Рішення

від 11.12.2024 по справі 153/1858/24

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р. Справа153/1858/24

Провадження2/153/448/24-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Дзерина М.М.

за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Ямпільської міської ради Вінницької області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітнього сина,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом. Вказав, що 11 березня 2022 року між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. 26 червня 2024 року рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області шлюб між ними було розірвано. Від спільного шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає разом із ним, перебуває на його утриманні та вихованні. Відповідач в 2022 році виїхала за кордон в Республіку Польша, де проживає на даний час. Однією з підстав розірвання шлюбу були ті обставини, що у них різні погляди на виховання дитини. Відповідач байдужа до життя сина, вихованням не займається, а також не забезпечує дитину достатнім рівнем піклування. Впродовж останніх двох років дитина проживає виключно із ним, знаходиться на повному його утриманні та вихованні. Тривалий час відповідач не підтримує зв`язок з дитиною, вихованням не займається, життям не цікавиться, не дбає про сина, його розвиток та здоров`я. Він особисто вирішує побутові проблеми задля забезпечення інтересів дитини. Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини йому необхідно для забезпечення інтересів сина, в тому числі для реалізації прав неповнолітньої дитини без письмової згоди матері, для оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, реєстрацію місця проживання сина. Встановлення факту самостійного виховання сина необхідне позивачу задля реалізації та забезпечення прав дитини. З урахуванням вищевикладеного, просить суд встановити факт, що він самостійно виховує неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05 листопада 2024 року відповідно до ухвали судді відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

20 листопада 2024 року ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області було закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про проведення судового засідання у його відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, представник відповідача адвокат Вовк Е.П. діючи на підставі ордеру серії АВ №1170299 в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи у їх відсутність. Позовні вимоги визнають та не заперечують щодо задоволення позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору представник Служби у справах дітей Ямпільської міської ради Вінницької області Ляч К.О. в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника. Не заперечує щодо задоволення позову. Підтверджує факт самостійного виховання батьком його неповнолітнього сина.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Судом встановлено такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин:

Із досліджених судом письмових доказів, що є у справі копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Ямпіль Вінницької області народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.7).

З копії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 26 червня 2024 року встановлено, що було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який було зареєстровано 11 березня 2022 року Ямпільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському району Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), актовий запис №40.

З копії рішення виконавчого комітету Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області від 14 листопада 2023 року №338 вбачається, що було встановлено факт спільного проживання ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 (а.с.8).

З копії характеристики виданої ОНЗ НВК ЗЗСО І ступеня-гімназії м.Ямпіль Ямпільської міської ради Вінницької області від 22 травня 2024 року встановлено, що син сторін ОСОБА_3 є учнем 6 класу ОНЗ НВК ЗЗСО І ступеня - гімназії м.Ямпіль Ямпільської міської ради Вінницької області. За місцем навчання характеризується позитивно (а.с.9).

З копії закордонного паспорта серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_2 25 квітня 2022 року виїхала за межі України до Республіка Польша (а.с.11-12).

З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №569 встановлено, що по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.17).

З акта обстеження житлових умов №205 від 01 листопада 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та здійснює за ним догляд. Сина знаходиться на повному утриманні батька (а.с.16).

Відповідно до ст.3 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, а також несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

На підставі ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

На підставі ч.5 ст.150 СК передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

За ч.1 ст.151 СК батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Відповідно до ч.2 ст.155 СК батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із ч.ч.2,3 ст.157 СК той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

На підставі ст.141 СК встановлюється рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. За загальним правилом розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст.180, ч.1 ст.181 СК батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. При цьому визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини відповідно до ч.8 ст.7 СК та ст.11 Закону України «Про охорону дитинства».

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право, зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження із залученням органу опіки та піклування відповідно до ч. 4, 5 ст.19 СК.

Тобто факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Аналогічна правова позиція була викладена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року по справі №201/5972/22.

При цьому доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане із настанням обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Аналогічна правова позиція була викладена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5972/22.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не ставить питання визначення місця проживання неповньолітньої дитини разом із ним або питання участі матері у її вихованні чи утриманні, а заявляє вимоги про встановлення факту самостійного виховання ним та утримання такої дитини. Між тим за наявності спору між сторонами щодо обсягу виконання ними батьківських обов`язків з утримання та виховання спільного для них сина, суд вважає можливим вирішити даний спір між ними в позовному провадженні.

Таким чином суд вказує, що незважаючи на проживання матері окремо від дитини, це не впливає на обов`язок ОСОБА_2 піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя, а також на її обов`язок утримувати неповнолітнього сина ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття.

Натомість, на підставі встановлених судом обставин справи вбачається, що 25 квітня 2022 року ОСОБА_2 виїхала за межі України до Республіки Польша та не виконує свої батьківські обов`язки щодо неповнолітньої дитини. Представником органу опіки та піклування підтверджено факт самостійного виховання батьком свого неповнолітнього сина. Представниками комісії у складі старости Гальжбіївського старостинського округу та сусідів позивача підтверджено факт самостійного виховання позивачем свого неповнолітнього сина.

Так судом було враховано встановлені судом обставини справи, за якими неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично з 25 квітня 2022 року постійно мешкає із батьком. У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 фактично одноосібно утримує свого сина ОСОБА_3 , оскільки доказів утримання спільної для сторін дитини з боку матері суду не було надано.

Окрім цього, у відповідності до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи встановлені судом обставини, виходячи з якнайкращих інтересів дитини, з метою надання батьку більших повноважень з приводу виховання неповнолітнього ОСОБА_3 , на переконання суду слід задовольнити позовні вимоги останнього, встановивши факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На стягнення судових витрат позивач не наполягає. Користуючись принципом диспозитивності визначеним ч.1 ст.13 ЦПК України, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, а тому підстав для стягнення судових витрат із відповідача на користь позивача не вбачається.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Ямпільської міської ради Вінницької області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітнього сина, задоволити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований по АДРЕСА_1 , самостійно виховує неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий М.М.Дзерин