.);

- 4000 грн. - ознайомлення із відповіддю позивача на відзив та з доданими до нього документами, підготовка та надсилання учасникам справи та до суду відповіді на відзив (2год.х2000грн. );

-1000 грн. - ознайомлення з додатковими поясненнями позивача у справі та з доданими до них документами (0,5 год. х2000 грн.);

- 5000 грн. участь у судовому засіданні Бориспільського міськрайонного суду (2,5 год. х 2000 год.);

- 2000 грн. участь у судовому засіданні (1 год. х 2000 год.)

При цьому суд звертає увагу, що об`єктивно описова та мотивувальна частина відзиву складається з 8 сторінок (а.с.142-151 т.1), заперечення на відповідь на відзив з 2 х сторінок ( а.с.186-189 т.1), участь у судових засіданнях 3 години.

Також суд звертає увагу, що у відзиві представником відповідача було наведено орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу : 20000- 25000 грн., водночас, не зважаючи, що стороні відповідача було відомо про кількість витраченого часу на підготовку відзиву та погоджену у Договорі про надання правничої допомоги (п.5.2) вартість правничої допомоги адвоката (2000 грн. за 1 годину роботи адвоката), детальний розрахунок вартості послуг з підготовки відзиву наведений не був.

Крім того, надсилання заяв по суті справи позивачу та суду, вочевидь не потребує професійної правничої допомоги, та, у будь-якому випадку, витрачений на це адвокатом час не може оцінюватися на рівні з часом, витраченим на вивчення документів та складання самих заяв.

Натомість фактично обсяг складених адвокатом документів (заяв по суті справи) складає 8 сторінок відзив та 3 сторінки заперечення на відповідь на відзив, а участь адвоката у судових засіданнях 3 годинам зайнятості.

Крім того, суд звертає увагу, що, отримавши від адвоката правничу допомогу, роз`яснення чинного законодавства та судової практики, а також, будучи обізнаним про розмір свого середнього заробітку, в межах яких він як працівник має нести відповідальність перед підприємством за заподіяну матеріальну шкоду, відповідач погодив і відповідно до наданих документів вважав допустимим понести витрати на правничу допомогу у зазначеному розмірі 24000 гривень, який істотно перевищує розмір позовних вимог, які підлягали до задоволення.

З урахуванням викладеного та, зважаючи на вищенаведені вимоги ст.ст.81,137 ЦПК України, так як розмір зазначених відповідачем витрат на правничу допомогу пропорційно до позовних вимог, у задоволенні яких позивачу було відмовлено, складає 23294,20 грн., що, на переконання суду не відповідає критерію обґрунтованості, розумності та неминучості таких витрат, суд дійшов висновку, що такі витрати підлягають частковому відшкодуванню в сумі 15000 гривень, який є співмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг при розгляді справи, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) на користьДержавного підприємства«УДВП ІЗОТОП» (кодза ЄДРПОУ14308322,зареєстроване місцезнаходження:03150,м.Київ,вул.Антоновича,152) матеріальну шкоду в розмірі середнього заробітку в сумі 15466 гривень 08 копійок, а також частину понесених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 3028 гривень, всього на загальнусуму 18494 гривні 08 копійок (вісімнадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири гривні вісім копійок).

Стягнути з Державногопідприємства «УДВПІЗОТОП» (кодза ЄДРПОУ14308322,зареєстроване місцезнаходження:03150,м.Київ,вул.Антоновича,152) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) частину понесених судових витрат на правничу допомогу в сумі15000гривень (п`ятнадцять тисяч гривень).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду, або через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 29.07.2024.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів