Ухвала

від 12.12.2024 по справі 466/9589/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/9589/24

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

12 грудня 2024 року суддя Залізничного районного суду міста Львова Кирилюк А. І., вивчивши матеріализаяви ОСОБА_1 , Заінтересована особа: Департамент соціального захисту населення, про визнання особи безвісно відсутньою,

встановив:

Рух справи.

Уповноважений представник заявника ОСОБА_1 адвокат Грабовець С. В., 23.09.2024 року (вх.№ 25148) звернувся у Шевченківський районний суд м. Львова із письмовою заявою у якій просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 безвісно відсутнім.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Білінську Г. Б.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24.09.2024 зазначену заяву постановлено передати на розгляд до Залізничного районного суду м. Львова.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Кирилюка А. І.

Щодо можливості прийняття заяви до розгляду.

Перевіривши заяву та додані до неї документами, суд дійшов висновку, що заява не відповідає вимогам ст. 175, 177, 318 ЦПК України, та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.293ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 3ст. 294 ЦПК Українисправи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити:

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

Так заявником у заяві не було зазначено повної інформації щодо сторін відповідно до п. 2 ст. ч. 3 ст. 175 ЦПК України та наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач не додав до заяви копій всіх документів, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 ЦПК України до заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Суд звертає увагу на те, що заявником не було надано довідок з місця проживання, на якій остання посилається.

Підсумки.

За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер протиВеликої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман протиСполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз протиПольщі» від 19.06.2001 року, «Мельник протиУкраїни» від 28.03.2006 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи викладене, заяву слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

Залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.

На підставі наведеного та керуючись ст. 175, 185, 254, 259-261, 294 ЦПК України, суд -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 , Заінтересована особа: Департамент соціального захисту населення, про визнанняособи безвісновідсутньою - залишити без руху.

Надати заявнику п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

У разіневиконання вимогухвали судув зазначенийстрок,заяву ОСОБА_1 , Заінтересована особа: Департамент соціального захисту населення, про визнанняособи безвісновідсутньою - вважати неподаною та повернути заявнику з усіма доданими до неї документами.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: